Рішення

від 22.09.2009 по справі 2/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.09                                                                                           Справа№ 2/134

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Долішнього І.І., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Потинського А.М., представника третьої особи Ємкова О.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до Приватного підприємства “Олексюк”, м. Львів про стягнення 3202 грн. 72 коп., зобов'язання до вчинення дій та виселення та зустрічним позовом Приватного підприємства “Олексюк”, м. Львів до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (відповідача за зустрічним позовом) Державного підприємства “Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м. Львів про визнання незаконною відмови від продовження дії договору оренди та спонукання до внесення змін і доповнень до договору оренди нерухомого майна

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Олексюк”, м. Львів про стягнення 3202,72 грн., зобов'язання до вчинення дій та виселення.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.07.2009р. призначив розгляд справи на 28.07.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 18.08.2009р., 10.09.2009р., 22.09.2009р. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

Ухвалою суду від 21.08.2009р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судових засіданнях представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого первісного позову пояснив, що між позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого позивач (відповідач за зустрічним позовом) передав відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) в оренду нежитлові вбудовані приміщення. Відповідно до п. 10.6. вказаного договору та Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” позивач надіслав відповідачу заяву про припинення договору оренди. Оскільки відповідач не повернув об'єкт оренди балансоутримувачу (третій особі), керуючись ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п. 2.4. договору оренди, позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся в суд про повернення об'єкта оренди. Також заявив вимогу про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3202 грн. 72 коп.

03.09.2009р. позивач (відповідач за зустрічним позовом) через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог в частині розміру неустойки, просив стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) неустойку в розмірі 4870 грн. 86 коп.

В судових засіданнях представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що договір був укладений терміном на 364 дні до 12.03.2007р. На підставі п. 10.6. цього договору він був пролонгований до 09.03.2009р., оскільки жодна з сторін не подавали заяви одна одній про його припинення. Протягом усього періоду оренди відповідач (позивач за зустрічним позовом) використовує орендоване майно відповідно до його призначення та умов укладеного договору, своєчасно і у повному обсязі сплачує орендну плату. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) вказує, що ним за згодою позивача було здійснено невід'ємні поліпшення орендованого майна, а також подано заяву про приватизацію об'єкта оренди. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) стверджує, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) надіслав на його адресу лист з пропозицією розглянути та підписати доданий до листа договір про внесення змін до договору оренди та проханням повернути підписаний примірник. Відповідач підписав та скерував на адресу позивача згаданий договір про внесення змін до договору оренди, згідно якого було внесено зміни до п. 10.1. договору, а саме –пролонговано строк оренди з 10.03.2009р. до 09.07.2009р. включно. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) вважає, що договір про внесення змін до договору оренди, є укладеним з 29.01.2009р. В зв'язку з цим вважає безпідставними твердження позивача про припинення дії договору оренди з 10.03.2009р. та його вимогу про повернення об'єкта оренди у зв'язку із припинення дії договору оренди. Враховуючи наведене, представник відповідача також вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього неустойки за несвоєчасне повернення ним об'єкта оренди, оскільки договір оренди був пролонгований до 10.07.2009р.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, зустрічний позов просив задоволити. З приводу заявленого зустрічного позову пояснив, що договір оренди був пролонгований до 10.07.2009р. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся до позивача із заявою про продовження дії договору оренди на новий термін, а саме з 10.07.2009р. по 09.07.2011р. включно. Однак, відповідач за зустрічним позовом своїм листом відмовив у продовженні дії договору оренди, посилаючись на норми статті 73 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” у редакції, що діяла на момент підписання заяви. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) не погоджується з вказаною відмовою, вважає її незаконною, мотивуючи тим, що згідно із п. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” має переважне право на укладення договору оренди на новий термін, оскільки є належним орендарем приміщень, своєчасно та в повному обсязі здійснював сплату орендної плати, жодних порушень умов договору зафіксовано орендодавцем не було. Крім того, відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що не отримував від відповідача за зустрічним позовом жодних попереджень про намір використовувати орендоване майно для власних потреб. Позивач за зустрічним позовом вважає, що до орендних відносин має застосовуватися в першу чергу спеціальне законодавство, тобто Закон України “Про оренду державного та комунального майна”. Також представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) стверджує, що відповідно до внесених 10.06.2009р. Верховною Радою України змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше, ніж на два роки. Враховуючи те, що сторони не досягли згоди щодо продовження договору оренди на два роки, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати незаконною відмову позивача (відповідача за зустрічним позовом) від продовження дії договору оренди та зобов'язати його укласти з відповідачем за зустрічним позовом договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2006 року № 28, яким продовжити строк дії договору оренди на два роки.

Представник позивача (відповідача зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні. Зазначив, що статтею 73 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” передбачено, що у 2009 році передача в оренду державного майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Крім того, вказав, що згідно листа-роз'яснення Фонду державного майна України від 23.02.2009р. №10-16-2371 припинено видачу наказів про підписання договорів щодо продовження строку дії договору оренди на 4 місяці, в зв'язку з чим підписаний відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) договір про внесення змін до договору оренди не набрав чинності.

Представник третьої особи зазначив, що третя особа стороною в договорі оренди не виступала, її прав та інтересів не порушено.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне:

14 березня 2006 року між позивачем за первісним позовом (орендодавцем) та відповідачем за первісним позовом (орендарем), було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №28.

За цим договором орендодавець передавав, а орендар приймав в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно –вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 87,1 кв.м., на першому поверсі в будівлі, яка розміщена за адресою: м. Львів, вул. Скорини, 8, що знаходиться на балансі державного підприємства “Львівський бронетанковий ремонтний завод”.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди №28 від 14.03.2006р., цей договір було укладено терміном на 364 дні з 14.03.2006р. по 12.03.2007р.

Згідно з п. 10.10. договору оренди №28 від 14.03.2006р., його чинність припиняться, зокрема,  внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.6. договору оренди №28 від 14.03.2006р встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) пояснив, а представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) не заперечив того, що у зв'язку з тим, що жодних заяв в 2007, 2008 роках ні з боку орендодавця, ні з боку орендаря про припинення договору оренди №28 від 14.03.2006р. після закінчення терміну його дії, встановленого в п. 10.1. договору, не подавалося, тому згідно до п. 10.6. договору оренди №28 від 14.03.2006р. цей договір двічі був пролонгований на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, тобто до 09.03.2009р.

16.01.2009р. між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору оренди від 14.03.2006р. №28, які стосуються доповнення договору новими умовами, що регулюють проведення орендарем невід'ємних поліпшень та порядку їх відшкодування.

З долученого до матеріалів справи листа №11-03-00420 від 24.01.2009. суд з'ясував, що позивач за первісним позовом запропонував відповідачу за первісним позовом у зв'язку з набранням чинності Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” до проведення конкурсу на право продовження користування на засадах оренди об'єктом оренди по договору оренди №28 від 14.03.2006р., розглянути та підписати договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №28 від 14.03.2006р. Також у вказаному листі позивач просив відповідача в 5-денний термін з моменту отримання листа розглянути та скерувати супровідним листом на адресу відповідача підписаний договір про внесення змін.            

Як вбачається з долученого до матеріалів справи договору про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2006р. №28, сторони прийшли до згоди внести зміни до п. 10.1. договору, а саме –пролонгувати строк оренди з 10.03.2009р. до 09.07.2009р. включно. Вказаний додаток підписаний відповідачем за первісним позовом 29.01.2009р. та переданий позивачу.

Частиною 2 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Згідно із ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що відповідач за первісним позовом підписав у встановленому порядку запропонований позивачем договір про внесення змін до договору оренди №28 від 14.03.2006р., згідно якого було внесено зміни до п. 10.1. основного договору, керуючись ст. 188 ГК України, ч. 1 ст. 640 ЦК України, суд приходить до висновку, що строк дії договору оренди №28 від 14.06.2006р. пролонговано сторонами до 09.07.2009р. При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача за первісним позовом про те, що вказаний договір про внесення змін не набрав чинності через те, що не скріплений печаткою, та те, що згідно листа-роз'яснення Фонду державного майна України від 23.02.2009р. №10-16-2371 припинено видачу наказів про підписання договорів щодо продовження строку дії договору оренди на 4 місяці, оскільки лист №11-03-00420 від 24.01.2009р. з пропозицією про укладення договору та договір про внесення змін підписані уповноваженою особою позивача ще до дати видачі вказаного роз'яснення.

З пояснень представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), матеріалів справи, зокрема, долучених до матеріалів справи платіжних доручень, суд з'ясував, що протягом усього періоду оренди нерухомого майна, починаючи з березня 2006р. і на дату розгляду справи, відповідач (позивач за зустрічним позовом) використовує орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору оренди №28 від 14.03.2006 року, своєчасно сплачує орендну плату. Суд також з'ясував, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) згідно наданого дозволу було здійснено невід'ємні поліпшення орендованого державного майна. Крім цього, відповідач (позивач за зустрічним позовом) звертався до позивача із заявою про приватизацію вищевказаного індивідуально визначеного нерухомого майна. Третя особа, на балансі якого перебуває вищезазначене майно, листом № 1044 від 24.06.2008р. повідомила про відсутність заперечень проти його приватизації, оскільки орендоване майно не використовується за цільовим призначенням з 1998 року.

Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первісний позов про повернення балансоутримувачу об'єкта оренди по акту передачі-приймання та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди в розмірі 4870 грн. 86 коп. задоволенню не підлягає, оскільки станом на дату подання позову договір був чинним у зв'язку з його пролонгацією сторонами до 09.07.2009р.

Що стосується заявленого зустрічного позову, то він підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Суд встановив, що позивач за зустрічним позовом через канцелярію подав заяву від 11.06.2009р. (вх. №11/03945 від 07.07.2009 року) з пропозицією про продовження дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2006р. № 28 на новий термін, а саме з 10.07.2009р. по 09.07.2011р. включно. До вказаного листа долучено примірник договору про внесення змін, у якому запропоновано викласти п. 10.1. в наступній редакції: “Цей Договір укладено терміном на два роки та діє з 10.07.2009 року по 09.07.2011 року включно”.

Листом за вих. №11-03-04609 від 15.07.2009р. відповідач за зустрічним позовом відмовив у продовженні дії договору оренди №28 від 14.03.2006р., мотивуючи тим, що статтею 73 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” передбачено, що у 2009 році передача в оренду державного майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, договір оренди №28 від 14.03.2006р. припинив свою чинність 09.03.2009р. у зв'язку з тим, що згідно листа-роз'яснення Фонду державного майна України від 23.02.2009р. №10-16-2371 припинено видачу наказів про підписання договорів щодо продовження строку дії договору оренди на 4 місяці, в зв'язку з чим підписаний договір про внесення змін до договору оренди не набрав чинності.

Відповідно до ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” у редакції Закону від 03.02.2009р. встановлено, що у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна.

Пунктом 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законодавчим актом, що регулює порядок укладення, внесення змін та припинення дії договорів оренди державного майна, передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Частиною 1 ст. 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Посилання представника відповідача за зустрічним позовом на приписи ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік”, якою було передбачено передачу державного та комунального майна виключно на конкурсних засадах, суд не може вважати обґрунтованими, оскільки Законом про бюджет не можуть змінюватися норми законодавства, які регулюють питання оренди державного майна.

Таку позицію неодноразово висловлював Конституційний суд України, зокрема, в рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), Конституційний суд України дійшов висновку, що “зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України” (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (п. 5.3. мотивувальної частини  рішення).

Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п. 5.4. мотивувальної частини  рішення).

Крім цього, Законом України “Про внесення змін до статті 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 10.06.2009р. до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” були внесені зміни, а саме: частина 4 ст. 73 викладена в новій редакції: “Орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше, ніж на два роки”.

Як зазначалося вище, суд встановив, що позивач за зустрічним позовом належним чином виконував свої обов'язки орендаря згідно договору оренди №28 від 14.03.2006р. Крім того, суд з'ясував, що у відповідності до п. 3 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відповідач за зустрічним позовом жодних попереджень на адресу позивача за зустрічним позовом про намір використовувати  орендоване  майно  для власних потреб не направляв.

Відтак, враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що з метою захисту прав позивача за зустрічним позовом як орендаря зустрічний позов слід задоволити частково, зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області укласти із ПП “Олексюк” договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2006 року №28, яким продовжити строк дії договору оренди на 2 (два) роки, оскільки у відповідності до ст. 10, 11 ГПК України, ч. 4 ст. 188 ГК України спір в цій частині передано на розгляд суду.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено також вимогу щодо визнання незаконною відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від продовження дії договору оренди №28 від 14.03.2006р. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів. Відповідачем за зустрічним позовом є суб'єкт владних повноважень, який, в даному випадку, здійснює владні управлінські функції. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Таким чином, суд в частині вимоги за зустрічним позовом щодо визнання незаконною відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від продовження дії договору оренди №28 від 14.03.2006р. припиняє провадження згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини відповідача за зустрічним позовом, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 640, 777, 785 ЦК України, ст. 188 ГК України, п. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задоволити частково.

3.          Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (ідентифікаційний код 20823070) укласти із Приватним підприємством “Олексюк”, м. Львів, вул. Скорини, 8 (ідентифікаційний код 23951258) договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2006 року № 28, яким продовжити строк дії договору оренди на 2 (два) роки.

4.          Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (ідентифікаційний код 20823070) на користь Приватного підприємства “Олексюк”, м. Львів, вул. Скорини, 8 (ідентифікаційний код 23951258) 85 грн. 00 коп. державного мита  та  118 грн. коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

5.          В частині вимоги за зустрічним позовом щодо визнання незаконною відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від продовження дії договору оренди №28 від 14.03.2006р. провадження припинити.

6.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя