Постанова

від 26.02.2009 по справі 13/235-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 26 лютого 2009 р.                                                                                   

№ 13/235-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого     

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на постанову

Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р.

у справі

№13/235-08

господарського суду

Київської області

за позовом

Фермерського господарства

"Калина"

до

Софіївсько-Борщагівської

сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

громадянина України ОСОБА_1

про

визнання рішення недійсним

у судовому

засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Старунський А.Ф., Пеньківський

М.В.

від відповідача:

не з'явився

від третьої особи:

ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Київської області від 14.08.2008 р. у справі №13/235-08 (суддя Наріжний С.Ю.),

залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 05.11.2008 р. (судді: Зеленіна Н.І., Жук Г.А., Фаловська

І.М.), у позові Фермерського господарства "Калина" до

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Свя тошинського району Київської

області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1 про визнання недійсними

рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради №68 від 14.03.2000 р. "Про

надання земельної ділянки в тимчасове користування фермерському господарству

"Калина" площею 2 га для ведення селянського (фермерського)

господарства" та договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 р.,

укладеного між фермерським господарством "Калина" та

Софіївсько-Борщагівською сільською радою, відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить

скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.08.2008 р.,

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

05.11.2008 р. у справі №13/235-08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити

позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Калина" та визнати

недійсними рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської міської ради

№68 від 14.03.2000 р. та договір оренди земельної ділянки, укладений між

Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської

області та Фермерським господарством "Калина" від 14.03.2000 р.,

посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій

норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 19 Конституції

України, ст. 3, ч.ч. 5, 6 ст. 27 Земельного кодексу України (в ред. від

13.03.1992 р.), ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в

Україні", ст.ст. 13, 14, 16, 18 Закону України "Про оренду

землі", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (в ред. від 16.01.2003

р.), ст.ст. 45, 47, 48 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 42, 43,

38, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки:

по-перше, судом першої інстанції не обґрунтовано наявність у

Софіївсько-Борщагів ської сільської ради повноважень розпоряджатися спірною

земельною ділянкою (яка знаходиться на території Жулян); по-друге, оскільки

спірна земельна ділянка в постійне користування гр.ОСОБА_1 надавалася рішенням

Києво-Святошинської районної ради, то і рішення про припинення права

користування земельною ділянкою відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України

повинно прийматися зазначеною радою, однак Києво-Святошинська районна рада не

приймала рішення про припинення права користування земельною ділянкою

гр.ОСОБА_1 та не зверталась до суду з відповідним позовом; по-третє, спірне

рішення про припинення права користування земельною ділянкою прийнято не

Софіївсько-Борщагівською сільською радою, а виконкомом сільради, а ст.

33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не

передбачено такі повноваження виконавчих органів сільських рад як прийняття

рішення про припинення права власності або користування земельною ділянкою;

по-четверте, радою не подано доказів, що підтверджують використання ОСОБА_1

землі не за цільовим призначенням, нераціональне використання землі, наявність

інших, передбачених ст. 27 Земельного кодексу України, порушень (зокрема, актів

органів державного контролю за використанням і охороною земель, фінансових

органів та висновків цих органів про необхідність припинення права власності на

землю або користування земельною ділянкою, як це передбачено ст. 29 Земельного

кодексу України); по-п'яте, судами не досліджено питання додержання

відповідачем процедури припинення права користування спірною земельною

ділянкою, оскільки згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції, що

діяла у спірний період) припинення права користування землею у випадках,

передбачених п.п. 5-9 ч. 1 цієї статті у разі незгоди землекористувача

проводиться в судовому порядку, а гр.ОСОБА_1 згоди на припинення права

користування земельною ділянкою не давав.

Відповідач не скористався своїм

процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні

касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників

позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення

обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами

першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду

України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав.

Господарськими судами першої та

апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Рішенням десятої сесії двадцять

першого скликання Києво-Святошин ської районної ради народних депутатів від

14.07.1992 р. "Про надання земель громадянам району для ведення селянських

(фермерських) господарств" надано громадянину ОСОБА_1 в постійне

користування земельну ділянку площею 2,2 га для організації селянського

(фермерського) господарства.

На підставі даного рішення

Києво-Святошинською районною радою народних депутатів гр.ОСОБА_1 було видано

державний акт на право користування землею НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі

записів державних актів на право користування землею за НОМЕР_2, згідно з яким

за даним землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування

2,2 га землі в межах згідно з планом землекористування для організації

селянського (фермерського) господарства.

14.03.2000 р. виконавчий комітет

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської

області прийняв рішення №68 "Про надання земельної ділянки в тимчасове

користування фермерському господарству "Калина" площею 2 га, для

ведення селянського (фермерського) господарства", згідно з яким у зв'язку

з невикористанням фермером ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га за

призначенням та на підставі ст. 3 Земельного кодексу України та ст. 29 Закону

України "Про селянське (фермерське) господарство" вирішено припинити

право користування земельною ділянкою розміром 2 га гр.ОСОБА_1, яка була надана

йому для ведення селянського (фермерського) господарства в районі Жулян; та

надано в тимчасове користування земельну ділянку площею 2 га в районі Жулян

фермерському господарству "Калина" для ведення селянського

(фермерського) господарства.

14.03.2000 р. між

Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської

області та головою фермерського господарства "Калина" ОСОБА_3 було

укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого

Софіївсько-Борщагівська сільська рада, діючи на підставі рішення №68 сільської

ради від 14.03.2000 р., надала, а фермерське господарство "Калина"

прийняло в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною

площею 2,2 ріллі за рахунок земель запасу сільської ради, що знаходиться в

користуванні фермера ОСОБА_1, згідно з планом, що додається, та яка знаходиться

на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради.

Вважаючи, що спірна земельна

ділянка одночасно перебуває в користуванні двох осіб, оскільки право

користування спірною земельною ділянкою гр.ОСОБА_1 (який має Державний акт на

право постійного користування спірною земельною ділянкою) не було припинено в

установленому порядку, Фермерське господарство "Калина" звернулося до

господарського суду Київської області з позовом до Софіївсько-Борщагівської

сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання

недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 14.03.2000 р. №68

"Про надання земельної ділянки в тимчасове користування фермерському

господарству "Калина" площею 2 га для ведення селянського (фермерського)

господарства" та договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 р.,

укладеного між фермерським господарством "Калина" та

Софіївсько-Борщагівською сільською радою, на підставі ст.ст. 155, 158

Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних

вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що:

по-перше, при прийнятті рішення про припинення третьою особою права

користування спірною земельною ділянкою сільська рада діяла в межах, наданих їй

ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції від 17.03.1999 р.), повноважень;

по-друге, підставою для прийняття оскаржуваного рішення сільради стало

невикористання третьою особою земельної ділянки за цільовим призначенням та її

забур'яненість; по-третє, відповідачем оскаржуваним рішенням правомірно, з

додержанням вимог ст. 27 Земельного кодексу України було припинено право

користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до ст.27 Земельного

кодексу України припинення права користування землею у випадках, передбачених

п.п. 5-9 ч. 1 цієї статті у разі незгоди землекористувача провадиться у

судовому порядку, однак третьою особою жодних дій, які б свідчили про

незгоду з припиненням права користування земельною ділянкою, не вчинено (у т.ч.

не подано доказів визнання недійсним рішення сільради від 14.03.2000 р. №68 у

судовому порядку), що свідчить про правомірне припинення права користування

земельною ділянкою рішенням сільради. Крім того, господарський суд першої

інстанції після розгляду спору по суті послався ще й на пропуск позивачем

трирічного строку позовної давності.

Однак, вищезазначені висновки

господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні

норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це

передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на

наступне.

Обмежившись посиланням на наявність

у сільської ради повноважень на прийняття рішення про припинення права

користування земельною ділянкою і відсутність порушення норм чинного

законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, господарські суди попередніх

інстанцій не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення

спору, не надали оцінки наявним у справі доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1

Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають

право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи переданий на розгляд

господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка

звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу,

на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту

їх порушення або оспорювання. Не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо

захисту права, яке може бути порушено в майбутньому.

Предметом даного позову є рішення

Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 14.03.2000 р. №68, яким припинено

право користування спірною земельною ділянкою третій особі, та надано

вказану земельну ділянку в тимчасове користування позивачу.

Однак, господарські суди попередніх

інстанцій, обмежившись дослідженням питання наявності чи відсутності

повноважень у сільської ради на прийняття оскаржуваного рішення, не встановили

наявність або відсутність порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача

внаслідок прийняття вказаного рішення сільради, не з'ясували чи будуть

відновлені порушені права позивача (і які саме) у разі задоволення даного

позову.

Крім того, господарські суди не

звернули уваги, що предметом позову є рішення Софіївсько-Борщагівської

сільської ради від 14.03.2000 р. №68 "Про надання земельної ділянки в

тимчасове користування фермерському господарству "Калина" площею 2 га,

для ведення селянського (фермерського) господарства" і відповідачем у

справі є Софіївсько-Борщагівська сільська рада, тоді як згідно з

матеріалами справи рішення від 14.03.2000 р. №68 "Про надання земельної

ділянки в тимчасове користування фермерському господарству "Калина"

площею 2 га, для ведення селянського (фермерського) господарства" було

прийнято виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради

(а.с. 8).

Господарськими судами не надано

будь-якої оцінки ні доводам 3-ої особи щодо відсутності у виконавчого органу

сільської ради (який прийняв оскаржуване рішення) повноважень на припинення

права власності або права користування земельною ділянкою (а.с. 57, 92); ні

доводам про порушення відповідачем процедури припинення права користування землею,

встановленої ст.ст. 27, 29 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у

спірний період) у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів здійснення перевірки

3-ої особи органами державного контролю за використанням і охороною земель або

фінансовими органами, здійснення письмового попередження 3-ої особи про

необхідність усунення виявлених порушень; доказів згоди 3-ої особи на

припинення права користування земельною ділянкою тощо (а.с. 93-94).

Викладене свідчить про те, що

судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове

рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі

обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,

що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та

врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115

та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України,

постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі

на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду

першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити

всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та

об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в

залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити

спір.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст.

11110, 11111 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

05.11.2008 р. у справі №13/235-08 задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р. та рішення господарського

суду Київської області від 14.08.2008 р. у справі №13/235-08 скасувати, а

справу направити на розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий

К.Грейц

 Судді:

 О.Глос

 С.Бакуліна