Ухвала

від 17.07.2013 по справі 12/4-71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"17" липня 2013 р.Справа № 12/4-71 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув скаргу Приватного підприємства "Аграрія" б/н від 04.07.2013р. на постанову Відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції №33708204 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 425336.72 грн. від 13.02.2013р.

по справі №12/4-71

за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", вул. Шевченка, 12, м. Київ 1, в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Тернопіль", вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємства "Аграрія", с. Кордишів, Шумського району, Тернопільської області.

про звернення стягнення на заставне майно відповідача на суму 4253367 грн.18 коп.

за участю представників сторін:

боржника:ОСОБА_1 - довіреність від 01.07.2013 р. б/н;

ДВС: ОСОБА_2 - довіреність №4034 від 16.07.2013 року, ОСОБА_3- посвідчення.

Суть справи:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.02.2010р. у справі №12/4-71позов задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Аграрія" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль" - 4253367 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором №03-1/59 від 08.08.2008р., шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави №7065 від 21.08.2008р. - комбайн CLAAS LEXION-560, 2008 р.в., заводський №58405188, двигун №LGK11216, реєстраційний номер НОМЕР_1; комбайн CLAAS LEXION-560, 2008 р.в., заводський №58405198, двигун №LGK11191, реєстраційний номер НОМЕР_2; зернову жатку шириною зрізу 7,5 м (автоконтур) - 2 шт.; жатку для збирання ріпаку 7,5 м з правим ножем - 2 шт.; транспортний візок - 2 шт., а також стягнуто з Приватного підприємства "Аграрія" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Тернопіль" - 25500 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.03.2010р. на виконання вищезазначеного рішення видано відповідні накази.

Ухвалою суду від 05.09.2012р. виконання рішення у даній справі відстрочено до 30.10.2012р.

04 липня 2013р. ПП "Аграрія" звернулось до господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н від 04.07.2013р. на постанову Відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції від 13.02.2013р №33708204 про стягнення з боржника виконавчого збору. .

В судовому засіданні представник боржника вимоги скарги підтримав в повному обсязі, посилаючись на невідповідність оспорюваного правового акта індивідуальної дії вимогам законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Представники ДВС викладені у скарзі обставини спростовують, вказують на те що боржник не повідомив у встановленому порядку виконавчу службу про виконання судового рішення, внаслідок чого доводи приватного підприємства про порушення суб'єктом владних повноважень вимог закону не заслуговують на увагу.

Представник банку у судове засідання не з'явився, хоча стягувач повідомлявся про дату, час та місце розгляду скарги у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Зважаючи, що явка сторін у засідання не визнавалась обов'язковою, скарга вирішується за наявними у справі документами, за відсутності представника банківської установи.

У судовому засіданні досліджені представлені органом стягнення оригінали виконавчого провадження, його копія знаходиться в матеріалах справи.

В засіданні представникам ДВС та боржника належні їм процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання , в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та державної виконавчої служби, господарським судом встановлено наступне.

Оспорювана постанова Відділом державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції була прийнята 13.02.2013р.

Водночас, за правилами, що викладені у ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У пункті 9.7 постанови № 9 від 17.10.2012 року ( далі - Постанова ВГСУ), Пленум Вищого господарського суду України зазначив, що даний десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому, відповідно до вимог статті 53 ГПК, може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Разом із скаргою приватним підприємством було подано клопотання про відновлення строків на оскарження постанови.

Боржник, обґрунтовуючи причини пропуску даних строків, посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише у червні 2013 року від стягувача, після чого її одразу ж було оскаржено до Головного управління юстиції у Тернопільській області, а в подальшому - до суду.

Для перевірки наведених обставин, судом у органу ДВС ухвалою від 08.07.2013 року, витребовувались докази направлення на адресу боржника постанови №33708204 від 13.02.2013 року, однак такі в судове засідання виконавчою службою надані не були.

Не міститься даних відомостей, як і встановлених законодавством доказів інформування боржника про відкриття виконавчого провадження, і у матеріалах виконавчого провадження.

З наведених підстав, суд вважає поважними причини пропуску приватним підприємством строків на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, з огляду на що їх необхідно відновити , задовольнивши клопотання боржника з даного приводу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи боржника та заперечення представників виконавчої служби суд зазначає наступне.

В силу вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок і умови виконання рішень судів, у разі невиконання їх у добровільному порядку , регламентований Законом України " Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Статтею 2 даного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

При цьому, за імперативною вказівкою що міститься у ч.2 п. 2 статті 21 Закону виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень ( що має місце у даному випадку) покладається на відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в області.

З наведеного слід зробити висновок, що виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 16.02.2010р. у справі №12/4-71 було непідвідомчим відділу ДВС Шумського районного управління юстиції, а відтак посадові особи даного органу, відкривши виконавче провадження та винісши оскаржувану постанову, діяли поза межами визначених законом повноважень.

Статтею 28 Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, державний виконавець посилається на те, що боржник не виконав судове рішення у встановлений ст.25 Закону та постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2012 року семиденний термін.

Однак, наведений висновок не ґрунтується в повній мірі на приписах законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Так, органом стягнення не враховано, що після відкриття виконавчого провадження, господарським судом Тернопільської області у даній справі, за наслідками розгляду заяви приватного підприємства, в порядку ст. 121 ГПК України виконання судового рішення було відстрочено.

У пункті 7.1 Постанови ВГСУ зазначено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення суду. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання , в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

В розумінні п.7.1.1 Постанови ВГСУ відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

З наведених підстав, на переконання суду, всі платежі, якими погашались грошові зобов'язання боржника перед банківською установою в період дії відстрочки ( копії банківських виписок у справі), вказують на самостійне виконання приватним підприємством судового рішення, до початку його примусового виконання, та необґрунтованість висновків органу ДВС, що дане погашення боргу відбулось поза межами встановлених законодавчими актами строків для добровільного виконання.

Пунктом 3 статті 27 Закону визначено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Досліджені у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження не дають суду підстав для висновку про те, що оскаржувана постанова винесена після початку примусового виконання, як це передбачено законодавцем.

Не містять матеріали виконавчого провадження і доказів вжиття державним виконавцем передбачених нормативно - правовими актами, заходів примусового виконання судового рішення.

Водночас суд враховує, що повідомлення стягувача про повну сплату боргу приватним підприємством від 12.06.2013 року №09-1/74 датоване значно пізніше від фактичного його погашення.

З наведеного, суд погоджується із твердженням органу ДВС про те, що всупереч вимог ч.5 ст.12 Закону сторони письмово в трьохденний термін не повідомили державного виконавця про самостійне виконання рішення боржником , однак зазначає при цьому, що лише наведена обставина не може слугувати підставою для стягнення з боржника спірних сум виконавчого збору.

За таких обставин в сукупності, суд констатує, що боржником належними та допустимими доказами, у встановленому процесуальним законодавством порядку, обґрунтовано викладені у заяві обставини, з огляду на що його скаргу слід задовольнити, а постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору, скасувати.

Враховуючи викладене та керуючись ст.32-34,53, 86,121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Відновити строк для подання скарги на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції від.13.02.2013 року ЄДРВП 33708204 про стягнення з ПП "Аграрія" виконавчого збору.

2. Скаргу задовольнити.

3. Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції від.13.02.2013 року ЄДРВП 33708204 про стягнення з Приватного підприємства "Аграрія" виконавчого збору.

4.Ухвалу направити сторонам по справі та органу ДВС.

Суддя О.В. Руденко