Ухвала

від 08.08.2016 по справі 569/6015/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

08 серпня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Карпенко С.О., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 21 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому, вказуючи на те, що відповідачем її звільнення проведено з порушенням порядку, встановленого трудовим законодавством, просила поновити її на посаді бухгалтера-спеціаліста, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 027,48 грн та 4 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У частині 4 ст. 32 КЗпП України визначено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з ч. 4 ст. 36 КЗпП України якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 цього Кодексу.

Встановивши, що у відповідача відбулася зміна в організації виробництва і праці, про що позивача було повідомлено в установлений законом строк, однак позивач не надала згоди на продовження роботи в нових умовах, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не порушений порядок звільнення, передбачений п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Таким чином, у справі, що переглядається, колегією суддів встановлено, що суди попередніх інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 21 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:Т.О. Писана С.О. Карпенко О.В. Кафідова