Постанова

від 14.03.2007 по справі 6/348/05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/348/05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 березня 2007 р.                                                                                   № 6/348/05  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційних скарг1.Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” в особі Миколаївського відділення.2.Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно –комерційного підприємства "Трансвегас"

на постановуОдеського апеляційного господарського судувід 21.11.2006

у справігосподарського суду Миколаївської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми “Діск”

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-комерційного підприємства  “Трансвегас”2. Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” в особі Миколаївського відділення

простягнення 20612, 15 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явились

від відповідача:1.не з'явились; 2.Сенін В.Ю.- дов.№ 08-03-14/127-06 від 06.07.06.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.09.2006 господарського суду Миколаївської області позовні вимоги задоволено. Стягнуто на користь ТОВ "Діск" з ТОВ "Трансвегас" 4834,95 грн. збитків і 171,86 грн. держмита, та з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" 15772,20 грн. збитків і 560,81 грн. держмита.

Постановою від 21.11.2006 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 11.09.06 господарського суду Миколаївської  області змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "стягнути на користь ТОВ "Діск" з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Миколаївського міського відділення 15267,20 грн. збитків і 542,68 грн. судових витрат. Стягнути на користь ТОВ "Діск" з ТОВ транспортно-комерційного підприємства  “Трансвегас” 4834,95 грн. збитків, 171,86 грн. судових витрат".

Постанова мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, до яких згідно з ч.1 цієї статті відносяться і транспортні засоби, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст.22 Закону України від 01.07.2004 № 1961-ІV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди третьої особи, при настанні страхового випадку.

Не погоджуючись з судовими рішеннями НАСК “Оранта” в особі Миколаївського відділення та ТОВ транспортно–комерційного підприємства "Трансвегас" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційним скаргами і просять їх скасувати.  

НАСК “Оранта” в особі Миколаївського відділення, посилається на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, п.3 ч.1 ст.84, ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, ст.1194 Цивільного кодексу України.

ТОВ транспортно –комерційного підприємства "Трансвегас" вважає, що судами порушені норми матеріального права, зокрема ст.1194 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційних скарг  відмовити.

Господарським судом встановлено, що 15.12.2004  НАСК „Оранта” в особі Миколаївського міського відділення (страховик) та ТОВ ТКП „Трансвегас” (страхувальник) укладено договір № 411 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до умов якого об'єктом обов'язкового страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: життю або здоров'ю фізичних осіб, їх майну і майну юридичних осіб; відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, відомості про які зазначені в заяві та переліку транспортних засобів (додаток до цього Договору), якщо є безпосередній зв'язок між рухом цього транспортного засобу і заподіяною ним шкодою; страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), що сталася за участі зазначеного в додатку 1 транспортного засобу страхувальника, внаслідок якої настає цивільна відповідальність страхувальника за заподіяну цим транспортним засобом шкоду майну, життю і здоров'ю третіх осіб.

Всього відповідно до додатку №1 до договору ТОВ ТКП „Трансвегас” застрахувало цивільну відповідальність на 7 автомобілів, серед яких був і вантажний автомобіль КАМАЗ 5312 (номер кузова 1057723, номер двигуна 949896).

11.03.2005 на автошляху Суми –Полтава відбулося зіткнення автомобілів КАМАЗ , що належить ТОВ ТПК „Трансвегас”, який рухався з причепом та автомобілем ГАЗ, який належить ТОВ „Діск”.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.04.2005 при розгляді адміністративної справи № 3-6-4234/05 визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України громадянина Настасюка  Л.М.

ДТП сталося не в результаті безпосереднього зіткнення автомобіля „КАМАЗ” номерний знак 2613 НІМ та автомобіля марки „ГАЗ” номер 30228 ЕК, а останнього з причепом, який буксував „КАМАЗ”.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006р. призначено судову автотоварознавчу експертизу, згідно висновку якої від 01.08.2006 вартість завданих збитків позивачу складає 20612,15грн.

Законом України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 за

№ 2344-ІІІ визначено поняття автомобільного транспортного засобу: це колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій, тобто не тільки автомобіль, а і причеп належить до автомобільного транспортного засобу.

Згідно зі ст.22 Закону України від 01.07. 20004 за  № 1961- ІV „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо –транспортної пригоди майну третьої особи, при настанні страхового випадку.

Страховим випадком ст. 6 Закону є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо –транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, до яких згідно з ч. 1 цієї статті відносяться і транспортні засоби, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Господарські суди правомірно дійшли висновку щодо пропорційного стягнення збитків з обох відповідачів , оскільки ДТП сталася і, відповідно, страховий випадок відбувся не окремо за участю автомобіля „КАМАЗ”, який згідно договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № 411 від 15.12.2004, укладеного між НАСК „Оранта” в особі Миколаївського міського відділення (страховик) та ТОВ ТКП „Трансвегас” (страхувальник) був застрахований, або причепа, який також, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 за № 1175 „Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, яка була чинною на момент укладення договору, підлягає страхуванню, але застрахований не був.

Тому суд виходив з розміру страхового платежу, як для автомобіля, який складає 186 грн., так і для причепа, який складає 57 грн., вього 243 грн., але стягувана сума для НАСК „Оранта” в особі Миколаївського міського відділення зменшена на розмір франшизи, яка складає 510 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що  господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційних скарг  відмовити.

Постанову від 22.11.2006 Одеського апеляційного господарського суду  зі  справи 6/348/05 залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Т.Ф. Костенко

                                                                                                Г.П. Коробенко