Рішення

від 21.08.2015 по справі 569/6015/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/6015/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Довбенко Г.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства із обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив :

22 Квітня 2015 року в суд надійшла та в судовому засіданні уточнена позовна заява ОСОБА_5 до Товариства із обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» про поновлення на роботі на посаду бухгалтера-спеціаліста, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 39 027, 48 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 4 000 грн.

За змістом позову зазначено, що позивач перебував в трудових стосунках із відповідачем із 16 серпня 2010 року, працюючи на посаді бухгалтера-спеціаліста. Із 06 січня 2015 року, у зв'язку із скороченням чисельності працівників скороченням штату відділу бухгалтерії, видано наказ №06.01.15/К-І про зміну щодо неї істотних умов праці. 24 Березня 2015 року відповідачем видано наказ №24.03.15/К-І про переведення її на посаду конторський /офісний/ службовець з постачання без одержання на те її згоди. Також одночасно видано наказ №24.03.15-2/К-1 від 24.03.2015 року про припинення трудового договору, яким її звільнено з посади конторський /офісний/ службовець із постачання на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України. Вважає її переведення з посади бухгалтера-спеціаліста без одержання її згоди на переведення, із одночасним звільненням її із роботи незаконним, таким що суперечить ст.43 Конституції України, ст. 32, ст. 21 КЗпП України. Одне лише фактичне переведення із одної посади на іншу не може породжувати змін істотних умов праці в організації праці. ЇЇ звільнено всупереч п.6 ст. 36 КЗпП України, оскільки зміни істотних умов праці не відбулося, така зміна має бути при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, власник приховав дійсну причину звільнення, провівши завуальоване скорочення чисельності працівників, штату відділу бухгалтерії. Крім наказу на переведення жодних дій по переведенню не було, по день звільнення вона працювала на старій посаді з тою ж оплатою праці, за якою проведений розрахунок. Таким чином, відповідач звільнив її без законної на те підстави, що є підставою для поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно ст. 235 ККЗпП України. Оскільки вказані дії відповідача по незаконному її звільненню є порушенням її законних прав на працю, їй завдано моральних страждань, які вона оцінює в 4000 грн. та, згідно ст. 237-1 КЗпП України, просить стягнути відшкодування її у вказаному розмірі із відповідача.

Письмових заперечень відповідача на позовну заяву ОСОБА_5 до Товариства із обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, надано не було.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в судовому засіданні. По суті позову додаткових пояснень не має, вважає звільнення позивача в порушення ст. 21 КЗпП України завуальованим скороченням працівників, що витікає із тексту наказу, зміна назви посади могла бути на посаду бухгалтера-експерта, яку позивачу не пропонували. Щодо іншої посади, на яку переведена позивач, то підставою для відмови є істотна зміна в оплаті праці, де із 6 тис. грн. оплата праці позивача на новій посаді обмежена до 1350 грн. Незаконне переведення відповідачем позивачки на іншу посаду потягнуло за собою наслідки у вигляді звільнення. Вважає, що відповідач своїми діями незаконно вийшов за межі трудового договору. Відповідно, звільнення позивача із посади є незаконним, згідно ст.235 КЗпП України позивачка підлягає поновленню на роботу зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу із наступного дня за днем звільнення до ухвалення судового рішення на загальну суму 39 027,48 грн. Доказом моральної шкоди, згідно ст. 237-1 КЗпП України, вважає неправомірні дії відповідача щодо незаконного звільнення позивачки, чим грубо порушені трудові права багатодітної матері, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі.

Представники відповідача заперечують позовні вимоги, вважають, що фактичні обставини спростовують вимоги і доводи сторони позивача. Суду пояснили, що в своїй діяльності в даному випадку відповідач керувався вимогами чинного законодавства, положеннями ст. 64 ГК України, ст.ст. 32,36 КЗпП України. У зв'язку із подіями в соціально-економічній та виробничій сфері України, відповідач змушений проводити низку змін в організації виробництва та праці з метою удосконалення способів виконання і умов протікання процесів праці, реорганізації виробничих процесів в часі і просторі, організації допоміжних прийомів праці, таке інше. У цьому зв'язку, Наказом 12-14/Орг «Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ «ОСОБА_6 Україна» у 2015 році» від 30.12.2014 року розроблено подальший комплекс заходів, які здійснюються по даний час. Зміна істотних умов праці значної частини працівників товариства, яка відбулась в І кварталі 2015 року, прямо і безпосередньо викликана змінами в організації виробництва і праці, а не є завуальованим скороченням працівників бухгалтерії, як вважає позивач. В товаристві ніколи не існувало такого структурного підрозділу, як «відділ бухгалтерії», про скорочення якого заявляє позивач, а зазначене в дужках преамбули наказу від 06.01.2015 року є опискою. Із штатних розкладів товариства видно, що станом на 24.03.2015 року в порівнянні зі штатним розкладом на 26 січня 2015 року в товаристві відбулось не скорочення, а навпаки - збільшення штатної чисельності працівників. Посада «бухгалтера-спеціаліста» перейменована на посаду «конторського офісного службовця з постачання» із наданням нових додаткових обов'язків. Відповідно до посадової інструкції конторського офісного службовця з постачання, впровадження якої викликане змінами в організації виробництва і праці, до працівника даної посади передбачаються вимоги за тією ж спеціальністю та кваліфікацією, яку мала позивач і на попередній посаді. Позивач була повідомлена про зміну істотних умов праці з 24.03.2015 року /дня виходу її на роботу із декретної відпустки/ Наказом №06.01.15/К-1 від 06.01.2015 року про переведення їх на посаду конторського /офісного/ службовця із постачання, який вона отримала поштою 13.01.2015 року. До 24.03.2015 року відмови від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці не висловлювала /лист позивача від 22.01.2015 року такої відмови не містить/. 23.03.2015 Року позивач з»явилась, повідомила, що прибула на роботу. Їй роз'яснено, що термін виходу її з відпустки на роботу наступного дня, на що вона погодилась, повідомила, що «завтра виходить на роботу». 24.03.2015 Року позивач вийшла на роботу і при ознайомленні із наказом №24.03.2015/К-1 про переведення її на посаду конторського /офісного/ службовця з постачання, яким встановлена щомісячна заробітна плата 1350,00 грн. та передбачене підвищення заробітної плати за результатами проходження атестації, висловила свою письмову незгоду. Відповідно до отриманої відмови позивача продовжити роботу зі зміненими істотними умовами праці, що викликано змінами в організації виробництва і праці товариства, в той же день вона була звільнена на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, враховуючи, що про таку зміну істотних умов праці викликаних змінами в організації виробництва і праці вона була повідомлена 13.01.2015 року. Вважають звільнення проведеним у повній відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, позовні вимоги вважають безпідставними, просять відмовити в їх задоволенні.

Оцінюючи представників сторін, дослідженні надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено на підставі досліджених в справі наданих сторонами доказів, в тому числі трудової книжки позивача, що ОСОБА_5 із 16 серпня 2010 року перебувала в трудових відносинах із відповідачем та працювала на посаді бухгалтера-спеціаліста Товариства із обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна».

Наказом відповідача №12-14ОРГ від 30.12.2014 року «Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ «ОСОБА_6 Україна» у 2015 році» передбачено, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці товариства, провести зміну істотних умов праці співробітників бухгалтерії, повідомивши їх персонально про таке не пізніше ніж за два місяці до введення змін, передбачити під час зміни істотних умов праці співробітників бухгалтерії зміну найменування посади та відповідно кола трудових обов'язків з «Бухгалтер-спеціаліст» на «Конторських /офісний/ службовець з постачання» з закріпленням за таким співробітником персонально посадових обов'язків виключно з напрямку постачання товарів від основних постачальників імпортних товарів.

В період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку 13.01.2015 року їй вручений наказ відповідача №06.01.15/К-І «Про зміну істотних умов праці бухгалтера-спеціаліста ОСОБА_5О.», яким передбачено із 24.03.2015 року зміна істотних умови праці шляхом переведення на посаду «Конторський /офісний/ службовець із постачання» на постійних умовах в межах підприємства із мінімальною заробітною платою, у разі незгоди працівника зі змінами умов праці - звільнення згідно чинного законодавства.

В своєму листі від 22.01.2015 року на адресу відповідача позивач просить дотримуватись чинного законодавства при оформленні її звільнення із роботи за ст. 40.п.1 ч.1 КЗпП України.

Наказом відповідача №54-ШР/ОД/ від 24.01.2015 року «Про зміни в штатному розкладі» внесені зміни та збільшена чисельність штату до 16 штатних одиниць. Наказом відповідача №57 -ШР/ОД/ від 24.03.2015 року внесені зміни та збільшена чисельність штату до 17 штатних одиниць, передбачена зміна найменування посади «бухгалтера-спеціаліста» на «конторський /офісний/ службовець із постачання».

24 Березня 2015 року відповідачем виданий наказ №24.03.15/К-І «Про переведення на посаду конторський /офісний/ службовець з постачання ОСОБА_5О.», у зв'язку із зміною організації праці в товаристві на підставі Наказу№06.01.15/К-І, про що внесений відповідний запис в трудову книжку позивача УКР №2573463 від 25.02.1998 року. В цей же день позивачка ознайомлена із Наказом №24.03.15/К-І, про що свідчить її підпис та напис «На перевід не згідна».

24 Березня 2015 року, в цей же день, відповідачем виданий Наказ №24.03.15-2/К-І «Про припинення трудового договору з працівником ОСОБА_5О.», яким позивачка звільнена з посади конторський /офісний/ службовець з постачання на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з відмовою від продовження роботи на підприємстві внаслідок зміни істотних умов праці та переведення її на іншу посаду, про що внесений відповідний запис в трудову книжку позивача УКР №2573463 від 25.02.1998 року.

Не погоджуючись із вищенаведеним звільненням, ОСОБА_5 в порядку та строки встановлені ст.ст. 232,233 КЗпП України 22 квітня 2015 року звернулася до суду із даним позовом.

У відповідності до положень п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору передбачено відмову працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

У відповідності до положень ч.4 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Частиною 4 ст. 36 КЗпП України передбачено, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оцінкою досліджених позовних вимог, заперечень та доказів, суд приходить до висновку що доводи позивача про звільнення без законної підстави та вимога про поновлення позивача на роботу на посаду бухгалтера-спеціаліста ТОВ «ОСОБА_6 Україна» з моменту її звільнення не підлягають до задоволення, як такі що суперечать положенню ст. 235 ч.1 КЗпП України.

Встановлено, що за Наказом відповідача №24.03.15-2/К-І позивач звільнена із роботи з посади конторський /офісний/ службовець з постачання.

Наказ відповідача №24.03.15/К-І «Про переведення на посаду конторський /офісний/ службовець з постачання ОСОБА_5О.» та запис відповідача в трудову книжку позивача про переведення на вказану посаду є чинними, вони не скасовані не відмінені самостійно відповідачем на час ухвалення рішення. Вищенаведений наказ відповідача не оспорений позивачем у встановлений спосіб, оскільки вимога про визнання незаконним переведення позивача та скасування відповідного наказу позовом не закладені. Суд приходить до висновку, що наявність вищенаведеного наказу №24.03.15/К-І і відповідного запису в трудовій книжці позивача унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання звільнення незаконним із поновленням позивача на роботу саме на посаду бухгалтера-спеціаліста.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача з посиланням на досліджені судом накази, штатні розклади, посадові інструкції, суд вважає доведеним відсутність дійсного скорочення чисельності і штату працівників ТОВ «ОСОБА_6 Україна» в 2015 році, вважає підтвердженим проведення відповідачем змін в організації виробництва і праці товариства, проведення змін істотних умов праці частини співробітників товариства, в тому числі позивачки, найменування посади якої та коло трудових обов'язків /повноважень/ по якій змінені, проте з урахуванням її спеціальності «облік і аудит» та кваліфікації спеціаліста «економіст з бухгалтерського обліку».

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року зі змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів» в п.10, вбачається, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у т.ч. перехід на бригадну або індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо. Тим же роз»яснено, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці.

Суд погоджується, на підставі досліджених доказів і встановлених обставин, їх оцінки на відповідність чинному трудовому законодавству, що звільнення позивача за п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з відмовою позивача від продовження роботи на підприємстві на іншій посаді «конторський /офісний/ службовець з постачання», внаслідок зміни істотних умов праці, викликаних зміною в організації виробництва і праці, проведене із дотриманням чинного законодавства із урахуванням фактичних обставин виробництва.

Доводи сторони позивача про наявність завуальованого скорочення чисельності працівників, штату відділу бухгалтерії та незаконність звільнення спростовані в суді дослідженими доказами відповідача.

Відповідно, вимоги позивача вцілому вважаються безпідставними, такими, що до задоволення не підлягають.

В порядку ч.1 ст.88 ЦПК України, судові витрати понесені та документально підтверджені позивачем присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-61,88,208,209,212-215,218,223,292,294,367 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_5 до Товариства із обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» про поновлення на роботу на посаду бухгалтера-спеціаліста, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук