Рішення

від 09.11.2007 по справі 2-178/2007

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-178/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 листопада 2007 року                                                                        місто

Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський

суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого -

судді Поповича С. С.

з участю секретаря Черкес

У.О.

адвоката ОСОБА_1.

сторін по справі : позивача

ОСОБА_2.,  відповідачки

ОСОБА_3.,  представника

відповідачки ОСОБА_4,  представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті

Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3  третя особа на стороні відповідачки ОСОБА_6

згідно з яким позивач просить постановити рішення яким визнати недійсним

заповіт посвідчений 12 квітня 2004 року від імені ОСОБА_7 у користь ОСОБА_3 по

якому він заповів відповідачці належну йому квартиру АДРЕСА_1 як такий,  що був складений особою,  яка в момент його укладення не могла розуміти

значення своїх дій та керувати ними,  -

установив:

Відповідачка та її представник по довіреності заявленої

вимоги не визнали та по суті спору вважають, 

що оскаржуваний заповіт вчинено з дотриманням вимог чинного

законодавства і що підстав вважати що покійний ОСОБА_7.  на час його вчинення не розумів значення

своїх дій немає.

Представник третьої особи

по суті спору вважає,  що позов слід

задовольнити.

Вислухавши сторін та їх представників,  вивчивши матеріали справи суд вважає,  що у задоволенні позовних вимог слід

відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до змісту 

ст.  ст.  10, 11, 58-60 ЦПК України суд слухає цивільні

справи на засадах змагальності сторін,  в

межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх

представниками,  докази повинні

подаватись належні,  тобто містити

інформацію щодо предмета доказування, 

кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень, 

доказуванню підлягають обставини, 

які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін

та інших осіб,  які беруть участь у

справі,  виникає спір,  доказування не можуть ґрунтуватися на

припущеннях.

Тобто,  позивач повинен

був надати суду достовірні докази того, 

що його батько покійний ОСОБА_7. 

на час вчинення заповіту дійсно перебував у стані коли не міг розуміти

значення своїх дій.

Як в обґрунтування підстав для проведення посмертної

судово-психіатричної експертизи так і в обґрунтування своїх вимог по суті спору

позивач посилався на необхідність допиту свідків письмові пояснення яких він

долучив. При цьому він та його адвокат пояснювали,  що свідки можуть підтвердити в суді саме ті

обставини про які зазначається у їх письмових поясненнях ( а.с.  5, 6, 7 ) проте суть у викладених письмових

поясненнях осіб яких хотіли викликати в свідків обставин не давала підстав для

того щоб їх

1

викликати в судове засідання та допитувати як і не давала

підстав для призначення вказаної експертизи.

З боку позивачів та відповідачів було надано і ряд

письмових документів які підтверджували, 

що покійний ОСОБА_7.  дійсно

хворів на ті чи інші захворювання,  але і

жоден з цих письмових доказів не є таким, 

що дає підстави сумніватися у психічному стані покійного ОСОБА_7.  на час вчинення оскаржуваного заповіту який

було вчиненно 12 лютого 2004 року ( а.с. 

23 ),  помер ОСОБА_7.  ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с.  23 ). Виклики швидкої медичної допомоги з

відповідними діагнозами,  довідки про які

надали з боку позивача мали місце у лютому 2005 року,  тобто через рік після вчинення заповіту,  до того часу мав місце тільки діагноз який ні

в якій мірі і для цього не потрібно думки спеціалістів,  не міг впливати на психічний стан покійного

ОСОБА_7.

В той же час з пояснень самих сторін вбачається,  що відповідачка дійсно певний період

доглядала за покійним,  що і послужило

підставою того що він чинив заповіт саме у її ( племінниці) користь,  а не в користь позивача ( сина),  котрий не доглядав за ним по тих чи інших

причинах,  що в даному випадку не є

суттєвим і судом не досліджувалось.

У  ст.  58 ЦПК України прямо зазначається,  що належними є докази які містять інформацію

щодо предмета доказування і що суд не бере до розгляду докази,  які не стосуються предмета доказування. О цій

підставі суд і не викликав та не допитував свідка про яких просив позивач.

Викладені вище обставини і дали суду підстави прийти до

висновку про тк,  що у позові слід

відмовити оскільки позивач не довів що його покійний батько на час вчинення

оскаржуваного заповіту перебував у стані який не дозволяв йому контролювати

свої дії,  адекватно їх оцінювати,  що було викликано його тяжким станом

здоров'я,  і тому його волевиявлення не

було вільним.  Про важкий стан здоров'я є

докази тільки в остання два місяці його життя.

На підставі викладеного,  

ст.   ст.  3, 10, 1, 58-61,   ст. 

1257 Цивільного Кодексу України, 

керуючись  ст.  ст. 

208-218 ЦПК України,  суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3  третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6

згідно з яким позивач просить постановити рішення яким визнати недійсним

заповіт посвідчений 12 лютого 2004 року від імені ОСОБА_7 у користь ОСОБА_3 по

якому він заповів відповідачці належну йому квартиру АДРЕСА_1 як такий,  що був складений особою,  яка в момент його укладення не могла розуміти

значення своїх дій та керувати ними - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до

апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти

днів з дня проголошення рішення, 

апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку

подачі заяви на апеляційне оскарження, 

якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

У разі подання заяви про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у

строк,  рішення суду набирає законної

сили після закінчення цього строку.