Рішення

від 10.09.2015 по справі 911/2770/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа № 911/2770/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Паком», Київська обл., м. Українка про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за участю представників:

позивача:Арсемікова І.В., довіреність б/н від 20.08.2015 року; відповідача:Котенко О.В., довіреність б/н від 20.07.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Паком» (відповідач) про стягнення 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 226 283,50 грн. заборгованості за процентами, 116 191,78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 39 828,23 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 7 520,55 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 2 447,31 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 27.08.2015 року.

У судовому засіданні 27.08.2015 року представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2015 року суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України та відклав розгляд справи на 10.09.2015 року.

04.09.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2011 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Паком» (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2007646 (договір) згідно умов п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «кредит» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «транш», а у сукупності - «транші» на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 500 000,00 грн., який зменшується рівними частинами в останні шість місяців у відповідності до графіку, наведеному у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24,99% річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 17 жовтня 2014 року на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.1.3. договору, у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці цього пункту договору, діюча на такий момент прострочена річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 процентних пунктів та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Пунктом 2.6. договору встановлено, нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Відповідно до п. 4.1. договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісії, а аткож прострочення строків поверненян кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем порушенні умови договору, що призвело до виникнення заборгованості за договором, розмір якої станом на 08.06.2015 року становить 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 226 283,50 грн. заборгованості за процентами, 116 191,78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 39 828,23 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 7 520,55 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 2 447,31 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків, а загалом 892 271,37 грн.

Відповідно до статтей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором, розмір якої станом на 08.06.2015 року становить 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 226 283,50 грн. заборгованості за процентами, 116 191,78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 39 828,23 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 7 520,55 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 2 447,31 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків, а загалом 892 271,37 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Паком» (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір від 18.10.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ковальчуком С.П. за номером №6028 (далі - договір іпотеки).

Згідно п. 2.1. договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: будівля адміністративно-складського корпусу та виробничого цеху по переробці металобрухту, деревини та виробництву будматеріалів, загальною площею 2 309,00 кв.м., що складається з адміністративно-складського корпусу (літ.А) загальною площею 544,8 кв.м., виробничий цех по переробці металобрухту, деревини та будівельних матеріалів (літ.Б) загальною площею 1 687,5 кв.м., вагова (Літ.В) загальною площею 59,00 кв.м., трансформаторна підстанція з огорожею (Літ.Г), пунк охорони (Літ.Д) загальною площею 17,7 кв.м., вбиральня (Літ.Ж), оглядова яма (Літ.І), пилорама (Літ. К-К1), ємкості (Літ.Л), ємкість для зберігання рідкого топлива (Літ.М;Н), ворота (Літ. №1), ворота (Літ. №2), огорожа (Літ. №3), вольєр (Літ.О), розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова (Теплична), будинок 59.

Згідно частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. А також, якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору (частина 3 статті 7 вказаного Закону).

Згідно частин 1, 3, 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно зі статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно висновку звіту про оцінку ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» вартість предмету іпотеки станом на 24.07.2015 року визначена у розмірі 5 572 283,00 грн.

Позивачем доведено та відповідачем не спростовано те, що одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є набуття позивачем права власності на нього, що передбачено пунктом 4.3. договору іпотеки та ст.ст. 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Суд погоджується з позицією позивача, що передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень». Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Господарські суди обґрунтовано зазначили, що звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду може застосовуватися, якщо це передбачено договором.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України в Постанові від 26.12.2011 року.

Одночасно судом береться до уваги, що виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Цієї ж правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 11.12.2013 року по справі № 6-124цс13.

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, враховуючи положення іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 892 271,37 грн. заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають задоволенню.

В свою чергу, вимога позивача про визнання за ним права власності на будівлю адміністративно-складського корпусу та виробничого цеху по переробці металобрухту, деревини та виробництву будматеріалів, загальною площею 2 309,00 кв.м., що складається з адміністративно-складського корпусу (літ.А) загальною площею 544,8 кв.м., виробничий цех по переробці металобрухту, деревини та будівельних матеріалів (літ.Б) загальною площею 1 687,5 кв.м., вагова (Літ.В) загальною площею 59,00 кв.м., трансформаторна підстанція з огорожею (Літ.Г), пунк охорони (Літ.Д) загальною площею 17,7 кв.м., вбиральня (Літ.Ж), оглядова яма (Літ.І), пилорама (Літ. К-К1), ємкості (Літ.Л), ємкість для зберігання рідкого топлива (Літ.М;Н), ворота (Літ. №1), ворота (Літ. №2), огорожа (Літ. №3), вольєр (Літ.О), розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова (Теплична), будинок 59, задоволенню не підлягає, оскільки судом вже здійснено захист права позивача шляхом набуття у власність наведеного майна в рахунок погашення заборгованості договором, у зв'язку з чим право власності позивача на вказану земельну ділянку набуто у порядку, встановленому іпотечним договором та узгоджується з приписами Закону України «Про іпотеку», а тому повторне визнання за ним права власності є безпідставним.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року. У випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Паком» (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 59, код 34710611), перед публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020), за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007646 від 18.10.2011 року, яка станом на 08.06.2015 року становить 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 226 283,50 грн. заборгованості за процентами, 116 191,78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 39 828,23 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 7 520,55 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 2 447,31 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків, а загалом 892 271,37 грн. на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.10.2011 року, який зареєстрований у реєстрі за №6028, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020), на предмет іпотеки - будівлю адміністративно-складського корпусу та виробничого цеху по переробці металобрухту, деревини та виробництву будматеріалів, загальною площею 2 309,00 кв.м., що складається з адміністративно-складського корпусу (літ.А) загальною площею 544,8 кв.м., виробничий цех по переробці металобрухту, деревини та будівельних матеріалів (літ.Б) загальною площею 1 687,5 кв.м., вагова (Літ.В) загальною площею 59,00 кв.м., трансформаторна підстанція з огорожею (Літ.Г), пунк охорони (Літ.Д) загальною площею 17,7 кв.м., вбиральня (Літ.Ж), оглядова яма (Літ.І), пилорама (Літ. К-К1), ємкості (Літ.Л), ємкість для зберігання рідкого топлива (Літ.М;Н), ворота (Літ. №1), ворота (Літ. №2), огорожа (Літ. №3), вольєр (Літ.О), розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова (Теплична), будинок 59, вартість якого згідно висновку про експертну оцінку вартості майна, складеного ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» складає 5 572 283,00 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Паком» (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 59, код 34710611) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 17 845 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 43 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 15.09.2015р.

Суддя Т.Д. Лилак