Постанова

від 25.03.2013 по справі 817/178/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/178/13-а

25 березня 2013 року 11год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у липні місяці 2012 року відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., за наслідками якої був складений акт від 24.07.2012 р. N 170/16/22-141/22555135. На підставі висновку даного акта були винесені оскаржувані повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, а також донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб. Позивач не погоджується з висновками акта та податковими повідомленнями рішеннями, при цьому зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем допущені численні порушення законодавства, висновки акта перевірки є надуманими та необґрунтованими, з огляду на що податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., за наслідками якої був складений акт від 24.07.2012 р. N 170/16/22-141/22555135. В ході перевірки встановлено: заниження валового доходу, що призвело до заниження податку на прибуток; заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість, несплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Винесені повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., за наслідками якої був складений акт від 24.07.2012 р. № 170/16/22-141/22555135. (а. с. 34-163 т. 1).

Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою встановлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

1) п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР та вимог пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого зменшено збитки за І квартал 2012 р. в сумі 3080662 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 927897 грн.;

2) пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 г. та вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 176866 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 176866 грн.;

3) п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів нерезидента з джерелом їх походження з України в сумі 133 026,74 грн.

Позивач із висновками акту не погодився та 30.07.2012 р. подав свої заперечення на акт (а. с. 164-165 т. 1). Проте заперечення позивача були відхилені відповідачем, про що позивачу було направлено відповідь на заперечення № 2385/22-120 від 03.08.2012 р.

На підставі акту відповідачем 03.08.2012 р. було винесено ряд податкових повідомлень-рішень:

1) № 000091751, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, усього на суму 1211,25, у т.ч. за основним платежем - 570,79 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 640, 46 грн.;

2) № НОМЕР_1, яким визначена сума штрафних санкцій за порушення вимог Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1 грн.;

3) № НОМЕР_2, яким визначена сума штрафних санкцій за порушення п.2.11 ст.2, п. 7.47 ст.7 вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, на суму 889,82 грн.;

4) № НОМЕР_3, яким визначена сума штрафних санкцій за порушення п.2.11 ст.2, п. 7.47 ст.7 вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, на суму 854,50 грн.;

5) № НОМЕР_4, яким зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року у розмірі 3' 080' 662 грн.;

6) № НОМЕР_5, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, усього 994' 959 грн., у т.ч. за основним платежем - 927' 897 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 67' 062 грн.;

7) № НОМЕР_6, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, усього 155' 477 грн., у т.ч. за основним платежем - 133' 026,74 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 22' 450,26 грн.;

8) № НОМЕР_7, яким визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ, усього 207' 404 грн., у т.ч. за основним платежем - 176' 866 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 30' 538 грн.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та 16.08.2012 р. подав скаргу № 607 на ці податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Рівненській області (а. с. 184-200 т. 1). Рішенням Державної податкової служби у Рівненській області № 20501/10-210/313 від 18.10.2012 р., скаргу позивача було задоволено частково. Зокрема, було скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.08.2012 р.:

№ НОМЕР_5 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 8 385,00 грн. основного платежу;

№ НОМЕР_7 в частині збільшення суми грошового зобов'язання на податок на додану вартість в сумі 7 291 грн. основного платежу і 1 823 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції;

№ НОМЕР_4 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 018 427 грн. (а. с. 201-214 т. 1)

18.10.2012 р. із врахування висновків Державної податкової служби у Рівненській області відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_8, НОМЕР_9, 001512351(а. с. 215-217 т. 1).

01.11.2012 р. позивачем було направлено скаргу № 801 до Державної податкової служби України (а. с. 219-233 т. 1). Рішення Державної податкової служби України № 8189/0/61-12/10-2115 від 31.12.2012 р. скаргу позивача було відхилено (а. с. 234-240 т. 1).

Не погодившись із наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень відповідач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому із урахуванням заяв про зменшення та збільшення позовних вимог просить скасувати податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_8, НОМЕР_9, 001512351 від 18.10.2012 р., а також

№ НОМЕР_6 від 03.08.2012 р.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 03.08.2012 р. передбачає збільшення суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 155477грн., з яких за основним платежем - 133026,74 грн. та за штрафними санкціями - 22450,26 грн.

Як вбачається із змісту підрозділу 3.1 акту перевірки вказані порушення є наслідком оплати позивачем вартості послуг отриманих від таких нерезидентів: «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), «Saint-Gobain Emballage» (Франція), «LWN LufftechnikGmbHHuhndorfer» (Німеччина), «OFFICINA MECCANICA SESTESE S.P.A» (Італія) та ненадання податковому органу довідки, чи її нотаріально завіреної копії про підтвердження, що на нерезидентів розповсюджується дія міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

При цьому відповідач посилається на п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. П. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI має аналогічний зміст. Таким чином обов'язок позивача по сплаті податку на прибуток нерезидентів виникає в тому випадку, якщо ним було здійснено на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВРта п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що доходи сплачені позивачем на користь нерезидентів «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), «Saint-Gobain Emballage» (Франція), «LWN LufftechnikGmbHHuhndorfer» (Німеччина), «OFFICINA MECCANICA SESTESE S.P.A» (Італія) підпадають під дію пп. «й» вказаних норм та є «іншими доходами від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України». Разом із тим пп. «й» п. 13.1ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР та п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI встановлює ряд винятків, за яких доходи отримані нерезидентом на території України не підпадають під визначення доходів із джерелом походження з України для цілей оподаткування. Так, до таких доходів не належать доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем та «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США)укладено контракт б/н від 31.12.2009 р. предметом якого є надання кваліфікованих консультаційних послуг по усім аспектам виробництва скляної тари на заводі позивача. Відповідно до контракту № 01-09-08/SGE від 01.09.2008 р. укладеного між позивачем та нерезидентом «Saint-Gobain Emballage» (Франція), останній надає позивачу консультаційні послуги по ремонту автоматизації палетизатора на заводі позивача. Відповідно до контракту № 18-06-09/LWN від 18.06.2009 р. із додатковою угодою № 1 від 29.12.2009 р. та № 2 від 03.05.2010 р. нерезидент «LWN LufftechnikGmbHHuhndorfer» (Німеччина) надає позивачу послуги технічного обслуговування (балансування) вентиляторів системи охолодження скло формуючих машин цеха № 2. Відповідно до контракту № 25-10-10/OMS від 25.10.2010 р. з нерезидентом «OFFICINA MECCANICA SESTESE S.P.A» (Італія) позивачем від нерезидента отримано послуги по ремонту з наступним пусконалагоджуванням термоусадочної машини в цеху № 3. Вказане підтверджується не лише актом перевірки с. с. 112-118 (а. с. 140-146 т. 1), а й дослідженими у судовому засіданні доказами:

щодо «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) - контрактом б/н від 31.12.2009 р.;актом приймання-передачі послуг від 02.07.2010 р за червень 2010 та технічним звітом;актом приймання-передачі послуг від 18.08.2010 р за липень 2010 та технічним звітом;актом приймання-передачі послуг від 19.10.2010 р за серпень 2010 та технічним звітом;актом приймання-передачі послуг від 17.11.2010 р за вересень 2010 та технічним звітом;актом приймання-передачі послуг від 17.11.2010 р за жовтень 2010 та технічним звітом;актом приймання-передачі послуг від 31.12.2010 р за листопад 2010 та технічним звітом;актом приймання-передачі послуг від 31.12.2010 р за грудень 2010 та технічним звітом; а також банківськими виписками по розрахункам із вказаним нерезидентом (а. с. 110-226, т. 2);

щодо «Saint-Gobain Emballage» (Франція) - договором № 01-05-08/SGE від 01.05.2008 р. із додатками; договором № 01-09-08/SGE від 01.09.2008 р.; рахунком № 811047 від 28.11.2008 р. із перекладом; актом виконаних робіт від 04.08.2009 р.; актом виконаних робіт від 10.12.2010 р.; а також банківськими виписками по розрахунках із вказаним нерезидентом (а. с. 139-156 т. 3); щодо «LWN LufftechnikGmbHHuhndorfer» (Німеччина) - договором № 12-05-10/LWN від 12.05.2010 р.;актом виконаних робіт від 13.05.2010 р.;контрактом № 16-06-10/ LWN/НОМЕР_10 від 16.06.2010 р.;інвойсом № 912-10-001-ЕТ із перекладом;інвойсом № 912-10-0158-ЕТ із перекладом;ВМД 204000002-2010/010580;інвойсом № 894-10-0118 із перекладом; а також банківськими виписками по розрахунках із вказаним нерезидентом (а. с. 157-183 т. 3); щодо «OFFICINA MECCANICA SESTESE S.P.A» (Італія) - договором № 18-04-11/OMS від 18.04.2011 р. із додатками;договором № 25-10-10/OMS від 25.10.2010 р. із додатками;рахунком № 004297 від 08.02.2011 р. із перекладом;рахунком № 786 від 13.04.2011 р. із перекладом; рахунком № 1108 від 28.05.2011 р. із перекладом;актом прийому-здачі виконаних робіт від 01.09.2011 р.;ВМД 204000014-2011/002587;ВМД 204000014-2011/005078; а також банківськими виписками по розрахунках із вказаним нерезидентом (а. с. 184-229 т. 3).

З огляду на те, що доходи отримані нерезидентами «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), «Saint-Gobain Emballage» (Франція), «LWN LufftechnikGmbHHuhndorfer» (Німеччина), «OFFICINA MECCANICA SESTESE S.P.A» (Італія) не підпадають під визначення доходу із джерелом походження з України відповідно до пп. «й» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР та п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI вимога відповідача про надання довідок чи їх нотаріально посвідчених копій, про підтвердження, що на нерезидентів розповсюджується дія міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування є необґрунтованою та неправомірною.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що вказані послуги надавалися на території України, місцем надання послуг є України, а тому доходи є доходами із джерелом походження з України відповідно до п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР та п. 14.1.54 ч. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI не приймається судом з огляду на те, що пп. «й» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВРта п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI є спеціальною нормою. Більш того, пп. «й» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР, перелічуючи винятки з поняття « доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України», не містить обмеження щодо місця надання послуг, тобто, при визначенні бази оподаткування податком на прибуток нерезидентів немає значення, чи надавалися вказані послуги на території України чи ні.

З огляду на це податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 03.08.2012 р. підлягає скасуванню повністю.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_9 від 18.10.2012 р. передбачає збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств на загальну суму 986574 грн., з яких 919512 грн. за основним платежем та 67062 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки.

Як вбачається із розділу 3.1 акту перевірки, несплата позивачем вказаних сум податку на прибуток є наслідком заниження валового доходу та безпідставного формування валових витрат. Зокрема, в акті перевірки вказується, що позивачем безпідставно віднесені до валових витрат: вартість консалтингових послуг, отриманих від нерезидента «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США); вартість юридичних послуг отриманих від представництва «Г.Л.Н. Європа» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 56а, код 26600772); вартість товарів придбаних у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; витрати на придбання товарів у ТОВ «Промислові мастила».

В акті перевірки вказується, що позивачем безпідставно віднесені до валових витрат вартість консалтингових послуг, отриманих від нерезидента «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США)на суму 796 381,65 грн. у тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 217 773,65 грн. і за ІV квартал 2010 року в сумі 578 608,00 грн.

В акті перевірки зазначається, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме, по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності договори на їх виконання, акти виконаних робіт та результати виконаних робіт. В той же час на с. 14-15 акту перевірки зазначено, що позивачем не було надано відповідачу копії документів, що підтверджують результат виконаних робіт відповідно до умов контракту б/н від 31.12.2009р., а також не надало документів, які підтверджують рівень освіти та кваліфікації консультантів. Разом із тим відповідач в акті перевірки підтверджує факт надання йому актів приймання-передачі наданих послуг, підписаних позивачем та відповідачем, а також технічних звітів із описом наданих послуг, які також були долучені до матеріалів справи (а. с. 1-96 т. 3).

Відповідач також вказує в акті перевірки, що послуги надані позивачу нерезидентом «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), по суті пов'язані з: науково-технічним забезпеченням господарської діяльності (с. 15 акту перевірки); винахідництвом і раціоналізацію господарських процесів (с. 15 акту перевірки); проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт (с. 16 ОСОБА_1); виготовленням та дослідженням моделей і зразків (с. 16 акту перевірки); виплатою роялті (с. 16 акту перевірки); придбанням нематеріальних активів (с. 16 акту перевірки); професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (ст. 16 акту перевірки). З огляду на що, на думку відповідача, правила віднесення витрат на придбання вищевказаних послуг до складу валових витрат визначаються відповідно до пп. 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР. А тому, документами, які підтверджують правомірність віднесення зазначених витрат платника податку на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, є: типові форми первинного обліку об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій та форми державної статистичної звітності, затверджені Держкомстатом України; рішення Держпатенту України щодо реєстрації договору про передачу прав на інтелектуальну, в тому числі промислову, власність і/або ліцензійного договору на використання об'єктів інтелектуальної, в тому числі промислової, власності; звіт згідно з Державним стандартом України ДСТУ 3575-97 «Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення»; патентний формуляр згідно з Державним стандартом України ДСТУ 3574-97 «Патентний формуляр. Основні положення та порядок розробки» (с. 17 акту перевірки).

Відповідачем також виключено зі складу валових витрат позивача вартість юридичних послуг, отриманих від Представництва «Г.Л.Н ЄВРОПА» (Франція) на суму 2 713 355,00 грн. у тому числі за в І кварталі 2011 року на суму 785 231,30 грн., за ІІ кв.2011р. у сумі 1 492 664,00 грн., за ІІІ кв. 2011р. у сумі 347 568,00 грн., ІV кв. 2011р. у сумі 25 657,00 грн., І квартал 2012р. в сумі 62 235,00 грн. Як вказується в акті перевірки, вказані витрати за І квартал 2011 року не відносяться до валових витрат відповідно до п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВРоскільки дані витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (с. 17 акту перевірки). Крім того відповідач стверджує, що позивачем не було надано підчас перевірки копії документів щодо результатів отримання послуг від представництва «Г.Л.Н ЄВРОПА», які допомогли б знайти зв'язок наданих юридичних послуг з господарською діяльністю підприємства та підтвердити безпосереднє виконання представництвом «Г.Л.Н ЄВРОПА» вказаних послуг. (с. 18 акту перевірки). Щодо витрат на юридичні послуги за ІІ квартал 2011 р. та І квартал 2012 р. відповідач також зазначає, що такі витрати не підтверджені даними обліку та не пов'язані із подальшим використанням у власній господарській діяльності Товариства (с. 42 акту перевірки).

Разом із тим з такими висновками відповідача суд погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Норма аналогічного змісту також міститься п. 5.2 розділу ІІ наказу ДПА України від 22.12.2010 р. № 984.

З наданих підчас судового засідання пояснень, а також змісту акту перевірки вбачається, що акт про відмову позивача від надання копій документів посадовій (службовій) особі відповідача не складався. Відповідачем лише вказується про те, що не було надано результатів наданих послуг (с. 15 акту перевірки). Отже, відмова позивача від надання посадовим (службовим) особам копій документів не підтверджується матеріалами справи.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача підчас перевірки було надано контракт б/н від 31.12.2009 укладений між позивачем та «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США); акти приймання-передачі послуг, підписані «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) та позивачем, банківськими виписками та платіжними доручення, що підтверджують перерахування позивачем коштів компанії «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США); договір про надання юридичних послуг б/н від 19.02.2010р., укладений між представництвом «Г.Л.Н ЄВРОПА» та позивачем; акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписані між позивачем та представництвом «Г.Л.Н ЄВРОПА», а також банківськими виписками та платіжними дорученнями, які підтверджують факти перерахування коштів позивачем представництву «Г.Л.Н ЄВРОПА».

Крім того позивачем надано технічні звіти до актів приймання-передачі послуг підписаних із нерезидентом компанією «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), які містять детальний опис послуг, які надавались представником «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) на заводі позивача. Також за клопотанням позивача, поданим підчас судового засідання, були досліджені описи наданих послуг, які за зверненням позивача були надані йому представництвом «Г.Л.Н ЄВРОПА»:

1. опис наданих послуг до акту № ОУ49001527 від 30.06.2011;

2. опис наданих послуг до акту № ОУ49001578 від 30.06.2011;

3. опис наданих послуг до акту № ОУ49001476 від 12.05.2011;

4. опис наданих послуг до акту № ОУ001406 від 28.04.2011;

5. опис наданих послуг до акту № ОУ001440 від 31.03.2011;

6. опис наданих послуг до акту № ОУ49001483 від 12.05.2011;

7. опис наданих послуг до акту № ОУ001349 від 01.02.2011;

8. опис наданих послуг до акту № ОУ001371 від 25.02.2011;

9. опис наданих послуг до акту № ОУ001405 від 28.04.2011;

10. опис наданих послуг до акту № ОУ001441 від 31.03.2011;

11. опис наданих послуг до акту № ОУ49001481 від 12.05.2011;

12. опис наданих послуг до акту № ОУ49001522 від 30.06.2011;

13. опис наданих послуг до акту № ОУ49001577 від 30.06.2011;

14. опис наданих послуг до акту № ОУ001663 від 08.12.2011;

15. опис наданих послуг до акту № ОУ1688 від 04.10.2011;

16. опис наданих послуг до акту № ОУ49001482 від 12.05.2011;

17. опис наданих послуг до акту № ОУ49001524 від 30.06.2011;

18. опис наданих послуг до акту № ОУ1840 від 12.01.2012;

19. опис наданих послуг до акту № ОУ001350 від 01.02.2011;

20. опис наданих послуг до акту № ОУ001366 від 25.02.2011;

21. опис наданих послуг до акту № ОУ001439 від 31.03.2011;

22. опис наданих послуг до акту № ОУ001409 від 28.04.2011;

23. опис наданих послуг до акту № ОУ001438 від 31.03.2011;

24. опис наданих послуг до акту № ОУ49001492 від 02.06.2011;

25. опис наданих послуг до акту № ОУ1841 від 12.01.2012;

26. опис наданих послуг до акту № ОУ001399 від 24.04.2011;

27. опис наданих послуг до акту № ОУ001424 від 31.03.2011;

28. опис наданих послуг до акту № ОУ49001497 від 02.06.2011;

29. опис наданих послуг до акту № ОУ49001538 від 30.06.2011;

30. опис наданих послуг до акту № ОУ001364 від 25.02.2011;

31. опис наданих послуг до акту № ОУ49001470 від 12.05.2011;

32. опис наданих послуг до акту № ОУ49001526 від 30.06.2011;

33. опис наданих послуг до акту № ОУ49001580 від 30.06.2011.

34. опис наданих послуг до акту № ОУ49001286від 20.12.2010 р.;

35. опис наданих послуг до акту № ОУ001365 від 28.02.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином посилання відповідача на те, що витрати позивача не можуть бути віднесені до валових витрат на підставі п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР, як непідтверджені первинними бухгалтерськими документами, спростовується дослідженими в судовому засіданні первинними бухгалтерськими документами позивача, копії яких містяться у матеріалах справи.

Суд також критично оцінює висновки зроблені відповідачем в акті про те, що витрати позивача на послуги отримані від «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) не можуть бути віднесені до витрат на підставі п. 5.4.2 ч. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР. Відповідно до п. 5.4.2 ч. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку. Даний підпункт Закону регулює валові витрати, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів. Валові витрати, передбачені цим пунктом закону, визначаються відповідно до наказу Міністерства України у справах науки і технології від 21.01.1999 р. № 15. Крім того п. 5.4.2 ч. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР передбачає, що у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що до Міністерства України у справах науки і технологій відповідач не звертався, при цьому посилались на неможливість звернення з огляду на ненадання позивачем результату одержаних від «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) послуг. Проте закон не передбачає повноважень податкового органу визначати, в яких випадках та за яких умов звернення до Міністерства України у справах науки і технологій є можливим, а лише зобов'язує податковий орган звернутись до цього органу у випадку розбіжностей щодо віднесення витрат до складу валових.

Крім того відповідно до ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991р. № 1977-XII науково-технічною діяльністю є інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Як вбачається із досліджених судом доказів, а саме з предмету контракту б/н від 31.12.2009, укладеного між позивачем та «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), та з актів приймання-передачі послуг, послуги технологічного консалтингу надані позивачу компанією «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) не є творчою діяльністю, а їх результатом є не одержання якісно нових знань, а застосування вже існуючого знання і досвіду однієї особи (консультанта) для вирішення завдань, що постають у господарській діяльності іншої особи (замовника послуг).

Суд також не може погодитись із висновком відповідача про те, що вартість послуг технологічного консалтингу, сплачена позивачем на користь компанії «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), є роялті.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР, роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Договір, укладений між позивачем та «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США), не передбачає передання будь-якого об'єкта інтелектуальної власності, а передбачає надання послуг технічного консалтингу, тобто передачу вже наявного промислового досвіду. Оскільки відповідно до договору його предметом є інформаційно-консультаційні послуги, зокрема консультації по усім аспектам виробництва скляної тари, він є договором про надання послуг відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України. Крім того договір, укладений позивачем із не є договором про сплату платежів роялті ще й з огляду на те, що представник «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) був присутнім при наданні послуг на заводі позивача, тобто брав активну участь у наданні послуг. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспорта громадянина США ОСОБА_4 Лео, а також не заперечувалось представниками відповідача в судових засіданнях, що з огляду на зміст ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати цю обставину встановленою. Роялті ж передбачає, що особа, яка є власником об'єкта інтелектуальної власності, виконує пасивну роль, оскільки активну роль виконує особа, якій власником надається можливість використовувати інтелектуальну власність за плату, при цьому сам власник у процесі використання участі не бере.

Не підтверджуються дослідженими у справі доказами також висновки відповідача про те, що послуги отримані позивачем від «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) та представництва «Г.Л.Н ЄВРОПА» не пов'язані із господарською діяльністю позивача. Так відповідно до п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. В той же час ч. 4 ст. 8 Господарського кодексу України зазначає, що сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. При цьому відповідно до ч.ч. 5-7 цієї ж норми господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності; під організаційно-господарськими відносинами у цьому кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю; внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. З огляду на це правові відносини суб'єкта господарювання із іншими суб'єктами (а отже і витрати, що виникли внаслідок таких правовідносин) є пов'язаними із господарською діяльністю в тому випадку, якщо входять до сфери господарських відносин та належать до одного із видів таких відносин.

Судом було досліджено первинні бухгалтерські документи позивача, які дають змогу встановити зв'язок витрат понесених позивачем на користь «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) та представництва «Г.Л.Н ЄВРОПА» із його господарською діяльністю.

Так, послуги технологічного консалтингу, надання яких підтверджується контрактом б/н від31.12.2009 р., актами приймання-передачі послуг та технічний звітами виконавця, вказують, що послуги отримані від виконавця «C.L. GlassProductionConsulting LLC»(США) спрямовані на забезпечення удосконалення технологічного процесу виробництва скла, зменшення часу на заміну формо комплектів, покращення якості скла, збільшення швидкості машин, зменшення ваги виробів та загалом усіх питань, які стосуються покращення ефективності виробництва (п. 3.2 контракту б/н від 31.12.2009 р.). Як видно із довідки ЄДРПОУ, основним видом діяльності позивача є виробництво ємностей зі скла. Таким чином, послуги, спрямовані на підвищення ефективності виробництва скла, напряму пов'язані із господарською діяльністю позивача, зокрема господарсько-виробничими відносинами в розумінні ч. 5 ст. ст. 8 Господарського кодексу України.

Юридичні послуги, надані позивачу представництвом «Г.Л.Н ЄВРОПА» на підставі договору про надання юридичних послуг від 19.02.2010. Як слідує із досліджених судом актів наданих послуг та описів послуг до цих актів, представництво «Г.Л.Н ЄВРОПА» надавало позивачу юридичні послуги пов'язані із представництвом інтересів позивача у судових справах, консультації з трудового, корпоративного, господарського та податкового права, підготовку проектів договорів тощо. Як вбачається із змісту акту перевірки (с. 20 акту перевірки) єдиною підставою для зняття вартості цих послуг із валових витрат позивача є їх не підтвердження первинними бухгалтерськими документами. Проте цей висновок спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами позивача.

Враховуючи це, а також надані представником позивача пояснення, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату послуг «C.L. GlassProductionConsulting LLC» (США) та представництва «Г.Л.Н ЄВРОПА»,належать до валових витрат, оскільки відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Крім того, відповідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п. 138.10 цієї ж норми до складу інших витрат включаються, зокрема винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності (пп. «г»); витрати на врегулювання спорів у судах (пп. «е»).

Окрім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_9 від 18.10.2012 р. винесене внаслідок зняття із валових витрат позивача вартості товарів, придбаних у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, код НОМЕР_11 в ІІІ кварталі 2010 року на суму 28 485,00 грн. Підставою для цього є те, що відповідачем встановлена відсутність доказів використання ФОП ОСОБА_3 у своїй діяльності власного чи орендованого офісного, виробничого (торгівельного, складського) приміщень, трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, а саме сертифікатів відповідності державної системи сертифікації, а також нікчемність договорів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3, внаслідок того, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані на надання податкових вигод третім особам (ст. 21, 74, 77 акту перевірки).

Разом із тим, такі висновки не підтверджуються дослідженими в судових засіданнях доказами. Так, в судовому засіданні позивачем подано лист № 4473/10/18-2032/926 від 22.02.2013 р. Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-франківської області, в якому вказується, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області. Позивачем також надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який свідчить про те, що державна реєстрація ФОП ОСОБА_3 не є припиненою. В матеріалах справи також міститься видаткова накладна № РН-0000700 від 26.07.2010; податкова накладна № 748 від 26.07.10 за суму 34 182 грн., в т.ч. ПДВ 5 697 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_12 від 19.08.2012, а також виписки з журналу реєстрації довіреностей про отримання ТМЦ №2560 від 23.07.2012 (а. с. 97-101 т. 3), які підтверджують отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_3 Крім того, на вимогу суду позивачем було надано документи внутрішнього господарського обліку позивача, які підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей отриманих від ФОП ОСОБА_3 у власній господарській діяльності. Зокрема, позивачем було надано для дослідження в судовому засіданні прибутковий ордер № НОМЕР_13 від 02.08.2010 р.; список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо автоматичного вимикача 400А); список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо контактора конденсатора 50 кВАр); список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо конденсатора 10 кВАр); список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо конденсатора 20 кВАр); список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо конденсатора 30 кВАр); список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо конденсатора 40 кВАр); акт списання № НОМЕР_14 від 12.08.2010 р., вказаних конденсаторів у виробництво (а. с. 131-141 т. 4). Вказані документи у своїй сукупності свідчать про те, що товарно-матеріальні цінності (автоматичні вимикачі та конденсатори) були отримані позивачем, оприбутковані та використані в його господарській діяльності.

Судом також було допитано свідка ОСОБА_5, який працює менеджером із постачання ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» та безпосередньо організовував закупівлю товарно-матеріальний цінностей у ФОП ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_5 показав, що ФОП ОСОБА_3 поставив позивачу товарно-матеріальні цінності (автоматичні вимикачі та конденсатори) необхідні для ремонту компресорних установок, які подають стиснене повітря на виробництво. Свідок ОСОБА_5 підтвердив, що товарно-матеріальні цінності (автоматичні вимикачі та конденсатори) були надіслані ФОП ОСОБА_3 позивачу за власний рахунок через службу доставки «ІНТАЙМ», звідки їх забрав водій та передав на склад позивача, чим і пояснюється відсутність товарно-транспортних накладних на вказаний товар. Також з показів свідка вбачається, що укладення договору із ФОП ОСОБА_3 здійснювалось в стислі строки в зв'язку із тим, що на компресорних установках склалась аварійна ситуація, яка могла призвести до зупинки виробництва. Внаслідок цього договір у вигляді письмового документа не складався, а всі умови поставки узгоджувались ним особисто із ФОП ОСОБА_3 телефоном.

Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, договір, укладений між ФОП ОСОБА_3 та позивачем, є дійсним.

У судовому засіданні представниками відповідача не було надано доказів того, що вказаний договір має ознаки недійсності (нікчемності), визначені законодавством.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_9 від 18.10.2012 р. також винесене на підставі зняття із валових витрат позивача вартості товарів, придбаних у ТОВ «Промислові мастила» (код за ЄДРПОУ 20601546) в ІІ кварталі 2011 року у сумі 14 338,92 грн. Цей висновок обґрунтовується тим, що ТОВ «Промислові мастила» мало відносини із ТОВ «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541) та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» (код ЄДРПОУ 37448972), які здійснюють діяльність спрямовану на надання податкових вигод третім особам (с. 35 акту перевірки).

В той же час факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Промислові мастила» підтверджується дослідженими доказами, зокрема первинними бухгалтерським документами: договором № 335/201 від 01.02.2011р.;накладною № 4-307 від 12.04.2011; податковою накладною № 1210 від 12.04.2011р.; накладною № 4-464 від 19.05.2011;податковою накладною № 1792 від 19.05.2011р.;накладною № 4-395 від 29.04.2011;податковою накладною № 3084 від 29.04.2011р.; а також випискою з журналу реєстрації довіреностей про отримання ТМЦ №437 від 12.04.2011, №506 від 06.05.2011, № 549 від 19.05.2011 р. (а. с. 102-124 т. 3). Крім того судом було витребувано у позивача документи внутрішнього господарського обліку позивача, які підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Промислові мастила». Позивачем було надано: прибутковий ордер № НОМЕР_15 від 01.05.2011 р.; список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо керосину ТС-1); наряд-замовлення НОМЕР_16 від 25.05.2011 р.;список документів матеріалів від 13.02.2013 р. (щодо масло І-20А);наряд-замовлення НОМЕР_17 від 25.05.2011 р.; список документів матеріалів від 18.02.2013 р. (щодо керосину ТС-1);наряд-замовлення № 1 від 01.05.2011 р.; наряд-замовлення № 4 від 01.05.2011 р.; наряд-замовлення № 7 від 01.05.2011 р.; наряд-замовлення № 11 від 01.05.2011 р.; наряд-замовлення № 15 від 01.05.2011 р.; наряд-замовлення № 18 від 01.05.2011 р.; список документів матеріалів від 18.02.2013 р. (щодо керосину ТС-1); наряд замовлення № 1 від 01.04.2011 р.; наряд-замовлення № 4 від 01.04.2011 р.; наряд-замовлення № 7 від 01.04.2011 р.; наряд-замовлення № 11 від 01.04.2011 р.; наряд-замовлення № 14 від 01.04.2011 р.; наряд-замовлення № 17 від 01.04.2011 р.; список документів матеріалів від 18.02.2013 р. (щодо керосину, насосу для маслу); акт № НОМЕР_18 введення в експлуатацію МШП від 05.05.2011 р.;акту № НОМЕР_19 введення в експлуатацію МШП від 24.06.2011 р.; список документів матеріалів від 18.02.2013 р. (щодо салідолонагнітача); акт № НОМЕР_20 введення в експлуатацію МШП від 25.07.2011 р.; список документів матеріалів від 18.02.2013 р. (щодо солідолонагнітача гнучкого);наряд-замовлення НОМЕР_21 за квітень 2011 р. (а. с. 142-182 т. 3). Вказані документи достеменно підтверджують не лише отримання товарино-матеріальних цінностей від ТОВ «Промислові мастила», а й їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Судом також було досліджено лист Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 313/Г/110 від 25.02.2013 р., який підтверджує реєстрацію ТОВ «Промислові мастила» як платника податків. Позивачем також надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який свідчить про те, що державна реєстрація ТОВ «Промислові мастила» не є припиненою.

З огляду на це, суд критично оцінює можливість зняття із валових витрат позивача на закупівлю товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Промислові мастила» внаслідок того, що актом перевірки діяльності останнього було встановлено його правовідносини із ТОВ «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541) та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» (код ЄДРПОУ 37448972), які здійснюють діяльність спрямовану на надання податкових вигод третім особам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином відповідач як суб'єкт владних повноважень був зобов'язаний довести той факт, що правовідносини ТОВ «Промислові мастила» із ТОВ «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541) та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» (код ЄДРПОУ 37448972) мали вплив на правовідносини ТОВ «Промислові мастила» із позивачем, внаслідок чого в останнього виникли протиправні податкові вигоди. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини («Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 р., «Центр підтримки бізнесу проти Болгарії» від 18 березня 2010 р., «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 р.) забороняє визначення податкових зобов'язань платника податків в залежності від правовідносин його контрагентів із третіми особами.

Також суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Не підтверджується матеріалами справи також висновок відповідача про те, що позивачем допущено завищення убутку балансової вартості запасів за ІV квартал 2010р. на суму 248 110,00 грн. (с. 26-28 акту перевірки) та заниження задекларованих показників у рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів» за І квартал 2011 року в сумі 90 027,00 грн. (с. 6-8 акту перевірки).

В судовому засіданні було встановлено, що 04.06.2012 р. позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2010 рік. Ці декларації було отримані 04.06.2012 о 12:19 та прийняті. Крім того 04.06.2012 позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 ріку. Ця декларація була отримана 04.06.2012 о 12:24 та прийнята. В той же час 11.07.2012 р. позивачем був отриманий лист ДПІ Рівненського району від 09.07.2012 р. № 1625/15-155, у якому повідомлялося про те, що через виявлені камеральною перевіркою порушення (не відображення рядку 26), відсутність логічного арифметичного та методологічного заповнення уточнюючу декларацію Товариства з податку на прибуток за 2010 рік та уточнюючу декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 ріку «не визнано як податкову». Разом із тим чинний Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI не передбачає права відповідача не визнавати уточнюючі декларації «як податкові».

Відповідно до ст. 49 ПК України, посадові особи відповідача повинні були прийняти уточнюючі декларації та відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI мали право провести камеральну перевірку таких уточнюючих декларацій.

Пунктом 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України вказує, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

В порушення вказаних норм відповідач не прийняв уточнюючі декларації, чим позбавив позивача права подати їх ще раз, оскільки на момент отримання від ДПІ листа № 1625/15-155 від 11.07.2012 р. на підприємстві тривала планова виїзна перевірка (ст. 50.2 ПКУ). Таким чином посадові особи відповідача допустили порушення п. п. 21.1.1, 21.1.4 ч. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, оскільки діяли не у відповідності до вимог чинного законодавства України та порушуючи права та законні інтереси позивача, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих внаслідок таких дій.

З огляду на це податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_9 від 18.10.2012р. належить до скасування повністю.

З цих же причин належить до скасування повністю податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_22 від 18.10.2012 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 62235 грн. Вказане завищення сформоване внаслідок оплати позивачем юридичних послуг, отриманих від представництва «Г.Л.Н ЄВРОПА» у І кварталі 2012 р. (с. 45 акту перевірки). Оскільки досліджуваними в судовому засіданні доказами підтверджується отримання юридичних послуг від представництва «Г.Л.Н ЄВРОПА», а також їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, суд вважає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_22 від 18.10.2012 р. необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню повністю.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_8 від 18.10.2012 р. передбачає збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 198290 грн., з яких 169575 грн. за основним платежем та 28715 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки.

Як вбачається із змісту акту перевірки, вказане податкове повідомлення-рішення є наслідком включення позивачем до складу витрат вартості товарів, придбаних у ФОП ОСОБА_3 (с. 73 акту перевірки), ТОВ «Промислові мастила» (с. 79 акту перевірки), ТОВ «Трансенергобуд» (с. 84 акту перевірки), юридичних послуг від представництва «Г.Л.Н. ЄВРОПА» (с. 84 акту перевірки).

В судовому засіданні встановлено, що до перевірки було надано договори, податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти виконаних робіт (наданих послуг), які відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року та п.п. 2.1-2.18 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, і які є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом реквізити.

Крім того, на момент існування господарських правовідносин між позивачем і вказаним вище суб'єктами господарювання останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених цим постачальникам в ціні за товарно-матеріальні цінності та отримані послуги, є правомірним і таким, що відповідає вимогам п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні було встановлено безпідставність тверджень відповідача про безтоварний характер операцій між позивачем та контрагентами, вказаними в акті перевірки.

Як вказується в самому акті перевірки, відповідач не заперечує, що постачальниками ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Промислові мастила», ТОВ «Трансенергобуд», Представництвом «Г.Л.Н ЄВРОПА» були виписані податкові накладні, які містять обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI та відповідають вимогам наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010 року.

Висновки відповідача щодо завищення позивачем кредиту з ПДВ у взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Промислові мастила», які викладені в акті перевірки,та на підставі яких винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_8 від 18.10.2012 р., засновані лише на даних акту перевірки ТОВ «Промислові мастила» з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень, травень, червень 2011 р. від 17.11.2011р. №756/23-2/20601546, яка була проведена Бориспільською об'єднаною ДПІ, а також акту ДПІ у м. Івано-Франківську про результати перевірки ФОП ОСОБА_3 дотримання вимог податкового та валютного законодавства №28/17-2/НОМЕР_11 від 03.05.2012р. Проте ці акти не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача, а також нікчемності правочинів, укладених позивачем із такими суб'єктами господарювання.

Таким чином, відповідачем на надано доказів на підтвердження висновків, що були зроблені в акті перевірки, а також не надано суду підтверджень, які б вказували на його звільнення від доказування на підставі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, судом не було встановлено вчинення позивачем порушень порядку відображення в деклараціях з ПДВ сум податкових зобов'язань.

Досліджені в судових засіданнях документи первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджують правильне формування податкового кредиту. ОСОБА_6 України «Про податок на додану вартість», ні Податковий кодекс України не встановлюють обов'язку платника податків, здійснювати перевірку сплати податку своїми постачальниками або контрагентами своїх постачальників чи перевірку факту надання такими суб'єктами господарювання податкової звітності. Законодавство України також не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-який спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника. Протилежний висновок суперечить не лише змісту законодавства України, а й практиці Європейського суду з прав людини як джерело права («Бульвез АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 р., «Центр підтримки бізнесу проти Болгарії» від 18 березня 2010 р., «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 р.).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю .

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0000132250 від 03 серпня 2012 року, №0001492351, НОМЕР_9 та №0001512351 від 18 жовтня 2012 року визнати протиправними та скасувати у повному обсязі.

Присудити на користь позивача - приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.