Постанова

від 21.12.2011 по справі 2а-1870/8231/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/8231/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона №57" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумська пересувна механізована колона №572" (надалі по тексту -позивач, ПАТ "Сумська ПМК№56") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту -відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2011р. №0008761502/0/73453.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акта перевірки від 01.09.2011 року встановлено порушення п.п. 258.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України і 14.09.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0008761502/0/73453, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "Сумська ПМК№56" за платежем орендна плата з юридичних осіб в розмірі 98417,75 грн. основного боргу та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6913,58 грн.

Позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, необґрунтованим, виходячи з наступного.

В основу спірного податкового повідомлення-рішення покладений акт №6476/152/01037637 від 01.09.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ "Сумська ПМК№56" з питання дотримання вимог податкового законодавства за січень-липень 2011 року.

При перевірці інспектором було досліджено дані договору оренди земельної ділянки №150 від 28.07.1997р. по вул. Роменська,77 в м. Суми, податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік вхідний ДПІ в м. Суми № НОМЕР_1 від 29.04.2011р., витяги з технічної документації про грошову оцінку землі № 333/01-25 від 18.01.2011р., видані Управлінням Держкомзему у м. Суми.

Також з зазначеного акту вбачається, що перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п 268.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб за період січень-липень 2011 року на суму 98417,75 грн., тому відповідач донараховує податкове зобов'язання з зазначеного податку за період січень-липень 2011 року на суму 33116,05 грн., в т.ч. січень -квітень 2011 року на суму 14235,56 грн. за кожен місяць окремо, за травень-липень 2011р. на суму 13825,17 грн. за кожен місяць окремо.

Зазначені висновки податкового органу, на думку позивача, не ґрунтуються на ст. 274, п. 288.4 ст.288 Податкового Кодексу України, ст. 15, Закону України "Про оренду землі".

Пунктом 288.2. ст. 288 Податкового Кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а згідно п.п. 288.3 ст. 288 зазначеного Кодексу об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно п.2.1 Договору №150 від 28.07.1997р. плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати (по квартально) в розмірі середньої ставки земельного податку даної зони.

У відповідності до ст. 274 Податкового Кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст. 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Нормативна грошова оцінка м2 земельної ділянки під забудовою складає 285,29 грн., що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.01.2011 року № 333/01-25.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно до п. 288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно п. 288.4. ст. 288 зазначеного Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі відноситься орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Зміни до зазначеного договору, зокрема стосовно зміни розміру орендної плати, сторонами договору не вносились. Рішенням господарського суду Сумської області від 09.11.2011р. №5021/2043/2011 в задоволенні позовних вимог Сумської міської ради про внесення змін до договору оренди №150 від 28.07.1997р. в частині розміру орендної плати відмовлено в повному обсязі, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили.

Таким чином, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене при неправильному застосуванні законодавства з питань оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у відзиві просив в задоволенні позову відмовити, зазначає, що розмір орендної плати відповідно до положень Податкового кодексу України з 01 січня 2011 року не може бути меншим за трикратний розмір земельного податку, що встановлюється розділом XIII цього кодексу.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "Сумська ПМК№56" з питання дотримання податкового законодавства за січень -липень 2011 р., за результатами якої складно акт перевірки №6476/152/01037637 від 01.09.2011 року (а.с. 10-12).

14.09.2011 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення № №0008761502/0/73453, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб в розмірі 98417,75 грн. за основним платежем, 6913,58грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8-9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач орендує земельні ділянки, які розташовані в м. Суми на підставі договору оренди, укладених з Сумською міською радою, а саме по вул. Роменська 77 площею 2,7039 га терміном 50 років для розміщення виробничої бази (а.с.17)

В ході проведення перевірки ДПІ в м. Суми встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011р. в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень -липень 2011р. на 98417,75 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011р. визначається розділом ХП "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від14.09.2011 №0008761502/0/73453 ДПІ в м. Суми в частині визначення суми основного зобов'язання 98417,75 грн. за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення в цій частині відсутні.

Разом із тим, суд не погоджується із застосуванням податковим органом суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням до відповідача, за червень 2011р. в сумі 3455,29 грн., виходячи із наступного.

Як вбачається із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності по ПАТ "Сумська ПМК №57"(а.с.9), до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за червень 2011 р. відповідно до п. 123,1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Разом із тим, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином податковим органом неправомірно було застосовано штрафну (фінансову) санкцію до ПАТ "Сумська ПМК №57" за червень 2011 р. у відповідності до п. 123,1 ст. 123 Податкового кодексу України, тому судом визнається протиправним та скасовується податкове повідомлення-рішення № 0008761502/0/73453 від 14.09.2011р. в частині застосування до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3455,29 грн. за заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку за червень 2011р.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона №57" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0008761502/0/73453 від 14.09.2011р. в частині застосування до Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона №57" (м. Суми, вул. Роменська, 77, і.к. 01037637) суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3455,29 грн.

В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2011р.