Рішення

від 14.09.2015 по справі 227/5037/14-ц

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.09.2015

227/5037/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015р. м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі :

головуючого судді - Корнєєвої В.В.

при секретарі - Харьковій Л.М.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника

відповідача - ОСОБА_2

представника

третьої особи - ОСОБА_3

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське експлуатаційне підприємство №2», треті особи: Приватне підприємство «Добропільське експлуатаційне підприємство», ОСОБА_3, про визнання наказів і записів в трудовій книжці недійсними, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату премії та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Добропільське експлуатаційне підприємство № 2», треті особи: Приватне підприємство «Добропільське експлуатаційне підприємство», ОСОБА_3, про визнання наказів і записів в трудовій книжці недійсними, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату премії та моральної шкоди.

Після уточнення позивачем ОСОБА_1 позовних вимог заявами від 10.12.2014 р. (а.с.52-59 том 1), від 10.04.2015 р.( а.с.13 том 2), від 06.05.2015 р. ( а.с.48 том 2), від 07.08.2015р.(а.с.143 том 2) та задоволення судом клопотань ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду позовні вимоги є наступними :

1) поновити строки подачи позову до суду, визнавши поважними причини пропуску позовної давності,

2) визнати недійсним наказ по ТОВ « ДЕП №2» за № 43 від 11.04.2014р. в редакції «Звільнити ОСОБА_1 головного бухгалтера таб№ 83008 по закінченню строку договору п.2ст.36 КЗпП України з 11.04.2012року. Підстава: Особова заява ОСОБА_1М.»

3) змінити зміст наказу № 26-к від 02.11.2011р. по ТОВ « ДЕП №2» на «Прийняти ОСОБА_1 головним бухгалтером ТОВ «ДЕП№2» таб№8308 по переводу з ПП «ДЕП» з 02.11.2011 року,

4) визнати недійсним запис в трудовій книжці під № 21 від 11.04.2012 року « Уволена по истечению срока договора п.2ст.36 КзоТ України» пр.43-к від 11.04.2012р.,

5) поновити її на роботі в ТОВ «ДЕП№2» з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання щодо поновлення її на роботі в ТОВ « ДЕП№2»,

6) Стягнути з ТОВ «ДЕП №2» моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

7) Стягнути з підприємства ТОВ «ДЕП №2» премію у розмірі 309 грн. за показники роботи за січень 2012 року за лютий 2012 року .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, зазначаючи що раніше неодноразово зверталася до суду, але із зазначеним позовом звернулася із тим же предметом, але за інших обставин, які їй стали відомі лише після ухвалення попередніх рішень в спорі між сторонами, про що також зазначено в ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 12.03.2015р.

В судовому засіданні позивач також пояснила, що 09.12.2008р. в ПП «ДЕП» її було прийнято на посаду виконуючої обов'язки головного бухгалтера підприємства на період відпустки по вагітності та родам основного працівника ОСОБА_4, таб№ 8003, тобто з позивачем було укладено строковий трудовий договір до 13.04.2009 року на період соціальної відпустки по вагітності та пологах основного працівника ОСОБА_4 У зв'язку із тим, що 13.04.2009р. ні одна зі сторін не поставила вимогу про припинення трудових відносин і вони фактично продовжувалися, то згідно ст.39-1 КЗпП України її строковий договір став вважатися укладеним на невизначений строк.

01.11.2011р. наказом № 68-к у зв'язку із переводом її було звільнено на підставі п.5 ст.36КЗпП України, а 02.11.2011р.було прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ «ДЕП № 2» згідно наказу № 26-к від 02.11.2011р. і штатного розпису по переведенню з ПП «ДЕП» та присовєно таб № 8308.

20.12.2011р. їй видали попередження про можливе звільнення з 20.02.2012р. в зв'язку з проведенням конкурсу і реорганізацією підприємства. З 20.02.2012р. до 10.04.2012р. вона перебувала на лікарняному. 24.02.2012р., коли позивач принесла свій перший лікарняний директор ОСОБА_3 повідомив позивача про те, що її буде звільнено після закінчення лікарняного згідно виданого попередження від 20.12.2011 року.

11.04.2014р.повинна була приступити до роботи, здала свій лікарняний особисто директору ОСОБА_3,останній до роботи її не допустив та повідомив, що звільняє її.Просили її написати заяву про зільнення за власним бажанням, але вона відмовилася. 23.04.2012р. позивач звернулася до Державної територіальної інспекції з питань праці у Донецькій області. 10.05.2012р. позивач отримала свою трудову книжку, про що розписалася в книзі руху трудових книжок. В отриманій трудовій книжці був запис № 21 від 11.04.2012р. «Уволена по истечению срока договора п.2 ст.36 КзоТ Украины, приказ № 43-к от 11.04.2011 года».

11.05.2012р.позивач звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовом про поновлення на роботі.Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10.07.2012р. по справі № 2/0514/998/2012 позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.Ухвалою Апеляційного суду Донецької області віл 17.09.2012р. апеляційна скарга позивача відхілена.

Позивач також зазначила, що наказ №26-К по ТОВ «ДЕП №2» від 02.11.2011р. в частині прийняття ОСОБА_1 головним бухгалтером ТОВ «ДЕП №2» таб. №8308 на час безоплатної відпустки ОСОБА_4, головного бухгалтера таб. №8003, по догляду за дитиною у віці до трьох років, до 20.02.2012р., визнано недійсним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №227/895/13-ц, яке набрало законної сили. Також позивач посилалася на те, що вказаним рішенням суду недійсним визнано також й запис в трудовій книжці позивача №20 від 02.11.2011р. та приведено його у відповідність з наказом ТОВ «ДЕП №2» №26 від 02.11.2011р., а саме: «Прийняти ОСОБА_1 головним бухгалтером таб №8308 за переводом з ПП «ДЕП» з 02.11.2011р. Згідно штатного розпису».

03.10.2014р.позивачу при ознайомлені з матеріалами справи № 227/4285/13-ц(за її позовом до ТОВ « ДЕП № 2» про визнання наказу недійсним) стало відомо, що ОСОБА_4було прийнято на посаду « неосв.н.бух, заступника директора з фінансових питань» ТОВ «ДЕП № 2» з 22.02.2012р. таб № 8355. Юридичний факт про подвійне призначення ОСОБА_4 , який існував у 2012 році, не був відомий позивачу, входить до предмету доказування, є істотним і впливає на юридичну оцінку обставин і висновки суду при винесенні рішення про поновлення позивача на роботі. Оскільки посада головного бухгалтера і заступника директора з фінансових питань - це різні штатні одиниці і до того ж ОСОБА_4 пішла у декретну відпустку з ПП «ДЕП» і 21.02.2012р. повинна була вийти на роботу до цього підприємства, звільнитися там і після звільнення 22.02.2012р.була прийнята до ТОВ « ДЕП №2», а позивача було прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ «ДЕП № 2» 02.11.2011р. без будь-яких строків, а звільнено з цієї посади з 11.04.2012р. за п.2ст.36 КЗпП України згідно наказу № 43-к від 11.04.2012р., вважає цей наказ недійсним і відповідач не мав права звільняти її по цій статті.

Позивач зазначає, що оскільки про ці обставини дізналася 03.10.2014р., просить визнати причину пропуску позовної давності поважною та поновити строк подачі позову згідно ст.261 ЦК України та ст.233, 234 КЗпП України. Позивач також зазначає, що відчувала постійний нервовий стрес, погіршився стан її здоров'я, значні кошти і час були витрачені на його поновлення,постраждала її ділова репутація,завдану моральну шкоду позивач оцінює в 50 000 гривень. Позивач також зазначає, що під час її звільнення не донарахована премія за лютий 2012 року у сумі 309грн., оскільки відповідно до додатка № 5 Положення про преміювання ІТР ТОВ «ДЕП № 2» проводиться нарахування та виплата премії в розмірі до 30% від посадового окладу. Оскільки план збору квартплати за січень 2012р. склав 82.5% позивачу повинна бути нараховано 20% премії,тобто 618грн.,а фактично нараховано 10% від посадового окладу,тобто 309 грн. і таким чином залишилося не донараховано 309грн.

Представник відповідача, представник третьої особи та третя особа у судових засіданнях проти позову заперечували в повному обсязі та просили суд відмовити в його задоволенні, мотивуючи свої заперечення тим, що ОСОБА_1 було прийнято головним бухгалтером ПП «ДЕП», а в подальшому й ТОВ «ДЕП №2», на час безоплатних відпусток ОСОБА_4 за вагітністю та пологами, а потім по догляду за дитиною у віці до трьох років, до 20.02.2012р. У звязку з закінченням вказаної відпустки ОСОБА_4В , після закінчення лікарняного ОСОБА_1 звільнено з цієї посади 11.04.2012р. наказом №43-к. Також зверталася увага суду на те, що позивач неодноразово зверталася до суду із аналогічними позовними вимогами , в задоволенні яких судом їй було неодноразово відмовлено, в зв'яку із чим справа підлягає закриттю. Крім того, представник відповідача, в якості підстави для відмови у позові, вказував на пропуск позивачем встановлених статтею 233 КЗпП України строків звернення до суду позовом про вирішення трудового спору про звільнення.

Заслухавши пояснення представників сторін,представника третьої особи, третьої особи та дослідивши матеріали справи, судом приходить до наступних висновків :

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав , а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 11.05.2012р. звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ « ДЕП №2» , третя особа ОСОБА_3М про поновлення її на роботі головним бухгалтером і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , донарахування премії та допомоги в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10.07.2012р. по справі № 2-/0514/998/2012 (арк.с.20 том1) за позовом ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 прийнято головним бухгалтером ПП «ДЕП» на час відпустки ОСОБА_4по вагітності та пологам з 09.12.2008 р, про що в трудовій книжці позивача зроблено запис № 17

у відповідності до наказу №18-К від 09.12.2008р. Згідно наказу по ТОВ «ДЕП №2» від 02.11.2011р. № 26-К звільненні з ПП працівники приймаються на роботу у вказане підприємство по переведенню. Позивача ОСОБА_1 прийнято головним бухгалтером на час безоплатної відпустки по догляду за дитиною до 3 років (до 20.02.2012р.) ОСОБА_4 Наказом від 11.04.2012р. ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «ДЕП №2» на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, за закінченням строку договору. Відповідно до рішення суду , таке звільнення є правомірним та відповідає вимогам закону.

Зазначене рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області залишено без

змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.09.2012р. (арк..с.90 том1). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ від 18 грудня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Добропільського суду від 10 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 вересня 2012 року залишено без змін.(арк.с.92 том1).

Тобто, позовні вимоги позивача , а саме про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , донарахування премії та відшкодування моральної шкоди вже були вирішені раніше рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10.07.2012р. по справі № 2-/0514/998/2012 (арк.с.20 том1).

Як пояснила позивач в судовому засіданні із заявою про перегляд рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10.07.2012р. по справі № 2-/0514/998/2012 вона зверталася в Добропільський міськрайонний суд ,який ухвалою від 09.08.2013 року по справі № 227/2555/13-ц відмовив їй в задоволенні такої заяви ( а.с. 98- 101 том 1)

Відповідно до рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29.04.2013 року по справі № 227/895/13-ц позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Добропільське експлуатаційне підприємство» та Товариства з обмеженою відповідальністю ««Добропільське експлуатаційне підприємство» №2» про визнання недійсними наказів та запису у трудової книжці задоволено в повному обсязі та вирішено:

- визнати запис в трудової книжці ОСОБА_1 під №17 від 09.12.2008 року недійсною та привести її у відповідність з наказом по Приватному підприємству «Добропільське експлуатаційне підприємство» №18-к від 09.12.2008 року.

- визнати запис в трудової книжці ОСОБА_1 під №20 від 02.11.2011 року недійсною та привести її у відповідність з наказом по Товариству з обмеженою відповідальністю ««Добропільське експлуатаційне підприємство» №2» № 26-к від 02.11.201 1 року, а саме : «Приняти: ОСОБА_1 головним бухгалтером таб №8308 по переводу з ПП «ДЕП» з 02.11.2011 року. Згідно штатного розпису .»

- визнати накази по Приватному підприємству «Добропільське експлуатаційне підприємство» № 13-к від 14.04.2009 року та №18-к від 14.04.2009 року відносно ОСОБА_1 недійсними.

- визнати наказ № 26-к по Товариству з обмеженою відповідальністю ««Добропільське експлуатаційне підприємство» №2» від 02.11.2011 року відносно ОСОБА_1 недійсним, а саме в частині: «Прийняти ОСОБА_1 головним бухгалтером ТОВ «ДЕП№2» таб. №8308 на час безоплатної відпустки по догляду за дитиною у віці до трьох років до ОСОБА_4, головного бухгалтера таб №8003 по переводу з ПП «ДЕП» з 02.11.2011 року».

- стягнути з Приватного підприємства «Добропільське експлуатаційне підприємство» та Товариства з обмеженою відповідальністю ««Добропільське експлуатаційне підприємство» №2» солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 114 ( сто чотирнадцять ) гривень 70 коп.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про «змінення змісту наказу № 26-к від 02.11.2011р. по ТОВ « ДЕП №2» на «Прийняти ОСОБА_1 головним бухгалтером ТОВ «ДЕП№2» таб№8308 по переводу з ПП «ДЕП» з 02.11.2011 року» не підлягають задоволенню, оскільки рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29.04.2012р.по справі № 227/895/13-ц встановлено, що наказ № 26-к від 01.11.2011р. по ТОВ «ДЕП№ 2» має наступний зміст :

«Приняти: ОСОБА_1 головним бухгалтером таб №8308 по переводу з ПП «ДЕП» з 02.11.2011 року згідно штатного розпису», відповідно якого, Добропільський міськрайонний суд Донецької області своїм рішенням від 29.04.2012 року зобов'язав відповідача ТОВ «ДЕП№2» внести зміни до трудової книжки позивача.

Як повідомила в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, протягом часу з 29.04.2012 року до часу розгляду даної справи зміни до трудової книжки позивача внесені не були, оскільки вона не бажала надавати свою трудову книжку відповідачу для внесення змін, в зв'язку із тим, що бажає далі судитися. Лише 03.07.2015 р. позивач звернулася до відповідача та їй були внесені відповідні зміни до трудової книжки, але вона не погоджується із підставою внесення цих змін.

Як вбачається із копії трудової книжки позивача (а.с.117-118 том 2) 03.07.2015 р. відповідачем було внесено запис № 25 « Принять ОСОБА_5 главным бухгалтером таб № 8308 по переводу с ЧП « ДЕП» с 02.11.2011г. согласно штатного расписания».

Таким чином, судом не вбачається правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині,оскільки вони вже були вирішенні в судовому порядку по справі № 227/895/13-ц.

Також не вбачається підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про «визнання недійсним наказу по ТОВ « ДЕП №2» за № 43 від 11.04.2014р. в редакції «Звільнити ОСОБА_1 головного бухгалтера таб № 8308 по закінченню строку договору п.2ст.36 КЗпП України з 11.04.2012року.Підстава: Особова заява ОСОБА_1М.» , оскільки дана позовна вимога вже також була розглянута Добропільським міськрайонним судом по справі № 227/4285/13-ц , де позивач ОСОБА_1 зверталася з позовом про визнання наказу № 43-к від 11.04.2012р. по ТОВ « ДЕП№2», при цьому посилалася , як і в даній справі, на рішення Добропільского міскрайонного суду Донецької області від 29.04.2013р. по справі № 227/895/13-ц.

25.10.2013р .Добропільським міськрайонним судом Донецької області розглянуто позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське експлуатаційне підприємство №2» про визнання наказу по підприємству №43-к від 11.04.2012р.недійсним. Рішенням суду, яке набрало законної сили 05.11.2013 року, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним наказу № 43-к від 11.04.2012р. було відмовлено (справа № 227/4285/13-ц).(а.с. 24-25 том 1). В даному судовому рішенні також вказується, що суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними (а.с.25 том1).

Як пояснила позивач в судовому засіданні, вона погодилася із рішенням Добропільського міськрайонного суду від 25.10.2013 року по справі № 227/4285/13-ц і його не оскаржувала.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що зверталася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське експлуатаційне підприємство № 2» про визнання наказу недійсним, але ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.10.2014 року по справі № 227/4285/13-ц в задоволенні заяви було відмовлено. Із зазначеної ухвали вбачається,що в своїй заяві про перегляд рішення суду у зв»язку нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначає про те, що їй стало відомо про існування наказу № 26-к від 22 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_4 було призначено на посаду заступника директора по фінансовим питанням по підприємству ТОВ «ДЕП № 2» 15.09.2014 р.Як пояснила в судовому засіданні позивач зазначену ухвалу не оскаржувала, оскільки з її змістом погодилася.(а.с.26 -28 том 1)

Суд вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про «визнання недійсним запис в трудовій книжці під № 21 від 11.04.2012 року « Уволена по истечению срока договора п.2ст.36 КзоТ України» пр.43-к від 11.04.2012р.», оскільки рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.10.2013р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнанння наказу № 43-к від 11.04.2012р. по ТОВ « ДЕП№ 2» відмовлено. Наказ № 43-к від 11.04.2011р. по ТОВ «ДЕП№2» є чинним і в зв'язку із чим у суда не має правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним запису в трудовій книжці позивача № 21 від 11.04.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оспорюючи наказ про своє звільнення від 11.04.2012р., позивач, якому про вказаний наказ стало відомо 13.04.2012р., а трудову книжку отримано 10.05.2012р., звернувся до суду із даним позовом лише 04.11.2014р., тобто за спливом встановленого законом місячного строку для звернення до суду.

В своєму позові позивач просить визнати причину пропуску строку поважною та зазначає, що про нові обставини , що мають значення для ухвалення рішення по справі стало відомо лише 03.10.2014 року, що спростовується ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.10.2014 року по справі № 227/4285/13-ц(а.с. 26 том1), в якій зазначається що ОСОБА_1 стало відомо про ці обставини 15 .09.2014 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Поважних причин пропуску вказаного строку позвачем не наведено, а судом їх також не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.21, 36, 233, 234, 235 КЗпП України, ст.ст. 3,10,11,15, 57-61,209,212-215,218 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське експлуатаційне підприємство №2», треті особи: Приватне підприємство «Добропільське експлуатаційне підприємство», ОСОБА_6, про визнання наказів і записів в трудовій книжці недійсними,поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату премії та моральної шкоди - відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено згідно вимог ст. 209 ЦПК України 18 вересня 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Головуючий суддя В.В. Корнєєва

14.09.2015