Рішення

від 06.10.2010 по справі 14/43-793

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2010 р.Справа № 14/43-793

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 вул. Коновальця, 4/12, м.Тернопіль,46000

до відповідача 1 ОСОБА_2 АДРЕСА_1,46000

відповідача 2 Відкритого акціонерного товариства "Тернопільавтотранс 16100" вул. Довга, 7, м.Тернопіль,46000

про визнання недійсною угоди від 24.01.2003 року, що укладена між радою Відкритого акціонерного товариства "Тернопільавтотранс 16100В» та ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача 2 повернути акціонеру - позивачу по справі пакет простих іменних акцій ВАТ "Тернопільавтотранс 16100" в кількості 652 210 штук вартістю 6522,10 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_3;

Відповідача 1: ОСОБА_4, довіреність № 3480 від 20.09.10 р.;

Відповідача 2: ОСОБА_5, доручення № 1/4-1 від 05.01.10 р.

Суть справи:

ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_2, відповідача 2 - ВАТ "Тернопільавтотранс 16100" про визнання недійсною угоди від 24.01.2003 року, що укладена між радою Відкритого акціонерного товариства "Тернопільавтотранс 16100В» та ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача 2 повернути акціонеру - позивачу по справі пакет простих іменних акцій ВАТ "Тернопільавтотранс 16100" в кількості 652 210 штук вартістю 6522,10 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилаються на невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону, з огляду на що просять визнати останній недійсним з моменту його укладення.

Відповідач 1, згідно відзиву на позов та пояснень повноважного представника позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідач 2 згідно відзиву на позов та пояснень повноважного представника, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

За відсутності підстав наведених у ст.27 ГПК України судом відхилено клопотання ОСОБА_6М про залучення її до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог.

Строк вирішення спору продовжено на підставі ч.4 ст.69 ГПК України.

Зважаючи на подане клопотання здійснюється технічна фіксація судового процесу на диск CD-R, серійний номер gEA609285043 D06.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

25 листопада 2008 року між акціонером ОСОБА_1 та акціонером ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-01-151/08, відповідно до якого частину належних ОСОБА_2 на праві власності акцій ВАТ «Тернопільавтотранс 16100»в кількості 652 210 штук (51% Статутного фонду товариства) було продано ОСОБА_1

Відповідність даного правочину вимогам закону досліджувався судами різних інстанцій, та, як наслідок його визнано недійсним у справі №3/75-1134 з посиланням, поряд із іншим, на те що на момент відчуження відповідачем 1 позивачу пакету акцій в кількості 652 210 штук, ОСОБА_2 був обмежений у цивільній правоздатності на вчинення такого правочину угодою від 24.01.2003р. (копія постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 року у справі).

В свою чергу, зі змісту даної угоди вбачається, що ОСОБА_2 купує у відкритого акціонерного товариства "Тернопільавтотранс 16100" акції в максимально можливій кількості.

Викуплений пакет акцій є власністю власника контрольного пакета акцій, але його продаж частинами чи повністю не можуть бути законними без рішення Загальних зборів акціонерів,на яких повинні бути присутні не менше 90% чисельного складу акціонерів на час скликання зборів. При прийнятті рішень загальними зборами акціонерів власник контрольного пакета акцій товариства зобов"язаний голосувати пакетом акцій разом з більшістю голосів зборів акціонерів. Власник акцій взяв на себе зобов"язання делегувати свої повноваження на загальних зборах лише акціонерам або працівникам товариства і виключно за наявності згоди правління і Ради товариства. Сторони зобов'язуються взаємно підтримувати всі пункти угоди і при виникненні випадків порушення умов даної угоди на спільному засіданні Правління Товариства і ради Товариства або загальних зборах акціонерів товариства вживати заходів щодо вирішення спірних питань. Будь яке рішення власника пакету акцій, яке суперечить даній угоді є неправомірним.

Даний договір підписали голова ради ВАТ "Тернопільавтотранс 16100" ОСОБА_7 та власник контрольного пакету акцій ВАТ „Тернопільавтотранс 16100" ОСОБА_2

Позивач вказує на те, що під час вчинення договору купівлі-продажу цінних паперів ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_1 про наявність будь-яких обтяжень на зазначений пакет акцій, внаслідок чого нею понесені збитки в сумі 6 522,10 гривні (кошти сплачені за придбані акції).

З наведеного, вважаючи що укладена угода від 24.01.2003р. не відповідає вимогам закону та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, останній за їхнім захистом звернувся із відповідними вимогами до суду

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши доводи та обґрунтування представника позивача заперечення відповідача 2 та пояснення відповідача 1 суд прийшов до висновку що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичні особи, що не є суб"єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом перелічених правових норм слідує, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Відповідно до п.4 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У пункті 1.2 Рекомендацій від 28.12.2007 р. № 04-5/14 Вищий господарський суд України зазначив, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

З наведеним кореспондуються і положення п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів " (далі, - Постанова).

Позивачем при зверненні з позовом до суду заявлені вимоги про визнання недійсною угоди від 24.11.2003 року укладеної між відповідачами у справі та зобов"язання відкритого акціонерного товариства повернути позивачу акції ВАТ "Тернопільавтотранс 16100".

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Наведена норма міститься і у ст.115 ГПК України. Даним кодексом, крім цього ( ст.35), передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В свою чергу, із мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.09 по справі № 3/75-1134 слідує, що саме укладений між відповідачами договір зобов'язання від 24.01.2003р. слугував підставою для визнання недійсним укладеного між позивачем по справі та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.11.2008р. №Б-01-151\08.

Таким чином, зазначений у позовній заяві предмет позову та фактичні обставини, які викладені вище, дають підстави суду для висновку про підвідомчість вказаного спору господарському суду, а відтак і про наявність у позивача права на звернення до суду за правилами, передбаченими господарським процесуальним законодавством.

Вирішуючи спір по суті судом застосовуються положення законодавчих актів, у редакціях що були чинні на час виникнення спірних правовідносин.

В силу статті 41 Конституції України, статті 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Згідно до статті 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством України.

Поняття і види господарських товариств, правила їх діяльності, а також права і обов'язки учасників та засновників регламентувались Законом України "Про господарські товариства" ( далі, - Закон) .

Статтею 28 даного законодавчого акта визначено, що акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством. Крім того, акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку. Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

Статтею 41 даного законодавчого акту передбачено, що передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.

При цьому законодавець обумовив що загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів (ст..41 Закону); в залежності від питань , які розглядаються на загальних зборах ( ст..42 Закону) рішення з приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах або простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Статтею 4 Закону передбачено, що акціонерне товариство створюється і діє на підставі статуту, який повинен містити ряд відомостей, серед яких : склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного фонду, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи ті по яких необхідна кваліфікована більшість голосів тощо.

Частиною 2 пункту 6.1 Статуту ВАТ обумовлено, що акціонери товариства без обмежень можуть розпоряджатись акціями товариства, в тому числі продавати чи іншим чином відчужувати їх на користь інших юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено діючим законодавством.

Перелік питань які віднесені до компетенції загальних зборів товариства викладений у п.8 статуту відповідача 2. Повноваження ради акціонерного товариства та голови вказаного колегіального органу перелічені у п.8.3 даного установчого документа.

Наведене вище в сукупності дає суду підстави для твердження що умови оспорюваної угоди відповідно до яких, продаж акцій акціонером повністю або частково є протиправним за відсутності рішення загальних зборів товариства, на яких присутніми мають бути не менше 90 відсотків чисельного складу акціонерів на час скликання зборів вимогам наведеного вище законодавства що регламентує право власності та корпоративні правовідносини не відповідають.

Не ґрунтується на вимогах Закону і покладені правочином на відповідача 1 зобов"язання голосувати належним йому на праві власності контрольним пакетом акцій виключно разом із більшістю голосів.

Суперечать як статуту ВАТ так і приписам Закону і встановлені ОСОБА_2 заборони делегувати свої повноваження на загальних зборах особам, які не являються акціонерами товариства, як і вимога отримання погодження від Правління і Ради Товариства на делегування свої повноважень на підставі довіреності акціонерам чи особам які є працівниками товариства.

Відповідно до ст.12 ЦК УРСР ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. При цьому законодавець вказав, що угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, недійсні.

Поряд із цим, суд враховує, що оспорювана угода підписана від імені ради відкритого акціонерного товариства, головою даного колегіального органу.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

В свою чергу, аналіз положень установчих документів ОСОБА_5 та нормативно правових актів, що регламентують спірні правовідносини, дає суду підстави для висновку, що повноваженнями на підписання оспорюваної угоди ні Раду акціонерного товариства ні голову даного органу статут товариства та Закон України "Про господарські товариства" не наділяють.

З даного приводу у п. 9 роз"яснення від 12.03.99 р. N 02-5/111, Вищий господарський суд України висловив правові позиції відповідно до яких, підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів наступного схвалення даної угоди юридичною особою, а відтак констатує наявність підстав що викладені у статті 48 ЦК УРСР.

Згідно до наведеної правової норми, угода, що не відповідає вимогам закону є недійсною.

При цьому суд констатує що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Обставини, які слугують підставою для визнання угод недійсними відповідно до ст..48 ЦК УРСР доведені позивачем у встановленому порядку належними доказами та приписами законодавства. З наведеного позов в цій частині підлягає до задоволення, а відтак суд приймає і заяву відповідача 1 про визнання ним позову.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 повернути акціонеру - позивачу по справі пакет простих іменних акцій ВАТ "Тернопільавтотранс 16100" в кількості 652 210 штук вартістю 6522,10 грн. суд констатує, що наведені зобов"язання із оспорюваної угоди не випливають і на підставі даного правочину не виникли.

Інших доказів та обставин, які б вказували на наявність підстав для зобов"язання відповідача 2 вчинити зазначені вище дії на користь акціонера ОСОБА_1 позивачем не наведено, а відтак вимоги в цій частині як не доведені у встановленому порядку слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 3,4,12,33, 34, 43, 69, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною угоду від 24.01.2003 року, що укладена між радою Відкритого акціонерного товариства "Тернопільавтотранс 16100В» та ОСОБА_2.

3. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 08.11.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко