Постанова

від 09.09.2015 по справі 922/3069/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа № 922/3069/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурора: Ногіної О.М., посвідчення № 032167, від 11.02.15 року,

позивача: Бахолдіної М.А., довіреність № 08-11/1605/2-15, від 09.04.15 року,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 01.07.15 року,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3701 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.15 у справі № 922/3069/15

за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради,

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ФО ОСОБА_4,

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Хпрківської області від 22 червня 2015 року (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 22 серпня 2005 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 69124/05.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

18 серпня 2015 року від ФОП ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№12081).

19 серпня 2015 року від прокурора прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12110).

19 серпня 2015 року від Харківської міської ради надійшов відзив (вх.№12112).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2015 року з огляду на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФО ОСОБА_4, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, було відкладено розгляд справи.

08 вересня 2015 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФО ОСОБА_4 надійшли пояснення (вх.№1285), в яких останньою зазначено про підтримання доводів апеляційної скарги в повному обсязі.

У судове засідання, яке відбулось 09 вересня 2015 року з'явився прокурор, позивач та відповідач. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФО ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (Том 1 а.с.138), у поясненнях (вх.№1285) просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

22 серпня 2005 року між Харківською міською радою (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), відповідно до умов якого позивач на підставі рішення ХХVІІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 22 лютого 2005 року № 30/05 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п.13 договору розмір орендної плати переглядається у разі:

а) зміни умов господарювання, передбачених договором;

б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів;

в) внаслідок інфляції - щорічно

г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

д) в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору, відповідно до п.36 договору, здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі її недосягнення спір розв'язується в судовому порядку.

Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни умов договору оренди, прокурор у позові просить внести зміни до договору оренди землі від 22.08.2005р., зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди в редакції, викладеній у позовній заяві.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції враховуючи відсутність рішення Харківської міської ради про розірвання спірного договору оренди землі та/або відсутність рішення суду з цього приводу, дійшов до висновку про те, що спірний договір на момент розгляду даної справи не є припиненим, зобов'язання сторін за даним договором є діючими і тому можуть бути змінені в порядку, передбаченому законом.

Не погоджуючись з правовою позицією суду першої інстанції, відповідач в обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, вказуючи про припинення права володіння будівлею за адресою: АДРЕСА_1, зазначає на відсутності у зв'язку з цим, права користування земельною ділянкою, розташованої за адресою АДРЕСА_1. та припинення зобов'язань за договором оренди землі від 22 серпня 2005 року.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2005 року між Харківською міською радою (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), відповідно до умов якого позивач на підставі рішення ХХVІІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 22 лютого 2005 року № 30/05 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Згідно із п.2 договору відповідачу в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0696га., у тому числі: під забудову 0,0436га, інших угідь 0,0260га.

22 серпня 2005 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Договір укладено строком до 01 грудня 2029р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Пунктом 9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в наступному порядку:

-2005 рік: 1602,66грн;

-2006 рік: 2086,48грн;

-2007 рік: 3023,89грн.

Відповідно до п.13 договору розмір орендної плати переглядається у разі:

а) зміни умов господарювання, передбачених договором;

б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів;

в) внаслідок інфляції - щорічно

г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

д) в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору, відповідно до п.36 договору, здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі її недосягнення спір розв'язується в судовому порядку.

Рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р." змінено нормативно грошову оцінку земель міста Харкова та затверджено нові ставки орендної плати.

Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни умов договору оренди, у зв'язку із зміною нормативно грошової оцінки земельної ділянки прокурор у позові просить внести зміни до договору оренди землі від 22 серпня 2005 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди в редакції, викладеній у позовній заяві.

В той же час слід звернути увагу, що 18 червня 2015 року (Том 1 а.с.74-75) між ОСОБА_3 (дарувальником) та ОСОБА_4 (обдаровуваною) було укладено договір дарування, предметом якого виступала нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 381,00 кв.м. по АДРЕСА_1.

У відповідності до п.1.3 договору, предмет договору розташований на земельній ділянці площею 0,0696 за кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_2.

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (Том 1 а.с.76) нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 381,00 кв.м. по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_4, на підставі договору дарування від 18 червня 2015 року, зареєстрованого 18 червня 2015 року.

На думку суду першої інстанції, відчуження шляхом укладення договору дарування нежитлової будівлю, що розташована на спірній земельній ділянці, не припиняє дію спірного договору, а відтак і зобов'язання сторін за даним договором

Однак, правомірність зазначеної позиції заперечується колегією суддів з огляду на наступне.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм, підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднього землекористувача є перехід права власності на житловий будинок, споруду, будівлю до іншої особи.

Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 передбачено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК, статей 116, 123, 124, 126 ЗК.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

Зважаючи на наявність у відповідача належним чином оформленого права оренди земельної ділянки, при укладенні договору дарування нерухомого майна, яке розташовано на цій земельній ділянці, право користування (оренди) землею перейшло до нового власника нерухомого майна. Тобто, з моменту укладення договору дарування - 18 червня 2015 року договір оренди земельної ділянки від 22 серпня 2005 року припинив свою дію.

Висновок суду першої інстанції про не припинення договірних правовідносин між сторонами за договором оренди від 22 серпня 2005 року у зв'язку із відсутністю рішення місцевого органу про розірвання вказаного договору з посиланням на Порядок припинення дії договору оренди землі передбачено розділом VI Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові (надалі - Порядок), який є додатком до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про затвердження Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" від 19.12.2012 р. № 960/12 є безпідставними.

Так, згідно з п.п. 7) п. 23 Порядку договір оренди землі припиняється, зокрема в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до п. 24 Порядку дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за:

а)взаємною згодою сторін;

б)рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;

в)у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Пунктом 25 вказаного Порядку встановлено, що дострокове розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін, як за ініціативою орендаря, так і за ініціативою орендодавця, оформлюється на підставі відповідного рішення Харківської міської ради угодою про розірвання договору оренди землі згідно із затвердженою формою (Додаток №5).

Таким чином, на думку суду першої інстанції, припинення взаємних зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 22 серпня 2005 року пов'язується виключно з наявністю рішення Харківської міської ради про розірвання договору оренди землі.В той же час, слід зазначити, що норми закону, в даному випадку положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконним актом (рішенням Харківської міської ради).

А відтак, колегія суддів зазначає про припинення правовідносин між сторонами в сфері землекористування за договором оренди земельної ділянки від 22 серпня 2005 року в силу застосування до спірних правовідносин положень ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

Оскільки, передумовою внесення змін до договору оренди земельної ділянки є існування взаємних зобов'язань за вказаним договором, а договір оренди земельної ділянки, укладений між Харківською міською радою та відповідачем від 22 серпня 2005 року припинив дію, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку що спірний договір оренди землі не припинено, а зобов'язання сторін за даним договором є діючими, оскільки в даному випадку правомірним буде посилання на положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства з огляду на відмову у відкладенні розгляду справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Вiдкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливiсть вирiшення спору у вiдповiдному судовому засiданнi.

Таким чином відмова у відкладенні розгляду справи судом першої інстанції, при встановленні останнім можливості вирiшення спору у вiдповiдному судовому засiданнi, за наявними матеріалами та доказами у справі, не свідчить по порушення судом вимог процесуального законодавства.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду, та прийняття нового рішення, яким відовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Згідно п. 4. 4. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року №7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору так коли позивачем у справі є сам прокурор. У зв'язку з чим, колегія суддів вирішила стягнути з Харківської міської ради судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1218, 00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн відповідно.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2015 року у справі № 922/3069/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРЮОФОП 04059243) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі - 1 218,00грн.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРЮОФОП 04059243) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (ідент. номер НОМЕР_1 ; 61068, АДРЕСА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі - 609,00 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.