Ухвала

від 12.01.2011 по справі 3/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р. Справа № 3/193

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Антаресагро"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод"

про стягнення заборгованості в сумі 177 590 грн. 85 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 (довіреність від 22.12.2010 року);

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Антаресагро" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод" про стягнення грошової заборгованості за Договором №24/09/10 на постачання макухи соєвої та олії соєвої від 24.09.2010 року в розмірі 173991,40 грн. та пені в розмірі 3599,45 грн.. В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300106473832 та №3300106496069. Причин неявки в судове засідання не повідомив. Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2010 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Антаресагро" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод" укладено Договір №24/09/10 на поставку макухи соєвої та олії соєвої (надалі в тексті Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язувався передати окремими партіями у власність покупцю Товар, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Згідно з умовами п.1.2. Договору передбачено, що вартість кожної окремої партії Товару зазначається у Специфікації до договору. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кількість та асортимент кожної окремої партії Товару зазначається у Специфікації, яка підписується сторонами до поставки партії Товару і є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Відповідач повинен у повному обсязі сплатити вартість Товару у термін, що зазначений у Специфікації.

Специфікаціями від 24.09.2010 року, 07.10.2010 року та 22.10.2010 року передбачено, що відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти 26 тон товару за ціною 3450 грн. за одну тону та сплатити його вартість на протязі 7 банківських днів з моменту постачання товару.

24 вересня 2010 року, 07 жовтня 2010 року та 26 жовтня 2010 року позивач надавав Відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000032, №СФ-00000060 та №СФ-0000112 на сплату вартості 24,8, 25,22 та 25,12 тон Товару на суму 85560,00 грн., 87009,00грн. та 88422,40 грн. відповідно.

Позивач згідно видаткових накладних №РН-0000032 від 27.09.2010 року, №РН-0000067 від 08.10.2010 року, №РН-0000130 від 26.10.2010 року передав відповідачу товар на загальну суму 260991,40 грн.. Відповідач за товар розрахувався частково, що підтверджується банківською випискою з розрахункового рахунку позивача. Заборгованість за поставлений товар становить 173991,40 грн.. В матеріалах справи відсутні докази оплати вказаної заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначається, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.529 Цивільного кодексу України, Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості одержаного Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми простроченого платежу, яка діяла на період прострочення, за кожний день протермінування .

За неналежне виконання зобов’язань позивач на суму боргу в розмірі 173991,40 грн. в період з 07.10.2010 року по 06.12.2010 року нарахував відповідачу пеню, що згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком становить 3599,45 грн. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 173991,40 грн., пені в розмірі 3599,45 грн., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод" (35820, Рівненська обл., Острозький район., с.Оженін, вул.Котляревського, 1, код ЄДРПОУ 32668402, р/р 2600701012303 в РФ ВАТ "Кредобанк" м.Рівне, МФО 333670) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Антаресагро" (70413, Запорізька обл., Запорізький район, с.Ручаївка, вул.Нижня 16, код ЄДРПОУ 35928602, р/р 26007099800473 в ПАТ "Кредитпромбанк" м.Запоріжжя, МФО 373135) основний борг в сумі 173991,40 грн., пеню в розмірі 3599,45 грн., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 1775,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,5 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «17»січня 2011 року.