Рішення

від 18.09.2015 по справі 756/1925/15-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18.09.2015 Справа № 756/1925/15-ц

Провадження № 2/756/2177/15

Ун. № 756/1925/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Камбулова Д.Г.

при секретарі: - Ковган  О .І .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання неправомірними наказів та їх скасування, про зобов'язання внести зміни до записів у трудовій книжці, як такі, які не відповідають займаній посаді,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та з врахуванням поданих позивачкою заяв про уточнення позовних вимог, які є за своїм змістом заявами про збільшення розміру позовних вимог, просила постановити судове рішення про визнання наказів від 01.11.2007 року № 146-к та від 30.08.2013 року № 93-к неправомірними та скасувати їх; визнати формулювання посади у записі № 22 трудової книжки «переведена на посаду заступника завідувача кафедри «Менеджменту» неточною, та такою, що не відповідає Класифікатору професій ДК 003:2005 та виконуваній роботі згідно з щорічним навантаженням позивачки у 2006/2007 навчальних роках - 2012-2013 навчальних роках та здійсненого на підставі неправомірного наказу; зобов'язати відповідача змінити формулювання посади у запису № 22 трудової книжки позивачки на «заступник завідувача кафедри, доцент кафедри «Менеджменту»; визнати формулювання посади у запису № 25 трудової книжки позивачки «переведена на посаду старшого викладача кафедри «Менеджменту» невірним, та таким, що здійснений на підставі неправомірного наказу; зобов'язати відповідача змінити формулювання посади у запису № 25 на «заступник завідувача кафедри, доцент кафедри «Менеджменту»; зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки позивачки про реорганізацію Державного інституту підготовки кадрів у зв'язку з його приєднанням до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого м. Харків, посилаючись на наступне.

Позивачка працювала з 21.02.2000 року по 07.11.2014 року в Державному інституті підготовки кадрів на посаді доцента, заступника завідувача кафедри менеджменту, а в подальшому переведена на посаду старшого викладача цієї кафедри. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 року № 7-р «Про реорганізацію Державного інституту підготовки кадрів» та наказу Міністерства освіти і науки України від 10.07.2014 року № 817 припинено юридичну особу Державний інститут підготовки кадрів шляхом приєднання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та створено на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого структурного підрозділу - Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Наказом Голови комісії з реорганізації Державного інституту підготовки кадрів ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тація В.Я. № 95-к від 04.11 2014 року позивачку було звільнено із займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Отримавши 18.11.2014 року трудову книжку, позивачка звернула увагу на невідповідність запису № 22 у трудовій книжці про назву професії (посади, виконуваної роботи) Класифікатору професій та відсутність записів про зміну назви підприємства.

Позивачка вважає, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року № 58 запис про назву роботи, професії або посади, на яку приймається працівник, в обов'язковому порядку має відповідати Державному класифікатору професій ДК 003-95, штатному розпису, наказу. Як визначається п.п. 2.6 - 2.10 вказаної Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виявлених помилок має бути виконано відповідною посадовою особою того підприємства, де було зроблено неправильний чи неточний запис. Якщо підприємство, на якому було зроблено неправильний запис, ліквідовано, відповідні зміни до трудової книжки працівника вносить правонаступник цього підприємства і засвідчує печаткою та підписом.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП, у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. У цьому разі накази (розпорядження) про подовження трудових відносин не видаються. Але згідно з п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, окремим рядком у графі 3 трудової книжки позивачки має бути внесений відповідний запис.

При цьому позивачка посилається на те, що запис № 22 від 01.12.2007 року, зроблений у її трудовій книжці, не відповідає Класифікатору професій, а у порівнянні з попередніми записами № 19-21 - відсутній запис про посаду доцента кафедри «Менеджмент».

Додатково в обґрунтування позову позивачка наголошує на тому, що відповідно до Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2002 року № 744 не встановлено терміну, на який можуть обиратися чи прийматися на посаду науково-педагогічні працівники. Цього ж обмеження не містить і Закон України «Про вищу освіту». Тому науково-педагогічні працівники, призначені на посаду доцента чи професора, не маючи при цьому відповідного вченого звання після закінчення дворічного терміну на нижчі посади не переводяться. Тому запис № 25, зроблений на підставі наказу відповідача від 30.08.2013 року № 93-к про переведення позивачки на посаду старшого викладача кафедри «Менеджменту», не відповідає чинному законодавству.

Крім того, позивачка посилається на те, що ознайомилася з наказами від 01.11.2007 року № 146-к та від 30.08.2013 року № 93-к вперше в березні 2015 року під час ознайомлення з матеріалами справи, тому строк на звернення до суду нею не пропущений, а отже просить визнати неправомірними накази від 01.11.2007 року № 146-к та від 30.08.2013 року № 93-к та скасувати їх.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та уточнених позовних заявах, поданих до суду 11.03.2015 року та 12.05.2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив і посилався на те, що трудові відносини з позивачкою було припинено 07.11.2014 року, на підставі наказу голови комісії з реорганізації Державного інституту підготовки кадрів від 04.11.2014 року № 95-к «Про звільнення працівників інституту» за скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Станом на час розгляду справи цей інститут ще не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тому відсутні підстави для внесення запису про реорганізацію Державного інституту підготовки кадрів шляхом приєднання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Крім того, записи у трудовій книжці позивачки вносилися на підставі відповідних наказів ректора Державного інституту підготовки кадрів і відповідали формулюванням цих наказів, а також існуючого на час внесення записів штатного розпису Інституту. Тому відповідно до принципу свободи трудового договору, що випливає зі ст.43 Конституції України, кожен має право на працю що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Тому з урахуванням формулювання ст. 21 КЗпП України представник відповідача наполягає на тому, що чинне законодавство не зобов'язує працівників та роботодавців обирати для реалізації права на працю виключно роботу з переліку, що є у Класифікаторі професій.

Додатково представник відповідача наголошує на пропуску строку для звернення позивачки до суду з відповідним позовом, передбаченим ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до наказу ректора Інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів важкого машинобудування від 18.02.2000 року № 17-к була зарахована на роботу з 21.02.2000 року на посаду доцента кафедри «Економіки підприємств» з окладом 230 грн. на місяць і доплатою у розмірі 30 % за виконання обов'язків заступника завідуючого кафедрою (а.с. 51). Наказом виконувача обов'язків ректора Державного інституту підготовки кадрів від 01.11.2007 року № 146-к було введено новий штатний розпис інституту. Цим наказом ОСОБА_2 призначено на посаду заступника завідувача кафедри «Менеджменту» з окладом 1500 грн. на місяць (а.с. 52). На підставі зазначеного наказу в трудовій книжці позивачки було внесено запис від 01.12.2007 року № 22 «переведена на посаду заступника завідувача кафедри менеджменту».

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначається Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року № 58. Згідно з п. 2.4. цієї Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.14 Інструкції у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ «Про вищу освіту», чинного на час існування спірних правовідносин, основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: асистент; викладач; старший викладач; директор бібліотеки; науковий працівник бібліотеки; доцент; професор; завідуючий кафедрою; декан; проректор; ректор.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2006 р. № 365 було затверджено Класифікатор професій ДК 003:2005. У розділі 3 «Основні положення» Класифікатору визначено, що на підприємствах, в установах та організаціях записи про роботу вносять в установленому порядку до трудових книжок працівників відповідно до професійних назв робіт, зазначених у додатках А і Б. Від назв, зазначених у додатках А і Б, можуть утворюватися похідні назви робіт та посад доданням похідних слів (провідний, головний, молодший, змінний, гірничий, третій та ін.), наведених у додатку В.

Класифікатор професій у Додатку А містить професію «завідувач кафедри» код КП 1229.4. У Додатку В до Класифікатора професій ДК 003:2005 визначено похідні слова до професій (професійних назв робіт), зокрема - заступник.

Крім того, представником відповідача було надано до судового засідання копії заяв позивачки про надання їй щорічних відпусток 27.06.2008 року (а.с. 142), 24.06.2011 р. (а.с. 143), 20.06.2013 року (а.с. 144), складені нею власноручно, що підтверджує той факт, що ОСОБА_2 була обізнана з призначенням на посаду заступника завідувача кафедри «Менеджменту» і не висловлювала заперечень з цього приводу керівництву Інституту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що запис № 22 від 01.12.2007 року у трудовій книжці ОСОБА_2 відповідає вимогам чинного законодавства. Наданий позивачем лист Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від 01.09.2015 року № 16239/06 про те, що при первинному призначені пенсії відповідно до заяви позивача від 28.01.2008 року останній запис у трудовій книжці № 21 від 20.02.2006 року залучено до матеріалів пенсійної справи не підтверджує відсутність запису у трудовій книжці за № 22. Відповідно до Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надана позивачем копія трудової книжники (а.с. 22), яка є в матеріалах справи, містить наявні записи за № 22, 23, 24, 25, 26. (а.с. 2, зворот).

Наказом ректора Державного інституту підготовки кадрів від 30.08.2013 р. № 93-к ОСОБА_2 було переведено з 01.09.2013 р. з посади заступника завідувача кафедрою на посаду старшого викладача та встановлено режим неповного робочого часу (3,3 год. на день) з окладом 968 грн. на місяць, ліквідувавши посаду заступника завідувача кафедри. (а.с. 53). На підставі зазначеного наказу до трудової книжки позивачки було внесено запис № 25 від 01.09.2013 р.

Посилання позивачки в уточненій позовній заяві від 11.03.2015 р. про невідповідність запису № 25 у трудовій книжці ОСОБА_2 чинному законодавству не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. За абз. 7 п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 р. № 58 переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється у такому ж порядку, як і прийняття на роботу. Позивачка усвідомлювала, що була переведена на посаду старшого викладача, що підтверджує, зокрема, заява від 24.06.2014 року про надання ОСОБА_2 щорічної відпустки як старшому викладачу (а.с. 145). Тому суд не приймає до уваги твердження позивачки по те, що їй не було відомо про переведення на цю посаду.

Записи у трудовій книжці позивача № 22 та № 25 зроблені відповідно до наявних на той час штатних розписів. Суд вважає, що відповідач не порушував прав та законних інтересів позивачки призначенням її на посаду відповідно до штатного розпису в контексті позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року зазначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причини пропуску цих строків. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

В уточненій позовній заяві від 12.05.2015 року позивач посилається на те, що ознайомилася з наказами від 01.11.2007 № 146-к та від 30.08.2013 № 93-к вперше в березні 2015 року в матеріалах справи що розглядаються, тому строк на звернення до суду нею не пропущений. Але таке твердження позивачки є необґрунтованим, оскільки з наказів про навчальне навантаження професорсько-викладацького складу інституту протягом 2008-2013 років (а.с. 102-110), власноручно написаних заяв про надання щорічних відпусток протягом 2008-2013 року (а.с. 141-145), вбачається, що позивач достеменно знала та була обізнана, що працює на посаді заступника завідувача кафедри з 01.12.2007 року, а згодом на посаді старшого викладача з 01.09.2013 року.

Наведене свідчить про те, що позивачкою порушено строк звернення до суду передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, та суд не знаходить підстав для його поновлення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 р. № 7-р. було прийнято рішення про реорганізацію Державного інституту підготовки кадрів шляхом приєднання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з утворенням на його базі відокремленого структурного підрозділу. На виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України Міністерством освіти і науки України було видано наказ від 10.07.2014 р. № 817 «Про реорганізацію Державного інституту підготовки кадрів шляхом приєднання». Зазначеним наказом було вирішено припинити юридичну особу Державний інститут підготовки кадрів (код ЄДРПОУ 00220049) шляхом реорганізації (приєднання) до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та створити на базі юридичної особи, що припинилася, відокремлений структурний підрозділ - Інститут управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого - із збереженням ліцензованого обсягу освітніх послуг та наданням йому окремих прав, визначених у Положенні про Інститут управління і права.

Пунктом 3 зазначеного наказу було утворено комісію з реорганізації Державного інституту підготовки кадрів , а відповідно до п. 4 наказу встановлено, що відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення комісії з реорганізації до неї переходять повноваження щодо управління справами Державного інституту підготовки кадрів та повноваження ОСОБА_6 - ректора Державного інституту підготовки кадрів припиняються.

Відповідно до п. 5 наказу комісія з реорганізації має після закінчення строку для пред'явлення (заявлення) вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог скласти та подати на затвердження Міністерству передавальний акт, який повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань Державного інституту підготовки кадрів, стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, а також не пізніше трьох робочих днів від дати завершення процедури припинення забезпечити надання відповідному державному реєстратору документів, необхідних для здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи

Наказом голови комісії з реорганізації Державного інституту підготовки кадрів В.Я. Тація від 01.09.2014 року № 76-К «Про скорочення штатних посад та наступне звільнення працівників Державного інституту підготовки кадрів» було прийнято рішення провести з 07.11.2014 року скорочення посад Інституту (а.с. 54-57), у тому числі посади старшого викладача, яку займала позивачка.

07.11.2014 року ОСОБА_2 була звільнена з посади старшого викладача Державного інституту підготовки кадрів на підставі наказу № 95-к від 04.11.2014 року «Про звільнення працівників» у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП (а.с. 58).

Згідно з ч. 3 ст. 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП). До трудових книжок зазначених працівників, дія трудового договору яких продовжується, вноситься лише запис: "підприємство таке-то з такого-то числа реорганізовано у таке-то" за аналогією з перейменуванням підприємства згідно п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зі змінами).

Реорганізація шляхом приєднання - це форма припинення юридичної особи. Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дані про перебування Державного інституту підготовки кадрів у процесі припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.08.2014 року (а.с. 37, зворот).

Державний інститут підготовки кадрів припинено 28.07.2015 року (а.с.202).

Тобто, виходячи з приписів ст.104, 105 ЦК України Державний інститут підготовки кадрів реорганізованого шляхом приєднання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з дати внесення запису про припинення Державного інституту підготовки кадрів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в Державному інституті підготовки кадрів відбулися зміни в організації виробництва і праці, які були пов'язані зі скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП), підстави для внесення запису до трудової книжки позивача про реорганізацію Державного інституту підготовки кадрів шляхом приєднання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з'явилися лише 28.07.2015 року з дати внесення запису про припинення Державного інституту підготовки кадрів, тобто після звільнення позивача. Звільнення позивача є юридичним фактом припинення трудових відносин з Державним інститутом підготовки кадрів з 07.11.2014 року.

З огляду на викладене, суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання неправомірними наказів та їх скасування, про зобов'язання внести зміни до записів у трудовій книжці, як такі, які не відповідають займаній посаді, у повному обсязі заявлених позивачкою позовних вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 21, 32, 36, 40, 48, 228, 233 КЗпП України, ст. 104, 105 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання неправомірними наказів та їх скасування, про зобов'язання внести зміни до записів у трудовій книжці, як такі, які не відповідають займаній посаді - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г.Камбулов