Рішення

від 10.09.2015 по справі 906/1007/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" вересня 2015 р. Справа № 906/1007/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №556 від 17.07.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_2 - директор ТОВ "Совкувейт ЛТД".

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Володарсько-Волинський районного центру зайнятості

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Совкувейт ЛТД"

про стягнення 53561,86 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Володарсько-Волинський районний центр зайнятості звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Совкувейт ЛТД" про стягнення 53561,86 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Володарсько-Волинського районного суду від 10.06.2013 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 364-1 ч. 1, 366 ч. 1 КК України визнано винним.

Даним вироком встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 будучи 31 березня 2007 року, у відповідності до протоколу №1 Загальних зборів ТОВ «Совкувейт ЛТД» призначеним па посаду директора ТОВ «Совкувейт ЛТД», являючись згідно Статуту товариства службовою особою юридичної особи приватного права наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями, в період з квітня 2009 року по листопад 2010 року, з метою одержання для третіх осіб неправомірної вигоди, зловживаючи своїми повноваженнями, всупереч інтересам юридичної особи вчинив службове підроблення за наступних обставин.

Так, у період з квітня 2009 року по червень 2010 року з метою сприяння громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9 в отриманні неправомірної вигоди майнового характеру - отриманні державної допомоги по безробіттю, використовуючи свої службові повноваження, діючи умисно, всупереч інтересам юридичної особи, з метою придання уявної офіційності оформлення вказаними громадянами трудових відносин з ТОВ «Совкувейт ЛТД» в службовому приміщенні товариства склав фіктивні накази про прийняття гр. ОСОБА_3 з 01.04.2009 року на посаду сторожа з доплатою за підсобного робітника, гр. ОСОБА_4 з 27.05.2009 року на посаду сторожа, гр. ОСОБА_10 з 01.06.2009 року на посаду сторожа з доплатою за підсобного працівника, гр. ОСОБА_6 з 01.10.2009 року на посаду підсобного робітника з доплатою за прибиральницю, гр. ОСОБА_7 з 01.04.2010 року на посаду тракториста з доплатою за слюсаря-ремонтника, гр. ОСОБА_8 з 18.05.2010 року на посаду слюсаря-ремонтника, гр. ОСОБА_9 з 01.06.2010 року на посаду сторожа в TOB «Совкувейт ЛТД».

Достовірно знаючи, що громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 U.C., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9 жодного дня не працювали в ТОВ «Совкувейт ЛТД», ОСОБА_2 в невстановлений слідством день та час посвідчив печаткою TOB «Совкувейт ЛТД» завідомо неправдиві відомості про роботу вказаних громадян в TOB «Совкувейт ЛТД» та підписав і засвідчив печаткою TOB «Совкувейт ЛТД» фіктивні довідки про нарахування вказаним громадянам заробітної плати, а саме: гр. ОСОБА_3 на загальну суму - 8462,16 грн., гр. ОСОБА_4 - 8519,05 грн., гр. ОСОБА_5 - 6848,50 грн., гр. ОСОБА_6 -10295,40 грн., гр. ОСОБА_7 - 13447,35 грн., гр. ОСОБА_11 -12507,06 гри., гр. ОСОБА_9 - 12409 грн., що не відповідало дійсності та передав вказані документи останнім.

Отримані від гр. ОСОБА_2 фіктивні довідки та трудові книжки з внесеними до них неправдивими відомостями громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11. ОСОБА_9 разом з іншими документами подали до Володарсько-Волинського районного центру зайнятості на підставі чого їм, в порушення вимог п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» безпідставно виплачено допомоги по безробіттю на загальну суму 53561,86 гривень.

Вироком Володарсько-Волинського районного суду від 10.06.2013 №0606/1064/2012 в задоволенні цивільного позову прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах Володарсько-Волинський районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення збитків в розмірі 68798,00 грн. відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.10.201З року вищевказаний вирок щодо ОСОБА_2 скасований (у т.ч. щодо цивільного позову), а останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364-1 та ч.1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана норма передбачає наявність наступних елементів: 1) неправомірність рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; 2) наявність шкоди немайновим правам або наявність шкоди майну фізичної або юридичної особи; 3) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювача та шкодою, яка настала.

Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 р. N 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» передбачено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Отже, при прийнятті рішення господарським судам слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Неправомірність дій директора відповідача під час виконання ними службових обов'язків підтверджується ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.10.201З року у справі № 276/1064/12-к року за обвинуваченням ОСОБА_2.

Зазначеною ухвалою апеляційний суд підтвердив, що суд першої інстанції належним чином дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності. Надав їм належну оцінку та прийшов до вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2.

Таким чином, ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.10.201З року у справі № 276/1064/12-к встановлено, неправомірність дій працівника відповідача (заподіювача шкоди), наявність шкоди (матеріальних збитків), заподіяної Володарсько-Волинському районному центру зайнятості та причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями заподіювача та шкодою, яка настала.

Також суд звертає увагу на наступне.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру.

За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома моментами: 1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не постановляється); 2) до винного не застосовується покарання; 2) через відсутність обвинувального вироку звільнена від кримінальної відповідальності особа вважається такою, що не має судимості.

Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У даному випадку КК виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому передбачені розділом ІХ Особливої частини КК підстави звільнення від кримінальної відповідальності визнаються нереабілітуючими.

Згідно з частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем пропущено термін для пред'явлення даного позову, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналась або могла дізнатися про це порушення.

Як зазначалося раніше доведеність вини ОСОБА_2 - директора ТОВ «Совкувейт» встановлена лише вироком Володарсько-Волинського районного суду від 10.06.2013 та ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.10.201З року у справі № 276/1064/12-к.

Тому саме з цього часу слід відраховувати 3-х річних строк позовної давності.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, щодо спростування неправомірності дій директора ТОВ «Совкувейт». Також слід зазначити, що обґрунтованих заперечень щодо нарахованої позивачем суми збитків відповідач суду не подав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Совкувейт ЛТД" (12114, Житомирська область, Володарськ-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Жовтнева, 1, ід. код 13551173)

- на користь Володарсько-Волинського районного центру зайнятості (12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. Володарського, 26, ід. код 22061120) 53561,86 грн. завданої матеріальної шкоди.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Совкувейт ЛТД" (12114, Житомирська область, Володарськ-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Жовтнева, 1, ід. код 13551173)

- в дохід Державного бюджету України 1827.00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.09.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.