Постанова

від 15.09.2015 по справі 912/1286/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015 року Справа № 912/1286/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Вечірка І.О.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 21 від 05.05.15 р.);

представники відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кіровоградський інститут Міськбудпроект» м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2015р. у справі № 912/1286/15.

за позовом: Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» м. Кіровоград

до: приватного акціонерного товариства «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» м.Кіровоград;

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» м. Київ

про стягнення 221 867,61 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 08.06.15 р. у справі № 912/1286/15, яке підписано 15.06.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст.. 84 ГПК України (суддя Шевчук О.Б.), частково задоволено позов Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» м. Кіровоград до приватного акціонерного товариства «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» м.Кіровоград; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» м. Київ про стягнення 221 867,61 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградський інститут "Міськбудпроект" м. Кіровоград на користь Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" м. Кіровоград - 192326,08 грн. заборгованості, в тому числі 127371,61 грн. основного боргу; 29541,52 грн. пені; 16727,86 грн. штрафу; 496,08 грн. 3 % річних; 18189,01 грн. інфляційних втрат, а також 4437,36 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 29 541,52 грн. пені; 16 727,86 грн. штрафу; 496,08 грн. 3 % річних; 18 189,01 грн. інфляційних втрат відмовити.

Пропорційно зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, до 2 547,44 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення сум неустойки, річних та інфляційних втрат прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки якого не ґрунтуються на фактичних обставинах даної справи.

Відповідач зазначає у скарзі, що висновок суду, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання - не здійснив оплату за поставлену теплову енергію, що призвело до виникнення заборгованості в загальній сумі 127 371,61 грн., не відповідає дійсним обставинам справи.

У відповідності до Договору та рахунків позивача від 02.02.2015 р. та 24.02.2015 р., відповідачем здійснене ініціювання переказу за платіжними дорученнями по оплаті теплопостачання у січні, лютому 2015 р. від 05.02.2015 р. № 77 на суму 83 639,28 грн. та від 25.02.2015 р. № 98 на суму 43732,33 грн.

Згідно п.п. 22.4, 22.7 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. У разі відмови з будь-яких причин у прийняття розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Зокрема, у п.п. 32.2 ст. 32 цього Закону визначено, що саме отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином скаржник вважає, що відповідні кошти спірних переказів за викладених обставин були наявні на рахунку відповідача у Банку, не поверталися та не зупинені Банком, відтак вважаються власністю позивача незалежно від їх завершення Банком. При цьому саме позивач має право вимоги до Банку щодо завершення цих переказів та притягнення Банку до майнової відповідальності.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, ухвалою від 03.07.2015 р., прийняв апеляційну скаргу та призначив справу до розгляду на 27.08.2015 р. на 10 год. 30 хвилн.

17.08.2015 р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ДП «Кіровоградтепло» надійшло клопотання 13-2113/07 від 12.08.2015 р., в якому позивач вказує, що підприємство має сезонний характер роботи, виробляє, транспортує та постачає теплову енергію споживачам всіх категорій з 15 жовтня по 15 квітня, на сьогоднішній день перебуває у складному фінансовому становищі та не в змозі забезпечити явку повноважного представника і в повному обсязі надати докази на підтвердження своїх заперечень на апеляційну скаргу. Крім того, повноважний представник позивача буде задіяний в іншому судовому процесі, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи. 20.08.2015 р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від скаржника про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Згідно ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ч. 3 ст. 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках, за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору господарський суд може продовжити строк розгляду спору але не більш як на п'ятнадцять днів.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою від 03.07.2015 р. прийняв до розгляду апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» на рішення господарського суду Кіровоградської обл. від 08.06.2015 р. по даній справі і призначив до розгляду.

Двомісячний строк для розгляду апеляційної скарги закінчувався 03.09.2015 р. Сторони не заявили клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги, а тому в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.09.2015 р. до 10 год. 30 хвилн., про що сторони були повідомлені належним чином.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. № 782, у зв'язку з черговою відпусткою судді Кощеєва І.М. - члена постійно діючої колегії суддів, змінено склад колегії суддів.

П. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» встановлено, що рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених часиною третьою цієї статті.

Оскільки розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду № 782 від 02.09.2015 р. змінено склад колегії суддів, то перебіг процесуального строку вирішення справи починається з цієї дати заново.

03.09.2015 р. від представника відповідача до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв'язку з нез'явленнями в судове засідання представника скаржника і необхідністю витребування від позивача та відповідача додаткових доказів, колегія суддів відклала розгляд справи до 15.09.2015 р. до 10 год. 30 хвилн.

Ухвалою від 03.09.2015 р., у зв'язку з тим, що скаржник не з'явився у судове засідання, йому відмовлено у проведенні судового процесу в режимі відеоконференції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення в частині стягнення зменшення пені до 50 % від заявлених змінити та стягнути пеню в повному обсязі в розмірі 59 083,05 грн. В іншій частині рішення залишити без змін, оскільки вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає у відзиві, що на дату вирішення спору відповідачем не надано суду доказів на підтвердження надходження коштів за платіжними дорученнями на поточний рахунок позивача.

Отже, відповідач має право звернутися до банку, що його обслуговує, з вимогою про відшкодування збитків, які завдано цим банком, а право позивача на стягнення з банківської установи, яка обслуговує платника, шкоди не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами договору щодо оплати поставленої теплової енергії.

В той же час, позивач вважає, що господарським судом неправомірно зменшено розмір пені на 50 %. Так, ступінь виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем не змінився та відповідачем не вжито жодних заходів щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію. Крім того, поведінка відповідача спрямована на затягування судового процесу та відповідно сплати заборгованості.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, який був присутнім у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (постачальник) та ПрАТ "Кіровоградський інститут "Міськбудпроект" (споживач) укладено договір на виробництво та постачання теплової енергії № 212 від 07.10.2013.

Згідно п.1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію споживачу, а споживач зобов'язується використовувати теплову енергію та оплачувати її на умовах та в термін, визначені даним договором.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору теплова енергія постачається з метою центрального опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних цілей об'єктів споживача. Характеристика об'єктів споживача наводиться у додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно додатку № 1 до договору надання послуг по теплопостачанню здійснюється до приміщення розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 4, загальною площею 3579,10 кв.м. (а.с.17).

Відповідно до п. 4.2. договору споживач щомісячно, не пізніше ніж 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, оплачує вартість фактично поставленої постачальником теплової енергії.

Згідно до пункту 4.4. договору оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку за фактично спожиту теплову енергію через установу банку або касу підприємства.

Споживач оплачує за фактично спожиту теплову енергію згідно з діючими тарифами, затвердженими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування (п. 3.1. договору).

Договір діє з моменту підписання його сторонами до 18.10.2029 року (п. 8.1. договору).

З 01.12.2014 набрала чинності постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.11.2014р. № 607 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії". Зазначеною постановою з 01.12.2014 встановлені нові тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 1284,9 грн. за 1 Гкал без ПДВ, 1541,88 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ; для потреб інших споживачів - 1284,9 грн за 1 Гкал без ПДВ, 1541,88 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ; для потреб релігійних організацій - 746,8 грн. за 1 Гкал без ПДВ, 896,16 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ.

Протягом січня - лютого 2015 року постачальником на виконання умов договору поставлено споживачеві теплову енергію на загальну суму 211010,89 грн. та виставлено відповідні рахунки-фактури а саме: № 386 за січень 2015 на суму 83639,28 грн., № 386 від 24.02.2015 за лютий на суму 127371,61 грн. (а.с.18).

Однак, відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання, що призвело до виникнення станом на 08.04.2015 заборгованості в розмірі 127371,61 грн.

Наявності заборгованості підтверджує журнал-ордер і відомість по рахунку 3611 за 01.01.2015 - 08.04.2015, в якій зазначається, що станом на 01.03.2015 заборгованість ПрАТ "Кіровоградський інститут "Міськбудпроект" перед ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" складає 127371,61 грн (а.с. 20).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Порушенням зобов'язання за статтею 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено умови укладеного договору та не здійснено оплату за поставлену теплову енергію, що призвело до виникнення заборгованості за січень - лютий 2015 року в загальній сумі 127371,61 грн.

Відповідач заперечує проти позову в цій частині і зазначає, що несвоєчасна оплата поставленої теплової енергії в розмірі 127371,61 грн. сталась не з його вини, а через несвоєчасне виконання ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" платіжних доручень: № 77 від 05.02.2015 на суму 83639,28 грн (а.с.38) та №98 від 28.02.2015 на суму 43732,33 грн.

Проте, станом на дату вирішення спору у даній справі відповідачем не надано господарському суду доказів на підтвердження надходження коштів за вищезазначеними платіжними дорученнями на поточний рахунок позивача.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, за загальним правилом відповідальність за порушення зобов'язання особа несе у випадку наявності її вини у такому порушенні. Між тим, виключення з цього правила можуть встановлюватись законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, у випадку порушення грошового зобов'язання не можуть бути взяті до уваги доводи боржника про неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів або відсутність вини, у т.ч. внаслідок непереборних обставин.

Згідно пунктів 8.1. - 8.3 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня; банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів; банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку; банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки; за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до пунктів 32.1, 32.2. статті 32 цього Закону банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів; у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними; у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем; платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону; отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Отже, відповідач має право звернутися до банку, що його обслуговує, з вимогою про відшкодування збитків, які завдано цим банком, а право позивача на стягнення з банківської установи, яка обслуговує платника, шкоди не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами договору щодо оплати поставленої теплової енергії.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження сплати заборгованості перед позивачем, наявність вказаної заборгованості не заперечив, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 127371,61 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 59083,05 грн. пені та 16727,86 грн. штрафу.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 7.1.1. договору за прострочення терміну оплати за фактично спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 1,0% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та відключається в порядку, передбаченому п. 5.1.3. договору, а за прострочення понад 30 календарних днів споживач додатково сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно з розрахунком позивача, сума пені за період з 11.02.2015 року по 07.04.2015, нарахованої позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленої теплової енергії в січні 2015 на суму 83639,28 грн. становить 46838,00 грн., а за період з 11.03.2015 по 07.04.2015, нарахованої позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленої теплової енергії в лютому 2015 на суму 43732,33 грн становить 12245,05 грн. Тобто сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 59083,05 грн (розрахунок а.с.21).

Статтєюі 611 Цивільного кодексу України передбачсено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, згідно пункту 3 частини1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Обставинами, які мають істотне значення і можуть слугувати підставою для зменшення розміру пені, є вжиття відповідачем заходів для належного виконання зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг теплопостачання.

Тому, оцінюючи співрозмірність сум штрафних санкцій з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив суму нарахованої пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 50 %, що складає суму в розмірі 29541,52 грн.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору (п.7.1.1), колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно дійшов до висновку, що позовні вимоги ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" є обґрунтованими та правомірно задовольнив позов частково, стягнув з відповідача 127 371,61 грн. основного боргу; 29541,52 грн. пені; 16727,86 грн. штрафу; 496,08 грн. 3 % річних та 18189,01 грн. інфляційних втрат, а в іншій частині позову відмовив у задоволенні.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кіровоградський інститут Міськбудпроект» м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2015 р. у справі № 912/1286/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді О.С. Євстигнеєв

ОСОБА_2