Постанова

від 21.03.2007 по справі 4/1469-20/195

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/1469-20/195

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 березня 2007 р.                                                                                   № 4/1469-20/195  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівський КІОЦ-ТРАНС"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 р.

у справі№4/1469-20/195 господарського суду Львівської області

за позовомЛьвівського комунального підприємства "Агенція ресурсів Львівської міської ради"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівський КІОЦ-ТРАНС"

простягнення 15 363,94 грн.

В С Т А Н О В И В:

Львівське комунальне підприємство (надалі ЛКП) "Агенція ресурсів Львівської міської ради" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  (надалі ТОВ) "Львівський КІОЦ-ТРАНС" про стягнення 15 363,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом опалювальних сезонів 2002-2006 року до приміщення,  що займає відповідач, постачалася теплова енергія,  яку згідно з укладеним з енергопостачальною організацією договором оплачувало ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради", оскільки вказане приміщення знаходиться на балансі останнього. Не зважаючи на виставлені позивачем рахунки,  ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС", яке використовує зазначені приміщення,  за надані послуги не сплатило, в результаті чого утворилася заборгованість у вказаному розмірі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.08.2006 року (суддя Манюк П.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 року (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.,

Доповідач: Шаргало В.І.

Мирутенко О.Л.), з ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС"  на  користь  Львівського  комунального підприємства  "Агенція  ресурсів  Львівської  міської  ради"

стягнуто 15 363,94 грн. заборгованості та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС"  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. 62 Господарського кодексу України, п. 73 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову  в задоволенні позову. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції і на те, що судами попередніх неповно дослідженні обставини справи щодо відсутності договірних відносин між сторонами у справі на постачання теплової енергії у спірний період.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради" (позивач) є балансоутримувачем будинку №5 на вул. Л. Українки у м. Львові, частину приміщень якого площею 478,1 м2 займає ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС" (відповідач).

Між позивачем та ЛМКП "Львівтеплоенерго"  01.11.2002 року укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3665/Г,  на підставі якого подавалась теплова енергія користувачам приміщень в будинку №5 по вул. Л. Українки у м. Львові. Обсяги постачання теплової енергії для п'яти користувачів (у тому числі і для ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС"), що знаходяться у вказаному будинку, визначені додатком №1 до названого Договору, відповідно до якого опалювальна площа, що використовується відповідачем становить 286, 30 кв. м., а максимальне теплове навантаження становить 0,01500 Гкал/год. Обсяг теплової енергії, поставленої ЛМКП „Львівтеплоенерго"  для опалення приміщень, які використовує відповідач, вказано в щомісячних рахунках, які виставлялися позивачу і оплачені останнім в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Однак,  ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС", посилаючись на відсутність договірних відносин з балансоутримувачем будинку,  не розрахувався з ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради" за отримані  послуги по обігріву приміщень в опалювальні сезони 2002 –2006 р. р. При цьому фактичне отримання вказаних послуг відповідачем не заперечується.

Як встановлено господарськими судами, спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України і тривали (тривають) після набрання чинності  цими Кодексами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, дії осіб, які породжують цивільні права та обов'язки.  Аналогічні приписи містила і стаття 4 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на момент виникнення спірних відносин (2002р.), відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають з підстав передбачених законодавством, а також із дій громадян та організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Господарськими судами встановлено, що позивачем надана  відповідачу - ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС" платна послуга щодо обігріву займаних  останнім приміщень в опалювальні сезони 2002 –2006 рр., у зв'язку з чим у  останнього виникло зобов'язання оплатити  за цю послугу.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963р.),  статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, господарські суди правомірно, виходячи із встановлених судовими інстанціями обставин справи, задовольнили позовні вимоги ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради", стягнувши з відповідача 15363,94 грн.  боргу з оплати за надані послуги.

Наведене спростовує доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ "Львівський КІОЦ-ТРАНС".

Згідно зі ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки та недостатньої перевірки судами попередніх інстанцій доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З   урахуванням   викладеного, колегія   суддів касаційної інстанції  вважає, що під   час розгляду справи  господарськими судами  попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстави для скасування прийнятих у справі рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський КІОЦ-ТРАНС" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2006р. у справі №4/1469-20/195 залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.