Рішення

від 09.09.2015 по справі 922/1783/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р.Справа № 922/1783/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Ізюм Харківської області, до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків, про визнання недійсними пунктів рішення за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, особисто;

ОСОБА_3 (довіреність № 1093 від 08.06.2015р.);

ОСОБА_4 (довіреність № 996 від 09.06.2015р.);

відповідача - Ващенко А.В. (довіреність № 83 від 10.11.2014р.);

Яницької О.О. (довіреність № 12 від 18.06.2015р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування пункту резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. № 1254-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів" в частині визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною третьої ст. 6, пунктом 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Позивач також просить визнати недійсним та скасувати повністю пункт 5 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. № 1254-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів", яким за порушення, передбачене у пункті 1 резолютивної частини зазначеного рішення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. Витрати з оплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву, який було подано до суду 20.04.2015р., відповідач проти позову заперечує, наполягає на тому, що оскаржуване рішення відповідає вимогам законності, повноти та обґрунтованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2015р. по справі було призначено судову економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено, матеріали справи направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса.

21.08.2015р. матеріали справи № 922/1783/15 були повернуті до господарського суду Харківської області разом з висновком судової економічної експертизи № 6540 від 13.08.2015р., складеним експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса ОСОБА_1, у зв'язку з чим провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду.

07.09.2015р. відповідачем були подані до суду письмові заперечення щодо висновку судової економічної експертизи від 13.08.2015р. № 6540, в яких відповідач зазначив, що у Висновку судового експерта не надано жодної чіткої відповіді, яка б спростувала вчинення ФОП ОСОБА_2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тому його неможливо використати як доказ відсутності такого порушення.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.09.2015р., позивач та його представники підтримали клопотання про зміну предмету позову, подане до суду 03.06.2015р., яким позовні вимоги були викладені у наступній редакції:

"Визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. № 254-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів у частині:

- пункту 1 резолютивної частини, в частині визнання ФОП ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ-Харків-Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м.Ізюм, с.Камянка Ізюмського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 2 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору".

Враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, клопотання позивача про зміну предмету позову було прийнято судом як таке, що не суперечить вимогам діючого законодавства, розгляд справи продовжено з його урахуванням.

В обґрунтування своєї позиції у справі представник позивача надав письмові пояснення до позовних вимог.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, звернулись до суду з клопотанням про виклик судового експерта для надання роз'яснень стосовно Висновку судової експертизи, посилаючись на те, що під час розгляду справи по суті може виникнути необхідність поставлення додаткових запитань до експерта.

Представники позивача проти виклику експерта заперечували, оскільки, на їх думку, експерт надав обґрунтовані відповіді на всі поставлені йому запитання.

Приймаючи до уваги, що строк розгляду справи, з урахуванням його продовження, спливає 09.09.2015р., суд дійшов висновку про об'єктивну неможливість виклику до суду судового експерта та визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014р. у справі № 1/01-226-14 було встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укранафта" (ідентифікаційний код - 001335390), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна X" (ідентифікаційний код - 37365142), Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (ідентифікаційний код - 24812228), Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" (ідентифікаційний код - 24337649), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга" (ідентифікаційний кед - 24146508), схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ-Харків-Довжанський (Ростов-на-Дону)(міжнародна категорія У-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м.Ізюм, с.Кам'янка Ізюмського району Харківської області, з врахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Пунктом 5 резолютивної частини вищезазначеного рішення, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначене в 1 пункті резолютивної частини цього рішення, на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 (позивач у господарській справі № 922/1783/15) не погодився з Рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014р. у справі № 1/01-226-14, оскільки вважає, що останнє прийнято з неповним з'ясуванням обставин і не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, позивач наполягає на тому, що ціни на дизельне пальне не встановлювалися на однаковому рівні та піднімалися не на однакову величину. На думку позивача, Адміністративною колегією Харківського обласного територіального віддалення Антимонопольного комітету України (відповідачем у справі № 922/1783/15) не було встановлено та не доведено факту погодженої (узгодженої) поведінки Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна X", Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга".

Ретельно дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході розгляду справи № 1/01-226-14 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (відповідачем у даній справі) було встановлено, що, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", всі вищезазначені підприємства є суб'єктами господарювання, які діють на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) в Харківській області.

Зокрема, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 (позивач) здійснює реалізацію дизельного пального у Територіальних межах № 1 через одну власну АЗС. Нафтобаз та нафтосховищ у власності чи користуванні ФОП ОСОБА_2 немає. Доставка дизельного пального на АЗС ФОП ОСОБА_2 здійснюється власним автотранспортом.

У період з 11.08.2014р. до 29.08.2014р. ФОП ОСОБА_2 підвищив вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,01 грн./літр або майже на 7 % (з 14,44 грн./літр до 15,45 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 2 рази. При цьому, середній розмір облікової (закупівельної) ціни дизельного пального, яке реалізувалось ФОП ОСОБА_2 протягом серпня 2014 року, майже не змінювався та склав 14,00 грн./літр.

Зі спірного рішення вбачається, що суб'єкти господарювання, які притягаються до відповідальності по даній справі, здійснюють діяльність з роздрібної реалізації дизельного пального в Територіальних межах № 1 через 8 АЗС, що складає 57% від загальної кількості АЗС в Територіальних межах № 1.

В обґрунтування своєї позиції, викладеної у спірному рішенні, Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення посилається на те, що суб'єкти господарювання своїми діями створили умови для можливого підвищення ціни іншими операторами роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) в Територіальних межах № 1, а також, що зазначене стрімке і значне зростання роздрібних цін на дизельне пальне (або його аналогів) за відсутності об'єктивних підстав є наслідком антиконкурентних узгоджених дій.

При цьому, вбачається, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з припущень, що дії ФОП ОСОБА_2 та інших суб'єктів господарювання з встановлення одночасного підвищення роздрібних цін на дизельне пальне, що реалізується через АЗС, носили узгоджений характер і призводили до усунення цінової конкуренції між учасниками ринку та до обмеження конкуренції на ринку.

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності, одним з видів діяльності якого є роздрібна торгівля дизельним пальним.

З пояснень позивача вбачається, що остаточні відпускні ціни на дизельне пальне на АЗС ФОП ОСОБА_2 формуються з урахуванням регіональних ринків та залежності їх від багатьох факторів: загальний попит, загальна пропозиція, структура попиту, структура пропозиції, віддаленість, наявність чи відсутність перспективи розвитку споживання та інше, тобто із урахуванням ринкових факторів. Тобто, позивач самостійно діє на ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами, в тому числі самостійно визначає та проводить цінову політику.

Приймаючи до уваги, що господарську діяльність з роздрібної торгівлі дизельним пальним в умовах жорсткої конкуренції здійснює велика кількість суб'єктів господарювання, а позивач здійснює реалізацію дизельного пального в територіальних межах № 1 через одну АЗС, вбачається неможливим в будь-якому випадку суттєво вплинути на рівень конкуренції в регіоні з боку позивача.

Також зі спірного рішення вбачається, що відповідачем не було враховано того факту, що ринок нафтопродуктів не є стабільним. Внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів є чутливим до коливань на зовнішніх ринках нафти та в значній мірі залежить від імпорту нафтопродуктів, особливо в оптовому сегменті нафтового ринку України. До того ж, на ціну при закупівлі нафтопродуктів мав значний вплив різкий підйом курсу долара, який відбувся в даний період часу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вчинення узгоджених з іншими суб'єктами господарювання антиконкурентних дій на окремо визначеній території є неможливим при встановлення цін на нафтопродукти безпосередньо керівником.

Згідно внутрішнього моніторингу, роздрібні ціни на дизельне пальне у різних суб'єктів господарювання підвищувались не на однаковий рівень протягом аналізованого періоду. При цьому, роздрібні ціни, встановлені позивачем, відповідали середньому рівню роздрібних цін на дизельне пальне у Територіальних межах № 1.

Таким чином, у суду є підстави вважати, що зростання роздрібних цін на дизельне пальне на АЗС позивача протягом аналізованого періоду було економічно обґрунтованим, відповідало загальним тенденціям ринку нафтопродуктів, а механізм ціноутворення не суперечив вимогам чинного законодавства. Ціни на дизельне пальне встановлювалися не на однаковому рівні з іншими суб'єктами господарювання, в більшості випадків, ціни піднімалися не на однакову величину, встановлювалися не одночасно, а протягом дня або з різницею в декілька днів. Тобто, в поведінці позивача та інших суб'єктів господарювання при встановленні роздрібних цін на дизельне пальне мали місце розбіжності. Факт схожості в їх діях не був доведений та встановлений відповідачем у спірному рішенні.

Припущення відповідача про те, що дії позивача та інших учасників щодо схожого підвищення роздрібних цін на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, не підтверджено відповідними доказами, а тому суд вважає таке припущення недоведеним.

Також суд вважає, що відповідачем при розгляді справи про порушення ФОП ОСОБА_2 конкурентного законодавства не було доведено впливу цінової поведінки позивача та інших суб'єктів господарювання на наявність чи можливість недопущення, усунення чи обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в якості моторного пального в Територіальних межах № 1, що є необхідною ознакою вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

Відповідачем також не встановлено, яким чином цінова поведінка ФОП ОСОБА_2 та інших суб'єктів господарювання призвела чи могла призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або порушення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів на відповідних ринках і в чому полягають відповідні негативні наслідки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014р. у справі № 1/01-226-14 прийнято з неповним з'ясуванням усіх необхідних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями вважається вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Частиною 3 вищевказаної статті визначено, що антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Як вбачається з вищевикладеного, дії ФОП ОСОБА_2 та інших суб'єктів господарювання не були схожими.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції", узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", схожі дії (бездіяльність) вважаються за певних умов різновидом антиконкурентних узгоджених дій, такі антиконкурентні узгоджені схожі дії слід вважати узгодженими діями в розумінні ст. 5 Закону і факт погодженості таких схожих дій має бути доведений. При цьому, обов'язковою обставиною, яка має бути встановлена для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є погодженість (узгодженість) таких схожих дій між суб'єктами господарювання.

Відповідачем у рішенні не наведено доказів, які б підтверджували факт домовленості позивача та інших суб'єктів господарювання щодо узгодженості дій на ринку, що було предметом дослідження Антимонопольного комітету, внаслідок чого відповідачем було невірно застосовано приписи ст.ст. 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Про неможливість встановлення схожості у діях ФОП ОСОБА_2 з іншими суб'єктами ринку також було зазначено у Висновку судового експерта від 13.08.2015р. за результатами проведення судової економічної експертизи № 6540. Крім того, експерт зазначив, що додаткових перевірок та ревізій не проводилось, а з висновку відповідача можливо встановити лише надбавку у 9,7 % серед спірних суб'єктів, тобто лише вибірково, за суб'єктами, яких "уподобав" відповідач. Також експерт вказав про неможливість встановлення економічних факторів, які найбільше вплинули на ціноутворення на ринку дизельного палива у серпні 2014 року на вказаній Території № 1, оскільки необхідне проведення ревізійних дій, які так само не проводились й відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Експерт підтвердив, що зростання цін відбулось у серпні 2015 року, при чому у всіх суб'єктів, які знаходяться на території.

Для встановлення факту порушення вимог антимонопольного законодавства, необхідно встановити, чи міг суб'єкт господарювання діяти на ринку іншим чином за рівних для всіх учасників ринку умов. Тобто, необхідно встановити, які саме умови ринку (чинники) існували у вказаний період та впливали на ціноутворення, але не були враховані антимонопольним комітетом. А також встановити, як поводили інші учасники ринку у цей період і коли почалося зростання цін.

Однак, антимонопольний комітет такого дослідження не зробив, даних не зібрав, що позбавило й експерта можливості визначити ситуацію на ринку дизельного палива.

До того ж, необхідним є встановлення попиту та пропозиції на дизельне паливо на вказаній території.

Внаслідок встановлення вказаних обставин, вбачається, що дії суб'єкта господарювання на ринку були обумовлені об'єктивними чинниками на ринку, та інші суб'єкти, яких антимонопольний комітет до відповідальності не притягнув, діяли таким самим чином.

Відповідно до п.п. 8.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні не було здійснено належного аналізу ситуації на ринку, який би спростовував наявність об'єктивних причин для цінової поведінки ФОП ОСОБА_2 та інших суб'єктів господарювання на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в Територіальних межах № 1.

Крім того, Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не доведено впливу цінової поведінки ФОП ОСОБА_2 та інших суб'єктів господарювання на наявність чи можливість недопущення, усунення чи обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в Територіальних межах № 1, що є необхідною ознакою вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

Суд вважає, що дії позивача та інших суб'єктів господарювання, щодо встановлення цін на дизельне пальне в зазначений період в Територіальних межах № 1 не могли призвести до усунення цінової конкуренції між учасниками ринку, оскільки на АЗС ФОП ОСОБА_2 та АЗС інших суб'єктів господарювання у вказаний період вони були різними.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не було з'ясовано реального стану конкуренції на ринку роздрібної торгівлі дизельним пальним в якості моторного палива в межах міста Харкова та не було доведено обставину впливу дій (цінової поведінки) позивача та інших суб'єктів господарювання на наявність чи можливість недопущення, усунення чи обмеження конкуренції на ринку роздрібної торгівлі дизельним пальним, яку адміністративна колегія визнала встановленою.

Висновок про усунення цінової конкуренції між ФОП ОСОБА_2 та іншими суб'єктами господарювання, викладений в рішенні, не відповідає обставинам справи, оскільки ціни у цих суб'єктів господарювання були постійно різними, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є підставою для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положення статті 6 цього Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.

Статтею 1 вищевказаного Закону, малий та середній підприємець - суб'єкт господарювання, доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти із значно більшою ринковою часткою.

З пояснень позивача вбачається, що він має дохід і активи значно менші за 500 тисяч євро за рік. Тобто, позивач є малим суб'єктом господарювання та на його дії не застосовуються положення ст. 6 про відповідальність за узгоджені дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про захист економічної конкуренції", до узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі узгоджені дії: призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків; обмежують доступ на ринок інших суб'єктів господарювання; призводять до економічно необґрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів.

Проте, дії позивача не призводять до наслідків, вказаних у ч. 2 ст. 7 Закону, що також підтверджується відповідачем.

Крім того, відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 5 Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету № 27-р від 12.02.2002р. (із змінами та доповненнями), порядок обчислення показників учасників узгоджених дій, суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій (вартість (сукупна вартість) активів, обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів (робіт, послуг), частка (сукупна частка) на відповідному задіяному ринку (ринках), що використовуються у цих Типових вимогах, а також його особливості стосовно окремих категорій суб'єктів господарювання, встановлено Положенням про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання (надалі - Положення про узгоджені дії), затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002р. № 26-р. Показники суб'єктів господарювання - учасників узгоджених дій, суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, вартість (сукупна вартість) активів, обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів (робіт, послуг), частка (сукупна частка) на відповідному задіяному ринку (ринках) визначаються з урахуванням показників усіх суб'єктів господарювання, між якими існують відносини, що забезпечують контроль, у значенні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Вчинення учасниками будь-яких узгоджених ді, передбачених статтею 6 Закону та спрямованих на досягнення результатів зазначених частиною першою статті 10 Закону, які не відповідають вимогам пунктів 2 та 3 цих Типових вимог і не підпадають під звільнення від необхідності одержання попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України, потребує попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на їх здійснення у порядку, визначеному Положенням про узгоджені дії, якщо стосовно них іншими типовими вимогами до узгоджених дій, визначеними відповідно до статті 11 Закону ( 2210-14 ), не передбачено звільнення від необхідності одержання дозволу Антимонопольного комітету України з інших підстав.

З урахуванням викладеного, дії позивача не можуть вважатися порушенням, навіть за наявності узгодженості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, та недоведеність відповідачем обставин, на які він посилався при прийнятті оскаржуваного рішення, є підставою для визнання такого рішення недійсним та його скасування, відповідно до приписів ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням викладеного, на підставі приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі, які складаються з судового збору в розмірі 1218,00 грн. та оплати за проведення судової експертизи в розмірі 14968,80 грн., суд покдадає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6, 7, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. № 254-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів у частині:

- пункту 1 резолютивної частини, в частині визнання ФОП ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ-Харків-Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м.Ізюм, с.Камянка Ізюмського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 2 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м.Харків, пл.Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх; код ЄДРПОУ: 22630473) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) - витрати з оплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.; витрати з оплати судової експертизи 14968,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя Н.М. Кухар