Рішення

від 15.10.2009 по справі 9/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09                                                                                           Справа№ 9/163

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Львівського науково-практичного центру Професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України,  м. Львів,

До  відповідача: Університет «Львівський Ставропігіон», м. Львів,

Про стягнення 17369,39 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, пені у розмірі 1584,94 грн., річні у розмірі 167,08 грн., разом 19121,41 грн., судові витрати: 191,20 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 200,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

За участю представників:

Від позивача: Боровець О.В.- представник, довіреність від 15.09.2009р.

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки встановлені статтею 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами подали клопотання (докази –у справі).                                

Суть спору: розглядається справа за позовом Львівського науково-практичного центру Професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України, м. Львів, до відповідача: Університету «Львівський Ставропігіон», м. Львів, про стягнення 16708 грн. 54 коп. - основного боргу з орендної плати, 660 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1584 грн. 94 коп. пені, 3% річних у розмірі 167 грн.08 коп. та судові витрати: 191 грн.20 коп. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 200,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

           Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.08.2009р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 15.09.2009р.

           З підстав зазначених в ухвалі суду від 15.09.2009р. розгляд справи відкладено на 29.09.2009р.

           З підстав зазначених в ухвалі суду від  29.09.2009р. (за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, подано через канцелярію господарського суду за вхідним № 19724 від 28.09.09р.) розгляд справи було відкладено на 08.10.2009р.

           Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), подав Акт проведення звірки розрахунків від 29.09.2009р., який підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками двох сторін, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на користь позивача: 16708 грн. 54 коп. основного боргу з орендної плати, 660 грн. 85 коп. інфляційних втрат, пені у розмірі 1584,94 грн., річні у розмірі 167,08 грн., що разом складає 19121,41 грн. та судові витрати: 191,20 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 200,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

             Відповідач, втретє, без поважних причин повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав), не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, під розписку, 26.09.09р. рекомендованою поштою № 4740183 (оригінал поштівки –в матеріалах справи), повторно, та втретє, відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою, що, зокрема, підтверджується клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, яке було подано через канцелярію господарського суду за вхідним № 19724 від 28.09.09р. (докази –в матеріалах справи).

           Справа розглядається за наявними матеріалами справи –відповідно до статті 75 ГПК України.

          В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

          Між Позивачем (Львівським науково - практичним центром професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України) та Відповідачем (Унівеситетом «Львівський Ставропігіон») 01 жовтня 2007 року було укладено Типовий Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

           01.10.2007р. між тими самими сторонами був укладений Типовий договір № 1 про відшкодування витрат на утримання приміщень і комунальних послуг орендарями.

           30 січня 2009р. між тими самими сторонами було укладено Тимчасовий договір оренди.

           Зазначені договори укладено у письмовій формі, підписаний повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

 Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом –ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний  строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

 Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

 Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об»єктом оренди можуть бути:

 державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об»єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об»єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

 нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

 інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб»єктам господарювання.

 Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

 У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

 Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб»єктам господарювання орієнтовні умови господарських  договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках –затверджувати типові договори.

           Типовий Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 01 жовтня 2007 року, неналежне виконання зобов»язання за яким є предметом спору у даній справі, затверджений постановою Президії АПНУ від 20.09.2007 року № 1-7/10/292.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

          Пунктом 1.1. Типового Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від  01 жовтня 2007 року передбачено, що Орендодавець (Позивач –у справі) передає, а Орендар (Відповідач –у справі) приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: приміщення (далі Майно) площею 409,19 кв. м., розміщене за адресою: м. Львів, вул. М. Кривоноса, 10, на 1, 2, 3 поверхах будинку, що перебуває на балансі Львівського науково-практичного центру Професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з актом оцінки на  «1»листопада 2005 року і становить за незалежною оцінкою 58685 грн. 00 коп.

          Майно передається в оренду з метою використання його для розміщення закладу освіти (п. 1.2. договору).

          Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний в договорі, але не пізніше дати підписання Сторонами цього Договору… (п. 2.1. договору).

          Як встановлено в судовому засіданні, позивачем відповідачу було передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: приміщення площею 409,19 кв. м., розміщене за адресою м. Львів, вул. Кривоноса, 10 на 1,2,3 поверх будинку, що перебуває на балансі Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України.

          Згідно Договору № 1 про відшкодування витрат на утримання приміщень і комунальних послуг орендарями від 01 жовтня 2007р., Позивач зобов»язувався забезпечувати обслуговування та утримання будинку (приміщень), а Відповідач зобов»язувався  відшкодувати в повному обсязі фактичні витрати на утримання приміщення і комунальних послуг.

          На підставі Тимчасового Договору оренди № 1 від 30 січня 2009р. вищевказаний Договір оренди був продовжений до «31» березня 2009р. на умовах раніше укладеного договору від 1 жовтня 2007 року про передачу Орендодавцем… Орендарю… строкове платне користування приміщення площею 409,19 кв.м., розташоване за адресою м. Львів, вул. Кривоноса, 10, з метою використання його для розміщення названого закладу освіти на час проведення Конкурсу, визначення переможця та отримання дозволу Президії АПН на укладення договору оренди з переможцем  конкурсу та орендар зобов»язується відшкодувати витрати на утримання приміщень і комунальних послуг.

          Орендна плата, за даним договором, визначається у відповідності до умов Договору оренди на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів і перераховується, щомісяця, не пізніше 15 числа місяця.

          Позивачем зобов»язання за вищевказим Типовим договором оренди від 01.10.2007р. виконані в повному обсязі, Відповідачу передано в строкове платне користування приміщення площею 409,19 кв.м., розташоване за адресою м. Львів, вул. Кривоноса, 10, з метою використання його для розміщення названого закладу освіти.

          В свою чергу, Відповідач своїх зобов»язань за даним договором, в частині сплати орендної плати, у повному обсязі –не виконав.

          Так, за лютий 2009 року Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок про оплату орендної плати № 021-09 від 23 лютого 2009р. на суму 8504,61 грн. та рахунок № 022-09 від 23 лютого 2009р. на відшкодування комунальних послуг за лютий 2009р. на суму 8203,93грн.

          Відповідач у передбачений Договорами термін, щомісяця не пізніше 15 числа місяця) рахунки по орендній платі та відшкодування витрат на утримання приміщень і комунальних послуг не оплатив.

         З метою врегулювання спору у досудовому порядку, Позивачем, 01 червня 2009р. на адресу Відповідача була надіслана претензія № 1 про погашення заборгованості та сплату штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, яку Відповідач отримав під розписку 04 червня 2009р. рекомендованою поштою № 1667629 ( оригінал поштівки оглянуто в судовому засіданні, копія в матеріалах справи).

         Зазначена претензія залишена Відповідачем без реагування, станом на 11 серпня 2009р., Відповідач відповіді на претензію Позивача не надіслав, суми основного боргу та штрафних санкцій не сплатив.

         В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, в т.ч. Актом проведення звірки розрахунків від 29 вересня 2009р., складеного сторонами за вказаним вище договором оренди та підписаного представниками двох сторін за договором (оригінал Акту –в матеріалах справи), що на час розгляду справи в господарському суді, основний борг з орендної плати  складає суму 16708,54 грн., з розрахунку: за січень 2009р. орендна плата без врахування індексу інфляції складала 8074,02 грн., індекс інфляції за січень 2009р. –102,90 %, розмір інфляційних витрат відповідно складає 234,15 грн., відтак, за лютий 2009р. нарахована орендна плата в сумі 8308,18 грн.; комунальні послуги складають суму 8203 грн. 92 коп., а саме: а) електроенергія (745,02 х 82,8% = 616,88 грн.), б) вода (164,33 х 82,8%) = 136,07 грн.), в) газ (15237,18 х 42,9% = 7450,98 грн.) Разом розмір орендної плати та за комунальні послуги за лютий 2009р. складає суму 16512,10 грн. (8308,18 грн. + 8203,92 грн.) + земельний податок в сумі 196,44 грн. = 16708,54 грн.

         Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1584 грн. 94 коп., яка нарахована відповідно до п. 3.7. договору.

          Згідно п. 3.7 договору від 01.10.07р. орендна плата перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

         Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції Закону України від 10 січня 2002р. № 2921-111, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Частиною2 статті 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

         Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

         Позивачем нарахована пеня на відповідача за період з 16.03.2009р. по 11.08.2009р. (149 днів прострочення оплати платежу) від суми основного боргу: 16708,54 грн., ставка НБУ у період з 30.04.08р. по 14.06.09р. становила 12%, з 15.06.09р. по 11.08.09р. –11,0%, отже, розмір пені за період з 16.03.09р. по 14.06.09р. складає 1003,51 грн., виходячи з розрахунку: 12,0% х 2 : 365 днів року = 0,066%, сума основного боргу 16708,54 грн. х 91 день прострочення платежу х 0,066% = 1003,51 грн.

         Розмір пені за період з 15.06.09р. по 11.08.09р. (58 днів прострочення платежу) складає 581,45 грн., виходячи з розрахунку: 11,0% х 2 : 365 днів року = 0,06%, сума основного боргу 16708,54 грн. х 58 днів прострочення платежу х 0,06% = 581,45 грн.

         Разом розмір пені складає 1584 грн. 94 коп. (1003,51 грн. + 581,45 грн.).

                 Правильність розрахунку розміру пені була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у доданому до позовної заяви Розрахунку боргу станом на 11.08.2009р. (Розрахунок –в матеріалах справи).

         Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 660,85 грн. інфляційних втрат та 167 грн. 08 коп. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

         Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Індекс інфляції у березні 2009р. становив 101,4%, у квітні 2009р. –100,9%, у травні 2009р. –100,9%, у червні 2009р. –101,1%, 16708,54 грн. (сума основного боргу) х  101,4% х 100,9% х 100,9% х 101,1% = 17369,39 грн. –16708,54 грн. = 660,85 грн.

         Правильність розрахунку розміру інфляційних втрат та 3% річних були перевірені в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у доданому до позовної заяви Розрахунку боргу станом на 11.08.2009р. (Розрахунок –в матеріалах справи).

          Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, приходить до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

         Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

         Статтею 49 ГПК України визначено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов»язані зі сплатою державного мита за рахунок другої сторони, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати пов»язані з оплатою послуг адвоката та інші витрати, визначені у статті 44 ГПК України.

          Позивачем за даним позовом сплачено 171 грн. 21 коп. державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем в сумі 315,00 грн. за даним позовом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р.

         В наступному, постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 08.07.2009р. постанова Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р. була скасована постанова Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р. (Офіційний вісник України.2009 р., № 29, ст.974).

         У зв»язку цим відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення  судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»(Офіційний вісник України, 2005р. № 52, ст. 3301; № 46, ст. 3080; 2007р. № 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., якою розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був визначений в сумі 118,00 грн. (Вісник господарського судочинства. 4/1009. –С. 6).

         З 13.08.2009р. набрала чинності постанова КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення  судових процесів в сумі 236,00 грн.

         Позов подано до суду 18.08.2009р. за вхідним № 6037, тобто, на час, коли набрала чинності постанова КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення  судових процесів в сумі 236,00 грн.

        Виходячи з наведеного, надмірно сплачені позивачем витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. 00 коп. повернути позивачеві з Державного бюджету України, відповідно до статті 47 ГПК України.

        Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 200,00 грн. правової допомоги, то в цій частині позову слід відмовити, так як до позовної заяви не додано свідоцтва особи, яка надавала юридичні послуги, про право на заняття нею адвокатською діяльністю, відповідно до Закону України «Про адвокатуру», не додано фінансових документів, про сплату позивачем лише адвокату коштів в сумі 200,00 грн. за надану адвокатом правову допомогу, як цього вимагає стаття 44 ГПК України, частина 3 статті 48 ГПК України.

         На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4 3 –4 7 , 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 – 85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                               ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з Університету «Львівський Ставропігіон»(п. і. 79058, місто Львів, вулиця Замарстинівська, 83-а, код ЄДРПОУ 31442006) на користь Львівського науково-практичного центру Професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України ( п. і. 79010, місто Львів, вулиця М. Кривоноса, 10, код ЄДРПОУ 20842362)  17369 грн. 39 коп. - основного боргу,  1584 грн. 94 коп. - пені, 660 грн. 85 коп. –інфляційних витрат, 167 грн. 08 коп. –відсотків річних, 171 грн. 21 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати позивачу: Львівському науково-практичному центру Професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України ( п. і. 79010, місто Львів, вулиця М. Кривоноса, 10, код ЄДРПОУ 20842362) довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 79 грн. 00 коп.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          В задоволенні решти позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в сумі 200,00 грн. за правову допомогу - відмовити.

                   Суддя                                                                                                    Л.С.Данко   

          За згодою представника позивача, 08.10.2009р. прийнято та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, та підписана –12.10.2009р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя