Ухвала

від 27.11.2015 по справі 127/5579/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Справа № 127/5579/13-ц Провадження № 22-ц/772/2907/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 6Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Копаничук С.Г.

суддів: Луценко В.В.,Денишенко Т.О.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю позивача ОСОБА_2,його представника та представника ОСОБА_3,ОСОБА_4 - ОСОБА_5,відповідачів ОСОБА_6,ОСОБА_7,представника третьої особи- товариства власників гаражів «Зв'язківець» ОСОБА_8,представника третьої особи-Вінницької міської ради-Федчишена В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, за участю третіх осіб - товариства власників гаражів «Зв'язківець», Вінницької міської ради, про знесення гаражів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 на рішення Вінницької міського суду від 07 вересня 2015 року, -

В с т а н о в и л а :

В жовтні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, Саяпіної (нині - ОСОБА_7) М.І., ОСОБА_9 про знесення гаражів, розташованих за адресою по вул. Максимовича в м. Вінниці. Вказали, що вони є власниками та мешканцями квартири №1 в одноповерховому будинку по вул. Максимовича, 25 в м .Вінниці. Поряд з їх квартирою, на прибудинковій території, на відстані 5,6 м., 5,8 м., 6 м., розташовані цегляні гаражі, забудовниками та користувача яких є відповідачі. Оскільки вказані гаражів збудовано з порушенням п.7.50 Державних будівельних норм 360-92, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996 року та обмежують їх право користування квартирою, просили зобов'язати відповідачів знести вказані гаражі.

Ухвалою Ленінського районного суду м .Вінниці від 21.11.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - товариство власників гаражів «Зв'язківець».

Ухвалою Вінницького міського суду від 14.05.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Вінницьку міську раду.

В ході розгляду справи, позивачі уточнили позовні вимоги,посилаючись на ст.ст.376,391 ЦК України, просили зобов'язати відповідачів, за власний рахунок, знести гаражі, розташовані по вул. Максимовича, 25 в м. Вінниці.

Справа розглядалась суми неодноразово.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.03.2015 року рішення Вінницького міського суду від 21.08.2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області скасовано,а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду від 07.09.2015 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 за власний рахунок знести гараж, розташований біля будинку №25 по вул. Максимовича у м. Вінниці. Зобов'язано ОСОБА_6 за власний рахунок знести гараж, розташований біля будинку №25 по вул. Максимовича у м. Вінниці. Зобов'язано ОСОБА_9 за власний рахунок знести гараж, розташований біля будинку №25 по вул. Максимовича у м. Вінниці. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 просять зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення,яким в задоволенні позову відмовити. Зазначили, що гаражі не є самочинним будівництвом, оскільки при їх будівництві та прийнятті в експлуатацію дотримані усі норми закону та приписи, котрі діяли на момент їх забудови в 1966,1978 та 1987 роках. Натомість, суд не врахував, що позивач самочинно зайняв земельну ділянку біля житлового будинку і здійснив добудову до будинку, у зв'язку з чим і зменшилась відстань між будівлею і гаражами. Крім того, суд не перевірив наявність у позивачів технічного висновку про відповідність виконаних робіт при здійснені добудови до житлового будинку будівельним нормам і правилам, наявність висновку про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, наявність даних про не порушення прав власників інших квартир та правил експлуатації будинку.

Заперечуючи проти скарги ОСОБА_2 та представник інших позивачів вважають вважають рішення суду законним і обґрунтованим ,а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив,що розпорядженням виконкому Вінницької міської ради народних депутатів №222р від 11.05.1990 року обласному радіотелевізійному центру було надано дозвіл на проектування гаражно-будівельного кооперативу на території центру по вул.Максимовича в м.Вінниці.14.07.1995 року проведена реєстрація товариства власників гаражів «Зв'язківець»,що створено з метою забезпечення працівників Вінницького обласного радіотелевізійного передавального центру ВО «Вінницязв'зок» та інших громадян послугами по збереженню автомобілів,шляхом побудови гаражів своїми коштами та для подальшого користування гаражами.Відповідачі є членами даного товариства та користуються гаражами, що були збудовані у 1966,1976 та 1981 роках і ці обставини не оспорювались. Згідно висновку експертизи спірні гаражі не відповідають будівельним нормам і правилам,стандартам,встановленим чинним законодавством.Технічна можливість здійснення відповідної перебудови відсутня.Допущені порушення місцевих правил забудови впливають на можливість експлуатації власниками будинку по вул.Максимовича,25 в м.Вінниці.

Постановляючи рішення по справі про задоволення позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст.338 ЦПК України, висновки і мотиви ,з яких скасовані рішення, є обов'зковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відмовляючи раніше в задоволенні позову суди виходили з того,що гаражі були побудовані в1966,1976 та 1981 роках , до того, як власниками квартир у будинку було здійснено самочинні прибудови,внаслідок чого відстані до гаражів зменшились.Крім того, суди виходили з того,що закон зворотної сили не має, спірні гаражі не є самочинною забудовою, оскільки згідно діючого на той час законодавства (до 05.08.1992 року) не потребували прийняття їх в експлуатацію.

Скасовуючи рішення судів про відмову в задоволенні позову , суд касаційної інстанції виходив з того,що судами не взято до уваги положення ст.376 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України»(про правовий режим самочинного будівництва») , ДБН 360-92,Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів,затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 року №173 , в частині не з'ясування характеру спірних правовідносин, наявності у відповідачів права власності чи користування земельною ділянкою, не встановлення,які саме будівельні норми і правила ними були порушені ,а також. як доказу, висновку експертизи від 21.05.2014 року з питань щодо наявності порушень правил місцевої забудови та можливості експлуатації власниками будинком .

У ч.1, 2 ст. 376 ЦК України, зазначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа,який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК Україниякщо власник(користувач)заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою,яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці або якщо це порушує права інших осіб,майно підлягає знесенню особою,яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

Згідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Зі змісту ст.ст.376,391 ЦК вбачається,що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають, як органи державної влади та місцевого самоврядування ,так і інші особи, у випадку порушення їх прав ,зокрема, власник майна ,який має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи , суд першої інстанції застосовуючи ст.ст.376,391 ЦК України вірно виходив з того ,що земельна ділянка на якій знаходяться спірні гаражі , у власність чи користування не надавалась, в тому числі товариству власників гаражів «Зв'язківець» ; у відповідачів відсутні висновки компетентних органів та будь-яких докази відповідності виконаних робіт будівельним нормам і правилам ,санітарно епідеміологічним вимогам,правилам пожежної безпеки ,а тому будівництво є самочинним.Задовольняючи позов , суд виходив з того ,що висновком експертизи встановлена неможливість перебудови самочинно збудованих гаражів, а тому дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

При цьому суд вірно ,беручи до уваги мотиви і висновки суду касаційної інстанції щодо безпідставного відхилення як доказу висновку судової експертизи у справі, прийняв його в якості належного доказу обставин невідповідності збудованих гаражів будівельним нормам, правилам, стандартам ,встановленим чинним законодаством України. Також суд вірно розцінив рішення 59 сесії 6 скликання Вінницької міської ради, як неналежний доказ відведення земельної ділянки товариству,оскільки ним було надано лише погодження на розробку проекту її відведення,що не свідчить про факт її відведення,що відбувся.

Суд належним чином в порядку ст.212 ЦПК України оцінив докази та встановив обставини справи ,правильно визначив спірні правовідносини та правові норми,що їх регулюють і дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційной скарги про невірне застосування судом норм діючого законодавства до цивільних правовідносин ,що існували на час будівництва гаражів, не заслуговують на увагу. Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , щодо цивільних відносин які виникли до набрання чинності цим Кодексом,положення ЦК застосовуються до тих прав і обов'язків,що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності,а тому наслідки самочинного будівництва,передбачені ст.376 ЦК застосовуються і до об'єктів ,побудованих до набрання ним чинності .

Посилання на неправильне встановлення обставин справи щодо надання земельної ділянки під будівництво за раніше діючим земельним законодавством ,а також набуття відповідачами права на гаражі ,як членів гаражно-будівельного кооперативу , товариства власників гаражів не підтверджено матеріалами справи, оскільки відсутні докази як про надання їм ділянки під збудовані гаражі ,так і про повну сплату ними пайових внесків.

Доводи скарги про неврахування судом того,що експерт здійснюючи висновок про недотримання мінімальних відстаней від гаражів до будинку , робив заміри без врахування розмірів здійсненої самим позивачем самочинної прибудови ,в результаті чого ці відстані зменшились, не заслуговують на увагу,оскільки обставини здійснення самочинної прибудови позивачем не є предметом даного спору.Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують.

За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 на рішення Вінницької міського суду від 07 вересня 2015 року, - відхилити.

Рішення рішення Вінницької міського суду від 07 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів..

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: