Ухвала

від 19.04.2011 по справі 2а-6379/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року справа №2а-6379/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.

суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.

при секретарі Копиці С.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області, Прокуратури Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від01 лютого 2011 року по справі №2а-6379/10/1270 за позовом Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області до приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», за участю прокуратури Луганської області про застосування наслідків нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», спільного підприємства з Іспанським інвестором «Інтерсплав» про визнання господарське зобов'язання, передбачене угодою від 21.01.2003 № 4/03 К-63 між приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» та спільним підприємством з Іспанським інвестором «Інтерсплав» недійсним та застосування до сторін правові наслідки, передбачені ч.1 ст.208 ГК України, а саме: стягнути в доход Держави зі спільного підприємства з Іспанським інвестором «Інтерсплав» вартість отриманої сировини та грошові кошти, які спільне підприємство з Іспанським інвестором «Інтерсплав» повинно було сплатити за вищевказаним господарським зобов'язанням в розмірі 17009183,97 грн., стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» грошові кошти у сумі 18431,5 грн. В подальшому позивачем уточнені позовні вимоги та позивач просив зобов'язати ПВКП «Металсінтез» повернути на користь СП «Інтерсплав» грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21.01.2003 № 4/03 К-63 в розмірі 17118695,32 грн. та стягнути з СП «Інтерсплав» в доход Державного бюджету України вартість сировини отриманої за нікчемним правочином від 21.01.2003 № 4/03 К-63 на загальну суму 17118695,32 грн., як таку, що належить їй на відшкодування виконаного.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області до приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», за участю прокуратури Луганської області про застосування наслідків нікчемного правочину відмовлено.

В апеляційних скаргах позивач та прокуратура Луганської області просять скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача під час апеляційного розгляду підтримав доводи апеляційної скарги. Інші учасники, повідомлені належним чином, до суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, між ПВКП «Металсінтез» (постачальником) та СП «Інтерсплав» (покупцем) укладено угоду від 21.01.2003 № 4/03 К-63 на постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини). Термін дії зазначеного договору встановлений з 21.01.2003 по 31.12.2003.

Згідно з положеннями п.3.1 зазначеного договору, за поставлену сировину покупець сплачує постачальнику належні йому суми згідно з протоколом узгодження цін або відповідною додатковою угодою до діючого договору. Вартість поставленої сировини узгоджена сторонами додатковими угодами № 1 від 11.02.2003, № 2 від 11.02.2003, № 3 від 12.02.2003, № 5 від 25.02.2003, № 6 від 05.03.2003, № 7 від 14.03.2003, № 8 від 24.03.2003, № 9 від 24.03.2003, № 10 від 17.02.2003, № 11 від 18.02.2003, № 11/А від 06.04.2003, № 11/Б від 06.04.2003, № 12 від 06.04.2003, № 13 від 09.04.2003, № 14 від 18.04.2003, № 15 від 29.04.2003, № 16 від 30.04.2003, № 17 від 30.04.2003, № 18 від 14.05.2003, № 19 від 15.05.2003, які є невід'ємними частинами договору від 21.01.2003 № 4/03 К-63.

За умовами зазначеного договору ПВКП «Металсінтез» в період з 21.01.2003 по 31.05.2003 поставлено СП «Інтерсплав» сировину на загальну суму 16448637,01 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання сировини, товарно-транспортними накладними, довідкою про вартість поставленої на СП «Інтерсплав» сировини за цінами, узгодженими сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору від 21.01.2003 № 4/03 К-63. Протягом червня 2003 року ПВКП «Металсінтез» поставив на СП «Інтерсплав» сировину на суму 170078,13 грн. з ПДВ, що також підтверджено актами приймання сировини, товарно-транспортними накладними.

СП «Інтерсплав» в період часу з 24.01.2003 по 28.05.2003 здійснив перерахування коштів за поставлену сировину та в рахунок попередньої оплати за вказаним договором на загальну суму 17118695,98 грн. (з ПДВ) на рахунок зазначений у договорі від 21.01.2003 № 4/03 К-63, а саме: на рахунок № 2600322479402 в АБ «Укркомунбанк» відділення № 3 м. Луганська, МФО 304988, що підтверджено копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи.

Залишок суми у розмірі 670058,32 грн. перейшов в рахунок попередньої оплати за червень 2003 року, що підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину» за травень 2003 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи станом на 01.07.2003 залишок суми, несплаченої СП «Інтерсплав» за договором від 21.01.2003 № 4/03 К-63 ПВКП «Металсінтез» за поставлену сировину складає 19,81 грн., що також підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину за червень 2003 року», довідкою СП «Інтерсплав» щодо заборгованості перед ПВКП «Металсінтез» за поставлену сировину за договором від 21.01.2003 № 4/03 К-63, актом звіряння взаємних розрахунків СП «Інтерсплав» та ПВКП «Металсінтез» станом на 31.12.2003.

За приписами ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України). Для застосування таких наслідків окремого судового рішення не потрібно.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнане недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, тому вони відносяться до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному у частині першій статті 238 ГК України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що застосування санкцій можливе лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Про наявність умислу на укладення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, на думку суду може свідчити наявність таких обставин:

- неможливість здійснення суб'єктом господарської діяльності зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у суб'єкта господарської діяльності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному у документах обліку та таке інше.

Із матеріалів справи вбачається, що угоду від 21.01.2003 № 4/03 К-63 виконано обома сторонами, про що свідчать такі документи: акти приймання сировини, товарно-транспортні накладні, копії платіжних доручень про здійснення оплати за поставлену сировину, довідка про вартість поставленої на СП «Інтерсплав» сировини за цінами, узгодженими сторонами в додаткових угодах, акт звіряння між ПВКП «Металсінтез» та СП «Інтерсплав», копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені під час судового розгляду справи.

Наявність умислу з боку ПВКП «Металсінтез» на укладення угоди від 21.01.2003 № 4/03 К-63 з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, свідчить те, що угоду від 21.01.2003 № 4/03 К-63 між ПВКП «Металсінтез» та СП «Інтерсплав» від ПВКП «Металсінтез» підписано директором цього підприємства ОСОБА_3, якого вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-12-09 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. Вироком Артемівського районного суду м. Луганська встановлено, що ОСОБА_3, маючи намір на здійснення фіктивного підприємництва, тобто створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою приховування незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяли значний матеріальний збиток державі, придбав спеціалізований суб'єкт підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі приватне виробниче комерційне підприємство «Металсінтез» та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді не надходження до бюджетів податку на додану вартість в особливо крупному розмірі, ухилився від сплати до бюджету ПДВ на загальну суму 3064676,08 грн. Так, вироком встановлено ухилення від сплати податків, яке полягало у приховуванні від оподаткування операцій на поставку металобрухту, здійснених ПВКП «Металсінтез» на адресу СП «Інтерсплав» за період з жовтня 2002 року по травень 2003 року на загальну суму 15434530,38 грн. Факт того, що у директора ПВКП «Металсінтез» ОСОБА_3 при укладенні угоди від 21.01.2003 № 4/03 К-63 був наявний умисел на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже нікчемного правочину сторонами не оспорюється..

Проте матеріалами справи підтверджено відсутність умислу на укладення нікчемного правочину з боку СП «Інтерсплав», про що свідчать наступні документи:

- довідка № 435/168-234-14/05287201/10085 від 22 вересня 2003 року, складена ДПІ в м. Свердловську Луганської області за результатами позапланової перевірки правильності нарахування податкового зобов'язання та обґрунтованості віднесення сум ПДВ на розрахунки з бюджетом (податковий кредит) СП «Інтерсплав» за 1 півріччя 2003 року. Так згідно висновків цієї довідки, за результатами перевірки достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ за перевіряємий період порушень не встановлено;

- акт № 285-23-10-05827201 від 09.07.2004, складений ДПІ в м. Свердловську Луганської області за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства СП «Інтерсплав» (код ЄДРПОУ 05827201) за період з 01.01.2003 по 31.12.2003;

- повідомлення Краснодонського відділу податкової міліції УПМ ДПА в Луганській області вих. № 2605/7/26-7-18 від 24.05.200 6року про те, що за матеріалами перевірки СП «Інтерсплав», проведеної ДПІ в м. Свердловську (акт документальної перевірки № 86/23-3/05827201 від 13.04.2006) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства фінансово-господарської діяльності в період з 01.03.2003 по 31.05.2003, відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 КК України;

- рішення господарських судів про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України на користь СП «Інтерсплав» за вказаний період часу.

Відповідно до ст.208 ГК України у разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтею 250 ГК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, між ПВКП «Металсінтез» (постачальником) та СП «Інтерсплав» (покупцем) спірну угоду укладено 21.01.2003 на постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини).

Пунктом 4.5 зазначеного договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання та діє по 31 грудня 2003 року і може бути пролонгованим на наступний термін за два тижня до закінчення дії цього договору. Договір сторонами на наступний термін не продовжувався. Таким чином, зазначений договір діяв з 21.01.2003 по 31.12.2003.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 28.02.2006 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем заявлено вимогу про застосування адміністративно-господарських санкцій (наслідки вчинення нікчемного правочину) з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК України.

Посилання апелянта на те, що СП «Інтерсплав» умови договору до теперішнього часу не виконано, залишок суми, несплаченої СП «Інтерсплав» за поставлену сировину за договором складає 19,81 грн., у зв'язку чим не пропущено строки визначені ст.250 ГК України, є необґрунтованими.

Судом першої інстанції встановлено та нес спростовано під час апеляційного розгляду, що СП «Інтерсплав» здійснював перерахування коштів за поставлену сировину платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи. Залишок суми, несплаченої СП «Інтерсплав» за договором від 21.01.2003 № 4/03 К-63 ПВКП «Металсінтез» за поставлену сировину складає лише 19,81 грн., що підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину за червень 2003 року», довідкою СП «Інтерсплав» щодо заборгованості перед ПВКП «Металсінтез» за поставлену сировину за договором від 21.01.2003 № 4/03 К-63, актом звіряння взаємних розрахунків СП «Інтерсплав» та ПВКП «Металсінтез» станом на 31.12.2003.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої існтанції, що наявність заборгованості за поставлену сировину у розмірі 19,81 грн. у порівнянні із загальною вартістю поставленої сировини - 17118695,32 грн. не свідчить про невиконання СП «Інтерсплав» договору від 21.01.2003 № 4/03 К-63.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив обставини справи та судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст.200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області та Прокуратури Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 001 лютого 2011 року по справі №2а-6379/10/1270 за позовом Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області до приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», за участю прокуратури Луганської області про застосування наслідків нікчемного правочину

- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 19.04.2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі 20.04.2011 року.

Головуючий: Л.В.Ястребова

Судді: Д.В.Ляшенко

ОСОБА_4