Ухвала

від 15.09.2015 по справі 332/4872/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/4872/14-ц головуючий у 1-й інстанції Меркулова Л.О.

провадження № 22-ц/778/4519/15 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

при секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року про забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання, в якому просив суд забезпечити позов по справі шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, а також грошові кошти й інші цінності, що належать ОСОБА_3, ТОВ «Інформтранс-Авіа», оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити розгляд справи а також зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ціна позову є значною, а відповідачі по справі добровільно повернути борг відмовляються.

Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2015 року задоволено заяву про забезпечення позову.

Накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, а також грошові кошти й інші цінності, що належать: громадянину ОСОБА_3 та ТОВ «Інформтранс-Авіа».

На зазначену ухвалу суду ТОВ «Інформтранс-Авіа» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити свою ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до укладеного кредитного договору № 014/02-2/621 від 03.11.2006 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надало кредит ОСОБА_3, в розмірі 380 000 доларів США зі сплатою 13 % відсотків річних на строк до 03 листопада 2016 року для придбання нерухомості. (а.с.6-13)

03.11.2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/02-2/621 від 03.11.2006 року між банком та ТОВ «Інформтранс-Авіа» укладено договір поруки № 014/02/621/1, згідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати по борговим зобов'язанням боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/02-2/621 від 03.11.2006 року, в солідарному порядку нести відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки. (а.с.14)

Із ухвали господарського суду від 20.04.2015 року вбачається, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося з позовом до Приватного підприємства «спортивно-оздоровчий центр «Соната» про звернення стягнення за договором іпотеки від 06.11.2006 року, , яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/02-2/621 від 03.11.2006 року по борговим зобов'язанням боржника ОСОБА_3 (а.с.218)

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції не звернув увагу проте, що предметом спору є кредитні гроші, які забезпечені майновою порукою Приватного підприємства «спортивно-оздоровчий центр «Соната» (а.с.218), ані відповідачів у справі, та позивач не наводить обставин, які б посвідчували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову

За роз'ясненнями 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вказано, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Згідно статті 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що всупереч вимогам статті 210 ЦПК України, в мотивувальній частині відсутнє обґрунтування з посиланням на конкретні обставини справи щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За положеннями ст.ст. 151,152 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проте, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції не вирішував питання з урахуванням зазначених роз'яснень.

Також судом порушено вимоги ст.ст. 153, 209 ЦПК України, оскільки оскаржувана ухвала не містить в собі належно викладеної мотивувальної частини, а саме, обґрунтування щодо співмірності обраного виду забезпечення позову із заявленими, а відповідно і підстав його обрання.

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Статтею 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За роз'ясненнями п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року « якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується».

Відповідач ОСОБА_3, ухвалу суду в апеляційному порядку не оскаржував, а тому ухвала суду відносно нього не перевіряється.

Наклавши арешт на майно, грошові кошти і інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа», суд не визначився із співмірністю із заявленими вимогами, посилання на конкретні обставини справи щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Отже, доводи особи, що подала апеляційну скаргу щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права є обґрунтованими, в зв'язку з чим ухвала суду в частині накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа» підлягає скасуванню.

Оскільки ухвала суду про забезпечення позову не відповідає вимогам процесуального закону, вона підлягає скасуванню на підставі п. 2 ст. 312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 307,312,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа» задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2015 року про забезпечення позову у цій справі в частині накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа» скасувати. Постановити нову ухвалу.

В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про забезпечення позову у цієї справі про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтранс-Авіа» відмовити.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді