Ухвала

від 10.09.2015 по справі 2а-6255/09/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/800/63348/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.,

Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2013р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа - Управління Державної казначейської служби у м.Макіївці Донецької області про визнання дій незаконними, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (залученого до участі у справі ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2009р.) за участю третьої особи - Управління Державної казначейської служби у м.Макіївці Донецької області (залученої до участі у справі ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2009р. з врахуванням ухвали від 08.08.2013р.) про визнання дій посадових осіб по його звільненню незаконними, скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №58 о/с від 23.02.2009р., поновлення його на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління з 23.02.2009р. та внесення відповідних записів у трудову книжку, а також стягнення з Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 23.02.2009р.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Востаннє, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2013р. позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №80 від 26.01.2009р. та №58 о/с від 23.02.2009р. в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України; поновлено ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Червоногвардійського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 24.02.2009р.; стягнуто з Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток в розмірі 19477,60 грн.; стягнуто судові витрати за надання правової допомоги в сумі 2500грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013р. рішення суду першої інстанції змінено в частині дати поновлення позивача на роботі з « 24.02.2009р.» на « 26.02.2009р.» та виключено абзац шостий резолютивної частини, що стосується юридичних витрат; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

При цьому, зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються фактично лише в частині задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №275 о/с від 19.07.2007р. ОСОБА_4 призначено оперуповноваженим сектору карного розшуку Червоногвардійського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, а наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №348 о/с від 30.07.2008р. йому присвоєно звання старшого лейтенанта міліції.

Листом від 27.11.2008р. Служба внутрішньої безпеки повідомила Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про наявність матеріалів стосовно приховування ОСОБА_4 під час прийняття на службу в органи внутрішніх справ України у 2007 році факту притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ста.296 Кримінального кодексу України.

Висновком службового розслідування від 28.02.2008р. встановлено, що постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 25.10.2004р. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України на підставі положень ст.46 Кримінального кодексу України та ст.8 Кримінально-процесуального кодексу України було закрито у зв'язку із примиренням потерпілого і підсудного.

Рішенням атестаційної комісії від 02.02.2009р. рекомендовано звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни (за приховування під час працевлаштування на службу до органів внутрішніх справ факту притягнення його до кримінальної відповідальності).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 80 від 26.01.2009р. за порушення службової дисципліни, що виразилось у приховуванні під час працевлаштування та подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ факту притягнення до кримінальної відповідальності, порушення вимог ст.17 Закону України «Про міліцію» та нещирість під час проведення службового розслідування оперуповноваженого сектору карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського МУ ГУМВС України в області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ України.

З вказаним наказом позивача було ознайомлено 03.02.2009р.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області №58 о/с від 23.02.2009р. старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 оперуповноваженого сектора карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області звільнено у запас за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114 (далі - Положення) з 25.02.2009р. й в якості підстав для звільнення зазначено наказ ГУМВС у Донецькій області №80 від 26.01.2009р., рішення кадрової комісії ГУМВС України в Донецькій області від 17.02.2009р.

Вважаючи, що наказами про звільнення порушено його права, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006р. №3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Приписами статті 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягався та засуджений за вчинення злочину не був, а отже й не був зобов'язаний повідомляти про ці обставини.

Так, постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 25.10.2004 року стосовно ОСОБА_4 було закрито кримінальну справу за звинуваченням його за ч.1 ст.296 КК України у зв'язку з примиренням підсудного та потерпілого на підставі ст.46 КК України та ст.8 КПК України.

А отже зазначена позивачем в поданих при прийнятті на службу в органи внутрішніх справ заяві від 15.01.2007р., автобіографії від 05.09.2006р. та анкеті від 05.09.2006р. інформація про те, що до кримінальної відповідальності він не притягався, відповідає дійсності.

При цьому, колегія суддів погоджується й з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії позивача, які розцінені як дисциплінарний проступок, мали місце у січні 2007 року (приховування факту притягнення до кримінальної відповідальності), а заходи дисциплінарного впливу у вигляді звільнення до нього були застосовані 23.02.2009р., тобто поза межами шести місяців з дня вчинення проступку (ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту).

Твердження ж відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України, є неприйнятними, оскільки на час звернення позивача до суду ст.99 КАС України встановлювала загальний строк звернення з позовом в один рік; вказану статтю частиною третьою, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, було доповнено Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI, який набрав чинності 30.07.2010р.; річний же строк звернення до суду з позовом з огляду на обставини даної справи позивачем пропущений не був.

Враховуючи викладене, суди прийшли до правильного висновку про те, що накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №80 від 26.01.2009р. та №58 о/с від 23.02.2009р. в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Червоногвардійського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та, як наслідок, - про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210, 222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2013р. в частині, не зміненій постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013р., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013р. - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Малинін В.В.

Мойсюк М.І.