Рішення

від 15.10.2009 по справі 14/276а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/276а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.10.09 р.                                                                                     Справа № 14/276а                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-досліднийцентр

                    безпеки дорожнього руху в Донецькій області”, ЄДРПОУ 31178566,

                    м.Донецьк

до відповідача Виконавчого комітету Донецької міської ради, ЄДРПОУ 04052844,

                           м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Прокуратури м.Донецька, м.Донецьк

про визнання недійсним рішення та визнання права

Суддя Г.В. Левшина                      

Представники:  

від позивача: Курова А.В.-по дов.

від відповідача: Рубльова М.В.-нач. юр. від.

від третьої особи: Кулікова Ю.В.

В засіданні суду брали участь:

                                                                     Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                                     оголошувалась перерва з 14.10. по 15.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Виконавчий комітет Донецької міської ради, м.Донецьк, про:

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140;

- визнання права на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1410136300:00:012:0062), яка знаходиться на території Ворошиловського району м.Донецька по пр.Комсомольському.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою без номера та дати, що надійшла до суду 14.10.2009р., змінив предмет позову, заявивши вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у відповідача відповідних повноважень на скасування спірного рішення.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 13.10.2009р. повідомив суд про ті обставини, що рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” було реалізоване шляхом укладання договору оренди земельної ділянки та фактично вичерпало свою дію у 2007р. За таких обставин, за думкою відповідача, подальше скасування цього рішення не пов'язане з визнанням права позивача на оренду земельної ділянки. Одночасно, за твердженням відповідача, спір про визнання недійсним рішення виконкому Донецької міської ради має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою від 11.09.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Прокуратуру м.Донецька, м.Донецьк.

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору від 07.10.2009р., від 14.10.2009р., в яких стверджує про недоведеність позивачем наявності будь-яких порушень його права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1410136300:00:012:0062), яка знаходиться на території Ворошиловського району м.Донецька по пр.Комсомольському. Одночасно, за думкою третьої особи, провадження по справі підлягає припиненню, враховуючи, що оспорюване рішення „вичерпало свою дію” та ніяким чином не пов'язане з правом позивача на оренду земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, третьої особи, господарський суд встановив:

23.03.2005р. виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення №155/4, згідно якого позивачу затверджено проект землеустрою для відведення земельної ділянки для будівництва магазину непродовольчих товарів та офісу. Одночасно, вказаним рішенням позивачу надано земельну ділянку в оренду на 5 років із земель житлової та громадської забудови, а також надано завдання отримати дозвіл на здійснення будівельних робіт.

12.05.2005р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем був підписаний договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер: 1410136300:00:012:0062) для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу, яка знаходиться на території Ворошиловського району м.Донецька по пр.Комсомольському.

За змістом пунктів 1 та 13 договору оренди від 12.05.2005р. метою надання в тимчасове користування вказаної вище земельної ділянки є будівництво магазину непродовольчих товарів та офісу.  

Згідно п.7 договору оренди від 12.05.2005р. цей договір укладено до 23.03.2010р.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 „Про розгляд протесту прокурора м.Донецька від 09.02.2009р. №34 прот.” було частково задоволено протест прокурора м.Донецька від 09.02.2009р. №34 прот. на рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі”.

При цьому, згідно з вказаним рішенням скасоване рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі”.

Виходячи зі змісту позовної заяви та додаткових пояснень до позову, вказане рішення не відповідає вимогам закону, враховуючи відсутність у відповідача права приймати таке рішення.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченнях від 13.10.2009р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вказувалось вище, 23.03.2005р. виконавчим комітетом Донецької міської ради прийняте рішення №155/4, згідно якого позивачу затверджено проект землеустрою для відведення земельної ділянки для будівництва магазину непродовольчих товарів та офісу, а також надано земельну ділянку в оренду на 5 років із земель житлової і громадської забудови, та надано завдання отримати дозвіл на здійснення будівельних робіт.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 „Про розгляд протесту прокурора м.Донецька від 09.02.2009р. №34 прот.” було частково задоволено протест прокурора м.Донецька від 09.02.2009р. №34 прот. на рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі”.

При цьому, згідно з вказаним рішенням скасоване рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі”.

Відповідно до  ст.19  Конституції  України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.144 Конституції України, ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За приписом ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад згідно із ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

В Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст.25, ч.4 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N7-рп/2009 (у справі №1-9/2009) зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи  скасування.

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно з Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (ст.59).

В інших положеннях Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено право ради скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, зокрема, скасовувати дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (п.36 ч.1 ст.26 закону), вносити зміни до місцевого бюджету (п.23 ч.1 ст.26 закону).

В законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування  скасовувати та змінювати свої рішення.

Зокрема, в Законі України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" органу місцевого самоврядування надано право за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт (частини 1, 2 ст.11).

Зі змісту Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" випливає, що органи місцевого самоврядування у місячний строк повинні усунути виявлені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини порушення прав і свобод людини і громадянина (п.11 ст.13, ч.3 ст.15)‚ тобто скасувати або змінити свої рішення.

У Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель (абзац 2 п."б" ст.6)‚ тобто змінити власні акти.

Згідно із Законом України "Про основи містобудування" сільські, селищні, міські ради уповноважені затверджувати місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів та вносити в них зміни за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури (ч.2 ст.12, ч.5 ст.17).

За Законом України "Про планування і забудову територій" місцева рада затверджує містобудівну документацію та після погодження зі спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури вносить до неї зміни своїм же рішенням (частини 3, 4 ст.10).

В Основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення (ст.40). Законом України "Про звернення громадян" встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення (абзац 5 ч.1 ст.19).

Наведені положення Конституції і законів України дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель   державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як встановлено судом, земельна ділянка, відносно якої відповідачем прийняте оспорюване у цій справі рішення, розташована у межах населеного пункту.

Рішенням від 18.03.2009р. №140 виконавчий комітет Донецької міської ради, зокрема, скасував раніше прийняте ним рішення про надання цієї земельної ділянки в оренду позивачу, тобто, фактично здійснив розпорядження цією земельною ділянкою.

Проте, за висновками суду, з урахуванням п.34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування”, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою належать саме Донецькій міській раді, а не її виконавчому органу – виконавчому комітету Донецької міської ради.

Рішенням від 28.03.2008р. №18/12 Донецькою міською радою було скасоване рішення від 24.06.2005 року №20/16 «Про делегування виконкому міської ради повноважень щодо зміни цільового призначення земель, погодження місця розташування об'єктів на земельних ділянках, передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельні ділянки, укладання угод про передачу права власності на земельні ділянки».

За таких обставин, за висновками суду, у виконавчого комітету Донецької міської ради були відсутні повноваження приймати рішення від 18.03.2009р. №140 щодо розпорядження раніше наданою в оренду позивачу земельною ділянкою по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі м.Донецька.

З урахуванням вищевикладеного, як встановлено судом, рішення від 18.03.2009р. №140 виконавчого комітету Донецької міської ради суперечить вимогам ст.19 Конституції України, ст.ст.26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, вимогам Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, може бути визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки (землекористувач) може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вказувалось вище, рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 23.03.2005р. №155/4 стало підставою для укладання 12.05.2005р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем договору оренди земельної ділянки. Внаслідок укладання цього договору позивач набув право платного володіння і користування земельною ділянкою по пр.Комсомольському у м.Донецьку.

На підставі викладеного, скасування рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі” безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача та порушує його право на користування земельною ділянкою.

При цьому, посилання відповідача та прокурора на ті обставини, що рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі” вичерпало свою дію спростовується наданими до справи документами.

Зокрема, як встановлено судом, скасування рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 стало підставою для звернення виконавчого комітету Донецької міської ради до господарського суду з позовом до ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” про розірвання договору оренди від 12.05.2005р., зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі про що вчинено запис 24.10.2007р. №040714600125.

Крім цього, судом прийнято до уваги той факт, що у разі „вичерпання дії” рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4, були б відсутні й підстави для його скасування, що було зроблено 18.03.2009р. виконавчим комітетом Донецької міської ради.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів наявності у відповідача повноважень приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками у межах населених пунктів, позовні вимоги про визнання недійсним рішення від 18.03.2009р. №140 виконавчого комітету Донецької міської ради підлягають задоволенню, а спірне рішення визнанню недійсним як таке, що не відповідає вимогам законодавства.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в повній сумі.

Клопотання від 29.09.2009р. №31/11-09 Управління державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області про залучення залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору судом залишено без задоволення.

Згідно із ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних  вимог  на  предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Як встановлено судом, позивачем були заявлені вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140, а також про визнання права на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1410136300:00:012:0062), яка знаходиться на території Ворошиловського району м.Донецька по пр.Комсомольському.

Внаслідок зміни позивачем предмету позову згідно з заявою, що надійшла до суду 14.10.2009р., остаточно позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140.

За висновками суду, судове рішення у цій справі про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 ніяким чином не стосується прав та обов'язків Управління державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області.

Крім цього, судом також прийнято до уваги ті обставини, що діючим Господарським процесуальним кодексом України взагалі не передбачено можливості залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору юридичних осіб в особі їх представників (зокрема, як визначено Управлінням державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області в особі юрисконсульта управління Мартинюка О.В.).

З підстав, що викладені вище, судом також залишено без задоволення клопотання від 13.10.2009р. №148103/2-10 Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, клопотання від 13.10.2009р. виконавчого комітету Донецької міської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління служби безпеки України в Донецькій області.

Клопотання від 13.10.2009р. виконавчого комітету Донецької міської ради про зупинення провадження по справі до вирішення справи №32/80пд про розірвання договору оренди землі судом залишено без задоволення.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, суд, зупиняючи провадження по справі має бути позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Як встановлено судом, підставою для заявлення позовних вимог про розірвання договору оренди у справі №32/80пд стало саме скасування рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4.

З урахуванням викладеного, розгляд цієї справи про визнання недійсним рішення  виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 ніяким чином не залежить від розгляду справи №32/80пд.

Клопотання виконавчого комітету Донецької міської ради, викладене у запереченнях на позов від 13.10.2009р., клопотання прокуратури м.Донецька про припинення провадження по справі згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України судом залишені без задоволення.

Зокрема, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених суб'єктом владних повноважень, якими останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання. За висновками суду, спір у цій справі не має ознак справ адміністративної юрисдикції. Означений висновок суду в повній мірі узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п.3, 5.3 рекомендацій „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. №04-5/120.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області”, м.Донецьк до виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 задовольнити.

Визнати недійсним з моменту винесення рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 „Про розгляд протесту прокурора м.Донецька від 09.02.2009р. №34 прот.”.

Стягнути з виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 15.10.2009р.

Суддя