Ухвала

від 28.02.2007 по справі 17/77-06-4212

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/77-06-4212

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

28 лютого 2007 р.                                                                                   № 17/77-06-4212  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Козир Т.П.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                Плюшка І.А.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства   з   обмеженою відповідальністю “Автограф”

на  постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006

у справі

господарського суду № 17/77-06-4212

Одеської області

за  позовом Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної Академії наук України

до

Товариства   з   обмеженоювідповідальністю “Автограф”

про стягнення 7279,59 грн., виселення та визнання договору оренди недійсним

В С Т А Н О В И В:

            Рішенням господарського суду Одеської області від 04.09.2006 у справі № 17/77-06-4212 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної Академії наук України б/н від 01.05.2003, укладений між Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної Академії наук України та товариством з обмеженою відповідальністю “Автограф”. Зобов'язано   товариство з обмеженою відповідальністю “Автограф” звільнити вбудоване приміщення підвалу адміністративного корпусу у вигляді трьох кімнат №№ 1, 2, 3 загальною площею 105 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 29. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Автограф” на користь Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної Академії наук України заборгованість з орендної плати в сумі 4835,81 грн. 141,70 грн. пені, 102 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування податку на землю в сумі 2302,08 грн. та експлуатаційних витрат в сумі 8754,99 грн. залишено без розгляду.

         Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Автограф” задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 04.09.2006 скасовано в частині залишення позовних вимог без розгляду та в зазначеній частині позов частково задоволено. Стягнуто з  товариства з обмеженою відповідальністю “Автограф” на користь Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної Академії наук України 134,86 грн. за надання комунальних послуг та 2067,87 грн. податку на землю, всього 2202,73 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

        19.01.2007 товариство з обмеженою відповідальністю “Автограф” звернулось з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 та рішення господарського суду Одеської області від 04.09.2006 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ст. 45, ч.1 ст. 46 ГПК України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством; державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, у відповідності до п. 2 ст. 3 якого державне мито із  апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

          Відповідно до пункту 4.5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78  від 04.03.98  у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

          Додана до касаційної скарги квитанція № 2 від 19.01.2007, за якою сплачено 45,00 грн. державного мита, не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі.

Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита  у встановленому розмірі.

Після усунення зазначеного недоліку скаржник не позбавлений можливості подати належно оформлену касаційну скаргу у порядку, встановленому розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

УХВАЛИВ:

Повернути  Товариству з обмеженою відповідальністю “Автограф”  касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006  у справі № 17/77-06-4212 без розгляду.

Головуючий суддя                                                                          Т.Козир

судді:                                                                                                 Л.Ковтонюк

                                                                                                           І.Плюшко