Постанова

від 09.09.2015 по справі 911/783/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 911/783/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Мироновська А.О. - дов. б/н від 16.02.2015р.

Тарасенко В.М. - дов. б/н від 01.03.2015р.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» на рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2015р.

у справі № 911/783/15 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Рибний світ «Океанія»

про стягнення 104 953, 30 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Рибний світ «Океанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар»

про стягнення 65 323, 63 грн.

В судовому засіданні 09.09.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгар» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» про стягнення 104 953, 30 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 03/07-2012 про виконання робіт з фізичної охорони об'єкта від 03.07.2012р. та договором №31/12-2013 про надання послуг з охорони об'єкта, а тому просив суд стягнути з відповідача за договором № 31/12-2012 від 31.12.2013р. 52 887, 00 грн. заборгованості, 5 865, 38 грн. пені, 7 214, 40 грн. інфляційних втрат, за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р. 23 460, 00 грн. заборгованості, 2 528, 54 грн. пені, 2 997, 98 грн. інфляційних втрат, а також 10 000, 00 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

02.04.2015р. до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар» про стягнення 65 323, 63 грн. збитків (недостача товарів та запасів), заподіяних неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з охорони об'єкта № 03/07-2012 від 03.07.2012 р. та договором про надання послуг з охорони об'єкта № 31/12-2013 від 31.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2015р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

07.04.2015р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог в частині стягнення пені по договору про надання послуг з охорони об'єкта № 03/07-2012 від 03.07.2012 р., в якій позивач просив суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 2 932, 69 грн. пені за даним договором. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2015р. у справі №911/783/15 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгар» заборгованість за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013р. в сумі 65 966, 78 грн., з яких 52 887, 00 грн. боргу, 2 932, 69 грн. пені, 7 214, 40 грн. інфляційних втрат; заборгованість за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р. в сумі 28 986, 52 грн., з яких 23 460, 00 грн. боргу, 2 528, 54 грн. пені, 2 997, 98 грн. інфляційних втрат, 10 000, 00 грн. витрат на адвокатські послуги, 1 907, 15 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови в зустрічному позові скасувати та задовольнити зустрічний позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки не було надано належної оцінки зустрічному позову та фактам, викладеним у ньому. Крім цього, судом неправильно трактовано умови договору про охорону об'єкта, не досліджено наявні докази неналежного виконання умов договору зі сторони ТОВ «Асгар» та не застосовано до позивача вимоги ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» 28.05.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.07.2015р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.07.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 14.07.2015р.

13.07.2015р. від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли пояснення, в яких останній просив апеляційну скаргу задовольнити частково, а саме в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог та задовольнити зустрічні вимоги в повному обсязі.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.07.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.09.2015р.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2015р. заперечували проти доводів відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до них.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання апеляційної інстанції 09.09.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгар» (позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» (відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), замовник за договором) укладено договір № 03/07-2012 (далі - договір 1), відповідно до п. 1.1. якого виконавець власними силами і засобами здійснює фізичну охорону об'єкта замовника, а також матеріальних цінностей, зазначених в дислокації, що міститься в додатку до даного договору.

Пунктом 4.2. договору 1 сторони погодили, що вартість послуг за один місяць визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 3), який підписується уповноваженими представниками сторін на термін дії договору і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.3. договору 1 платежі за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок виконавця щомісяця, протягом 5 (п'яти) банківських днів місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги передбачені цим договором.

Відповідно до додатку № 1 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 2 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 03/07-2012 від 03.07.2012р. замовник передав, а виконавець прийняв під охорону нерухоме майно, яке належить замовнику, та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 46-А.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 03/07-2012 від 03.07.2012р. позивачем за первісним позовом було надано відповідачу за первісним позовом послуги з охорони на загальну суму 23 460, 00 грн. (в т. ч. ПДВ 3 910, 00 грн.), про що було складено акт надання послуг № 84 від 23.03.2014р. (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

На оплату наданих послуг з охорони за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р. за період з 01.03.2014р. по 23.03.2014р. відповідачеві за первісним позовом було виставлено рахунок № 116 від 21.03.2014р. на загальну суму 23 460, 00 грн. (в т. ч. ПДВ 3 910, 00 грн.).

Крім того, 31.12.2013р. між сторонами укладено договір № 31/12-2012 про надання послуг з охорони об'єкта (далі - договір 2), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону об'єкту замовника, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Є. Коновальця, 1Б згідно з дислокацією (додаток № 4) та відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.3. договору 2 сторони погодили, що розрахунок послуг за договором здійснюється замовником за безготівковим розрахунком в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця щомісяця, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Акту виконаних робіт, але не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури, але за умови виконання п. 2.1.7. та п. 3.1.9.

Відповідно до додатку № 3 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 4 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 31/12-2013 від 31.12.2013 року замовник передав, а виконавець прийняв під охорону наступне нерухоме майно: Магазин ТОВ «Рибний світ «Океанія», який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Є. Коновальця, буд. 1Б.

Додатковими угодами до договорів було погоджено вартість послуг, що надавались за ними в різні періоди.

Доказів визнання вказаних договорів чи додаткових угод до них недійсними суду надано не було.

На виконання умов договору № 31/12-2013 від 31.12.2013р. позивачем за первісним позовом було надано відповідачу за первісним позовом послуги з охорони на загальну суму 52 887, 00 грн., про що було складено акти надання послуг № 85 від 31.03.2014р. на суму 26 443, 50 грн. (в т. ч. ПДВ 4 407, 25 грн.) та № 159 від 30.04.2014р. на суму 26 443, 50 грн. (в т. ч. ПДВ 4 407, 25 грн.), належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

На оплату наданих послуг з охорони за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013р. за березень та квітень 2014р. відповідачеві за первісним позовом було виставлено рахунки № 117 від 26.03.2014р. на суму 26 443, 50 грн. (в т. ч. ПДВ 4 407, 25 грн.) та № 166 від 24.04.2014р. на суму 26 443, 50 грн. (в т. ч. ПДВ 4 407, 25 грн.).

Також на підтвердження надання послуг з охорони за договорами № 03/07-2012 від 03.07.2012р. та № 31/12-2013 від 31.12.2013р. відповідачеві за первісним позовом було видано податкові накладні № 40 від 23.03.2014р., № 35 від 31.03.2014р. та № 46 від 30.04.2014р., які відображені у складі податкових зобов'язань позивача за первісним позовом та податкового кредиту відповідача за первісним позовом.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договорів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем за первісним позовом було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договорами № 03/07-2012 від 03.07.2012р. та № 31/12-2013 від 31.12.2013р.

Про належне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача за первісним позовом претензій та повідомлень про порушення умов вказаних договорів.

Однак, всупереч умовам вказаних договорів, відповідач за первісним позовом за надані послуги з охорони розрахунок не провів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 76 347, 00 грн., а саме 23 460, 00 грн. за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р. та 52 887, 00 грн. за договором №31/12-2013 від 31.12.2013р., що і стало підставою для звернення позивача з первісним позовом до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.3. договору 1 платежі за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок виконавця щомісяця, протягом 5 (п'яти) банківських днів місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги передбачені цим договором.

Пунктом 4.3. договору 2 сторони погодили, що розрахунок послуг за договором здійснюється замовником за безготівковим розрахунком в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця щомісяця, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Акту виконаних робіт, але не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури, але за умови виконання п. 2.1.7. та п. 3.1.9.

Оскільки послуги з охорони, передбачені договорами 1 та 2, були повністю та належним чином надані позивачем за первісним позовом та прийняті відповідачем за первісним позовом, останній зобов'язаний згідно умов договорів 1 та 2 оплатити надані позивачем за первісним позовом послуги з охорони.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем за первісним позовом вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості в розмірі 76 347, 00 грн., а саме 23 460, 00 грн. за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р. та 52 887, 00 грн. за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013р., які доведені позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами, відповідачем за первісним позовом не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем за первісним позовом зобов'язання щодо оплати наданих послуг з охорони, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення 2 528, 54 грн. пені та 2 997, 98 грн. інфляційних втрат за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р., а також 2 932, 69 грн. пені (з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог) та 7 214, 40 грн. інфляційних втрат за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013р.

Відповідно до п. 4.7. договору № 03/07-2012 від 03.07.2012р. за порушення строків оплати послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Пунктом 4.5. договору № 31/12-2013 від 31.12.2013р. у випадку несвоєчасної оплати послуг за цим договором замовник сплачує штрафні санкції виконавцю - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми послуг за кожен день прострочення.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем за первісним позовом розрахунків пені, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 2 528, 54 грн. пені за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р. та 2 932, 69 грн. пені (з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог) за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013р. є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем за первісним позовом розрахунків інфляційних втрат, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 2 997, 98 грн. інфляційних втрат за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012р. та 7 214, 40 грн. інфляційних втрат за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013р. є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом витрати в розмірі 10 000, 00 грн., пов'язані з оплатою ним послуг адвоката,

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем за первісним позовом та Адвокатським об'єднанням «Група адвокатів України», в особі керуючого партнера Мироновської А.О., на момент розгляду справи в суді першої інстанції підтверджуються договором про надання юридичної допомоги № 16/02-15 від 16.02.2015р.

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатська компанія приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.3. договору для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатська компанія призначає: адвоката Мироновську А.О., юриста Тарасенко В.М.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що оплата за даним договором становить 10 000, 00 грн. за судове врегулювання наявної перед клієнтом заборгованості з боку ТОВ «Рибний світ «Океанія».

На виконання умов даного договору, позивачем за первісним позовом сплачено 10 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 25.02.2015р.

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія свідоцтва на ім'я Мироновської А.О. про право на заняття адвокатською діяльністю № 5316 від 28.09.2012р.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000, 00 грн. є співрозмірними з ціною позову, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Апелянт жодним чином не оскаржує рішення суду в частині задоволення первісного позову, однак не згоден з відмовою у задоволенні зустрічного позову про відшкодування збитків в розмірі 65 323, 63 грн., заподіяних, на його думку, неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом договірних зобов'язань за договорами № 03/07-2012 від 03.07.2012р. та № 31/12-2013 від 31.12.2013р.

В обґрунтування заявлених за зустрічним позовом вимог апелянт посилався на те, що відповідно до п. 3.1. договору № 03/07-2012 від 03.07.2012р. виконавець несе матеріальну відповідальність за шкоду, завдану майну замовника, внаслідок неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань за даним договором, якщо буде встановлена дійсна вина виконавця в їх допущенні, а також протиправними діями працівників останнього.

Згідно п. 5.2. договору № 31/12-2013 від 31.12.2013р. виконавець несе перед замовником матеріальну відповідальність за втрату та/або пошкодження та/або нестачу матеріальних цінностей за збитки нанесенні замовником в межах 50 відсотків від її вартості. Розмір збитків визначається за цінами на день заподіяння замовнику збитків та повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості матеріальних цінностей складеними у присутності уповноважених представників виконавця і звіреними з даними бухгалтерської звітності замовником. При виникненні у сторін розбіжностей щодо розміру заподіяної шкоди може бути за згодою сторін призначено експертизу, вартість якої оплачується сторонами порівну. У випадку, коли на експертизі наполягає одна із сторін, вартість послуг експерта попередньо оплачується цій же стороні. Якщо результат експертизи підтвердить правильність розрахунків сторонами, оплата експертизи в односторонньому порядку, друга сторона відшкодовує їй витрати по оплаті послуг експерта в повному обсязі. Спірні питання щодо вини виконавця та розміру відшкодування збитків вирішуються у визначеному чинним законодавством порядку.

В якості доказів завдання збитків, позивач за зустрічним позовом надав суду інвентаризаційні відомості, згідно яких, на його думку, ТОВ «Рибний світ «Океанія» зі сторони ТОВ «Асгар» було нанесено збитки на загальну суму 65 323, 63 грн. (а. с. 106-128).

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача за зустрічним позовом лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Виходячи з цього, позивач за зустрічним позовом повинен довести, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача за зустрічним позовом, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача за зустрічним позовом та заподіянням шкоди та її розмір.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та понесеними позивачем за зустрічним позовом збитками.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачу за зустрічним позовом жодні товарно-матеріальні цінності згідно додатків до договору чи актів приймання передачі ТОВ «Рибний світ «Океанія» не передавались, оскільки відповідно до додатку № 1 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 2 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 03/07-2012 від 03.07.2012р. замовник передав, а виконавець прийняв під охорону нерухоме майно, яке належить замовнику, та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 46-А; відповідно до додатку № 3 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 4 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 31/12-2013 від 31.12.2013р. замовник передав, а виконавець прийняв під охорону наступне нерухоме майно: Магазин ТОВ «Рибний світ «Океанія», який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Є. Коновальця, буд. 1Б.

Таким чином ТОВ «Асгар» не може нести матеріальної відповідальності за товарно-матеріальні цінності, які не були передані йому в установленому законом порядку.

Інші доводи позивача за зустрічним позовом (апелянта) щодо необхідності відшкодування ТОВ «Асгар» заподіяних йому збитків, пов'язаних з нестачею товару, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до позивача за первісним позовом положень ст. ст. 216, 218 ГП України.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача за зустрічним позовом та заподіянням шкоди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у розмірі 65 323, 63 грн. (недостача товару та запасів), отже заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 24.04.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» на рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2015р. у справі № 911/783/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2015р. у справі № 911/783/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/783/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала