Рішення

від 16.09.2015 по справі 395/201/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2250/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Лещенко О. В.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Чорнобривець О.С., Потапенка В.І.

за участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПП «Агрофірма «Перлина» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агрофірма «Перлина», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до Приватного підприємства «Агрофірма «Перлина» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що 16.11.2004 року між нею та ПП «Агрофірма «Перлина» укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки НОМЕР_2 площею 7,35 га., яка належить їй на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 29.03.2002 року та розташована на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Відповідно до п.2.2. зазначеного договору , договір укладено терміном на 10 років, тобто до 16.11.2014 року.

25.09.2014 року нею було подано до відповідача заяву(попередження) про бажання припинити вказаний договір.

14.10.2014 року через неотримання відповіді на заяву, нею було подано повторно заяву про припинення вказаного договору та повернення земельної ділянки власнику.

Листом від 27.10.2014 року її було повідомлено про те, що 05.08.2009 року між нею та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 16.11.2004 року.

ОСОБА_2 зазначила, що 04.12.2014 року звернулася до відділу Держземагенства у Новомиргородському районі із заявою про надання копії Додаткової угоди від 05.08.2009 року, де їй було надано засвідчену копії даної угоди про зміни до Договору оренди земельної ділянки.

Після ознайомлення з додатковою угодою встановила, що в Додатковій угоді в графі «Орендодавець», після прізвища та ініціалів ОСОБА_2 стоїть підпис вчинений не нею, а невідомою особою.

Крім того, зазначила, що будь-якого договору оренди земельної ділянки від 26.11.2004 року, відповідно до якого укладена вказана Додаткова угода, вона не підписувала, а нею був підписаний лише договір оренди землі від 16.11.2004 року, термін якого сплинув 16.11.2014 року.

ОСОБА_2 просила суд витребувати шляхом вилучення від ПП «Агрофірма «Перлина» земельну ділянку НОМЕР_2, площею 7,35 га, що знаходиться на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району та земельну ділянку передати її власнику.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12.03.2015 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2015 року позов задоволено частково.

Суд вирішив витребувати шляхом вилучення від ПП «Агрофірма «Перлина» земельну ділянку НОМЕР_2 площею 7,3512 га., кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

У задоволенні позовної вимоги про передачу витребуваної земельної ділянки ОСОБА_2 суд відмовив.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_5, є власником земельної ділянки з кадастровим номеромНОМЕР_3 площею 7,35, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Шпаківської сільської ради.

ОСОБА_2 16 листопада 2004р. уклала договір оренди землі (без номера) з ПП «Агрофірма «Перлина», відповідно до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 7,35 гектарів, яка розташована на території Шпаківської сільської Ради Новомиргородського р-ну Кіровоградської області.

Суд першої інстанції зазначив, що договір оренди землі фактично був укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Перлина» саме 16 листопада 2004р. без зазначення номеру такої угоди.

До того ж саме в цьому договорі йде мова про передачу в оренду земельної ділянки площею 7.35 га, яка належить позивачу відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4. Вказаний договір було зареєстровано Новомиргородським відділом КРФ ЦДЗК 26 листопада 2004 р. № 2709.

Суд першої інстанції зазначив, що вважає необґрунтовані твердження представника відповідача, котрий вважає датою укладення договору оренди землі дату його державної реєстрації.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно правової позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних справах ВСУ25 грудня 2013 року (справа № 6-118цс13): договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Також Судовою палатою у цивільних справах ВСУ 19 лютого 2014 року (справа № 6- 162ц13) висловлена правова позиція, згідно з якою відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Суд першої інстанції зазначив, що твердження представників відповідача, що договір оренди нібито був укладений 26 листопада 2004 р., а не 16 листопада 2004 р., суперечать, як фактичним обставинам справи, так і вимогам законодавства, чинного на момент укладення договору, а також не узгоджуються з правовими позиціями ВСУ від 25 грудня 2013 року (справа № 6-118цс13) та від 19.02.2014 р. (справі №6-162ц13).

Суд першої інстанції зазначив, що предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 7,35 га, що належить позивачеві на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_5, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Шпаківської сільської ради.

Суд першої інстанції зазначив, що з наданого представником відповідача оригіналу і наданої Відділом ДЗА фотокопії архівного примірника Додаткової угоди вбачається, що 05.08.2009 р. між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Перлина» була укладена Додаткова угода про зміни до договору № б/н оренди земельної ділянки від 26.11.2004 р., котра була зареєстрована у Новомиргородському відділі ДП «КРФ ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2010 року за № 04.10.377.00118.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у вказаній Додатковій угоді неправильно зазначено реквізити Договору оренди землі, що був укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Перлина» 16.11.2004 р., а саме дату його укладання.

Суд першої інстанції зазначив, що така обставина може свідчити, як про помилку при її складанні, так і про те, що згадана Додаткова угода стосується іншого договору оренди землі, котрий не має ніякого відношення до даної справи, однак з'ясувати вищенаведену обставину в даний час неможливо, бо інші дані, по котрим можна було б ідентифікувати земельну ділянку, окрім імені позивача, у вказаній Додатковій угоді відсутні.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно листа Відділу ДЗА від 04.06.2015 року вих. №874/01-10 в Книзі записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі здійснено запис 21.10.2010 за №04.10.377.00118 про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2 загальною площею 7,35 га (кадастровий номер НОМЕР_3) між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Агрофірма Перлина» терміном на 10 років.

Суд першої інстанції зазначив, що зміст вказаного листа не відповідає принципу ясності викладу та однозначності для розуміння, оскільки не зрозуміло чи вживається термінологічна конструкція «терміном на 10 років» щодо вказаної Додаткової угоди чи щодо вказаного Договору оренди землі, тобто виникає подвійна невизначеність, в тому числі й з огляду на те, що текст пункту 2.2 Договору оренди землі в редакції пункту 3 Додаткової угоди містить слово «строк», а не «термін».

Суд першої інстанції зазначив, ні позивачем, ні відповідачем, ні третіми особами суду не надано, ні витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку позивача НОМЕР_2 загальною площею 7,35 га (кадастровий номер НОМЕР_3), який би містив інформацію про орендаря цієї земельної ділянки та строк дії речового права, якщо такий зареєстрований, ні витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно з аналогічною інформацією.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем до суду не надано доказів, які б спростовували вказану інформацію Відділу ДЗА щодо державної реєстрації Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2 загальною площею 7,35 га (кадастровий номер НОМЕР_3), а тому вказаний лист Відділу ДЗА підтверджує позицію представника відповідача щодо офіційного визнання державою факту внесення вказаною Додатковою угодою змін до Договору оренди землі б/н від 16.11.2004 р., укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Перлина».

Суд першої інстанції зазначив, що у п. 2.2 Договору оренди землі від 16.11.2004 р. вказано, що зазначений договір було укладено терміном на 10 років. Пунктом 3 зареєстрованої у Новомиргородському відділі ДП «КРФ ЦДЗК» 21.12.2010 року за №04.10.377.00118 Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2 загальною площею 7,35 га (кадастровий номер НОМЕР_3) між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Агрофірма Перлина» було внесено зміни до п. 2.2 Договору оренди землі шляхом викладення його в такій редакції: «Цей договір укладається строком на 10 років. Початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації», при цьому вказана Додаткова угода не містить інших положень, ані щодо строку дії Договору оренди землі, ані щодо строку дії самої Додаткової угоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані положення щодо строку дії договору, які містяться у новій редакції п.2.2 Договору оренди землі, жодним чином не визначають строк дії самої Додаткової угоди, а з урахуванням положень вищенаведених статей 18 та 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній, як на момент укладення Договору оренди землі 16.11.2004 р., так і на момент укладення Додаткової угоди 05.08.2009 р.) та правових позицій ВСУ від 25 грудня 2013 року (справа № 6-118цс13) та від 19.02.2014 р. (справі №6-162ц13), у моменті укладення - 16.11.2004 р, моменті державної реєстрації - 26.11.2004 р. та строку дії Договору оренди землі б/н від 16.11.2004 р. - на 10 років, нічого не змінилося, оскільки у першому реченні п.2.2 в редакції п. 3 Додаткової угоди фактично відбулася заміна слова «терміном» словом «строком», тим самим відбулося приведення термінології цього положення у відповідність до його змісту, оскільки згідно статті 252 ЦК України строк визначається, зокрема, роками,а друге речення цього пункту фактично повторює положення статей 18 та 20 Закону України «Про оренду землі» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якими договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Що означає, що в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки за правилами ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»: договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, тому позивач обґрунтовано звернувся 13.01.2015р. до відповідача із заявою від 12.01.2015 р. про вимогу повернути належну їй на праві власності земельну ділянку, так як строк дії Договору оренди землі (без номера), укладеного ОСОБА_2 16 листопада 2004 р. в с. Бровкове Новомиргородського району Кіровоградської області з ПП «Агрофірма «Перлина», зареєстрованого 26 листопада 2004 року, закінчився.

Суд першої інстанції зазначив, що надана позивачем в якості доказу копія висновку експерта № 808 судово-почеркознавчої експертизи від 06.05.2015 р., яка була проведена під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015129220000098, в якому йдеться про те, що підпис у Додатковій угоді від 05.08.2009 р. про зміни до договору № б/н оренди земельної ділянки від 26.11.2004 р., виконаний не позивачкою, а іншою особою, то суд погоджується з твердженням представника відповідача, що вказаний доказ не може бути взятий судом до уваги в якості висновку експерта, оскільки він виготовлений не в рамках призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, оскільки така експертиза під час розгляду цієї справи не призначалась, позаяк особи, які беруть участь у справі, заяви суду про її призначення не подавали, а тому не реалізували свої права подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта, просити суд провести її у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, крім того експерт, який проводив цю експертизу, судом, який розглядає цю цивільну справу, про кримінальну відповідальність не попереджався.

Суд першої інстанції зазначив, що викладена у цьому письмовому доказі інформація щодо виконання у Додатковій угоді підпису не позивачкою, а іншою особою, не спростовує офіційного визнання державою належності цієї Додаткової угоди до Договору оренди землі, що підтверджується офіційним листом Відділу ДЗА на запит суду від 04.06.2015 року вих. № 874/01-10, в якому зазначено, що в Книзі записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі здійснено запис 21.10.2010 за № 04.10.377.00118 про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2 загальною площею 7,35 га (кадастровий номер НОМЕР_3) між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Агрофірма Перлина», позаяк станом на день розгляду судом справи державна реєстрація цієї Додаткової угоди не скасована, однак твердження позивачки про те, що підпис на Додатковій угоді вчинений, нібито не нею, жодним чином не спростовують її належної державної реєстрації та, відповідно, її чинності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за правилами статті 58 ЦПК України показання свідків не є належними доказами через те, що не містять інформації щодо обставин укладання або неукладання сторонами Додаткової угоди до Договору оренди землі, які є предметом доказування у справі.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції при винесені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків , показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_5, є власником земельної ділянки з кадастровим номеромНОМЕР_3 площею 7,35, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Шпаківської сільської ради.

ОСОБА_2 16 листопада 2004р. уклала договір оренди землі (без номера) з ПП «Агрофірма «Перлина», відповідно до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 7,35 гектарів, яка розташована на території Шпаківської сільської Ради Новомиргородського р-ну Кіровоградської області.

Відповідно до п.2.2. зазначеного договору , договір укладено терміном на 10 років,

25.09.2014 року ОСОБА_2 було подано до відповідача заяву(попередження) про бажання припинити вказаний договір у закінченням його дії.

14.10.2014 року через неотримання відповіді на заяву, нею було подано повторно заяву про припинення вказаного договору та повернення земельної ділянки власнику.

Листом від 27.10.2014 року, відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що 05.08.2009 року між нею та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 16.11.2004 року.

Після ознайомлення з додатковою угодою, ОСОБА_2 встановила, що в Додатковій угоді в графі «Орендодавець», після прізвища та ініціалів ОСОБА_2 стоїть підпис вчинений не нею, а невідомою особою.

Крім того, зазначила, що будь-якого договору оренди земельної ділянки від 26.11.2004 року, відповідно до якого укладена вказана Додаткова угода, вона не підписувала, а нею був підписаний лише договір оренди землі від 16.11.2004 року, термін якого сплинув 16.11.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2009 р. між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Перлина» була укладена Додаткова угода про зміни до договору № б/н оренди земельної ділянки від 26.11.2004 р., котра була зареєстрована у Новомиргородському відділі ДП «КРФ ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2010 року за № 04.10.377.00118.

Пунктом 3 додаткової угоди змінено п.2.2. договору оренди від 26.11.2004 року .

Пункт 2.2. договору оренди викладено в наступній редакції: цей договір укладається на строк 10 років. Початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що додатковою угодою сторони змінили термін дії договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України , встановлюється презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

З матеріалів справи вбачається , що зазначена додаткова угода, якою внесені зміни до договору оренди земельної ділянки укладеної сторонами 16.11.2004 року, та реєстрованого 26.11.2004 року є дійсною, оскільки питання про недійсність зазначеною угоди сторонами не ставилось.

Встановлені обставини свідчать про те , що позивачем не надано належних доказів та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог зокрема , що дія договору оренди спірної земельної ділянки від 16.11. 2004 року припинилась 16.11.2014 року, оскільки додаткова угода до спірного договору оренди землі, укладена 05.08.2009 року і яка зареєстрована у Новомиргородському відділі ДП «КРФ ЦДЗК» 21.12.2010 року за № 04.10.377.00118 якою внесені зміни в п. 2.2. спірного договору оренди в частині терміну дії договору не визнана недійсною і відповідно є чинною.

Крім того Колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 19.05.2015 року по справі(22-ц/781/1297/15) за апеляційною скаргою ПП «Агрофірма Перлина» на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2015 року в мотивувальній частині ухвали зазначено, що на час розгляду справи додаткова угода між сторонами, відповідно до якої відповідач користується земельною ділянкою є чинною. Тобто суд апеляційної інстанції встановив обставини відносно додаткової угоди і зробив свої висновки , які при розгляді справи, суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги і дати зазначеним обставинам свою оцінку.

Приймаючи до уваги встановленні обставини колегія суддів дійшла висновку. що суд першої інстанції при розгляді справи не встановив дійсні обставини по справі і як наслідок дійшов хибного висновку, задовольнивши частково позовні вимоги.

Зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і відмови у задоволені позову, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку ,що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити .

Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 309, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПП «Агрофірма «Перлина» - задовольнити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агрофірма «Перлина», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області про витребування шляхом вилучення від приватного підприємства «Агрофірма Перлина» земельної ділянки НОМЕР_2 площею 7,3512 га. кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на території Шпаківської сільської ради, Новомиргородського району, Кіровоградської області, та про передачу витребуваної земельної ділянки ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь «Агрофірма «Перлина» понесені судові витрати у розмірі 484.29 грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: