Постанова

від 09.09.2015 по справі 908/1256/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.09.2015 р. справа №908/1256/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівСкакуна О.А. , Бойченко К.І. за участю представників сторін: від позивача:Боровікова О.В. - посвідчення № 24, від відповідача: від прокуратури:не з'явився, не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуРоздолівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с.Роздолівка Артемівського району Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 року по справі№908/1256/15-г за позовомЗаступника Артемівського міжрайонного прокурора прокуратури Донецької області, м.Артемівськ Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Роздолівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с.Роздолівка Артемівського району Донецької області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квант-АО", с.Красне Артемівського району Донецької області пропро визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 12.05.2015 частково задовольнив позовні вимоги заступника Артемівського міжрайонного прокурора Донецької області (далі - прокурор) і визнав недійсним договір від 23.11.2012 № 7, укладений між Роздолівською сільською радою, с.Роздолівка Артемівського району Донецької області (далі- сільська рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант-АО», с.Красне Артемівського району Донецької області (далі - ТОВ «Квант-АО»), припинив провадження у справі щодо вимог про зобов'язання повернути об'єкти комунальної власності через відсутність предмету спору та стягнув з кожної сторони судовий збір у сумі 5 660,41 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням сільська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду в частині визнання договору недійсним просить скасувати, у задоволенні позову в цій частині прокурору відмовити.

Вимоги апеляційної скарги в цій частині заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права. Зокрема, заявник не погоджується з висновком суду, що спірний договір суперечить Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», а також інтересам територіальної громади села Роздолівка в особі Роздолівської сільської ради. Крім того, визнавши спірний договір за правовою природою договором позички, суд не зазначив в чому полягає його недійсність.

Апелянт також наполягає, що спірний договір було укладено в межах повноважень місцевого органу самоврядування, визначених Конституцією України та відповідними законами.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судові засідання не направив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Прокурор в запереченнях на апеляційну скаргу сільської ради доводи скарги заперечив, рішення господарського суду просив залишити без змін як таке, що ґрунтується на законодавстві.

На вимогу апеляційної інстанції позивач надав докази виконання спірного договору та відсутність звернення інших постачальників послуг з водопостачання, які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, додатково витребувані докази, доводи апеляційної скарги, заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Роздолівської сільської ради. В позові прокурором зазначено, що спірний договір порушує інтереси територіальної громади Роздолівської сільської ради, якій завдано збитки в результаті укладення договору неналежної форми.

В позові відсутнє будь-яке посилання, в чому прокурор вбачає інтереси держави, яким чином та ким вони порушені.

Лише у поясненнях на відзив відповідача на позовну заяву прокурором зазначено, що «ненадходження плати за користування майном комунальної власності спричиняє шкоду інтересам територіальної громади. Оскільки територіальну громаду с. Роздолівка вповноважена представляти відповідна рада, та інтереси територіальної громади в формуванні бюджету співпадають з інтересами держави» (а.с.81).

В оскарженому судовому рішенні господарським судом оцінки визначенню прокурором інтересів держави взагалі не надано.

Посилаючись на правову природу спірного договору як договору позички, за яким згідно ст. 827 Цивільного кодексу України одна сторона (Позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (Користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку, користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними, прокурор вважає, що саме безоплатність передачі комунального майна спричиняє шкоду інтересам територіальної громади.

Колегія суддів такий висновок прокурора вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки договір, за яким сторона одержує плату чи інше зустрічне надання за виконання своїх обов'язків визнається відплатним. При цьому дії, вчинені однією стороною (передання речі у користування) компенсується діями другої сторони, тобто одержанням зустрічного майнового задоволення.

Саме таким за змістом є оспорюваний договір від 23.11.2012, за яким власник передає окреме індивідуально визначене майно в господарче ведення (п.1.1 Договору), з метою надання послуг водопостачання споживачам та обслуговування мереж та споруд (п.1.2 Договору). При цьому на другу сторону покладено витрати на утримання майна та його поточний ремонт (п.4.3, 4.6 Договору).

За таких обставин прокурором не доведено, що майно територіальної громади (водопровідні мережі та насосна станція) за спірним договором передані безоплатно, а тому посилання прокурора на заподіяння громаді шкоди в розмірі, визначеному висновком експерта Донецького НДІСЕ (а.с.17-21) є безпідставними.

Господарським судом першої інстанції зазначеному оцінки також не надано.

За змістом ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, що встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно позовної заяви підставою недійсності договору прокурор зазначив невідповідність дій по укладенню договору вимогам ст. 24 Господарського кодексу України, а саме: «В зв'язку з тим, що на території Роздолівської сільської ради не створено спеціальний суб'єкт господарської діяльності комунальної форми власності, рада, з метою забезпечення потреб населення у водокористуванні, уклала договір про передачу мережі водопостачання в господарське ведення суб'єкту господарської діяльності, який має ліцензію на централізоване водопостачання та водовідвід, за формою та змістом, що не відповідають вимогам цивільного законодавства, порушує звичаї ділового обороту та завдає істотної шкоди інтересам громади.» (а.с.5).

Крім того, прокурор вважає, що Рада порушила Закон України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» від 21.10.2010 № 2624-VI (далі - Закон № 2624-VI від 21.10.2010), згідно з яким могла укласти лише договір оренди або концесії з проведенням конкурсу.

Прокурор вважає, що спірний договір є подібним до договору позички (ст. 827 Цивільного кодексу України) та його зміст суперечить вимогам закону (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, спірний договір № 7 господарчого майна, що належить до комунальної власності та передається на обслуговування від 23.11.2012 (далі - Договір), укладено на виконання п.п. 2.1, 2.2 рішення Роздолівської сільської ради від 23.11.2012 № 6/28-129 «Про передачу на обслуговування на договірній основі з постановкою на баланс об`єктів водопостачання с. Роздолівка» (а. с. 6).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що, уклавши спірний договір, сільська рада діяла в межах своєї компетенції, зокрема, до відання виконавчих органів сільських рад належить вирішення питань водопостачання (п. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»). А відповідно до ст. 25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншим законами до їх відання. Крім того, вони мають право залучати на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до участі в соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст (п. 7 ч.1 ст. 27).

Як свідчать надані сільською радою додаткові докази, укладений з ТОВ «Квант-АО» Договір виконувався. Відповідач надавав мешканцям с. Роздолівка та бюджетним установам села (дитячий садок, школа, ФП, рада бібліотека) послуги з водопостачання, про що свідчать документи з оплати на рахунок ТОВ «Квант-АО», акти приймання-передачі наданих послуг з постачання холодної води, договір № 5 від 17.04.2014 «Про надання послуг з холодного водопостачання»(дитячий садок), звернення голів рад щодо проблем з водопостачання в Артемівському районі Донецької області.

Задовольняючи позов прокурора місцевий господарський суд визнав, що спірний договір за своєю правовою природою є договором позички, що його кваліфікуючою ознакою є безоплатність, яка випливає із суті відносин сторін. Суд також послався на те, що особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регламентуються Законом № 2624-VI від 21.10.2010, а оскільки спірний договір умовам цього Закону не відповідає, він є недійсним.

Донецький апеляційний господарський суд з таким висновком погодитись не може з врахуванням наступного.

Спірний договір не є договором позички з підстав, викладених раніше.

Сільська рада у здійсненні повноважень щодо управління комунальною власністю та у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, передбачених ст.ст. 27, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», не обмежена у виборі господарських договорів, які вона може укладати.

Доводи прокурора, з якими погодився місцевий господарський суд, що передача комунального майна може здійснюватись лише на умовах, передбачених Законом України № 2624-VI від 21.10.2010, є безпідставними.

Згідно зі ст. 406 Господарського кодексу України концесія - це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику. Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність, об'єкти права державної або комунальної власності, що можуть надаватися в концесію, а також види підприємницької діяльності, які не дозволяється здійснювати на концесійній основі, визначаються законом.

Закон України № 2624-VI від 21.10.2010 (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) визначав особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, особливості оренди та концесії таких об`єктів.

При цьому в ст. 1 визначено, що для цілей цього Закону термін "об'єкти централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення" вживається у такому значенні: цілісні майнові комплекси, системи цілісних майнових комплексів, які забезпечують (призначені) та достатні для самостійного здійснення господарської діяльності у сферах водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла, а також майнові комплекси структурних підрозділів підприємств, які є достатніми для самостійного здійснення господарської діяльності у зазначених сферах.

Предметом спірного договору є «окремо індивідуально визначене майно: водопровідні сільські мережі, насосна станція» (п. 1.1), що відповідає визначенню майна, передбаченого в Акті приймання-передачі від 28.12.2012 (а. с. 15).

Прокурором не доведено, що предмет Договору є об`єктом централізованого водопостачання та водовідведення в розумінні ст. 1 Закону України № 2624-VI від 21.10.2010, а відносини сторін за договором - у сферу дії цього Закону.

Інших правових підстав недійсності Договору прокурором в позові не наведено.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд безпідставно погодився з доводами прокурора та задовольнив позов в частині визнання Договору недійсним, при цьому не надав правової оцінки запереченням сільської ради та відповідача.

Оскільки після порушення провадження у справі у зв`язку з розірванням Договору передане за ним комунальне майно було повернуто сільській раді, суд обґрунтовано припинив провадження у справі щодо цієї позовної вимоги.

Тому апеляційна скарга Роздолівської сільської ради підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 - частковому скасуванню.

Оскільки заявник апеляційної скарги при зверненні до апеляційного суду сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір» для оскарження рішення з немайнового спору, переплачена сума підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Роздолівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с. Роздолівка Артемівського району Донецької області, задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 частково скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

«У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 7 від 23.11.2012 відмовити.

Припинити провадження у справі щодо вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-АО», с. Красне Артемівського району Донецької області, повернути об`єкти комунальної власності Роздолівської сільської ради, передані на баланс та обслуговування без права відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю «Квант-АО», с. Красне Артемівського району Донецької області, за актом прийому-передачі від 28.12.2012 залишковою вартістю 505 141 грн. до комунальної власності територіальної громади Роздолівської сільської ради шляхом підписання акту приймання-передачі.»

Повернути Роздолівській сільській раді Артемівського району Донецької області, с. Роздолівка Артемівського району Донецької області, зайве сплачений судовий збір в сумі 1416, 71 грн.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: О.А. Скакун

К.І. Бойченко

Надруковано 7 прим.:

1 - позивачу

1- відповідачу

2 -прокурору

1 - у справу

1 - ГСЗО

1 -ДАГС