Ухвала

від 16.09.2015 по справі 367/4141/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4141/13-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є. Провадження № 22-ц/780/4893/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 16.09.2015

УХВАЛА

Іменем України

16 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Волохова Л.А., Коцюрби О.П.,

при секретарі: Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року прокурор м. Ірпеня, який діє в інтересах держави звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське» ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ №922113 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0075), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач вважає, що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх має бути визнано недійсними.

Зауважує, що зазначена земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське й даний факт підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи №325 від 05.03.2012 р. проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика».

Також зазначає, що спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство».

За даними КП «Святошинське лісопаркове господарство», зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало. Спірну земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції.

Також зазначає, що Коцюбинською селищною радою не дотримано вимог щодо порядку зміни цільового призначення землі. Земельну ділянку лісового фонду спірним рішенням Коцюбинської селищної ради передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що призведе до знищення лісових ресурсів.

Позивач вказує, що при проведенні додаткової перевірки було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №2143 від 25.04.2009 р. земельну ділянку площею 0,1500 га по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське придбала ОСОБА_2. На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №922113, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку від 25.04.2009 р. про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2

Прокурор просив суд, визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське»; визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №922113 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0075), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, 51, виданий на ім'я ОСОБА_3, із відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 на земельну ділянку, та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року, позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське», визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №922113 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0075, виданий на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року в частині визнання недійсним державного акту серії ЯЖ №922113 та скасування його державної реєстрації та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське» ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ №922113 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0075), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, 51.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №2143 від 25.04.2009 р. земельну ділянку площею 0,1500 га по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське придбала ОСОБА_2.

На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №922113, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку від 25.04.2009 р. про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2.

Згідно листа Відділу Держкомзему у м. Ірпінь від 18.01.2013 р. №01-02/44-1, наявного в матеріалах справи, державна статистична звітність (форми 6-зем) по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. не обліковувалися.

Відомості щодо встановлення та зміни меж Коцюбинської селищної ради у відділі Держкомзему відсутні.

Зазначені обставини, також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м. Ірпінь ОСОБА_4 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.2011 р. (а.с.39-47) Відповідно до висновку №9544/228 від 15.12.2008 р. Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області про погодження матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача було надано позитивний висновок за умови здійснення переведення земельної ділянки в категорію - землі житлової та громадської забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану смт. Коцюбинське та розробки містобудівного обґрунтування (а.с.29-30).

Однак, як вбачається з проекту землеустрою, наявного в матеріалах справи, вказані умови висновку виконані не були.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, та будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 р., які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, тобто з 1941 року і по даний час, рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся й не затверджувався.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р., що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 р. у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю Прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначеними вище рішеннями судів було встановлено, що крім Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 р., яким зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт. Берковець в смт. імені Коцюбинського й включено до складу селища імені Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30.12.1962 р., яким селище Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04.01.1965 р., яким смт. імені Коцюбинського перейменовано в сел. Коцюбинське, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалось; землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. імені Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСP від 11.02.1941 р. не збереглась; проекти рішень про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувались; з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України по даний час проект встановлення меж селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного Кодексу, Київською обласною радою не затверджувався.

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське, затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25.09.2008 р. № 689/22-5.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 р., що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р. у справі за позовом Прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради, треті особи: відділ Держкомзему в м. Ірпінь, Виконком Ірпінської міської ради про визнання незаконними та скасування п. 3 рішення Коцюбинської селищної ради №689/22-5 від 25.09.2008 р. та рішення №711/23-5 від 28.10.2008 р., було встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради №689/22-5 «Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське» та рішенням № 711/22-5 «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське» не встановлювались межі селища Коцюбинське, а фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища. Також слід зазначити, що Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не існувало, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 р. Тобто відсутні підстави вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах. При цьому, наявність у пропозиціях перспективного розвитку, наданих на погодження селищної ради, схем розвитку селища, не звільняло органи, які виготовляють та погоджують Генеральний план селища діяти у межах закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою від 24.12.2008 р. №1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське» ОСОБА_3, межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, а тому є правові підстави для визнання недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське».

Оскільки суд першої інстанції визнав недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 51 в смт. Коцюбинське, тому прийшов до висновку, що державний акт серії ЯЖ №922113 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0075), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, 51, виданий на ім'я ОСОБА_3, із відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним.

Так як державний акт серії ЯЖ №922113 судом визнається недійсним, тому є правові підстави скасувати його державну реєстрацію.

Позовні вимоги, які стосуються визнання права власності держави на спірну земельну ділянку, відповідно до ст. 392 ЦК України, суд вважав неконкретизованими, необґрунтованими й такими, що не відповідають вимогам і приписам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Статтею 12 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Згідно п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Установивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання ОСОБА_3 земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, суд першої інстанції на підставі ст..ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155 ЗК України, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття селищною радою рішення) право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акта та його державної реєстрації.

Згідно з вимогами ст. 125, ч. 2 ст. 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час укладання договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та у випадку набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки й посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеної в порядку, встановленому законом.

Державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано.

Відповідно до ст.. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка була чинна на час укладання договору купівлі-продажу) підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку є саме нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а не державний акт (ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Вчинення в такому разі на державному акті (визнаного судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу (ч. 6 ст. 126 ЗК України) не змінює суті такого державного акта, як недійсного.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року (справа №6-216цс15).

За правилами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Вірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання права власності держави на земельну ділянку з огляду на наступне.

Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, позов про визнання права власності на майно (ст. 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.

Установивши, що земельна ділянка вже вибула з володіння власника у зазначений спосіб, суд обґрунтовано відмовив у позові, заявленому з підстав, передбачених ст. 392 ЦК України, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: