Постанова

від 08.09.2015 по справі 911/1982/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 911/1982/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивач Гайдар С.А. - дов. б/н від 03.03.15

відповідач Пигиця С.Г. - дов. №14/759 від 21.04.15

третя особа - 1 не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

третя особа - 2 Васильєв О.С. - дов. №41/32 від 27.11.14

прокурор Пантюхов О.В. - посв. №032439 від 11.03.15

розглянувши матеріали

апеляційної скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київський текстильний комбінат", м. Київ

на рішення Господарського суду Київської області

від 06.07.2015

у справі № 911/1982/15 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київський текстильний комбінат", м. Київ

до відповідача Військової частини 1471, с. Савинці Рокитнянського

району

третя особа-1, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача

Міністерство оборони України, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача

Адміністрації Державної прикордонної

служби України, м. Київ

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України

про повернення майна за Актами приймання матеріалів

загальною вартістю 2665000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Київський текстильний комбінат", м. Київ, звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України, с. Савинці, Рокитнянського району, Київської області в якому просив зобов'язати відповідача повернути позивачу 4100 спальних мішків загальною вартістю 2 665 000,00 грн., які були прийнятті військовою частиною за Актами приймання матеріалів від 28.03.2014, від 31.03.2014, від 02.04.2014, від 04.04.2014, при цьому посилався на ст. 949 ЦК України, 953 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 у задоволенні позову відмовлено, як заявленого необгрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ТОВ "Київський текстильний комбінат" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач Військова частина 1471 Державної прикордонної служби України у своєму Відзиві на апеляційну скаргу від 07.09.2015 вх. № 14/1745 просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Третя особа-1 не скористалася своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надала суду письмовий відзив на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Третя особа-2 у своєму Відзиві на скаргу від 04.09.2015 просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Прокурор Військової прокуратури Центрального регіону України не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав суду письмовий відзив на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. Під час судового засідання від 08.09.2015 Прокурор просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до закону.

Ухвалою КАГС від 14.08.2015 № 911/1982/15 порушено апеляційне провадження за скаргою позивача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.).

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 08.09.2015, враховуючи перебування судді Тарасенко К.В. у черговій відпустці склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.

За Ухвалою КАГС від 08.09.2015 № 911/1982/15 прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження колегією суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л..

У судове засідання від 08.09.2015 представник третьої особи - 1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення № 09-33/32598/15.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутній військовий прокурор та представники позивача-скаржника, відповідача, третьої особи-2 не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи-1, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВом "Київський текстильний комбінат" було передано відповідачу Військовій частині 1471 Державної прикордонної служби України 4 100 шт. спальних мішків, за наступними чотирма Видатковими накладними:

- від 28.03.2014 №1 у кількості 800 шт. на суму 520 000,00 грн.;

- від 31.03.2014 №2 у кількості 1500 шт. на суму 975 000,00 грн.;

- від 02.04.2014 № 3 у кількості 1268 шт. на суму 824 200,00 грн.;

- від 04.04.2014 №4 у кількості 532 шт. на суму 345 800,00 грн..

Загальна вартість 4100 спальних мішків за зазначеними Видатковими накладними складає - 2 665 000,00 грн..

ТОВ "Київський текстильний комбінат" стверджує, що вказане майно так і не було передане за призначенням, тобто в підрозділи з охорони кордону, а тому в подальшому позивач звертався до відповідача з Вимогою від 20.06.2014 № 20/2-6/14, в якій вимагав в строк до 27.06.2014 розрахуватися за отриману продукцію в сумі 2 661 720,00 грн. (а/с 50-51)

Відповідач військова частина 1471 у відповіді на названу Вимогу від 21.07.2014 №1933 повідомив позивача про відсутність бюджетних зобов'язань перед ТОВ "Київський текстильний комбінат", а, відтак, про відсутність правових підстав для здійснення розрахунку за спірний товар. (а/с 52-54)

Надалі, ТОВ "Київський текстильний комбінат" Листом від 27.01.2014 № 27/1-1/15 звернувся до третьої особи -2 Державної прикордонної служби України з проханням до 01.02.2015 повернути 4100 спальних мішки позивачу. (а/с 17).

Третьої особою-2 Державною прикордонною службою України на вищевказаний Лист було надано відповідь, що з метою врегулювання порушених в Листі питань, позивачеві слід звернутися до Військової частини 1471, яка знаходиться за адресою: 09610, с. Савинці, Рокитнянського району, Київської області, оскільки з боку керівництва Адміністрації державної прикордонної служби України вказівок щодо отримання та приймання спірного майна військовою частиною 1471 не надавалося. (а/с 18)

19.02.2015 ТОВо "Київський текстильний комбінат" Листом № 19/1-2/15 звернувся до відповідача з проханням до 01.02.2015 повернути 4100 спальних мішки позивачу для їх подальшої безоплатної передачі товариством підрозділам МО України, задіяним в АТО. (а/с 19)

Позивач наголошував, що відповідач станом на момент подачі позову до суду першої інстанції, спірне майно не повернув, що власне і слугувало підставою його звернення з даним позовом до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на ст.ст. 949 ЦК України, 953 ЦК України, які передбачають, що зберігач зобов'язаний передати поклажодавцеві річ, передану на зберігання, на першу вимогу, навіть якщо строк зберігання не закінчився.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВом "Київський текстильний комбінат" було передано відповідачу Військовій частині 1471 Державної прикордонної служби України 4 100 шт. спальних мішків, за наступними чотирма Видатковими накладними (а/с 31; 33; 35; 37):

- від 28.03.2014 №1 у кількості 800 шт. на суму 520 000,00 грн.;

- від 31.03.2014 №2 у кількості 1500 шт. на суму 975 000,00 грн.;

- від 02.04.2014 № 3 у кількості 1268 шт. на суму 824 200,00 грн.;

- від 04.04.2014 №4 у кількості 532 шт. на суму 345 800,00 грн..

Загальна вартість 4100 спальних мішків за зазначеними Видатковими накладними складає - 2 665 000,00 грн..

Суд першої інстанції, дослідивши названі документи встановив, що зазначені чотири накладні з боку відповідача ВЧ 1471 не підписані та його печаткою не скріплені, містять підпис лише з боку позивача, довіреності на отримання матеріальних цінностей відсутні, а тому такі документи мають односторонній характер.

Відтак, за висновком місцевого господарського суду, названі документи не є належними та допустимими письмовими доказами, оскільки не є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, а тому не фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та не є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (спальні мішки у кількості 4100 шт.).

Аналогічні висновки щодо оцінки належного оформлення первинних бухгалтерських документів містяться у Постанові ВГСУ від 09.04.2013 №5023/5085/12, від 27.04.2015 № 911/5090/14.

Як слідує з чотирьох Актів про приймання матеріалів від 28.03.2014, від 31.03.2014, від 02.04.2014 від 04.04.2014 (а/с 32; 34; 36; 38) комісією з відповідальних осіб відповідача прийнято рішення про прийняття матеріальних цінностей від ТОВ "Київський текстильний комбінат", відповідно спірні спальні мішки у кількості 4100 шт. були прийняті матеріально відповідальною особою ВЧ 1471 (завідувачем сховищем).

Місцевим господарським судом звернуто увагу на те, що зазначені Акти фактично складені військовою частиною в односторонньому порядку, оскільки у складі комісії, якою підписані ці Акти, наявні відповідальні представники відповідача, представники з боку позивача участі у складанні названих Актів не брали.

Із залучених до матеріалів справи копій Актів приймання-передавання матеріальних цінностей вбачається, що відповідач частину отриманих спальних мішків у загальній кількості 2708 шт. невідкладно передав до підрозділів охорони кордону в зоні АТО, що підтверджується наступними Актами (а/с 39-49):

- Акт №1 від 28.03.2014р. - 200 шт., Акт №2 від 28.03.2014р. - 400 шт.,

- Акт №3 від 28.03.2014р. - 200 шт., Акт №4 від 31.03.2014р. - 278 шт.,

- Акт №5 від 31.03.2014р. - 398 шт., Акт №6 від 31.03.2014р. - 390 шт.,

- Акт №7 від 31.03.2014р. - 396 шт., Акт №8 від 01.04.2014р. - 38 шт.,

- Акт №9 від 10.04.2014р. - 200 шт., Акт №10 від 09.04.2014р.- 120 шт.,

- Акт №11 від 18.04.2014р. - 88 шт..

Загальна кількість переданих спальних мішків за названими Актами приймання-передавання матеріальних цінностей складає 2 708 шт..

Позивач стверджував, що військовою частиною не було здійснено передачу спальних мішків до підрозділів охорони кордону, а тому він вимагав повернення спірного майна відповідачем.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за Постановою слідчого про визнання речовими доказами та передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 16.06.2014 частина спальних мішків в кількості 1392 шт., отримана відповідачем від ТОВ "Київський текстильний комбінат", була визнана речовими доказами та передана на відповідальне зберігання командиру військової частини 1471.( а/с 63-64)

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави на момент виникнення спірних відносин регулювалися Законом України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014.

Судом першої інстанції встановлено, що Військовою частиною 1471 у травні 2014 планувалося проведення процедури закупівлі (відкритих торгів) виробів текстильних готових (подушок ватяних, мішків спальних, наметів). Як вбачається з копій Протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів від 29.05.2014 та Протоколу засідання комітету з конкурсних торгів від 11.06.2014, позивач брав участь у вказаних відкритих торгах, однак торги конкурсною комісією були визнані такими, що не відбулися.

Місцевим господарським судом з'ясовано, що договір купівлі-продажу спальних мішків за результатами проведення даних конкурсних торгів, ані з позивачем, ані з іншим постачальником укладено не було, переходу права власності на зазначене майно від позивача до відповідача не відбулося.

Позивач звертався до відповідача з Вимогою від 20.06.2014 № 20/2-6/14, в якій вимагав в строк до 27.06.2014 розрахуватися за отриману продукцію в сумі 2 661 720,00 грн. У відповіді на названу Вимогу від 21.07.2014 №1933 відповідач повідомив позивача про відсутність бюджетних зобов'язань перед ТОВ "Київський текстильний комбінат", а, відтак, про відсутність правових підстав для здійснення розрахунку за спірний товар.

Надалі позивач звертався до відповідача з Листами від 27.01.2015 № 27/1-1/15 та від 19.02.2015 № 19/1-2/15, в яких вимагав повернути 4100 спальних мішка, що взяті в борг на матеріальне зберігання, для їх подальшої безоплатної передачі підрозділам МО України, задіяним в АТО. Відповідач у відповіді на вказану Вимогу від 02.03.2015 № 14/390 зазначив про неможливість повернення спальних мішків, оскільки вони визнані речовими доказами по кримінальній справі.

Відповідно до частини 1 ст. 936, ст. 937 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

За таких обставин предметом та метою договору зберігання є дії зберігача по утриманню, зберіганню речі та поверненню її у схоронності власнику - поклажодавцю, а корисний результат зазначеного договору для зберігача полягає не у набутті у власність або користування означеної речі, а отримання плати за послуги зберігання від поклажодавця.

Судом першої інстанції встановлено, що дійсними намірами сторін у даних відносинах було саме набуття відповідачем спірних спальних мішків у власність з метою подальшого забезпечення ними підрозділів охорони кордону, що суперечить правовому змісту договірних зобов'язальних відносин зберігання, на наявності яких наполягає позивач.

Частиною 1 статті 937 ЦК України дійсно передбачено, що за відсутності оформлення домовленості сторін у єдиному документі вимога щодо письмової форми договору вважається дотриманою у разі наявності підписаного зберігачем документа, що підтверджує прийняття речі на зберігання.

Однак, судом першої інстанції, ствердження позивача про те, що такими документами в даному випадку є складені комісією з відповідальних осіб відповідача чотири Акти про приймання матеріалів від 28.03.2014, від 31.03.2014, від 02.04.2014 від 04.04.2014 (а/с 32; 34; 36; 38) на склад, визнано безпідставним, оскільки вони є односторонніми і не можуть свідчити про укладання договору зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відтак, додержання вимоги щодо форми договору не свідчить одночасно про досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, тобто про укладення договору.

До істотних умов будь-якого цивільно-правового договору ЦК України відносить умову про предмет договору та решту умов, що визначені істотними законом, сторонами, або є істотними внаслідок необхідності для договорів відповідного виду.

Місцевим господарським судом зазначено, що більшість відносин зберігання, в яких зберігачем є професійний зберігач, належать до господарсько-правових, у зв'язку з чим учасники цих відносин зобов'язані додержуватись вимог, в тому числі, Господарського кодексу України. Частиною 3 ст. 180 ГК України істотними умовами будь-якого господарського договору встановлено умови про предмет, ціну та строк дії договору, які у поданих чотирьох Актах про приймання матеріалів від 28.03.2014, від 31.03.2014, від 02.04.2015 та від 04.04.2014 відсутні.

За висновком суду першої інстанції, відсутність у підписаному зберігачем документі положень щодо предмета, ціни або строку дії договору зберігання, свідчить про недосягнення сторонами договору згоди щодо його істотних умов, тобто про неукладеність договору зберігання з усіма відповідними правовими наслідками.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що твердження ТОВ "Київський текстильний комбінат" про укладення між ним та відповідачем договору зберігання, який є джерелом зобов'язальних відносин сторін, не відповідає дійсним намірам сторін, та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд, приймаючи рішення, розглядає спір у справі в межах предмету позову на підставах, які визначає позивач на власний розсуд згідно частини 1 ст. 12, ст. 20 ЦК України.

Судом першої інстанції досліджено, що позивачем у даній справі предметом позову визначено витребування у відповідача зі зберігання 4100 спальних мішків вартістю 2 665 000,00 грн. В свою чергу, підставою позову визначено наявність між сторонами зобов'язальних відносин (ст. 509 ЦК України), заснованих на письмовому договорі зберігання, який породжує для відповідача обов'язок повернути річ поклажодавцю на його першу вимогу (ст. 953 ЦК України). Способом захисту права позивачем обрано в порядку пункту 5 частини 2 ст. 16 ЦК України примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки між сторонами по даній справі відсутні зобов'язальні відносини зберігання спірного товару та звернуто увагу сторін на те, що договір купівлі-продажу спірних спальних мішків також укладено не було.

Колегія суддів, враховуючи все вищевикладене в сукупності, погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові, як заявленого необгрунтовано.

Позивач ТОВ "Київський текстильний комбінат" у доводах апеляційного оскарження наголошує на тому, що прийняте Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню, при цьому посилається на ст.ст. 937, 949, 953 ЦК України. Скаржник стверджує про те, що факт передачі комбінатом майна (спальних мішків у кількості 4100 шт.) підтверджується Видатковими накладними від 28.03.2014 №1, від 31.03.2014 №2, від 02.04.2014 № 3, від 04.04.2014 №4. Позивач зауважує, що військова частина прийняла спірне майно на зберігання, в свою чергу, факт прийняття відповідачем цього майна на зберігання підтверджується Актами приймання матеріалів від 28.03.2014, від 31.03.2014, від 02.04.2014, від 04.04.2014. Таким чином, на думку скаржника, спростовується висновок місцевого господарського суду про відсутність зобов'язальних відносин зберігання між сторонами.

Військова частина 1471 у своєму Відзиві від 07.09.2015 № 14/1745, заперечуючи доводи апеляційного оскарження позивача наголошує на їх необгрунтованості на законі та зауважує на тому, що позивач в позадоговірному порядку передав відповідачу зазначені спальні мішки в кількості 4100 шт. як благодійну допомогу для забезпечення підрозділів охорони кордону, терміново передислокованих із західного кордону на схід, без дотримання процедури державних закупівель, без встановлення зобов'язань щодо їх оплати, строків повернення чи умов подальшого використання. Відповідач стверджує, що за період березень-квітень 2014 року частина спальних мішків у кількості 2708 шт. була передана відповідачем до військових частин Держприкордонної служби за встановленим порядком, в свою чергу, на відповідальному зберіганні залишилось 1392 шт. Відповідач звертає увагу, що військовою прокуратурою Центрального регіону здійснюється досудове розслідування № 4201411034000002 за підозрою колишніх працівників ДПС України у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України та стверджував, що за Постановою слідчого про визнання речовими доказами та передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 16.06.2014 спальні мішки, поставлені позивачем в кількості 1392 шт. були визнані речовими доказами, а тому, на даний час, відсутня можливість розпоряджатись ними. Військова частина 1471 наголошує, що у відповідача відсутні зобов'язальні відносини зберігання, в свою чергу, примусове повернення майна, на даний час, не можливе.

Адміністрація державної прикордонної служби України у своєму Відзиві на апеляційну скаргу від 04.09.2015 просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Третя особа-2 наголошує, що 2708 шт. поставлених спільних мішків були передані до органів охорони державного кордону, решта 1392 шт. відповідно до Постанови слідчого прокуратури Центрального регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 16.06.2014 були визнані речовими доказами по матеріалам досудового розслідування за № 42014110340000025. Враховуючи наведене, на думку третьої особи-2, спальні мішки були використані за призначенням та правові підстави для повернення їх відповідачем позивачу відсутні. Крім того, третя особа-2 зазначає, що повернення спірних мішків неможливе, оскільки частина їх (2708 шт.) була передана в АТО, і видана особовому складу для використання, у зв'язку з чим наявна вірогідність пошкодження чи знищення виданих спальних мішків взагалі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що наведені доводи апеляційного оскарження позивача ТОВ "Київський текстильний комбінат" та пояснення інших учасників провадження базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися у суді першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, яким місцевим господарським судом вже надано належну правову оцінку за оскарженим Рішенням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача ТОВ "Київський текстильний комбінат" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Київський текстильний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 № 911/1982/15 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 № 911/1982/15 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 № 911/1982/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 911/1982/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв