Рішення

від 04.02.2009 по справі 36/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/27

04.02.09

За позовом   Київського транспортного прокурора в

інтересах держави в особі Київської міської ради та  Комунального підприємства «Київський

метрополітен»

До                         Закритого акціонерного

товариства «Київрічсервіс»

                         (відповідач -1)

                         Фізичної особи

підприємця ОСОБА_1

                         (відповідач -2)

Про                           визнання недійсним

договору та виселення

Суддя  Т.Ю.Трофименко

Представники:                                                                                                                                           

від позивача -1    не з»явився

від позивача -2    Гайдай Т.В. -по дов. №1692-Н від

23.12.2008р.         

від відповідача    не з»явились

від прокуратури  не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

       На розгляд Господарського

суду міста Києва переданий позов Київського транспортного прокурора в інтересах

держави в особі Київської міської ради та 

Комунального підприємства«Київський метрополітен» про визнання недійсним

договору  оренди (суборенди) №18 від

01.12.2007р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Київрічсервіс»та

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, згідно якого передане в орендне

користування торговий павільйон на станції метро «Харківська»загальною площею

4,8 кв.м.

         Виселення Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1  з займаного нерухомого майна.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідач -1 без погодження з орендодавцем та Головним управлінням комунальної

власності м. Києва передав частину орендованого приміщення в суборенду

відповідачу -2.

          Представник Київської міської ради в

судове засідання не з»явився, заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

        В судовому засіданні представник

Комунального підприємства «Київський метрополітен»  позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

         Відповідачі  письмовий відзив на позов не надали,

представників в судове засідання не направили, не виконали вимог суду

викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від  22.12.2008р. 

        Відповідачі належним чином повідомлений

про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і

місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового

рекомендованого відправлення відповідачу -1. Відповідачу -2 ухвала про

порушення провадження у справі направлялась на адресу зазначену в позовній заяв

та свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця. Таким чином

відповідачі не реалізували  своє

процесуальне право на участь  в судовому

засіданні господарського суду. 

         Особи, які беруть участь у справі,

вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про

порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в

позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від

18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України»).

 Крім того, в інформаційному листі Вищого

господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання

практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України,

порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому

півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини

другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява

повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

 Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу

України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які

відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її

імені.

 У пункті 11 інформаційного листа Вищого

господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання

практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України,

порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006

році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення

фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -

учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому

відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з

поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

 Водночас законодавство України, в тому числі

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі,

зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін)

у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із

згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне

місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне

місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин

не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа

своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників

процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю

юридичну особу.

       Відповідно до вимог ст. 75

Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і

витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути

розглянуто за  наявними в ній

матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про

достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності

представників прокуратури, позивача -1,  

відповідачів та їх відзивів на позовну заяву.

         Розглянувши подані матеріали справи та

заслухавши пояснення представника позивача 

Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Комунальним підприємством

«Київський  метрополітен» 18.02.2003р. на

підставі рішення Київської міської  ради

від 08.11.2002р. №116/1550 був укладений  

договір №ДП -63 оренди нерухомого майна (частини вестибулю (переходу),

визначену до проектної документації, тимчасовими  огороджуючи ми конструкціями (кіосками)

загальною площею 51,5 кв.м. за адресою: 

станція метро «Харківська»(вестибюль №1) із Закритим акціонерним  товариством «Київрічсервіс»(далі відповідач)  для торгівлі товарами народного споживання.

          Згідно акту прийому-передачі майна в

оренду від 20.02.2003р. вказане нерухоме майно було передано відповідачу.

          Термін дії вказаного договору оренди

нерухомого майна відповідно до п.10.1 Договору складає три роки, а саме з 20

лютого 2003 року по 20 лютого 2006 року.

           Відповідно до п. 10.5 Договору в

разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після

закінчення терміну його дії протягом місяця він вважається продовженим на той

же термін на тих же умовах, які були передбачені Договором.

          Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із

сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця

після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий

термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 Цивільного кодексу

України передбачає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після

закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця

протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше

встановлений договором.

Оскільки після закінчення 20 лютого

2006 року  строку дії договору ні одна із

сторін не заявила про його припинення або зміну умов договору,

договір було пролонговано на той же

термін на тих же умовах.

Відповідно до вимог п.6.2 вказаного

договору,  відповідач має право

передавати орендоване майно в суборенду фізичним та юридичним особам або

укладати з ними договори (угоди) в т.ч. і про спільну діяльність, пов'язані з

використанням орендованого майна тільки за погодженням органу визначеного

чинним законодавством (постійною комісією з питань власності або Головного управління

комунальної власності м. Києва) та орендодавця - КП «Київський метрополітен».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22

Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до договору

суборенди застосовуються положення про договір оренди, тобто договір суборенди

нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності, може бути укладено за

наявності на це дозволу органу місцевого самоврядування, уповноваженого

управляти майном.

            При розгляді справи судом

встановлено, що відповідач в порушення вимог Договору та Закону, без погодження

з орендодавцем та Головним управлінням комунальної власності м. Києва, уклав

договір оренди (суборенди) №18 від 01.12.07 з суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1, згідно якого передав в орендне користування торговий

павільйон на станції метро «Харківська»загальною площею 4,8 м. кв.

           Відповідно до ч. 1 ст. 774

Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі

(піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором

або законом.

           Згідно ст. 227 Цивільного кодексу

України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу

(ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

           Як вбачається із наданих  позивачем 

матеріалів відповідач -1  без

згоди  орендодавця частину орендованого

приміщення передав в суборенду.

           Крім того, згідно ч. 3 ст. 22 Закону

України «Про оренду державного та комунального майна»плата за суборенду цього

майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати.

           При розгляді справи судом

встановлено, що  відповідач  сплачує орендну плату, розрахунок якої

здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування

майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 05

липня 2001 року №366/1342 та місячний розмір якої складає 4 130 грн. 73 коп., а

отримує від суборендаря за користування об'єктом оренди плату місячний розмір

якої складає 2 424 грн.,  що є порушенням

норм чинного законодавства. Таким чином, відповідач  отримує прибуток не від реалізації товарів

народного споживання, а від здачі в суборенду нерухомого майна, що перебуває у

комунальній власності.

           Згідно приписів ст. 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень.

          Це стосується відповідачів які

повинні були довести  факт  надання дозволу на право передачі приміщення

в суборенду  від орендодавця або

Головного управління комунальної власності м. Києва.

         Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу

України, зміст правочину  не  може суперечити  цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства.

         Ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу

України передбачає однієї з підстав недійсності правочину недодержання в момент

вчинення  правочину стороною (сторонами)

вимог, які передбачені частинами  1 -3, 5

та6 статті 203 Цивільного кодексу України.

         Оскільки матеріалами справи

встановлено, що відповідач -1 без згоди 

орендодавця або Головного управління комунальної власності м. Києва

передав частину приміщення в суборенду, 

суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

        Статтею 216 Цивільного кодексу України

встановлено, що у разі недійсності проточину кожна сторона зобов'язана  повернути другій стороні в натурі все, що нею

було одержано на виконання цього правочину.

       У зв'язку із визнанням договору

суборенди  №18 від 01 грудня 2007 року

недійсним відповідач -2  втрачає статус

орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права найму спірних

приміщень не має, то і підлягає виселенню.

       Крім того,  з відповідачів відповідно до ст.ст. 44, 49

Господарського процесуального Кодексу України підлягають  стягненню в доход Державного бюджету державне

мито в сумі 85 грн., та 118грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

       Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85

Господарського процесуального Кодексу України, суд  -

В И Р І Ш И В:

       Позовні

вимоги задовольнити повністю.

       Визнати недійсним  договору оренди №18 від 01 грудня 2007 року,

укладений між Закритим акціонерним 

товариством «Київрічсервіс»(м. Київ, 

вул. Фрунзе, 121-А, код 25269720)  

та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), згідно

якого передане в орендне користування торговий павільйон на станції метро

«Харківська» загальною площею 4,8 кв.м.

        Виселити Фізичну особу - підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1),  з

торгового павільйону на станції метро «Харківська»загальною площею 4,8  кв.м.

         Стягнути з Закритого акціонерного

товариства «Київрічсервіс»

(м. Київ,  вул. Фрунзе, 121-А, код 25269720)   в доход Державного бюджету України 42 грн.

50 коп. державного мита.

         Стягнути з Закритого акціонерного

товариства «Київрічсервіс»

(м. Київ,  вул. Фрунзе, 121-А, код 25269720) 59

грн.  витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД

22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у

судах».

         Стягнути з Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України  42 грн. 50 коп. державного мита.

         Стягнути з Фізичної особи підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 59 грн. 

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до

спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з

інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

          Після вступу рішення в законну силу

видати накази.

         Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

        Суддя                                                                  

Трофименко Т.Ю.