Постанова

від 09.09.2015 по справі 914/4187/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа № 914/4187/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого- судді Бойко С. М.

суддів: Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Фіна Н.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача не з'явився

від 3-ті осіб 1, 2 не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів"

на рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2015 року

у справі № 914/4187/14 суддя Сухович Ю. О.

за позовом Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 АвальВ» , м.Київ, від імені якого діє Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 АвальВ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів", с.Угринів, Сокальський район, Львівська область

за участю третьої особи -1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«РомасВ» , м. Червоноград, Львівська область

за участю третьої особи -2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, м.Сокаль, Львівська область

про стягнення 1 086 060,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.2015 року, в справі №914/4187/14 позовні вимоги задоволено частково згідно заяви про зменшення позовних вимог. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів" на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 АвальВ» в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 АвальВ» :

- по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 - 288 202,24 грн. заборгованість по відсотках, 9 397,45 грн. пені за тілом кредиту, 26 095,58 грн. пені по відсотках;

- по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 - 565 866,15 грн. заборгованість по відсотках, 25 408,62 грн. - пені за тілом кредиту, 51 472,16 грн. - пені по відсотках.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позовних вимог, суд вказав укладений між відповідачем та позивачем договір поруки, умовами якого ОСОБА_6 "Агрофірма "Угринів" на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи - ОСОБА_5, які виникають з умов генерального кредитного договору№102 від 01.08.2007р., а саме повернути кредит, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених генеральним кредитним договором, а також виконати інші умови генерального кредитного договору в повному обсязі. Факт порушення боржниками ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичною особою ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитними договорами встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013р. у справі №5015/4807/12, що і стало підставою подання позову до поручителя - ОСОБА_6 ОСОБА_6 "Агрофірма "Угринів". Судом було частково відмовлено у стягненні пені за тілом кредиту, оскільки позивачем були допущені помилки при цого розрахунку.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.2015 року, в справі №914/4187/14 скасувати та прийняти нове яким стягнути на користь позивача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 823 511, 39 коп.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що вбачається за можливе визнання частково пені за кредитними договорами на загальну суму 58 030, 76 грн. та 765 480,63 грн. заборгованість по відсоткам.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти доводів апелянта, просив рішення господарського суду залишити без змін. При цьому позивач вказав, що кредитними договорами не збільшено період нарахування пені, банком здійснений перерахунок заборгованості по пені в межах шестимісячного строку відповідно до діючого законодавства та надані нові розрахунки заборгованості, що були долучені до заяви про уточнення вимог, які і суд задоволив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин і вважає розглянути спір за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Представник позивача, в судовому засіданні, заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2015 року, в справі №914/1933/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2007р. між відкритим акціонерним товариством В«ОСОБА_3 АвальВ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_3 АвальВ» ) (надалі - банк)) та громадянином України ОСОБА_5 (третя особа-2) (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія СМ №596874, виданий Сокальським РВ УМВС України у Львівській області 26.12.2003р.) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«РомасВ» (третя особа-1) було укладено генеральний кредитний договір №102 (надалі - кредитний договір).

За умовами п.1.1. генерального кредитного договору кредитор зобов'язувався надавати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках генерального договору між позичальниками та кредитором, і які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

Згідно п.1.2. генерального кредитного договору загальна сума фактичної заборгованості позичальників по наданих кредитором кредитних коштах в рамках договору в будь-який момент під час дії генерального договору не може перевищувати 495 000,00 грн. доларів США еквівалентом в гривні 2 500 000,00 грн.

Згідно п.1.3. генерального кредитного договору термін користування кредитними коштами за даним договором встановлюється до 31 липня 2017р.

Згідно ч.8 п.2.6. генерального кредитного договору забезпеченням генерального договору, є зокрема: порука ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів", код ЄДРПОУ 22395714.

Згідно п.9.1. генерального кредитного договору, договір набуває чинності з дати укладання та діє до часу повного погашення позичальниками заборгованості за кредитами (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, комісії, штрафів та пені).

01.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством В«ОСОБА_3 АвальВ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_3 АвальВ» ) та позичальником - ОСОБА_6 В«РомасВ» (третя особа-1), на виконання генерального кредитного договору, укладено кредитний договір №010/08-3/3076, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати третій особі-1 кредит в розмірі 985 000,00 грн., строком до 31.07.2017 року.

03.08.2007р. на виконання умов кредитного договору №010/08-3/3076, банком надано третій особі-1 (ОСОБА_6 В«РомасВ» ) кредит в розмірі 985 000,00 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок третьої особи-1, що підтверджується меморіальним ордером від 03.08.2007 року.

29.09.2011р. між Відкритим акціонерним товариством В«ОСОБА_3 АвальВ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_3 АвальВ» ) та позичальником - ОСОБА_5 (третя особа-2), на виконання генерального кредитного договору, укладено кредитний договір №010/42-0-1/116, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надано кредит в розмірі 1 718 213,00 грн., строком до 31.07.2017 року.

29.09.2011р., на виконання умов кредитного договору №010/42-0-1/116, банком надано третій особі-2 (ОСОБА_5Т.) кредит в розмірі 1 718 213,00 грн., шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок ОСОБА_5, що підтверджується меморіальним ордером №31 від 29.09.2011 року.

01.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством В«ОСОБА_3 АвальВ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_3 АвальВ» ) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів" (поручитель; відповідач) укладено договір поруки №102/3, за умовами п.1.2. якого ОСОБА_6 "Агрофірма "Угринів" на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи ОСОБА_5, які виникають з умов генерального кредитного договору№102 від 01.08.2007р., а саме повернути кредит в розмірі 495 000,00 доларів США еквівалентом у гривні 2500 000,00 грн., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених генеральним кредитним договором, а також виконати інші умови генерального кредитного договору в повному обсязі.

Згідно із п.1.9.1 кредитних договорів, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором, та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

За умовами п.2.5. договору поруки №102/3, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржниками боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок банку.

За умовами п.2.6. договору поруки №102/3, обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорі поруки.

Відповідно до умов п.10.6 генерального кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальниками умов договору та додаткових кредитних договорів до нього (зокрема, неповернення чи несвоєчасного повернення одержаних кредитних коштів, несплати відсотків за користування ними, а також несплати штрафних санкцій), кредитор має право погасити заборгованість в порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом звернення стягнення на майно чи кошти (в т.ч. третіх осіб), передані в забезпечення виконання взятих на себе позичальником зобов'язань.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013р. у справі №5015/4807/12 встановлено, що заборгованість: за кредитом по генеральному кредитному договору від 01.08.2007 року та кредитному договору №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. становить 744 454,59 грн., з яких заборгованість за кредитом 617 515,35 грн., заборгованість по відсотках 111 442,66 грн. та пеня 15 496,57 грн.; за кредитом по генеральному кредитному договору від 01.08.2007 року та кредитному договору №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. становить 1 869 514,64 грн., з яких заборгованість по кредиту 1 669 136,09 грн., заборгованість по відсотках 177 026,08 грн. та пеня 23 352,47 грн.

Вказаним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ромас", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Дукат" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" заборгованість по Генеральному кредитному договору від 01.08.2007 року та Кредитному договору від 01.08.2007 року №010/08-3/3076 в розмірі 744 454,59 грн., з яких: заборгованість за кредитом 617 515,35 грн., заборгованість по відсотках 111 442,66 грн., пеня 15 496,57 грн., 14889,09 грн. - судового збору. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Дукат" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" заборгованість по Генеральному кредитному договору від 01.08.2007 року та Кредитному договору від 29.09.2011 р. №010/42-0-1/116 в розмірі 1 869 514,64 грн., з яких заборговані по кредиту - 1 669 136,09 грн., заборгованість по відсотках 177 026,08 грн., пеня 23 352,47 грн., 37 390,29 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 1 - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ромас" заборгованості за Кредитним договором від 29.09.2011р. №010/42-0-1/116 в розмірі 1 869 514,64 грн. відмовлено.

Вказане рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій та набрало законної сили 17.10.2013р.

Відповідачем, як поручителем, не виконано умови генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р., кредитних договорів №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р., а також договору поруки №102/3 від 01.078.2007р., щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, відтак станом на 18.11.2014р. за розрахунками позивача загальний розмір заборгованості за вказаними договорами склав 3 541 424,46 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив лист №140-5-1-00/8-3563 від 27.10.2014р. до відповідача, як до поручителя боржників ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи ОСОБА_5, із вимогою про усунення порушень (про погашення заборгованості за генеральним кредитним договором №102 від 01.08.2007р., а також укладеними в його межах кредитними договорами №010/08-3/3076 від 01.08/.2007р., №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р.), та виконання протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання цієї вимоги виконати свої зобов'язання перед банком та в повному обсязі погасити заборгованість за нарахованими відсотками та пенею згідно кредитних договорів №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. за період з 01.10.2012р. по 22.10.2014р. в сумі - 1 413 571,51 грн. Проте, відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Оскільки зобов'язання відповідача, як поручителя, не виконано умови генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р., кредитних договорів №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р., а також договору поруки №102/3 від 01.078.2007р., щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позивач просить стягнути заборгованість, яка згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог становить 1 086 060,42 грн., а саме: по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 в сумі 355 999,37 грн., з яких 288 202,24 грн. заборгованість по відсотках, 41 701,55 грн. пеня за тілом кредиту, 26 095,58 грн. пеня по відсотках; по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 в сумі 730 061,05 грн., з яких 565 866,15 грн. заборгованість по відсотках, 112 722,74 грн. пеня за тілом кредиту, 51 472,16 грн. пеня по відсотках.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поруки №102/3 від 01.08.2007р., за умовами якого ОСОБА_6 "Агрофірма "Угринів" на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи - ОСОБА_5, які виникають з умов генерального кредитного договору№102 від 01.08.2007р., а саме повернути кредит, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених генеральним кредитним договором, а також виконати інші умови генерального кредитного договору в повному обсязі.

Частиною 1 статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі N 6-51цс11.

Факт порушення боржниками ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичною особою ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитними договорами встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013р. у справі №5015/4807/12, що і стало підставою подання позову до поручителя - ОСОБА_6 ОСОБА_6 "Агрофірма "Угринів".

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

27.10.2014р. позивач направив лист №140-5-1-00/8-3563 до відповідача, як до поручителя боржників: ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи - ОСОБА_5, із вимогою про усунення порушень (про погашення заборгованості за генеральним кредитним договором №102 від 01.08.2007р., а також укладеними в його межах кредитними договорами №010/08-3/3076 від 01.08/.2007р., №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р.), та виконання протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання цієї вимоги зобов'язання перед банком та в повному обсязі погасити заборгованість за нарахованими відсотками та пенею згідно кредитних договорів №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. за період з 01.10.2012р. по 22.10.2014р. в сумі - 1 413 571,51 грн. Проте, відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Відтак, відповідач був повідомлений про заборгованість боржників - ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи ОСОБА_5, при цьому не вжив заходів для її погашення.

Згідно ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1, ч.2 ст. 554 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Термін користування кредитними коштами за кредитними договорами №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. встановлений до 31 липня 2017 року.

Згідно п.2.4 договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за генеральним кредитним договором, банк має право звернутися до поручителя із вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою вказаною в договорі поруки (п. 2.6 договору поруки).

Як встановлено судом, позивач звертався із вимогою до відповідача про усунення порушень про погашення заборгованості за генеральним кредитним договором, а також укладеними в його межах кредитними договорами, яка останнім залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача частково визнав позовні вимоги на загальну суму 823 511,39 грн., а саме: по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 на загальну суму 276 582,74 грн., з яких 258 009,84 грн. заборгованість по відсотках, 8 441,84 грн. пені за тілом кредиту, 10 141,46 грн. пені по відсотках; по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 на загальну суму 546 928,65 грн., з яких 507 470,79 грн. заборгованість по відсотках, 22 782,49 грн. пені за тілом кредиту, 16 675,37 грн. пені по відсотках.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 - 288 202,24 грн. заборгованість по відсотках; по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 - 565 866,15 грн. заборгованість по відсотках колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок долучений до заяви про зменшення позовних вимог, підстави та правильність нарахування відсотків за користування грошовими коштами, судом першої інстанції підставно задоволені позовні вимоги частково.

Щодо стягнення з відповідача пені за тілом кредиту та пені по відсотках по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 - 41 701,55 грн. пені за тілом кредиту, 26 095,58 грн. - пені по відсотках; по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 - 112 722,74 грн. пені за тілом кредиту, 51 472,16 грн. пені по відсотках, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов п.10.2. генерального кредитного договору, за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами та комісій, передбачених п.1.3,2.2 генерального договору, позичальники сплачують кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення - для кредитів, наданих у національній валюті, або пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в іноземній валюті.

Відповідно до умов п.4.1.1. кредитного договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 та кредитного договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цими договорами строки, позичальники зобов'язані сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цих кредитних договорів.

Пунктом 2.7. договору поруки сторони узгодили, що при простроченні виконанні своїх обов'язків, як вони визначені а п.2.5. договору поруки, поручитель зобов'язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум за цим договором із застосуванням для її розрахунку валютного курсу НБУ на день сплати.

Перевіривши поданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок пені по тілу кредиту, суд першої інстанції вірно встановив, що при її нарахуванні позивач, в порушення вимог ч.6 ст.232 ГК України, неправильно визначив періоди прострочки, зокрема, нарахування проводив з 01.10.2012р. по 31.03.2013р.

Позивачем письмова вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом 30 календарних днів направлена 30.03.2012р. та отримана відповідачем 06.04.2012р. (вказане зазначено у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. у справі №5015/4807/12). Останній день сплати припав на 06.05.2012р., який є вихідним (субота) відтак, нарахування пені слід проводити з 08.05.2012р. (першого робочого дня) протягом шести місяців, тобто по 08.11.2012р.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не міг вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, судом першої інстанції самостійно проведено перерахунок суми пені по тілу кредиту за період з 01.10.2012р. по 08.11.2012р., за яким до стягнення підлягає за генеральним кредитним договором від 01.08.2007р. та кредитним договором №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. - 9 397,45 грн. пені за тілом кредиту, а за генеральним кредитним договором від 01.08.2007р. та Кредитним договором №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. - 25 408,62 грн. пені за тілом кредиту.

Апелянт зазначив, що нарахування пені за період 3-х років з посиланням на п.12.4. генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. являється неправомірним, оскільки згідно ст.258 ЦК України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені). Крім того, відповідач зазначає, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог вже втретє змінює суму позовних вимог та методику, спосіб та підхід для її визначення.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до умов п.8.4. кредитного договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 та кредитного договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 ці договори є невід'ємною частиною генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. У всьому, що не передбачено умовами даного договору, сторони керуються умовами генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. та чинним законодавством України.

Пунктом 1.1 генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. сторони погодили отримання кредиту в порядку і на умовах, визначених в додаткових договорах, що укладатимуться в рамках договору між позичальниками та кредитором і які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

Отже, кредитні договори: від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 та від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 є невід'ємною частиною генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р., а відтак положення генерального кредитного договору підлягають застосуванню до правовідносин за вказаним кредитним договором.

За умовами п.12.4 генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. сторони погодились, що до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Таким чином, у п.12.4 генерального кредитного договору сторонами правомірно збільшено встановлену п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовну давність до вимог про стягнення пені до 3 років.

Зважаючи на вищенаведене доводи апелянта про неправомірне нарахування позивачем пені за період 3-х років з посиланням на п.12.4. генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. є безпідставним.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задоволив позовні вимоги частково. З відповідача підлягає до стягнення 966 442,20 грн. з яких по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 в сумі 323 695,27 грн., з яких 288 202,24 грн. заборгованість по відсотках, 9 397,45 грн. - пені за тілом кредиту, 26 095,58 грн. - пені по відсотках; по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 в сумі 642 746,93 грн., з яких 565 866,15 грн. заборгованість по відсотках, 25 408,62 грн. - пені за тілом кредиту, 51 472,16 грн. - пені по відсотках.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області 08.06.2015 року, в справі №914/4187/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 14.09.2015 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.