Ухвала

від 30.09.2015 по справі 569/6015/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого: судді Максимчук З.М.,

суддів: Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Шептицька С.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства із обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення є незаконним та необгрунтованим, ухваленим з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін та не враховано того, що в судових засіданнях зі сторони відповідача не доведено коли і які саме відносно неї настали нові умови оплати праці.

Доводить, що її заперечення на повідомлення від 13.01.15 року по наказу № 06.01.15/К-І від 06.01.2015 року та її незгода на перевід у відповідності до наказу № 24.03.15/К-І від 24.03.2015 року, якими оформлено її переведення, не є доказом того, що вона відмовилася від продовження роботи у зв»язку із зміною істотних умов праці, оскільки на роботу 24.03.2015 року вона вийшла і в день звільнення працювала.

Стверджує, що судом не встановлено дійсної причини її звільнення.

Також зазначає, що одна лише юридична зміна посади не може породжувати змін істотних умов праці в організації виробництва та праці.

Покликається на те, що судом невірно застосовано ст.32 КЗпП України, оскільки зміна істотних умов праці є лише наслідком змін в організації виробництва та праці й за наявності

---

Справа № 569/6015/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Музичук Н.Ю. Провадження № 22-ц/787/2022/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

таких змін допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж посадою в даному випадку, чого насправді у відповідача не відбулося. Відповідач лише виніс наказ пізніше, 24.03.2015 року за № 24.03.15/К-І про переведення її на іншу роботу без будь-яких подальших фактичних дій з його боку щодо її переведення.

Просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ "Стоміль Санок Україна" просить рішення залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв»язку з відмовою позивача від продовження роботи на підприємстві на іншій посаді «конторський /офісний/службовець з постачання», внаслідок зміни істотних умов праці, викликаних зміною в організації виробництва і праці, проведене із дотриманням чинного законодавства із урахуванням фактичних обставин виробництва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами) роз'яснив, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що на підставі наказу № 35/08-10 ТОВ «Стоміль Санок Україна» від 16 серпня 2010 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду спеціаліста-бухгалтера, на умовах повного робочого дня з 16 серпня 2010 року, з окладом згідно штатного розпису (а.с.45).

Наказом відповідача № 12-14ОРГ від 30 грудня 2014 року «Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ «Стоміль Санок Україна у 2015 році» передбачено провести наступні зміни в організації виробництва і праці ТОВ «Стоміль Санок Україна»: п.1.7. в зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці ТОВ «Стоміль Санок Україна» провести зміну істотних умов праці співробітників бухгалтерії, повідомивши їх персонально про таке не пізніше ніж за два місяці до введення змін. В зв»язку з вказаним в п.1.6 даного наказу передбачити під час зміни істотних умов праці співробітників бухгалтерії зміну найменування посади та відповідно кола трудових обов»язків з «Бухгалтер-спеціаліст» на «Конторський (офісний) службовець з постачання» з закріпленням за таким співробітником персонально посадових обов»язків виключно з напрямку постачання товарів від основних постачальників імпортних товарів.

Наказом № 06.01.15/К-І «Про зміну істотних умов праці бухгалтера-спеціаліста ОСОБА_1.» від 06 січня 2015 року у зв»язку із змінами в організації праці (перерозподілом кадрів, скороченням чисельності працівників, скороченням штату відділу бухгалтерії) та з виробничою необхідністю (настанням вийняткових обставин) в складних економічних умовах господарської діяльності з 24 березня 2015 року бухгалтеру-спеціалісту ОСОБА_1 змінено істотні умови праці: переведено на посаду «Конторський (офісний) службовець з постачання», код 4131 зг. КП ДК 003:2010, на постійних умовах в межах підприємства та встановлено заробітну плату у розмірі актуальної мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про оплату праці». Згідно з п.2 даного наказу відповідальному працівнику з персоналу ОСОБА_5 доручено у термін до 20 січня 2015 року ознайомити під підпис з цим наказом і попередженням про наступну зміну істотних умов праці ОСОБА_1; у термін до 20 березня 2015 року одержати письмове підтвердження/відмову бухгалтера ОСОБА_1 про згоду чи незгоду продовжувати роботу на запропонованих нових умовах оплати праці та займаної посади; до 23 березня 2015 року підготувати та надати для підпису наказ про переведення її на нові умови оплати праці; у разі незгоди працівника зі змінами умов праці звільнити її відповідно до чинного законодавства України.(а.с.3).

З матеріалів справи вбачається, що у даному наказі підпис ОСОБА_1 у графі «з наказом ознайомлена» відсутній. Проте, 22 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із листом до відповідача, в якому просила дотриматись всіх норм законодавства України при оформленні її звільнення з роботи та здійснити його за п.1 ст.40 КЗпП України. Зі змісту вказаного листа вбачається, що ТОВ «Стоміль Санок Україна» повідомляло позивачку про зміну істотних умов праці стосовно неї шляхом надіслання наказу № 06.01.15/К-І від 06 січня 2015 року.(а.с.32).

Наказом ТОВ «Стоміль Санок Україна» № 24.03.15/К-І від 24 березня 2015 року «Про переведення на посаду конторський (офісний) службовець з постачання ОСОБА_1.» у зв»язку із зміною в організації праці в ТОВ «Стоміль Санок Україна», на підставі п.п. 2 п.2 Наказу № 06.01.15/К-І від 06.01.2015 року передбачено переведення ОСОБА_1 з посади бухгалтера-спеціаліста на посаду конторський (офісний) службовець з постачання на постійних умовах в межах підприємства. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис, проте на перевід не згідна. (а.с.4).

Наказом відповідача № 24.03.15-2/К-І від 24 березня 2015 року «Про припинення трудового договору з працівником ОСОБА_1.» на підставі п.1 наказу № 06.01.15/К-І від 06.01.2015 року, наказом № 24.03.15/К-І від 24.03.2015 року бухгалтеру-спеціалісту ОСОБА_1 змінено істотні умови праці - переведено на посаду «Конторський ( офісний) службовець з постачання» на постійних умовах в межах підприємства. 24.03.2015 року позивачка відмовилася від продовження роботи на підприємстві на посаді конторського (офісного) службовця з постачання. В зв»язку з відмовою бухгалтера-спеціаліста ОСОБА_1 від продовження роботи на підприємстві внаслідок зміни істотних умов праці та переведення її на іншу посаду, наказано звільнити ОСОБА_1 з посади конторський (офісний) службовець з постачання на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис. (а.с.5).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту повідомлення про зміну істотних умов праці (переведення на посаду «Конторський (офісний) службовець з постачання»), тобто з 22 січня 2015 року до дати звільнення 24 березня 2015 року пройшло більш, ніж два місяці.

За змістом ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Змінами в організації виробництва і праці є, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже, зі змісту викладеного вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2012р. № 6-59цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Наявність змін в організації виробництва і праці ТОВ «Стоміль Санок Україна» була доведена як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки звільнення позивачки було проведено із додержанням встановленого КЗпП України порядку, при цьому, ОСОБА_1, у відповідності до вимог 58, 60 ЦПК України, не було надано належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження факту незаконності її звільнення.

Доводи ОСОБА_1, що у відповідача фактично не відбувалась зміна істотних умов праці, а було скорочення штату не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суди мають встановити фактичні обставини справи та відповідні до них правовідносини. А тому при розгляді спору суд мав встановити, чи мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників, або мала місце зміна умов праці (назва, оплата, робоче місце, кваліфікація, спеціальність тощо) та відповідно до встановленого ухвалити рішення.

З роз'яснень Пленуму ВСУ у п.31 постанови за № 9 від 06.11.1992 року, вбачається, що зміна найменування посад згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Судом встановлено, що наказом відповідача № 12-14 ОРГ від 30 грудня 2014 року «Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ «Стоміль Санок Україна у 2015 році» передбачено провести наступні зміни в організації виробництва і праці ТОВ «Стоміль Санок Україна»: п.1.7. в зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці ТОВ «Стоміль Санок Україна» провести зміну істотних умов праці співробітників бухгалтерії, повідомивши їх персонально про таке не пізніше ніж за два місяці до введення змін. В зв»язку з вказаним в п.1.6 даного наказу передбачити під час зміни істотних умов праці співробітників бухгалтерії зміну найменування посади та відповідно кола трудових обов»язків з «Бухгалтер-спеціаліст» на «Конторський (офісний) службовець з постачання» з закріпленням за таким співробітником персонально посадових обов»язків виключно з напрямку постачання товарів від основних постачальників імпортних товарів.

Суд першої інстанції встановивши, що позивачка попереджена про наступне переведення і умови праці на запропонованій посаді, від переведення відмовилася, дійшов обґрунтованого висновку про законність звільнення позивачки, проведеного з додержанням відповідної процедури, і відсутність підстав для виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, розрахунковим листком за березень 2015 року задокументовано інформацію про кількість днів (1 день) та тривалість робочого дня (8 годин), а також суму, що підлягає виплаті за один день відповідно до встановленої заробітної плати (1350,00 грн). Щодо розміру інших нарахувань, то їх розмір, виходячи з окладу 4000,00 грн застосовано роботодавцем у якості акту доброї волі з урахуванням сімейного стану апелянта, яка є матір"ю чотирьох дітей.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, рішення суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже, є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку , що оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обгрунтованості оскарженого рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржене рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: З.М. Максимчук

Судді: М.П. Григоренко

Н.М. Ковальчук