Постанова

від 15.09.2015 по справі 915/1034/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.Справа № 915/1034/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Петрова М.С., Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 06.07.2015р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ-Росток»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015р.

по справі № 915/1034/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ-Росток»

про повернення майна та стягнення штрафу

Встановила:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ- Росток» сівалку зернову пневматичну (Lеmken) солитер-12/1200 К-05, 2010р.в., заводський номер №273358 та передати її Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг»; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «СТ-Росток» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» штраф в сумі 150 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що майно, про витребування котрого пред'явлено позов, утримується відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки відповідач в порушення умов п.3.2. договору не повернув позивачу його майно, яке було передане на зберігання згідно з договором зберігання від 20.08.2012 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015р. (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «СТ-Росток» сівалку зернову пневматичну (Lemken) солитер-12/1200 К-DS, 2010 р.в., заводський номер №273358 та передано її Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «СТ-Росток» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» штраф в сумі 150 000 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «СТ-Росток» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» 22 980 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ-Росток» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14 вересня 2015 року на електронну адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ-Росток» клопотання про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи клопотання сторона зазначила, що не має можливості взяти участі у судовому засіданні у зв'язку із тим, що представник апелянта знаходиться на лікарняному.

Судова колегія відхилила зазначене клопотання, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ-Росток» не обґрунтувало наявності поважних причини неявки представника та не надала належні докази в підтвердження своїх доводів. Відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити до суду іншого представника.

Крім того, апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ-Росток» (Зберігач) був укладений договір зберігання, за умовами якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання та зобов'язався повернути у схоронності техніку, асортимент, кількість та вартість якої визначається сторонами у специфікації.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що майно за цим договором передається йому на зберігання терміном до 15.03.2013 року.

Відповідно до п.1.4 договору зберігання сторони погодили, що до зберігача не переходить право власності на майно, яке передається йому на зберігання за цим договором.

Згідно пункту 7.1 договору зберігання цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їхніми печатками і діє до закінчення строку зберігання згідно п.2.1 цього договору.

У відповідності до п.3.2.5 договору зберігання, відповідач зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту припинення дії цього договору повернути позивачу майно зі зберігання у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що зберігання майно передаватиметься позивачем на зберігання відповідачу та повертатиметься після зберігання відповідачем позивачу на території виставкового майданчика позивача, який розташований за адресою: м. Миколаїв, пр-т. ОСОБА_2, 113.

На виконання умов договору та згідно до специфікації до договору від 20.08.2012 року позивач передав відповідачу на зберігання сівалку зернову пневматичну (Lemken) солитер-12/1200 К-DS, 2010 р.в., заводський номер №273358, загальною вартістю 999 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі.(а.с.9)

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом часу, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Ст. 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За положеннями ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення чинного законодавства та умов договору відповідач не повернув позивачу його майно, яке було передане на зберігання.

Пунктом 3.1.5 договору зберігання сторони визначили, що позивач має право у будь-який час вимагати у відповідача повернення переданого йому на зберігання майна.

Керуючись п.3.1.5. договору зберігання позивач 27.02.2015 року направив відповідачу цінним листом з описом вкладення вимогу про повернення майна №73 від 27.02.2015р. Дана вимога була одержана відповідачем 05.03.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення, яка залишилась без належного реагування відповідачем.

Договір припинив свою дію 15.03.2013 року. Майно мало бути повернуто відповідачем позивачу до 18.03.2013р. включно. Прострочення по виконанню даного зобов'язання почалось з 19.03.2013 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вправі витребувати своє майно у відповідача, оскільки воно фактично знаходиться у незаконному володінні, у зв'язку з чим вимога позивача щодо вилучення у відповідача сівалки зернової пневматичної (Lеmken) солитер-12/1200 К-05, 2010 р.в., заводський номер №273358 та передачі її Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 150 000,00 грн. судова колегія виходить з наступного.

Пунктом 4.2. договору зберігання передбачено, що у разі порушення відповідачем строків виконання своїх обов'язків згідно п.3.2.5. п.3.2. договору зберігання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожен день порушення. Прострочення по поверненню відповідачем майна позивачу почалось з 19.03.2013 р. та триває по сьогоднішній день.

Таким чином, розмір штрафу згідно п. 4.2. договору зберігання за порушення п.3.2.5. та п.3.2. договору складає: 999 000,00 (вартість майна)*1%(розмір штрафу)*730 днів (з 19.03.13 по 19.03.15)=7 292 700 грн.

Проте, враховуючи розмір судового збору, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф згідно п.4.2. договору лише в сумі 150 000 грн., тобто лише 2% від належної суми штрафу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Отже, враховуючи положення норм чинного законодавства України та умови договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно задоволення вимоги ТОВ «Техноторг» про стягнення з ТОВ Компанія " СТ- Росток" штрафу у розмірі 150 000,00 грн.

Апелянтом у скарзі не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги відносно порушень судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не приймаються до уваги, оскільки скаржник не зазначив, у чому саме полягає порушення судом норм процесуального права і яким чином зазначене вплинуло на правильність рішення у справі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд всебічно та повно дослідив всі обставини справи , дав належну оцінку наявним у ній доказам і правильно застосувавши норми матеріального права обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсягу і правові підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишається колегією без змін.

Керуючись ст.ст. 85,99,101, 103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «СТ-Росток» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015р. по справі № 915/1034/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 17.09.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.С. Петров

Суддя Г.П. Разюк