Рішення

від 17.02.2009 по справі 33/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 

Суддя Мудрий С.М. розглянувши

справу

за позовом  закритого акціонерного товариства спільного

українсько-російського підприємства "В.В. Імпекс"

до            суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи ОСОБА_1

про                  визнання договору недійсним

Представники:

від позивача:        Мельник В.І. -представник за

довіреністю б/н від 20.01.2009 року;

від відповідача:    не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м.

Києва передані позовні вимоги закритого акціонерного товариства спільного

українсько-російського підприємства "В.В. Імпекс" до суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору

недійсним.

В обґрунтування своїх позовних

вимог позивач послався на те, що закрите акціонерне товариство спільне

українсько-російське підприємство «В.В.Імпекс»володіє на праві приватної

власності, згідно договору купівлі-продажу від 07.04.1998 р. та реєстраційного

посвідчення БТІ від 29.06.1999 р., нежитловим приміщенням площею 809,75 кв.м за

адресою АДРЕСА_1.

Дане приміщення здавалось в оренду

Приватному підприємцю ОСОБА_1згідно договорів оренди № 1 від 28.02.2005 р. та №

3 від 15.02.2006 р. Терміни дії договорів були до одного року та нотаріально не

посвідчувались. За даними договорами на рахунок товариства надходили орендні

платежі. З 2007 р. з відповідачем будь-яких угод стосовно оренди не укладалось

та відповідно орендних платежів не надходило.

На неодноразові вимоги укласти

договір оренди відповідач від його укладення відмовлялась, направлені на її

адресу листи з пропозиціями та проектом договору оренди повернулись без

отримання.

20 вересня 2008 р. під час чергової

вимоги та виклику міліції, для встановлення правомірності знаходження

відповідача в приміщенні, відповідачем було надано копію договору оренди №14

від 01 серпня 2000 р., який начебто посвідчував правомірність її знаходження в

належному товариству приміщенні. На вимогу працівників міліції надати договір

для проведення експертизи щодо його достовірності відповідач надати договір

відмовилась.

Згідно пункту 5.1 договору №14 від

10.08.2000р., термін дії договору встановлено 49 років. Даний договір

підписаний головним бухгалтером товариства ОСОБА_2 та на кожній сторінці

договору стоїть відбиток печатки лише відповідача. Договір оренди є не

прошитим, строк оренди вказано на третій сторінці договору, відбиток печатки та

підпис бухгалтера ОСОБА_2 стоять лише на останній п'ятій сторінці договору.

Однак, ні директором товариства ні

головним бухгалтером ОСОБА_2 договору оренди № 14 зі строком дії 49 років з

відповідачем не укладалось та платежів за оренду згідно даного договору на

рахунок Товариства не надходило, про що свідчить нотаріально засвідчена заява

головного бухгалтера. Оскільки договір оренди №14 від 01 серпня 2000 р. не

укладався, відповідно і акт приймання-передачі приміщення, як це передбачається

п.1.6 договору, не підписувався.

У зв'язку з цим позивач просить суд

визнати недійсним договір оренди №14 від 10.08.2000р.

Ухвалою Господарського суду м.

Києва від 15.12.2008 року порушено провадження у справі №33/14, розгляд справи

призначено на 03.02.09. о 10:40.

У судове засідання 03.02.2009 року

представник позивача з'явився, частково подав документи на виконання вимог

ухвали суду від 15.12.2008 року.

Представник відповідача не

з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження

у справі № 33/14 від 15.12.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд

не повідомив.

Враховуючи те, що неявка

представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відклав

розгляд справи на 17.02.09р.

В судовому засіданні 17.02.09р.

представник позивача надав додаткові документи та пояснення по суті справи, просив

суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в засідання

не з'явився будь-яких клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і

місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України

справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника

позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні

вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 статті 202 ЦК України

передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,

зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом 20.09.2008 р.

під час чергової вимоги та виклику міліції, для встановлення правомірності

знаходження відповідача в приміщенні, відповідачем було надано копію договору

оренди №14 від 01 серпня 2000 р., який посвідчував правомірність знаходження

відповідача в належному товариству приміщенні. На вимогу працівників міліції

надати договір для проведення експертизи щодо його достовірності відповідач

надати договір відмовилась (Постанова про відмову в порушенні кримінальної

справи від 10.10.2008р.).

Окрім того, як пояснив представник

позивача, дане приміщення здавалось в оренду Приватному підприємцю

ОСОБА_1згідно договорів оренди № 1 від 28.02.2005 р. та № 3 від 15.02.2006 р.

Терміни дії договорів були до одного року та нотаріально не посвідчувались. За

даними договорами на рахунок товариства надходили орендні платежі. З 2007 р. з

відповідачем будь-яких угод стосовно оренди не укладалось та відповідно

орендних платежів не надходило. На неодноразові вимоги укласти договір оренди

відповідач від його укладення відмовлялась, направлені на її адресу листи з

пропозиціями та проектом договору оренди повернулись без отримання.

Частина 1 статті 638 ЦК України

передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди

з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови

про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними

для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б

однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.3 статті 180 ГК

України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому

разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 793 ЦК України встановлено,

що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)

повинен укладатись у письмовій формі.

Частиною 1 ст.795 ЦК України

встановлюється, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди

(їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який

підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення   строку договору найму, якщо інше не

встановлено договором.

Згідно пункту 5.1 оспорюваного

договору №14 від 10.08.2000р., термін дії договору встановлено 49 років. Даний

договір підписаний головним бухгалтером товариства ОСОБА_2 (Протокол №3 від

01.08.2000р.) та на кожній сторінці договору стоїть відбиток печатки лише

відповідача. Договір оренди є не прошитим, строк оренди вказано на третій

сторінці договору, відбиток печатки та підпис бухгалтера ОСОБА_2 стоять лише на

останній п'ятій сторінці договору.

Однак, як видно з письмових

пояснень позивача, ні директором товариства ні головним бухгалтером ОСОБА_2 (на

підставі Протоколу №3 від 01.08.2000р.) договору оренди № 14 зі строком дії 49

років з відповідачем не укладалось та платежів за оренду згідно даного договору

на рахунок Товариства не надходило, про що свідчить нотаріально засвідчена

заява головного бухгалтера. Оскільки договір оренди №14 від 01 серпня 2000 р.

не укладався, відповідно і акт приймання-передачі приміщення, як це

передбачається п.1.6 спірного договору, не підписувався.

Стаття 627 ЦК України передбачає,

що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні

договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,

вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.3 статті 6 ЦК України

сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного

законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. 

Тобто, юридичні особи самостійно

вирішують, з ким і які договори укладати та вільно узгоджують їхні умови.

Частина 1 статті 97 ЦК України

передбачає, що управління товариством здійснюють його органи.

Тобто, юридична особа здійснює свої

цивільні права та обов'язки через свої органи, які діють відповідно до

установчих документів та закону.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі. Частина 5 статті 203 ЦК України встановлює, що правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК

України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -

третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що в

договорі оренди №14 від 01.08.2000р. відсутнє волевиявлення орендодавця

(позивача) і на підставі ч.3 ст.203 ЦК України суд визнає його недійсним.

Державне мито і судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч.5 статті

49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та

керуючись ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в

повному обсязі.

2.Визнати недійсним договір оренди

№14 від 01 серпня 2000 року між закритим акціонерним товариством спільним

українсько-російським підприємством "В.В. Імпекс" та приватним

підприємцем ОСОБА_1

3.Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2

Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства

спільне українсько-російське підприємство «В.В.Імпекс»(код ЄДРПОУ 23571745

07400, Київська область, м. Бровари, пр .Незалежності, 18) 85 (вісімдесят

п'ять) грн.. 00 коп. відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 (сто

вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної

сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                            

                                             С.М.Мудрий