Постанова

від 06.10.2009 по справі 50/41

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/41

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 жовтня 2009 р.                                                                                    № 50/41  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаЛавська Т.М. - дов. від 14.09.2009 року

відповідачів1. Полікарпов А.О. –дов. від 27.03.2009 року

2. не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третьої особиПисьмак О.Є. –дов. від 06.07.2009 року

Генеральної Прокуратури УкраїниСавицька О.В. –посв. від 20.07.2005 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року

у справі№ 50/41 господарського суду міста Києва

за позовомКиївської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до1.          Державного підприємства "Адміністрація річкових портів",2.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвет Л"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруВідкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт"

провизнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року Дніпровська транспортна прокуратура  міста Києва в інтересах держави в особі  Регіонального відділення Фонду  державного майна  України по місту Києву  звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвет Л" про визнання недійсним  договору від 01.03.2008 року №01/02-09  про надання послуг припинивши його дію з моменту набрання рішенням законної сили та про зобов'язання  Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвет Л"  звільнити самовільно зайняте державне нерухоме майно: берегоукріплення причалу "Парк Примакова" (60п.метрів), інвентарний номер 1599, яке розташоване по вул. Набережне шосе в місті Києві (Наводницький парк) та привести в придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 при укладанні з відповідачем-2 договору про надання послуг від 01.03.2008 року № 01/02-09 не мав необхідного обсягу прав для його укладення (цивільної дієздатності), а саме: відсутність договору доручення укладеного з Мінтрансзв"язком, відсутність перебування державного майна на його балансі. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач –2 безпідставно займає та використовує державне майно.

Рішенням  господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року (суддя: Головатюк Л.Д.) у справі № 50/41  господарського суду міста Києва в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано недоведеністю обставин, зазначених у позовній заяві, та відсутністю підстав для визнання договору недійсним. Зокрема, судом зазначено,  що на момент укладення спірного договору   відповідач-1 мав   необхідний  обсяг цивільної дієздатності, оскільки  майно, що є предметом спірного договору було передано останньому на праві  господарського відання  на підставі  розпорядження  Кабінету Міністрів України  від 23.05.2007 року №306-р  "Про  передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" та спільного наказу  Фонду державного майна України та Міністерства  транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 року №1211/614  "Про передачу державного майна" (із змінами), при цьому, судом  вказано, що  постанова окружного адміністративного  суду міста Києва від 18.04.2008  у справі №8/50, якою було визнано протиправними та скасовано  вищезазначені акти,  не приймається до уваги, оскільки  постанова суду  не набрала законної сили  у зв'язку з її оскарженням до апеляційної інстанції. Судом також зазначено, що  спірне майно знаходиться на балансі відповідача-1, що підтверджується  актом прийому-передачі від 19.09.2007 року. Посилання позивача на  фіктивність правочину відповідно до  статті 234 Цивільного кодексу України  відхилено судом, оскільки матеріалами справи підтверджено факт  виконання сторонами умов договору, а саме, що  відповідачем-1 надавалися послуги, обумовлені договором, а відповідачем-2 зазначені послуги було прийнято та оплачено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року (судді: Смірнова Л.Г. –головуючий, Алданова С.О., Коротун О.М.) у справі № 50/41 господарського суду міста Києва рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року у справі № 50/41 скасовано. Позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 01/02-09 про надання послуг, укладений 01.03.2008 року між  Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" та  Товариством  з обмеженою відповідальністю "Корвет Л"   припинивши його дію  на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили. Зобов'язано Товариство  з обмеженою відповідальністю "Корвет Л" звільнити самовільно зайняте державне нерухоме майно: берегоукріплення причалу "Парк Примакова" (60п.метрів), інвентарний номер 1599, яке розташоване по вул. Набережне шосе в місті Києві (Народницький парк) та привести в придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь  Державного бюджету України 42,50 грн. - державного мита за розгляд справи господарським судом міста Києва. Стягнуто з Товариства  з обмеженою відповідальністю "Корвет Л"  на користь  Державного бюджету України 42,50 грн.  - державного мита за розгляд справи господарським судом міста Києва.  Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь  Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" 21,25 грн. - державного мита за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом. Стягнуто з Товариства  з обмеженою відповідальністю "Корвет Л" на користь    Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" 21,25 грн. - державного мита за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом. Повернуто  Відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт"  з Державного бюджету України  зайво сплачене державне мито у розмірі 42,50 грн.,  перераховане платіжним  дорученням №80312238 від 06.11.2008.

Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що при укладенні спірного договору, відповідач-1 не мав достатній обсяг цивільної дієздатності для укладення договору   та постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 року у справі №8/50, залишеною без змін  ухвалою Київського апеляційного  адміністративного суду від 19.12.2008 року було визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №306-р "Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку"  та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку  України від 19.07.2007 року №1211/614 "Про передачу державного майна" (зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 року №1514/827).

Не погоджуючиcь з постановою, Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі № 50/41 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, заявник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 136 Господарського кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", та про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі № 50/41 - без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників позивача, відповідача-1, третьої особи та Генеральної Прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом,  01.03.2008 року між відповідачами було укладено договір №01/02-09 про надання послуг, відповідно до підпункту  1.1. пункту 1 якого відповідач-1 зобов'язався надавати спеціалізовані послуги на платній основі пасажирському судну "Федор Литке", яке належить відповідачу-2, біля причалу "Парк Примакова" (60 п.м.), інвентарний №1599, розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережне Шосе (Новонаводницький Парк), який належить відповідачу-1.

Договір було укладено на п'ять років, а саме з 01.03.2008 року до 01.03.2013 року (підпункт 2.1 пункту 2 договору).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею  901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 вказаного вище кодексу).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід  застосовувати  положення чинного законодавства щодо договорів про  надання послуг.

Судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що з матеріалів справи вбачається факт виконання сторонами умов договору, зокрема, щодо надання послуг. Зокрема, судом відзначено, що надання послуг (стоянка та швартування) підтверджується відповідними довідками про надання послуг відповідача-1, які складаються щомісячно і підписуються з боку замовника та виконавця, згідно з договором, і є основою для складання рахунків від виконавця. Відповідач-2, в свою чергу, щомісячно сплачував наданні послуги відповідно до виставлених рахунків, що підтверджується розрахунковими документами.

Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 203 вказаного вище кодексу передбачено, що  особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до пункту  14 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління мають право передати функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та уповноваженим особам, укладають з ними договори доручення і здійснюють контроль за ефективністю їх виконання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В статті 9 вказаного вище закону наведено вичерпний перелік повноважень господарських структур з управління державним майном.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №306-р "Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" до сфери управління вказаного міністерства  було  передано державне майно яке не увійшло до статутних фондів ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий  порт".

Спільним  наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту  та зв'язку України від  19.07.2007 року  № 1211/614 "Про передачу державного майна"  зі змінами, внесеними спільним наказом від 19.09.2007 року  №1514/827 "Про внесення змін до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України  від 19.07.2007 року №1211/614, наказу Міністерства транспорту та зв'язку України  від   17.08.2007 року №721   "Про  впорядкування управління державним майном" до сфери управління Мінтрансзв'язку було передано державне  майно згідно з переліком, до якого увійшло майно, що є предметом оспорюваного договору.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 року у справі №8/50, залишеною без змін  ухвалою Київського апеляційного  адміністративного суду від 19.12.2008 року було визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №306-р "Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку"  та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку  України від 19.07.2007 року №1211/614 "Про передачу державного майна" (зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 року №1514/827).

Судом відзначено, що акт приймання-передачі від 19.09.2007 року не може бути  прийнятий судом, як належний доказ у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження права відповідача-1 укладати спірний договір.

Крім того, судом звернуто увагу на те,  що акт прийому-передачі від 19.09.2007 року  на момент прийняття рішення місцевого господарського суду не було залучено до матеріалів справи та було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач-1 не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності при укладанні спірного договору.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті  постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що  суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                                   

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі № 50/41 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова