Рішення

від 10.08.2010 по справі 2-2397/2010

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2397/2010

Номер провадження -

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Шиліна А.С., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплатити на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, судові витрати покласти на відповідача. Позов розглянути без участі позивача, у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я та без фіксування процесу технічними засобами.

Позовні вимоги позивач обґрунтовувала наступним.

Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем впродовж 2008-2009 років не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивач не з'явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, але надіслав на адресу суду свої заперечення в яких позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив наступне.

Відповідач вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, оскільки відповідач діяв лише в межах чинного законодавства та не мав правових підстав для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, так як такі нарахування не входять до функцій Пенсійного фонду України. Також відповідач зазначив, що з 1 січня 2006 року набув чинності закон України «Про соціальний захист дітей війни», статтею 6 вищезазначеного закону передбачено виплачувати дітям війни підвищення у розмірі 3О відсотків мінімальної пенсії за віком, а мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (за наявності у чоловіків - 25, а у жінок -20 років страхового стажу), у випадку підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуватись не може, оскільки застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вищезазначеним законом. Згідно зі статтею 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про державний бюджет України. Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пунктом 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалось особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни. В 2008 році, вперше усі діти війни отримали право на підвищення до пенсії. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ст.54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" передбачено прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Закон «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 року та Закон «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року були належним чином опубліковані у офіційних органах засобів масової інформації, наприклад Закон «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року був опублікований у газеті «Голос України» № 246 від 27.12.2006 р., у газеті «Урядовий кур'єр» № 243 від 23.12.2006 р. та в інших офіційних виданнях України, також пункти та статті законів України про Державний бюджет України на 2006 та 2008 роки неодноразово висвітлювались у пресі та засобах масової інформації.

Також, відповідач зазначає, що відсутні підстави для відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 народилася 16 травня 1940 року.

Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача №116919 з проставленим в ньому штампом «Дитина війни». Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій безпосередньо призначає (здійснює) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а також враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року в якій зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь якого закону чи іншого нормативного акту з точки зору його відповідності Конституції, а також чинному законодавству, але не суперечити їй.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати їй за 2008 рік доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, п.3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточне і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами чинної норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснити позивачу доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати у в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги повністю обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» передбачено, що в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірах, які діяли у грудні 2008 року.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Кабінету Міністрів України в 2009 році щодо обмежень виплати соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень не приймалося.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що в 2009 році УПФУ в Лозівському районі Харківської області повинно було нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2009 року, оскільки згідно ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу, та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення у розмірах, які діяли у грудні 2008 року.

Отже, відповідач з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснити позивачу доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195-IV покладено на Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Відповідачем надана суду інформація про те, що позивачу за 2008-2009 роки грошові суми згідно Закону України «Про соціальний статус дітей війни» не нараховувалися та не виплачувалися у повному обсязі. Хоча згідно з вимогами ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» позивачу, як «дитині війни» підлягають виплаті за 2008-2009 роки певні суми, які відповідач повинен нарахувати позивачеві.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ст.60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає необхідним, на підставі ст.ст.10,11 ЦПК України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Лозівському районі, по не виконанню з 22.05.2008 року приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,46,ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-IV від 26.12.2008 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за №121/2001, ст.ст.7,10,11,15,31,57,60,79,88,169,213-215,218, 223,224-226 ЦПК України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі по не виконанню приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.А.Ткаченко