Рішення

від 10.09.2015 по справі 916/2747/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2015 р.Справа № 916/2747/15

за позовом: Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса"

до відповідача: Державного підприємства "Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру"

про розірвання договору та стягнення 30 382,33 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про розірвання договору та стягнення 30 382,33 грн.

Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру" про розірвання договору та стягнення 30 382,33 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2015 року порушено провадження по справі № 916/2747/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2015 року за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 21.09.2015 року.

21.08.2015 р. від позивача до канцелярії суду надійшла Заява про збільшення позовних вимог № 04-737 від 20.08.2015 р. (вх. 2-4640/15) у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 48 774,63 грн., а саме: 25 712,51 грн. - основну суму боргу (авансовий платіж), 1 998,18 грн. - пені, 19 506,40 грн. - інфляційне збільшення суми боргу та 1 557,54 грн. - 3% річних.

Відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у судове засідання не з'являвся та відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" (далі - КП "Міжнародний аеропорт Одеса") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру про стягнення суми заборгованості в загальному розмірі 25 767,46 грн., з яких 25 712,51 грн. сума боргу та 54,95 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2013 р. порушено провадження у справі № 916/2641/13 за позовом КП "Міжнародний аеропорт Одеса" до Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру про стягнення 25 767,46 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 17.12.2013 р. позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії на користь КП "Міжнародний аеропорт Одеса" безпідставно збережені кошти у сумі 25 712,51 грн. та 3% річних у сумі 54,95 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лисенко В.А., судді Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) від 28.01.2014 р. рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черкащенко М.М., судді Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І.) від 02.04.2014 р. частково задоволено касаційну скаргу Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2013 року у справі № 916/2641/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014 р. справу № 916/2641/13 було прийнято на новий розгляд суддею Д'яченко Т.Г.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.06.2014 р. по справі № 916/2641/13 (суддя Д'яченко Т.Г.) відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства В«Міжнародний аеропорт В«ОдесаВ» до Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру про стягнення 25 767,46 грн. з посиланням на те, що на думку суду, до моменту розірвання договору № 10/01-00857 від 30.09.2010 р. у визначеному порядку у Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» відсутні правові підстави вимагати повернення сплачених на виконання договору грошових коштів, при цьому, оскільки заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 54,95 грн. є похідними від стягнення основної заборгованості, вони також не підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Журавльов О.О.) від 01.10.2014 р. рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2014 р. залишено без змін.

30 вересня 2010 року між Державним підприємством „Центр державного земельного кадаструВ» (Виконавець) та Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» (Замовник) укладено Договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 10/01-00857, згідно умов якого Виконавець взяв на себе виконання, а Замовник доручив та зобов'язався оплатити роботи по інвентаризації земельних ділянок у межах населених пунктів, а саме: земельної ділянки за адресою: Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Приморська, 10.

З урахуванням положень п. п. 2.1, 2.2 Договору Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботу відповідно до технічного завдання і передати одержані результати Замовнику в обумовлений Договором термін, повідомити Замовника про неможливість через об'єктивні причини досягти передбаченого Договором результату та про недоцільність подальшого продовження роботи або необхідного доопрацювання та термін його виконання. В свою чергу, Замовник зобов'язався прийняти виконану роботу та оплатити її вартість в повному обсязі в обумовлений Договором термін.

У відповідності до п. 3.3 Договору сторонами договору було узгоджено, що строк здачі робіт по Договору в цілому, за умови виконання сторонами зобов'язань, є березень 2011 р.

Згідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору за виконану роботу Замовник повинен був перерахувати Виконавцю договірну ціну - 25 712 грн. 51 коп. (в т.ч. ПДВ). Оплата робіт здійснювалась на умовах передплати.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при завершенні робіт по Договору, Виконавець передає Замовнику акт прийому-передачі робіт з додатком комплексу технічної чи іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами договору.

Як вбачається зі змісту положень п.п. 6.1, 6.4 укладеного між сторонами договору - зміна та дострокове розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін, а в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання, на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

На виконання умов договору № 10/01-00857 від 30 вересня 2010 року Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» на підставі платіжного доручення № 974 від 03.11.2010 р. сплачено Одеській регіональній філії Центру державного земельного кадастру суму передплати у розмірі 25 712 грн. 51 коп.

Як зазначає у позовній заяві позивач, відповідачем у встановлені договором строки, прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт по інвентаризації земельної ділянки за адресою: Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Приморська, 10, не виконані.

Відповідно до даних акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012 р. складеного, між представниками сторін спору, заборгованість Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру перед Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» складала 25 712 грн. 51 грн.

У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань листом від 18.07.2013 р. вих. № 34-607 Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» було повідомлено Одеську регіональну філію Центру державного земельного кадастру про односторонню відмову та розірвання Договору №1 0/01-00857 від 30.09.2010 р. на підставі положень ст. 849 Цивільного кодексу України.

Письмовими вимогами від 18.07.2013 р. вих. № 34-608 та від 30.07.2013 р. вих. № 34-630 Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» повідомляло відповідача про необхідність повернення сплаченої суми передплати у розмірі 25 712,51 грн., пені та 3% річних у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання за договором.

Вищезазначені листи-вимоги відповідачем були отримані, про що свідчить відповідь Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру від 02.09.2013 р. № 07-08/3160 у якій відповідач сам зазначає, що дані листи ними було отримано, та повідомляє, що з претензіями та вимогами викладеними у даних листах вони не погоджуються, оскільки станом на лютий 2011 р. роботи по розробці технічної документації були виконані у повному обсязі, однак при передачі технічної документації до територіального органу Держкомзему з метою проведення державної реєстрації земельної ділянки відповідачем було виявлено те, що дана земельна ділянка знаходиться у оренді ФОП ОСОБА_1, про що листом від 17.02.2011 р. вих. № 03-03/2431 інформувалось позивача та зазначалось на необхідності звернення до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області з метою отримання інформації відносно правовстановлюючих документів на земельну ділянку у ФОП ОСОБА_1

Враховуючи те, що положеннями договору № 10/01-00857 від 30.09.2010 р. передбачається право на розірвання договору лише за згодою іншої сторони, а в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання, на вимогу заінтересованої сторони, вирішуються у судовому порядку., а оскільки до моменту розірвання договору № 10/01-00857 від 30.09.2010 р. у Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» відсутні правові підстави вимагати повернення сплачених на виконання договору грошових коштів, Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» було змушене звернутись до господарського суду Одеської області з вимогою розірвати договір № 10/01-00857 від 30.09.2010 р. укладений між Державним підприємством „Центр державного земельного кадаструВ» та Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» та стягнути з Державного підприємства „Центр державного земельного кадаструВ» борг у розмірі 30 382,33 грн., який складається з: 25 712,51 грн. - основної заборгованості, 773,49 грн. - 3% річних, 3 869, 33 грн. - розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З урахуванням положень ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач - Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» посилається на положення ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 653 Цивільного Кодексу України, якими визначаються підстави та правові наслідки зміни або розірвання договору та ч. 2 ст. 852 Цивільного Кодексу України, якою унормовано право замовника вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, в разі наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.

Зазначаючи на належному виконанні прийнятих на себе зобов'язань по сплаті вартості обумовлених робіт та невиконанні таких робіт відповідачем, позивач вважає, що в нього виникло право відмовитись у односторонньому порядку від договору та вимагати повернення сплачених коштів.

Частиною. 3 статті 651 ЦК України закріплено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням того, що положеннями договору № 10/01-00857 від 30 вересня 2010 року передбачається право на одностороннє розірвання договору лише за згодою іншої сторони, за відсутності доказів у справі, які б свідчили про досягнення такої згоди (укладення відповідної додаткової угоди до договору), суд приходить до висновку, що питання про розірвання договору підлягає вирішенню у судовому порядку. На вищевикладені обставини звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 02.04.2014 р., скасовуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2013 року у справі № 916/2641/13.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В зв'язку з тим, що відповідач не надав до суду доказів того, що ним було належним чином виконано умови договору № 10/01-00857 від 30.09.2010 р. та пояснення надані позивачем, суд вважає вимогу позивача про розірвання даного договору такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд, стягнути з відповідача 25 712,51 грн. попередньої оплати, яку позивачем було сплачено на рахунок відповідача на виконання умов договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 974 від 03.11.2010 року на суму 25 712,51 грн.

За приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Відповідно до ч.2 ст.653 цього Кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Приймаючи до уваги розірвання укладеного між сторонами договору № 10/01-00857 від 30.09.2010 р. суд вважає вимогу позивача щодо стягнення 25 712,51 грн. попередньої оплати, яку позивачем було сплачено на рахунок відповідача на виконання умов договору правомірною, та такою, що підлягає задоволенню, шляхом стягнення з Державного підприємства "Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру" на рахунок Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" 25 712,51 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 557,54 грн. - 3% річних.

Як вбачається з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав .

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 557,54 грн. задоволенню не підлягають.

Також, у своїй заяві про збільшення позовних вимог № 04-737 від 20.08.2015 р. (вх. 2-4640/15) позивач просить суд стягнути з відповідача 19 506,40 грн. інфляційних збитків. Проте, розглянувши надану позивачем ОСОБА_2 збільшення позовних вимог № 04-737 від 20.08.2015 р. (вх. 2-4640/15) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, згідно з положеннями п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Отже, враховуючи, що звернувшись до суду із заявою про збільшення позовних вимог № 04-737 від 20.08.2015 р. (вх. 2-4640/15) позивачем в частині вимог щодо стягнення інфляційних збитків були змінені як підстави, так і предмет заявленого позову, суд не розглядає заяву в частині вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 19 506,40 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 1 998,18 грн. згідно наданого розрахунку.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 998,18 грн. суд дійшов висновку про відмову у їх задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10 січня 2002 року N 2921-III) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, як вбачається з положень, укладеного між сторонами по справі, договору, його зміст не містить жодних домовленостей щодо нарахування пені.

Таким чином, нарахування пені є необґрунтованим, а вимога щодо її стягнення не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" підлягають задоволенню частково, а саме в частині розірвання договору та стягнення 25 702,51 грн. авансового платежу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 998,18 грн. та 3 % річних у розмірі 1 557,54 грн. - задоволенню не підлягають. Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 19 506,40 грн. підлягають залишенню без розгляду.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" задовольнити частково.

2. Розірвати договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 10/01-00857 (1186/10) від 30.09.2010 р. укладений між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Одеса" та Державним підприємством "Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру".

3. Стягнути з Державного підприємства "Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, пов. 7, код ЄДРПОУ 25048019) на користь Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт ОдесаВ» (65054, м. Одеса-54, Аеропорт ЦА, р/р 26003302086301 в ПАТ "Платінум Банк", МФО 380388, код ЄДРПОУ 30441902) 25 712 (двадцять п'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 3 045 грн. (три тисячі сорок п'ять) 00 коп.

4. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 10.09.2015 р. при оголошенні вступної та резолютивної частини даного рішення було зазначено, що повний текст рішення буде підписано 15.09.2015 р. Однак, у зв'язку з перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному протягом періоду з 15.09.2015 р. по 16.09.2015 р. включно, повний текст даного судового рішення було оформлено та підписано відповідно до вимог ст.ст. 84 - 85 ГПК України 17.09.2015 р.

Суддя Степанова Л.В.