Постанова

від 24.11.2015 по справі 911/783/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 911/783/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ "Океанія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі№ 911/783/15 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асгар" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ "Океанія" простягнення 104953,30 грн. та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ "Океанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асгар" простягнення 65323,63 грн., за участю від представників сторін від позивача:Тарасенко В.М. (довіреність від 02.06.2015 № б/н), Мироновська А.О. (довіреність від 02.06.2015 № б/н), від відповідача: Василюк І.С. (довіреність від 02.07.2015 № 02/07/1),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Асгар" у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ "Океанія", з урахуванням уточнень, про стягнення 52887 грн. боргу за договором про надання послуг з охорони об'єкта № 31/12-2013 від 31.12.2013, 5865,38 грн. пені, 7214,40 грн. інфляційних втрат; 23460 грн. боргу за договором про надання послуг з охорони об'єкта № 03/07-2012 від 03.07.2012, 2932,69 грн. пені, 2997,98 грн. інфляційних втрат; 10000 грн. правової допомоги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ "Океанія" 02.04.2015 подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгар" про відшкодування 65323,63 грн. збитків завданих неналежним виконанням договірних зобов'язань за договорами охорони.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2015 (суддя Мальована Л.Я.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 911/783/15 (у складі колегії суддів: Скрипки І.М. - головуючого, Гончарова С.А., Шаптали Є.Ю.) первісний позов повністю задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний світ "Океанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгар" заборгованість за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013 у сумі 65966,78 грн., з яких: 52887 грн. боргу, 2932,69 грн. пені, 7214,40 грн. інфляційних втрат; заборгованість за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012 у сумі 28986,52 грн., з яких: 23460 грн. боргу, 2528,54 грн. пені, 2997,98 грн. інфляційних втрат, 10000 грн. витрат на адвокатські послуги, 1907,15 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом повністю відмовлено.

Не погоджуючись постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 911/783/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ "Океанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у повному обсязі; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2015 щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, і прийняти нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асгар" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибний світ "Океанія" (замовник) 03.07.2012 укладено договір № 03/07-2012 (договір відповідно до пункту 1.1. якого, виконавець власними силами і засобами в погоджені дні та години здійснює фізичну охорону об'єкта замовника, а також матеріальних цінностей, зазначених в дислокації, що міститься в додатку до даного договору.

Пунктом 4.2. договору 1 сторонами погоджено, що вартість послуг за один місяць визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 3), який підписується уповноваженими представниками сторін на термін дії договору, і є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 4.3. договору 1, платежі за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок виконавця щомісяця, протягом 5 (п'яти) банківських днів місяця, наступного за місяцем у якому надавались послуги передбачені цим договором.

Відповідно до додатку № 1 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 2 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 03/07-2012 від 03.07.2012, замовник передав, а виконавець прийняв під охорону нерухоме майно, яке належить замовнику, та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 46-А.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 03/07-2012 від 03.07.2012 позивачем за первісним позовом надано відповідачу за первісним позовом послуги фізичної охорони об'єктів на загальну суму 23460, 00 грн., у тому числі 3910 грн. ПДВ, що підтверджується актом надання послуг № 84 від 23.03.2014.

На оплату наданих послуг фізичної охорони об'єктів за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012 за період з 01.03.2014 до 23.03.2014 відповідачеві за первісним позовом виставлено рахунок № 116 від 21.03.2014 на загальну суму 23460, 00 грн., у тому числі 3910 грн. ПДВ.

Крім цього, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асгар" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибний світ "Океанія" (замовник) 31.12.2013 укладено договір № 31/12-2012 про надання послуг з охорони об'єкта (договір 2), відповідно до пункту 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону об'єкта замовника, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Є. Коновальця, 1Б згідно з дислокацією (додаток № 4), та відповідно до умов договору.

Пунктом 4.3. договору 2 сторонами погоджено, що розрахунок послуг за договором здійснюється замовником за безготівковим розрахунком в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця щомісяця, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт, але не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури, але за умови виконання пункту 2.1.7. та пункту 3.1.9.

Відповідно до додатку № 3 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 4 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 31/12-2013 від 31.12.2013 замовник передав, а виконавець прийняв під охорону наступне нерухоме майно: магазин ТОВ "Рибний світ "Океанія", який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Є. Коновальця, буд. 1Б.

Додатковими угодами до договорів погоджено вартість послуг, що надавались в різні періоди.

На виконання умов договору № 31/12-2013 від 31.12.2013 позивачем за первісним позовом надано відповідачу за первісним позовом послуги фізичної охорони об'єктів на загальну суму 52887 грн., що підтверджується актами надання послуг № 85 від 31.03.2014 на суму 26443, 50 грн., у тому числі 4407, 25 грн. ПДВ та № 159 від 30.04.2014 на суму 26443, 50 грн., у тому числі 4407, 25 грн. ПДВ.

На оплату наданих послуг фізичної охорони об'єктів за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013 за березень та квітень 2014 року відповідачеві за первісним позовом виставлено рахунки № 117 від 26.03.2014 на суму 26443, 50 грн., у тому числі 4407, 25 грн. ПДВ та № 166 від 24.04.2014 на суму 26443, 50 грн., у тому числі 4407, 25 грн. ПДВ.

На підтвердження надання послуг фізичної охорони об'єктів за договорами № 03/07-2012 від 03.07.2012 та № 31/12-2013 від 31.12.2013 відповідачеві за первісним позовом видано податкові накладні № 35 від 31.03.2014, № 40 від 23.03.2014, № 46 від 30.04.2014, які відображені у складі податкових зобов'язань позивача за первісним позовом та податкового кредиту відповідача за первісним позовом.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем за первісним позовом належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договорами № 03/07-2012 від 03.07.2012 та № 31/12-2013 від 31.12.2013, що підтверджується відсутністю претензій від відповідача.

Відповідач за первісним позовом за надані послуги фізичної охорони об'єктів розрахунку не провів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 76347, 00 грн., зокрема, 23460 грн. за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012 та 52887 грн. за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що послуги з охорони, передбачені договорами 1 та 2, повністю та належним чином надані позивачем за первісним позовом та прийняті відповідачем за первісним позовом, тому останній зобов'язаний згідно з умовами договорів 1 та 2 оплатити надані позивачем за первісним позовом послуги фізичної охорони обєктів.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 76347 грн., зокрема, 23460 грн. за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012та 52887 грн. за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013.

У зв'язку з простроченням відповідачем за первісним позовом зобов'язання щодо оплати наданих послуг фізичної охорони об'єктів, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення 2528,54 грн. пені та 2997,98 грн. інфляційних втрат за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012, 2932,69 грн. пені та 7214,40 грн. інфляційних втрат за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 4.7. договору № 03/07-2012 від 03.07.2012, за порушення строків оплати послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Пунктом 4.5. договору № 31/12-2013 від 31.12.2013 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг за цим договором замовник сплачує штрафні санкції виконавцю - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми послуг за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом 2528,54 грн. пені за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012 та 2932,69 грн. пені за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом 2997,98 грн. інфляційних втрат за договором № 03/07-2012 від 03.07.2012 та 7214,40 грн. інфляційних втрат за договором № 31/12-2013 від 31.12.2013.

Крім цього, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 10000 грн. витрат на послуги адвоката.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до вимог частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі судових витрат тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Судами встановлено, що правовідносини між позивачем за первісним позовом та Адвокатським об'єднанням "Група адвокатів України", в особі керуючого партнера Мироновської А.О., підтверджуються договором про надання юридичної допомоги № 16/02-15 від 16.02.2015.

Відповідно до пункту 1.1. договору, клієнт доручає, а адвокатська компанія приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 2.3. договору, для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатська компанія призначає: адвоката Мироновську А.О., юриста Тарасенко В.М.

Пунктом 4.2. договору сторонами погоджено, що оплата за договором становить 10000 грн. за судове врегулювання наявної перед клієнтом заборгованості зі сторони ТОВ "Рибний світ "Океанія".

На виконання умов даного договору, позивачем за первісним позовом сплачено 10000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 25.02.2015.

Крім цього, в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія свідоцтва на ім'я Мироновської А.О. про право на заняття адвокатською діяльністю № 5316 від 28.09.2012.

Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що витрати на послуги адвоката у розмірі 10000 грн. є співрозмірними з ціною позову, тому підлягають задоволенню.

В обґрунтування заявлених за зустрічним позовом вимог скаржник посилається на те, що відповідно до пункту 3.1. договору № 03/07-2012 від 03.07.2012, виконавець несе матеріальну відповідальність за шкоду, завдану майну замовника, внаслідок неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань за даним договором, якщо буде встановлена дійсна вина виконавця в їх допущенні, а також протиправними діями працівників останнього.

Згідно з пунктом 5.2. договору № 31/12-2013 від 31.12.2013, виконавець несе перед замовником матеріальну відповідальність за втрату та/або пошкодження та/або нестачу матеріальних цінностей за збитки нанесенні замовником в межах 50 відсотків від її вартості. Розмір збитків визначається за цінами на день заподіяння замовнику збитків та повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості матеріальних цінностей складеними у присутності уповноважених представників виконавця і звіреними з даними бухгалтерської звітності замовником. При виникненні у сторін розбіжностей щодо розміру заподіяної шкоди може бути за згодою сторін призначено експертизу, вартість якої оплачується сторонами порівну. У випадку, коли на експертизі наполягає одна із сторін, вартість послуг експерта попередньо оплачується цій же стороні. Якщо результат експертизи підтвердить правильність розрахунків сторонами, оплата експертизи в односторонньому порядку, друга сторона відшкодовує їй витрати по оплаті послуг експерта в повному обсязі. Спірні питання щодо вини виконавця та розміру відшкодування збитків вирішуються у визначеному чинним законодавством порядку.

Позивачем за зустрічним позовом надано інвентаризаційні відомості, згідно з якими, на його думку, завдані збитки відповідачем у розмірі 65323,63 грн.

Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача за зустрічним позовом лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Таким чином збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина заподіювача шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Виходячи з цього, позивач за зустрічним позовом повинен довести, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача за зустрічним позовом, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача за зустрічним позовом та заподіянням шкоди та її розмір.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з судом першої інстанції, дійшов до правильного висновку про відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та понесеними позивачем за зустрічним позовом збитками.

Крім цього, судами встановлено, що відповідачу за зустрічним позовом товарно-матеріальні цінності згідно з додатками до договору чи актів приймання передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибний світ "Океанія" не передавались, оскільки відповідно до додатку № 1 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 2 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 03/07-2012 від 03.07.2012, замовник передав, а виконавець прийняв під охорону нерухоме майно, яке належить замовнику, та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 46-А; відповідно до додатку № 3 (акт прийому об'єкта під охорону) та додатку № 4 (дислокація № 1 об'єктів, що охороняються) до договору № 31/12-2013 від 31.12.2013, замовник передав, а виконавець прийняв під охорону наступне нерухоме майно: магазин ТОВ "Рибний світ "Океанія", який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Є. Коновальця, буд. 1Б.

Суди дійшли до правильного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгар" не може нести матеріальної відповідальності за товарно-матеріальні цінності, які не передані йому у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача за зустрічним позовом та заподіянням шкоди, суди дійшли до правильного висновку про безпідставність вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у розмірі 65 323, 63 грн. (недостача товару та запасів).

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 911/783/15 Господарського суду Київської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний світ "Океанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 911/783/15 Господарського суду Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 911/783/15 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.