Рішення

від 07.09.2015 по справі 127/5579/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/5579/13-ц

Провадження № 2/127/3445/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Короля О.П.

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства власників гаражів «Зв'язківець» та Вінницької міської ради про знесення гаражів, -

В С Т А Н О В И В:

Наведений вище позов мотивований тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1. Будинок, в якому проживають позивачі є одноповерховим і вихід із квартири переходить одразу на прибудинкову територію. На відстані 5,5 м, 5,8 м, 6,0 м від будинку позивачів збудовані цегляні гаражі, забудовниками та користувачами яких є відповідачі. Близькість розташування гаражів до будинку позивачів порушує їх права як співвласників будинку на здійснення ними права на користування та розпорядження своїм майном. Вважають, що гаражі збудовано з порушенням ДБН 360-92 та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерстива охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173 . Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про зобов'язання відповідачів за власний рахунок знести цегляні гаражі, що розташовані біля будинку за вищевказаною адресою.

Справа розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.03.2015р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому

розгляді справи.

Представник позивачів позов підтримала і просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 10.06.2014р., а також посилаючись на висновки суду касаційної інстанції.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали і просили суд відмовити в їх задоволенні з посиланням на те, що побудували гаражі в 1966, 1976, 1981 роках та не зобов'язані були отримувати документи про введення їх в експлуатацію. Також посилались на здійснення позивачами самовільної добудови до своєї квартири, що скоротило відстань між нею та гаражами.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з'явився і надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Вінницької міської ради просив суд відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про шлюб, виданим відділом РАЦС Вінницькго міського управління юстиції Вінницької області 04.07.2009 року, відповідач ОСОБА_5 в зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_5».

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_1.

З інвентаризаційної справи вбачається, що співвласниками вказаної квартири є позивачі у справі.

Станом на 13.11.2008 року приміщення, позначені на плані будинку під № 3-1; 3-2; 3-3 - самочинно збудовані, а приміщення під № 1-2 та 1-3 - самочинно переобладнані.

11.05.1990 року розпорядженням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 222р Обласному радіотелевізійному трансляційному центру було надано дозвіл на пректування гаражно-будівельного кооперативу на території центру по вул. Максимовича.

14.07.1995 року було проведено державну реєстрацію Товариства власників гаражів «Зв'язківець». Згідно з положеннями Статуту товариства, воно створене з метою забезпечення працівників Вінницького обласного радіотелевізійного передавального центру, територіального виробничого об'єднання міжнародних зв'язків і телебачення №2, виробничого об'єднання «Вінницязв'язок» та інших громадян послугами по збереженню індивідуального автотранспорту шляхом побудови гаражів своїми коштами, а також для подальшого користування керівництва цими гаражами.

Відповідачі по справі є членами зазначеного товариства і користуються гаражами, які були збудовані в 1966, 1976, 1981 роках.

Позивачі ввжають вказані вище гаражі самочинними та такими, що порушує їх права на безпечні умови життя та побуту, заїзд в гаражі знаходиться під їх вікнами на відстані 5,6 м, 5,8 м та 6,0 м відповідно.

Згідно з ч. 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

В п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз'яснено, що положення ст. 376 ЦК України поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво, хоча і на підставі проекту, за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається, у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Згідно з п. 7.50 таблиці ДБН 360-92 та ч. 4 п.5.28 Правил мінімальна відстань від наземних гаражів до житлових будинків, у тому числі будинків без вікон, повинна становити не менше 10 м.

Як роз'яснено в п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва») у випадку порушення самочинним будівництвом прав інших осіб право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.

Згідно з висновком експертизи № 2074/2075/13-21 від 21.05.2014 року. проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, гаражі, розташовані біля будинку по АДРЕСА_1, про знесення яких заявлено позов, не відповідають будівельним нормам, правилам, стандартам, встановленим чинним законодавством України. Технічна можливість здійснення відповідної перебудови досліджуваних будівель гаражів відсутня. Приведення будівель гаражів у відповідність до вимог чинних норм України можливе при проведенні робіт з їх знесення та здійснення нового будівництва. Допущені порушення місцевих правил забудови впливають на можливість експлуатації власниками будинку по АДРЕСА_1.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи попередні судові рішення в цій справі, вказав на безпідставне неприйняття судом першої інстанції згаданого вище висновку експерта, як доказу у справі.

Суд не бере до уваги рішення Вінницької міської ради 59 сесії 6 скликання від 23.01.2015р. № 2000 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), технічних документацій щодо поділу (об'єднання) земельних ділянок, надання дозволів на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення», яким надано Товариству власників гаражів «Зв'язківець» (код ЄДРПОУ - 23056894, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 23), дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (у власність), розташованих по вул. Максимовича, 23, у м. Вінниці, ділянка №1 - орієнтовною площею 0,5138 га, ділянка №2 - орієнтовною площею 0,0493 га, ділянка №3 - орієнтовною площею 0,0322 га, ділянка №4 - орієнтовною площею 0,0359 га, за рахунок земель комунальної власності, оскільки це рішення не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку та не впливає на порушення відстаней між житловим будинком позивачів та спірними гаражами.

Інші докази про передачу у користування чи у власність цієї земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Суд також не приймає до уваги пояснення відповідачів про самовільні забудови зі сторони позивача ОСОБА_1, оскільки за висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в ухвалі від 04.03.2015р., самовільне здійснення позивачами прибудов до своєї квартири не є предметом даного спору.

Судом встановлено відсутність у відповідачів необхідних висновків компетентних органів на момент здійснення цього будівництва. Також встановлено й відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовані гаражі та відсутність у відповідачів будь-яких доказів про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Укаїни щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення ЦК застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тому правила статті 376 ЦК про наслідки самочинного будівництва застосовуються і до об'єктів, побудованих до набрання чинності ЦК та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України ).

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, спірні гаражі є самочинним будівництвом.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Висновком експерта встановлено неможливість здійснення перебудови, а отже наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, врахувавши висновки суду касаційної інстанції, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Питання судових витрат, до складу яких входить сплата позивачем ОСОБА_1судового збору 370,20 грн. та за проведення судової експертизи 2754 грн., суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України .

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст 376, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_5 за власний рахунок знести гараж, розташований біля будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 за власний рахунок знести гараж, розташований біля будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_6 за власний рахунок знести гараж, розташований біля будинку АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме витрати на сплату судового збору в сумі 370,20 грн., витрати з оплати судової експертизи в сумі 2754 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, відсутніми в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя