Постанова

від 15.09.2015 по справі 826/9110/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2015 року № 826/9110/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідністю "Селтік" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідністю "Селтік" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Селтік") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 березня 2015 року № 0000992205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/9110/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 липня 2015 року.

12.08.2015 року на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва №898 справу №826/9110/15 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2015 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/9110/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 27 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення на перевірку від 12.02.2015 року №148, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно наказу від 11.02.2015 року №233, ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Селтік" (код ЄДРПОУ 23245193) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аглс-Сервіс" ( код ЄДРПОУ 39092544), в результат якої складено акт перевірки від 24 лютого 2015 року № 231/26-53-22-05-21/23245193.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 168 631 грн.

За результатом розгляду заперечень, висновки акту перевірки від 24 лютого 2015 року № 231/26-53-22-05-21/23245193 залишені без змін.

Податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 19 березня 2015 року № 0000992205 ТОВ "Селтік" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 252 947,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 168 631,00 грн., за штрафними санкціями - 84 316,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ "Аглс-Сервіс" ( код ЄДРПОУ 39092544).

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 24 лютого 2015 року № 231/26-53-22-05-21/23245193.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аглс-Сервіс", обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, 01 квітня 2014 року між ТОВ Селтік" (Замовник) та ТОВ "Аглс-Сервіс" (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 1/С45, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послуги з приймання та перероблення твердих побутових відходів (ТПВ) для подальшого захоронення, які здає Замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату послуг Виконавця на умовах даного договору.

01.10.2014 року між ТОВ "Селтік" та ТОВ "Аглс-Сервіс" укладено додаткову угоду про зміну договору №1/С45 від 01.04.2014 року, а саме пункту 2.2. договору викладено у наступній редакції: "Станом на день укладанння договору тариф на приймання і перероблення 1 (однієї) тони ТПВ становить 47 (сорок сім) грн., в т.ч. ПДВ 7,83 грн."

01.04.2014 року між ТОВ "Селтік" та ТОВ "Аглс-Сервіс" укладено угоду про використання факсиміле при підписанні документів за договором надання послуг №1/С45 від 01.04.2014 року, за умовами якої сторони погодили можливість використання факсиміле на весь строк дії договору.

Крім того, на виконання умов Договору про надання послуг № 1/С45 від 01.04.2014 року позивачем до матеріалів справи надано податкова накладна №2 від 31.12.2014 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-0000028 від 31.10.2014 року, платіжні доручення: №3529 від 31.10.2014, №3517 від 30.10.2014, №3501 від 30.10.2014, №3187 від 08.10.2014, №3183 від 07.10.2014, №3172 від 06.10.2014.

01.04.2014 року між ТОВ"Селтік" (замовник) та ТОВ "Агсл-Сервіс" (виконавець) укладено договір про надання послуг №2/С90, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з приймання, перероблення та подальшого до сортування твердих побутових відходів (далі ТПВ), які здає замовник, а замовник зобовязується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату послуг виконавця на умовах даного договору.

28.11.2014 року між ТОВ "Селтік" та ТОВ "Аглс-Сервіс" укладено додаткову угоду про зміну договору №2/С90 від 01.04.2014 року, а саме пункту 2.2. договору викладено у наступній редакції: "Станом на день укладанння договору тариф на приймання і перероблення 1 (однієї) тони ТПВ становить 80 (вісімдесят) грн., в т.ч. ПДВ 13,33 грн."

01.04.2014 року між ТОВ "Селтік" та ТОВ "Аглс-Сервіс" укладено угоду про використання факсиміле при підписанні документів за договором надання послуг №2/С90 від 01.04.2014 року, за умовами якої сторони погодили можливість використання факсиміле на весь строк дії договору.

Крім того, на виконання умов Договору про надання послуг № 2/С90 від 01.04.2014 року позивачем до матеріалів справи надано податкова накладна №3 від 31.12.2014 року, №1 від 31.10.2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-0000027 від 31.10.2014 року.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за жовтень 2014 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Селтік" у зв'язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що тверді побутові відходи придбані позивачем з метою використання у власній господарський діяльності, а саме для приймання та перероблення їх та подальшого захоронення.

Також, відповідно до Договорів № 1/С45 та 2/С90 від 01.04.2014 року, укладених між ТОВ"Селтік" (замовник) та ТОВ "Агсл-Сервіс" (виконавець), виконавець зобов'язується надати послуги з приймання, перероблення та подальшого до сортування твердих побутових відходів (далі ТПВ), які здає замовник, а замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату послуг виконавця на умовах даного договору.

Згідно актів виконаних робіт, ТОВ "Агсл-Сервіс" виконало приймання та перероблення твердих побутових відходів.

В акті перевірки, податковий орган вказує, що у наданих до перевірки ТТН відсутня номенклатура товару, фактична адреса розвантаження, адреса навантаження, вага, інформація щодо відповідальної особи вантажовідправника, що на думку перевіряючих, свідчить про невідповідність товарно-транспортних накладних.

Спростовуючи такі доводи, позивачем надано у підтвердження своєї позиції копії ТТН, в яких містяться наступні реквізити: "вид перевезень" - ТПВ (тверді побутові відходи), "пункт розвантаження" - АГСЛ-Сервіс, інформація щодо відповідальної особи вантажовідправника міститься в пункті "Водій" із зазначенням прізвищ.

При цьому судом встановлено, що наявні в матеріалах справи ТТН, на підставі яких здійснювалось транспортування відповідних товарно-матеріальних цінностей, дають можливість повно і об'єктивно встановити обставини руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до позивача.

Крім того, в матеріалах справи наявні протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1235 від 06.05.2014 року та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/32972 від 16.05.2014 року, відповідно до яких поводження з відходами на підприємстві ТОВ "Селтік" відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Агсл-Сервіс" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Агсл-Сервіс" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Агсл-Сервіс" , а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 19 березня 2015 року № 0000992205 підлягає скасуванню.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19 березня 2015 року № 0000992205.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник