Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/18939/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/18939/15

За позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій "ДОЛЯ" до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про стягнення 65188,06 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Боргун Т.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: Болєйко-Чечуй В.О. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій "ДОЛЯ" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі за текстом - відповідач) про стягнення 65079,59 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору про надання послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час Другої світової війни на території Республіки Польща №І-17/332-2012 від 26.10.2012, надав відповідачу визначені послуги, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 порушено провадження у справі №910/18939/15 та призначено до розгляду на 07.09.2015.

04.09.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 65188,06 грн. заборгованості, з якої: 34321,51 грн. - основний борг, 4866,71 грн. - 3% річних та 25999,84 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши в судовому засіданні 07.09.2015 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 65188,06 грн.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2015 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі, а також надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що беручі до уваги умови пункту 4.3. договору, за яким оплата здійснюється при наявності бюджетного фінансування, та враховуючи, що на 2015 рік Мінрегіону таке фінансування не передбачене, відсутні правові підстави для задоволення позову.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

26.10.2012 між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (замовник) та Комунальним підприємством Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій "ДОЛЯ" (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час Другої світової війни на території Республіки Польща №І-17/332-2012, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати замовникові послуги з пошуку та впорядкуванню місць поховань українців, загиблих під час Другої світової війни на території Республіки Польща, а замовник прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1. договору).

За умовами п. 3.1. договору, в редакції Додаткового договору №1-17/138-2012 від 28.12.2012, ціна цього договору складає 293 321,51 грн. з ПДВ, яка нараховується згідно з Калькуляцією кошторисної вартості (Додаток 3), що є невід'ємною частиною до договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг на підставі відповідних актів здачі-приймання робіт (послуг), підписаних сторонами.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили умови оплати за договором - по факту надання послуг при наявності бюджетного фінансування з відстрочкою платежу до 30 календарних днів.

У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надання послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів (п. 4.4. договору).

Згідно з пунктом 10.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного розрахунку.

Калькуляцією кошторисної вартості надання послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час Другої світової війни на території Республіки Польща, яка є Додатком 2 до Додаткового договору від 28.12.2012 №1-17/138-2012, сторони визначили термін виконання роботи: початок - жовтень 2012 року, закінчення - грудень 2012 року; загальна вартість послуг - 293321,51 грн. з ПДВ.

На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 293321,51 грн., що підтверджується Актом №1 здачі-приймання послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час Другої світової війни на території Республіки Польща, наданих за договором №І-17/332-2012 від 26 жовтня 2012 року, який підписаний 12.12.2012 уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплений печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг.

Втім, відповідач у порушення умов договору, свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, сплативши лише 259000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 34321,51 грн.

Позивач звертався до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з претензією №10 від 03.02.2015, в якій просив в місячний термін погасити зазначену заборгованість.

У відповідь міністерство листом №8/11-42-15 від 06.03.2015 повідомило КП «ДОЛЯ» про неможливість погасити заборгованість за договором, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 34321,51 грн.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 15.02.2013 по 07.09.2015 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4866,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 25999,84 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, в сумі 24916,02 грн., оскільки КП "ДОЛЯ" невірно визначено середньомісячний показник індексу інфляції за період з липня 2013 року по серпень 2015 року.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для відмови в позові суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Так, за приписами ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 зі справи №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи вказав, що касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо не оплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами боржника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників (стаття 1 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (01601, м. Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 9; ідентифікаційний код 37471928) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій "ДОЛЯ" (79008, Львівська обл., місто Львів, вул. Винниченка, будинок 14; ідентифікаційний код 35287210) 34321 (тридцять чотири тисячі триста двадцять одну) грн. 51 коп. основного боргу, 4866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 71 коп. 3% річних, 24916 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 02 коп. інфляційних втрат та 1796 (одну тисячу сімсот дев'яносто шість) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.09.15

Суддя О.А. Грєхова