Постанова

від 27.03.2007 по справі 4/39-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/39-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27 березня 2007 р.                                                                                         Справа № 4/39-07

Суддя господарського суду Білоус В.В.

при секретарі судового засідання Логінов А.О. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135 А, код ЄДРПОУ 21727686   

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с. Безводне, Ямпільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03729581  

позов на суму 7469,05 грн

Представники :

позивача     :   Філіпова Л. Т. за довіреністю

відповідача :   Люлькіс І. М. за довіреністю

                                 ВСТАНОВИВ :

         Заявлено позов про стягнення 7469 грн. 05 коп. заборгованості за нестворені робочі місця для інвалідів на підприємстві.  

     Відповідач в запереченнях наданах через канцелярію суду  26.03.2007р. та його представник в судовому засідання проти позову заперечив та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Мотивує свої заперечення тим, що відповідно  до вимог ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності  інвалідів  в Україні "  працевлаштування  інвалідів  здійснюється  органами Міністерства праці України, Міністерства  соціального захисту  населення  України, місцевими Радами, громадськими організаціями з урахуванням  побажань інваліда, наявних  у нього професійних  навичок  і знань, а також рекомендацій МСЕК, однак , вказаними органами  інваліди  для працевлаштування  до СТОВ "Нива" не направлялись і не було  безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою їх працевлаштування. Аналіз положень вказаного  вище Закону  дає підстави для  висновку про те, що обов"язок підприємства щодо  створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його  обов"язком  з добору  і працевлаштування  інвалідів на створені робочі місця. Підстав для застосування  позивачем  до відповідача, яке  створило робочі  місця для інвалідів, належним чином  подало  передбачений  законодавством звіт за 2005р. ( форма 10 - ПІ ), а також  звітами  форми 3-ПН  повідомляло  Ямпільський  районний центр зайнятості про наявність  вільних  робочих  місць для  можливого  працевлаштування  інвалідів  в кількоссті 4-х місць, немає. Крім того, як вбачається  з листа Ямпільського  районного  центру зайнятості від 31.10.2006р. № 01-2/428  відповідач  подавав звіти форми 3-ПН, але  в 2005 році до Ямпільського РЦЗ  звернулася одна особа - інвалід 3 групи, яка була працевлаштована у м. Ямпіль.          

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку суд вимоги на підставі ст. 18 ( в редакції чинній в 2005р.), ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів", ст. 218 ГК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвадідів за  2005р. форми №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників  облікового складу осіб складала 168 за 2005р. Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ "Про основи  соціальної захищеності інвалідів" підлягає працевлаштуванню 7 ( 168 * 0,04 ) інвалідів, з них працевлаштовано 6 інвалідів:

- Кубаль В. І.;

- Простякова А. В.;

- Гамлінський Л. В.;

- Гулько Л. М.;

- Гренчук В. П.;

- Мазур М. М. .

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Відповідачем були вжитті всі залежні від нього заходи для виконання вимог законодавства і працевлаштування 7-ми інвалідів про , що свідчить подання відповідачем до  Ямпільського  РЦЗ звітів фори 3-ПН, в яких повідомлялось про наявність вільних робочих місць на товаристві. Але вони не направлялись на підприємство  відповідача, в зв"язку з відсутністю на обліку осіб тих категорій, що необхідні були для нього, про що свідчить  лист Ямпільського  РЦЗ від 31.10.2006р.  № 01-2/428.  Обов"язок відповідача створити робочі місця для інвалідів, встановлений ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів", в редакції чинній у 2005р., не супроводжувався його обов"язком їх працевлаштувати. Згідно ст. 18 названого Закону, в редакції чинній в 2005р., обов"язок працевлаштування інвалідів покладався не на відповідача, а на органи працевлаштування. Докази, які б свідчили про вжиття цими органами заходів з працевлаштування у відповідача інвалідів, відмови відповідача у працевлаштуванні, направлених на вакантні посади інвалідів, у справі відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов"язання  чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб"єкт господарювання за порушення господарського зобов"язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов"язання виявилося неможливим внаслідок дії неперборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов"язань контрагентами правопорушеника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов"язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Звітом форми № 10-ПІ,  листом Ямпільського районного центру зайнятості № 01-2/428 від 31.10.2006р. підтверджується що відповідач вжив всі залежні від нього заходи для працевлаштування в 2005р. інвалідів. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись,   ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В позові відмовити.

2. Копію даної постанови надіслати сторонам рекомендованим листом.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписано та оформлено 28.03.2007р.

Суддя                                                    Білоус В.В.