Рішення

від 06.10.2009 по справі 13/223-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/223-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.09           Справа № 13/223-09.

за позовом:       комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської    

                            ради, м. Ромни    

до відповідача: Приватного підприємства «Житловик»

про стягнення   17259 грн. 91 коп.

                                                                              СУДДЯ        ЛИХОВИД Б.І.

За участю представників сторін:

Від позивача:          Говенько Ю.В., довіреність б/н, від 06.04.2009 року

Від відповідача:      не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму  17 259 грн. 91 коп., в тому числі 7881 грн. 62 коп. боргу за Договором № 137 від 15.10.2005 р. на відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води, 7881 грн. 62 коп. пені, 1254 грн. 21 коп. інфляційних збитків, 242 грн. 46 коп. 3 % річних.

У судове засідання 28.09.09 р. представник позивача подав додаткові матеріали в обґрунтування своєї позиції у справі, зокрема копію довідки з Єдиного державного реєстру щодо місцезнаходження відповідача та розрахунок пені.

У судове засідання 05.10.09 року представник позивача подав докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви та додаткових матеріалів, поданих у судове засідання 28.09.09 р.

Представник відповідач в судове засідання 05.10.2009 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного:

15.10.2005 року між позивачем – комунальним підприємством «Ромникомунтепло» Роменської міської ради та відповідачем – Приватним підприємством «Житловик» було укладено договір № 137 на відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надавати теплову енергію у вигляді гарячої води до приміщення, що перебуває у власності відповідача, а відповідач оплачувати відпущену теплову енергію згідно з умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач послуги по опаленню житлового приміщення оплачував частково та має заборгованість за вказаним договором в розмірі 7881 грн. 62 коп.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 2.4 договору, платежі вносяться на пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. При цьому, тарифи на норми споживання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 05.03.2009 року про погашення заборгованості. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач не подав доказів перерахування позивачу боргу за надані послуги в сумі 7881 грн. 62 коп., тому позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми боргу, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Відповідно до п. 2.3 Договору при несвоєчасній оплаті «Споживач» сплачує «Постачальнику» пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен прострочений день.

Згідно із Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином,  вимоги  позивача щодо стягнення з відповідача 7881 грн. 62 коп. пені ґрунтуються на умовах договору, заявлені в межах строку позовної давності та, відповідно, підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1254 грн. 21 коп. інфляційних збитків та 242 грн. 46 коп. – 3% річних, підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню  витрати по державному миту в сумі 172 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Житловик» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул.. Пушкіна, б. 42, кв. 7 код 31593136) на користь комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 90, код 33219263) 7881 грн. 62 коп. боргу, 7881 грн. 62 коп. пені, 242 грн. 46 коп. 3% річних, 1254 грн. 21 коп. інфляційних збитків, 172 грн. 60 коп. витрат по державному миту та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                Б.І. ЛИХОВИД

Повний текст рішення підписано 09.10.2009 року.