Постанова

від 10.09.2015 по справі 904/2836/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015 року Справа № 904/2836/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року у справі № 904/2836/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Промтехуслуги", м. Дніпропетровськ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 226 404, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 172 250, 40 грн., пені у сумі 40 335, 05 грн., 3% річних у сумі 2 977, 47 грн. та інфляційних втрат у сумі 72 316, 52 грн., а також витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1 461, 60 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду 19.05.2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року у справі № 904/2836/15 (суддя Новікова Р.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Промтехуслуги" суму основного боргу за договором підряду в розмірі 172 250, 40 грн., пеню в розмірі 31 091, 25 грн., суму 3% річних в розмірі 2 297, 91 грн., суму інфляційної складової в розмірі 72 316, 52 грн., суму витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 5 559, 12 грн. та суму витрат, пов'язаних з оплатою позивачем послуг адвоката. в розмірі 1 414, 53 грн.; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 9 243, 80 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором підряду №108-14-Р від 07.08.2014 року щодо своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, виконання яких підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року від 28.08.2014 року та за грудень 2014 року від 25.12.2014 року, наявності боргу відповідача за виконані роботи у сумі 172 250, 40 грн., передбаченої умовами договору відповідальності за прострочення оплати виконаних робіт у вигляді пені, а також передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат. Частково відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення пені, місцевий господарський суд керувався положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Розподіляючи у складі судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на оплату послуг адвоката, суд виходив з їх обґрунтованості та доведеності

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення по справі не було враховано положення п. 11.2. договору підряду, відповідно до яких у разі затримки бюджетного фінансування, що, за доводами відповідача, мало місце у спірних відносинах, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання замовником (відповідачем) бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок. У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що строк виконання ним грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних на підставі договору підряду робіт як на момент подання позивачем позовної заяви, так і на даний час, не настав, а звернення позивача з позовом до господарського суду є передчасним і на даний час фактично відсутній предмет спору з приводу стягнення грошових коштів. Відповідно, враховуючи відсутність простроченого грошового зобов'язання, відповідач не вбачає підстав для нарахування та стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат. Окрім того, відповідач не погоджується з тим, що штрафні санкції нараховані позивачем не на залишок заборгованості, а на весь розмір договірної ціни, та зазначає, що місцевий господарський суд неправомірно не звернув на це уваги. Також, відповідач посилається на ті обставини, що роботи, визначені в додатку "Договірна ціна" до договору, виконані в більшому обсязі, ніж той, про який домовлялися сторони. Відповідач не погоджується і з сумою витрат на оплату послуг адвоката, яка стягнута з нього оскаржуваним судовим рішенням, вважає її завищеною та неспівмірною з обсягом наданих у справі правових послуг.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги на 10.09.2015 року на 11:30 год., відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги у наведену дату відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення, яким відповідачу направлена копія ухвали апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року про відкладення розгляду апеляційної скарги, а також протоколом судового засідання від 13.08.2015 року, у якому був присутній представник відповідача та судом було оголошено дату та час проведення судового засідання у зв'язку з відкладенням розгляду справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судових засідань з розгляду апеляційної скарги позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу поштових відправлень, якими позивачу направлені в копіях ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду у судовому засіданні та про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження та відкладено розгляд апеляційної скарги колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Чередко А.Є.

У судовому засіданні 10.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.08.2014 року Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги" (підрядник) уклали договір підряду № 108-14-Р (далі - Договір) (а.с. 9-11, т. 1), за умовами якого (п. 1.1.) предметом договору є виконання підрядником робіт на капітальний ремонт - відновлення асфальтного покриття в місцях ремонту теплових мереж ДМТМ АНД теплового району.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількісні характеристики предмета підряду: згідно видам робіт та об'ємам, вказаним в кошторисній документації (Додаток № 2).

Пункт 2.1. Договору передбачає, що підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно графіка виконання етапів монтажних робіт, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 3).

Згідно з пунктом 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2014 року (а.с. 17, т. 1)) договірна ціна (Додаток № 1) визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає суму 403 713, 60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 67 285, 60 грн.

За умовами Договору (п. 10.1.) фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів замовника.

Відповідно до пункту 11.1. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: розрахунки здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт за формою КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками сторін, в 10-ти денний строк. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки до усунення недоробок і дефектів, виявлених під час приймання виконаних робіт.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що підрядник визначає об'єм і вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, надає відповідні документи для підпису замовнику протягом двох днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом п'яти днів з дня отримання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок.

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформляються актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 12.3. Договору).

Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) за серпень 2014 року від 28.08.2014 року (72-75, т. 1) та за грудень 2014 року від 25.12.2014 року (а.с. 16-17, т. 1) підтверджується виконання позивачем робіт з капітального ремонту - відновлення асфальтобетонного покриття в місцях ремонту теплових мереж ДМТМ АНД теплового району на суму 307 362, 00 грн. та на суму 64 688, 40 грн. відповідно. Вказані акти підписані повноважними представниками позивача та відповідача та скріплені печатками обох сторін Договору без зауважень та заперечень до них.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За приписами частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та що встановлено вище, виконання підрядних робіт за Договором на спірну суму на користь відповідача підтверджується підписаним обома сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В) за серпень та за грудень 2014 року.

Згідно з положеннями частини першої статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Також, частина четверта статті 879 Цивільного кодексу України (будівельний підряд) передбачає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Враховуючи наведені положення законодавства та Договору (п. 11.1), факт підписання обома сторонами Договору підряду актів приймання виконаних будівельних робіт, строк оплати вартості виконаних робіт за наведеними вище актами приймання виконаних будівельних робіт на дату звернення позивача з позовом до суду є таким, що настав.

Доказів повної оплати виконаних позивачем робіт за вказаними актами приймання виконаних будівельних робіт станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у даній справі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за виконані роботи у сумі 172 250, 40 грн. шляхом надання належних доказів не спростував. Такі докази не надані відповідачем і до апеляційного господарського суду.

За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 172 250, 40 грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно з пунктом 14.9. Договору у разі невиконання або неналежного виконання замовником договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим Договором, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням замовником (відповідачем) умов Договору щодо оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт позивач заявив до стягнення з відповідача пеню, розраховану від суми основного боргу - вартості виконаних та не оплачених будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року, який підписний сторонами Договору 28.08.2014 року, за період прострочення виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт з 08.09.2014 року (виходячи зі строку оплати, передбаченого п. 11.1. Договору) по 20.05.2015 року в сумі 28 655, 69 грн., за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, який підписний сторонами Договору 25.12.2014 року, за період прострочення виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт з 05.01.2015 року (виходячи зі строку оплати, передбаченого п. 11.1. Договору) по 20.05.2015 року в сумі 11 679, 36 грн., а також інфляційні втрати розраховані від суми основного боргу за актом серпня 2014 року із застосуванням індексів інфляції за жовтень 2014 року - квітень 2015 року у сумі 50 962, 88 грн., за актом грудня 2014 року із застосуванням індексів інфляції за лютий - квітень 2015 року у сумі 21 353, 64 грн. та 3% річних за актом серпня 2014 року у сумі 2 254, 38 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 08.09.2014 року по 20.05.2015 року, за актом грудня 2014 року у сумі 723, 09 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 05.01.2015 року по 20.05.2015 року.

Місцевий господарський суд, врахувавши положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені, однак допустив арифметичні помилки при її нарахуванні. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку нарахованої пені, вважає правомірно заявленою за актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 28.08.2014 року пеню за період прострочення зобов'язання з 08.09.2014 року по 07.03.2015 року в сумі 15 571, 44 грн. та за актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 25.12.2014 року пеню за період прострочення зобов'язання з 05.01.2015 року по 20.05.2015 року в сумі 11 679, 36 грн., а всього: 27 250, 80 грн.

Заявлені до стягнення 3% річних в сумі 2 977, 47 грн. та інфляційні втрати в сумі 72 316, 52 грн. правомірно задоволені місцевим господарським судом у повному обсязі.

Однак, вказавши в мотивувальній частині рішення про задоволення заявлених 3% річних у повному обсязі, місцевий господарський суд в резолютивній частині рішення допустив описку стягнувши інший розмір 3 % річних - у сумі 2 297, 91 грн.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення підлягає зміні в частині розміру задоволеної суми пені, 3% річних та пропорційного розподілу судових витрат.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що обов'язок виконання відповідачем основного зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт у відповідача не настав у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, а також у зв'язку з цим про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами статті 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі господарського суду № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, наведені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від оплати робіт, виконаних за підрядним договором, оскільки вони не виправдовують бездіяльність відповідача.

Окрім того, за умовами п. 10.1. Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів замовника, а в силу положень п. 11.1. Договору підставою оплати виконаних робіт є акти фактично виконаних робіт, які щодо спірних відносин, як встановлено вище, підписано обома сторонами. Не надано відповідачем і належних доказів відсутності бюджетного фінансування; надана відповідачем довідка № 866 від 30.06.2015 року (а.с. 119, т. 1) не є таким належним доказом.

Не відповідають фактичним обставинам справи і доводи відповідача про те, що штрафні санкції нараховані позивачем не на залишок заборгованості, а на весь розмір договірної ціни, а також доводи щодо виконання робіт в більшому обсязі, ніж той, про який домовлялися сторони.

Відповідно до матеріалів справи пеня, 3% річних та інфляційні втрати розраховані від суми боргу відповідача. Вартість виконаних позивачем будівельних робіт не перевищує узгоджену сторонами Договору, а саме додатковою угодою № 2 до Договору, договірну ціну - 403 713, 60 грн.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає завищення розміру заявлених до стягнення у даній справі судових витрат з оплати послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові для захисту її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначене вище відповідає правовій позиції, наведеній у пунктах 6.3. та 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2015 року позивач уклав з адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1927 від 17.11.2008 року; а.с. 68, т. 1) договір про надання адвокатських послуг № 07/15-ЮО (а.с. 39, т. 1). Факт надання адвокатом ОСОБА_1 позивачу адвокатських послуг на підставі зазначеного договору, які полягають у послугах з ознайомлення з матеріалами та підготовки позовної заяви до відповідача за договором № 108-14-Р від 07.08.2014 року, участі у судовому засіданні підтверджується актом надання послуг від 26.03.2015 року № 5 (а.с. 40, т. 1), а їх оплата позивачем адвокату - наданим на вимогу апеляційного господарського суду (ухвала від 13.08.2015 року) платіжним дорученням від 27.03.2015 року № 101 на суму 1 461, 60 грн. (а.с. 129, т. 1). Послуги адвоката щодо участі у судовому засіданні оплачені попередньою оплатою. Проте, відповідно до матеріалів справи адвокат ОСОБА_1 прийняв участь у судових засіданнях місцевого господарського суду з розгляду даної справи 20.04.2015 року та 20.05.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає підстави вважати, що місцевим господарським судом правильно визнані заявлені до стягнення позивачем вимоги з оплати послуг адвоката розумними та співрозмірними з ціною позову, а отже такими, що за результатами розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з дотриманням ст. 49 ГПК України.

Виходячи з принципу змагальності, докази, що підтверджують чи спростовують згадані критерії, вправі надавити кожна із сторін судового процесу.

Зокрема, саме особа, яка вимагає відшкодування витрат на оплату послуг свого представника, доводить їх розмір і факт сплати, протилежна сторона вправі доводити їх надмірність.

На суд покладено обов'язок оцінки розумності заявлених витрат з метою дотримання балансу прав сторін, коли заявлена сума носить явно нерозумний характер, з метою уникнення умовних витрат без підтвердження розумності таких витрат на підставі критеріїв фактичного понесення витрат, передбачених умовами договору на юридичні послуги, ступеня участі представника, відповідності суми винагороди представника ставкам оплати послуг аналогічного рівня та інше.

Твердження відповідача не спростовують встановлених судом обставин фактичного понесення заявлених до стягнення витрат, не доводять, що такі витрати явно завищені та не відповідають ставкам, що застосовуються за аналогічних умов, зводяться до суб'єктивної оцінки відповідачем обставин.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог за апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року у справі № 904/2836/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року у справі № 904/2836/15 змінити та викласти абзаци перший-третій резолютивної частини рішення в наступних редакціях:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, буд. 37, ідентифікаційний код 32082770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Промтехуслуги" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 151-Ш, ідентифікаційний код 32887600) основний борг у сумі 172 250 (сто сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 40 коп., пеню в сумі 27 250 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 80 коп., 3% річних в сумі 2 977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 47 коп., інфляційні втрати у сумі 72 316 (сімдесят дві тисячі триста шістнадцять) грн. 52 коп., судовий збір у сумі 5 495 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 63 коп. та витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 1 395 (одна тисяча триста дев'яносто п'ять) грн. 10 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Промтехуслуги" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 151-Ш, ідентифікаційний код 32887600) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, буд. 37, ідентифікаційний код 32082770) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 31 (тридцять одна) грн. 69 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 15.09.2015 року

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко