Постанова

від 10.09.2015 по справі 922/2559/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа № 922/2559/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Білоусової Я.О., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - старший прокурор -Зливка К.О. - посвідчення від 06.12.2012р. №013773;

від 1-го відповідача - не з'явився;

від 2-го відповідача - ОСОБА_1- за довіреністю від 14.06.2015р.,

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015р.

у справі № 922/2559/15

за позовом заступника прокурора Київського району міста Харкова, м. Харків

до 1-го відповідача : Харківської міської ради, м. Харків

до 2-го відповідача : Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний», м. Харків

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі №922/2559/15 (суддя Жигалкін І.П.) відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Київського району міста Харкова про визнання незаконним та скасування п.8.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 29.04.2009р. №85/09; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №030326, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові та зобов'язання ОК «ЖБК «СБС Сонячний» передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 3,8926 га з кадастровим номером 6310136600:04:004:0051, про що скласти акт прийому-передачі (т.2,а.с.5-26).

Рішення суду з посиланням на статтю 44 Конституції України, статті 1, 41, 116 ЗК України, статті 4, 81, 83, 87,89, 91, 92,100 ЦК України, статті 24,27,29,30, 41 Закону України «Про кооперацію» мотивоване тим, що: по-перше, Закон України «Про кооперацію» та Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186, не співвідносяться між собою як законодавчий та підзаконний акт; по-друге, Господарський кодекс України не містить будь-яких обмежень для ЖБК щодо його створення, а Земельний кодекс України - в частині отримання останнім земельних ділянок для житлового будівництва; по-третє, Житловий кодекс УРСР не може застосовуватись до приватноправових відносин, учасником яких є ЖБК, оскільки він регулює тільки відносини державного або комунального житлового фондів; по-четверте, установчі документи Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» відповідають вимогам чинного законодавства та його державну реєстрацію не скасовано; по-п'яте, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язок органу місцевого самоврядування перевіряти та враховувати мету створення кооперативу, оскільки мета створення ЖБК як юридичної особи виходить саме з правової сутності цієї юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію» та ЦК України, та не відповідає сутності цивільно-правових відносин, з приводу яких виник спір; по-шосте, рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а скасування такого акту не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права має вирішуватись за нормами цивільного законодавства; по-сьоме, поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрями його діяльності та не є тотожними; по-восьме, створення ОК «ЖБК СБС «Сонячний» відбулося не лише на підставі норм ЖК УРСР та Примірного Статуту, а й відповідно до положень Закону України «Про кооперацію», нормами якого визначена інша процедура організації діяльності і створення житлово-будівельних кооперативів. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Крім того, суд зазначає, що враховуючи практику Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо припинення права власності приватної особи на майно внаслідок певних порушень, допущених з боку органу публічної влади при прийнятті рішення про передачу майна у власність, обґрунтованим є висновок про те, що порушення, допущені відповідачем (органом місцевого самоврядування) при прийнятті рішення про передачу у власність спірного майна, не може бути підставою для позбавлення юридичної особи приватного права власності на земельну ділянку. В частині позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянки серії ЯД№030326, яким зареєстровано право постійного користування землею, договір оренди землі та вимоги про зобов'язання ОК «ЖБК «СБС Сонячний» передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 6,0794га, про що скласти акт прийому-передачі, місцевий господарський суд зазначив, що ці вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним та скасування п.8.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради, а тому не підлягають задоволенню.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі №922/2559/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що норми Житлового кодексу України є спеціальними по відношенню до норм Закону України «Про кооперацію», що відображено у статті 5 даного Закону. Крім того, на думку апелянта, Харківська міська рада у відповідності до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при прийнятті спірного рішення зобов'язана була встановити правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «СБС Сонячний». Також, апелянт зазначає, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і фактично є обслуговуючим кооперативом, а, відповідно, не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, а тому у органу місцевого самоврядування не будо достатніх правових підстав для безоплатної передачі йому спірної земельної ділянки. За таких обставин, на думку апелянта, рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, і воно слугувало подальшому оформленню державного акту на право власності на земельну ділянку, а отже право власності на земельну ділянку виникло через порушення норм чинного законодавства і, відповідно державний акт на право власності не відповідає законодавству та порушує права власника, а саме територіальної громади.

Відзивом від 31.07.2015р. ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний»

заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. При цьому зазначає, що застосування норм ЖК УРСР та Примірного статуту як спеціальних норм по відношенню до норм Закону України «Про кооперацію» відносно умов та суб'єктів створення приватних житлово-будівельних кооперативів в України є необґрунтованим, оскільки спеціальна норма не може бути прийнята на 20 років раніше за загальну норму. Також вказує на те, що на момент створення ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» діяли законодавчі акти України, які регулюють порядок створення приватного кооперативу, які не містять вказівок на обов'язковість дотримання житлово-будівельними кооперативами при їх створенні умов, викладених в статтях 133,135,137 ЖК УРСР, Примірного статуту, на які посилається позивач. Крім того, зазначає, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено повноважень місцевої ради щодо організації житлово-будівельних кооперативів та контролю за їх діяльністю.

Відзивом від 04.08.2015р. Харківська міська рада також заперечує проти вимог апеляційної скарги та вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні. При цьому зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі, а за напрямами діяльності кооперативи можуть бути: сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городничими, гаражними, торгівельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними, тощо, таким чином при створенні кооперативу його засновники повинні визначитись з типом та напрямом його діяльності. ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» створений у відповідності до Закону України «Про кооперацію», який є спеціальним, а тому норми ЖК УРСР та Примірного статуту не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги і просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі №922/2559/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» ( 2-й відповідач) заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі №922/2559/15 законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги -безпідставними.

Харківська міська рада (1-й відповідач) належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.100).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника 1-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Статут обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» затверджено рішенням установчих зборів ОК «ЖБК «СБС Сонячний», протокол від 02.02.2009р., та 04.02.2009р. виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи. Запис №14801020000043345 (т.1,а.с.30-45).

Пунктами 1.3, 1.3.1 Статуту «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» встановлено, що відповідно до завдань та характеру діяльності (за своїм типом) кооператив є обслуговуючим. За напрямком діяльності кооператив є житлово-будівельним.

Засновниками кооперативу є: ТОВ Консалтингова фірма «ДІ ЕН ПІ»; ОСОБА_2, ОСОБА_3 Засновники кооперативу є членами кооперативу (пункти 1.4-1.5 Статуту).

Згідно із пунктами 2.1,2.2 Статуту кооператив є юридичною особою, що утворена фізичними та юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб, спрямованих на будівництво та обслуговування житлового фонду кооперативу на засадах самоврядування. Кооператив є неприбутковою організацією. Кооператив не має на меті отримання прибутку. Кооператив не має права самостійно вести діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

У пункті 3.1 Статуту зазначено, що кооператив створюється з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, будинків садибного типу, а також для наступної експлуатації та управління цими житловими будинками.

Пунктом 4.2 Статуту визначені зобов'язання кооперативу, до яких, зокрема, віднесено забезпечення фінансування будівництва житлових будинків, своєчасно здійснювати ремонт житлових будинків, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання житлових будинків, вести облік своїх членів, забезпечувати виконання вимог Статуту кооперативу тощо.

Статтею 6 Статуту визначений порядок набуття та припинення членства у кооперативі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Обслуговуючого кооперативу «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» є будівництво житлових та нежитлових будівель (т.1,а.с.176).

З матеріалів справи вбачається, що згідно додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради від 29.04.2009р. №85/09 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» (витяг) передано Обслуговуючому кооперативу «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» функції замовника для будівництва об'єкту зі зміною його функціонального призначення для будівництва житлової забудови по Білгородському шосе,2; надано Обслуговуючому кооперативу «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» земельну ділянку по Білгородському шосе, 2 у власність загальною площею 3,8926га, в межах договору оренди землі від 15.11.2007р. №340767100174, за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, з урахуванням знесення будівель, будівництво виконати до 21.02.2012р. (т.1,а.с.164).

На підставі вказаного рішення 33 сесії Харківської міської ради від 29.04.2009р. №85/09 ОК «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» видано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно якого останній є власником земельної ділянки 3,8926га, яка розташована у м. Харкові, Білгородське шосе,2 у межах згідно з планом та з цільовим призначенням для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, з урахуванням знесення будівель (т.1,а.с.161).

21.04.2015р. заступник прокурора Київського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та ОК «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» про: визнання незаконним та скасування п.8.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради від 29.04.2009р. №85/09 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування»; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №030326, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного кадастру у місті Харкові та зобов'язання та ОК «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 3,8926 з кадастровим номером 6310136600:04:004:0051, про що скласти акт прийому-передачі (т.1,а.с.4-13). Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішення міської ради прийнято у супереч ст.41 ЗК України, ст.ст.133,135,137ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, оскільки ОК «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» створено всупереч цих норм. Також зазначає, що при вирішенні питання, яким нормативним актом слід керуватися при створенні ЖБК: ст.7 Закону України «Про кооперацію» чи Примірним статутом, необхідно врахувати, що зазначені нормативні акти співвідносяться, як загальний (Закон України «Про кооперацію») та спеціальний (Примірний статут), а отже підлягають застосуванню норми спеціального нормативно-правового акту. Також зазначає, що вказаний кооператив фактичного є обслуговуючим, оскільки його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам житлово-будівельного кооперативу, а члени кооперативу не мають права на поліпшення житлових умов.

07.05.2015р. Харківською міською радою подана до місцевого господарського суду заяву про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки, особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, зокрема, щодо надання земельних ділянок у даному випадку виступає відповідачем (т.1,а.с.180-185).

17.06.2015р. ОК «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» подано заяву про застосування позовної давності з підстав обізнаності прокурора, починаючи з червня 2009року (оприлюднення у газеті «Харьковские известия») про наявність оскаржуваного рішення міської ради та не вчинення ним жодних заходів прокурорського нагляду (т.1,а.с.231-240).

22.06.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.2,а.с.5-26).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду є вимога про визнання незаконним та скасування п.8.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради від 29.04.2009р. №85/09 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування»; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №030326, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного кадастру у місті Харкові та зобов'язання та ОК «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 3,8926 з кадастровим номером 6310136600:04:004:0051, про що скласти акт прийому-передачі.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

Положеннями частини 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Прокурор як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі стверджує, що Харківська міська рада у відповідності до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при прийнятті спірного рішення зобов'язана була встановити правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «СБС Сонячний». Також, апелянт зазначає, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» (надалі ОК «ЖБК «СБС Сонячний») не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і фактично є обслуговуючим кооперативом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про кооперацію» кооперативи - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (стаття 3 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до статті 94 ГК України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

З наведеної норми права вбачається, що кооперативи поділяються на типи та за напрямками діяльності, а отже поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрями діяльності кооперативу та не є тотожними.

Пунктами 1.3.1, 2.1, 2.2, 3.1 Статуту ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» встановлено, що за напрямком діяльності кооператив є житлово-будівельним. Кооператив є юридичною особою, що утворена фізичними та юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб, спрямованих на будівництво та обслуговування житлового фонду кооперативу на засадах самоврядування. Кооператив є неприбутковою організацією, не має на меті одержання прибутку. Кооператив створюється з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, будинків садибного типу, а також для наступної експлуатації та управління цими житловими будинками.

З наведеного вбачається, що положення Статуту ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» в частині мети створення та напрямкам діяльності не суперечать вимогам Закону України «Про кооперацію», Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту.

Порядок створення кооперативу регулюється статтею 7 Закону України «Про кооперацію», якою встановлено, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Доводи апелянта про те, що ЖК УРСР є спеціальним нормативним актом по відношенню до Закону України «Про кооперацію» з посиланням на статтю 5 цього Закону не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказана стаття визначає особливості функціонування лише сільськогосподарської кооперації з посиланням на Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» , особливостей функціонування житлового кооперативу вона не визначає та не містить відсилочних норм.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначений перелік документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, з визначенням додаткового пакету документів для окремих видів юридичних осіб, зокрема, фермерського господарства.

Жодних особливостей для державної реєстрацію кооперативу (житлово-будівельного) вимогами вказаного Закону не передбачено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що установчі документи ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 33ГПК України, які б свідчили про те, що 2-й відповідач не є житловим кооперативом за типом його діяльності та створений з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Обслуговуючого кооперативу «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» є будівництво житлових будівель (т.1,а.с.176).

З системного аналізу положень Статуту ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» та враховуючи відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виду діяльності ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний», він створений саме з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва багатоквартирних будинків, що відповідає вимогам Закону України «Про кооперацію» та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР 30.04.1985р. N186.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що предметом позову прокурора, зокрема є вимога про визнання незаконним та скасування п.8.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради від 29.04.2009р. №85/09 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування».

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

З урахуванням положень, викладених у рішенні Конституційного суду України 16.04.2009р. N 7-рп/2009, рішення Харківської міської ради (як суб'єкта владних повноважень) про передачу кооперативу у власність земельної ділянки в частині його оскарження є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Аналогічна правова позиція викладена у поставі Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а14, у якій зазначено, що позов предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. У разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Отже, Харківський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність заявленої прокурором вимоги про визнання незаконним та скасування п.8.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради від 29.04.2009р. №85/09 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування», оскільки він вичерпав свою дію фактом його виконання, а у ОК «Житлово-будівельний кооператив «СБС Сонячний» виникло право власності на майно і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з позовом до місцевого господарського суду звернувся прокурор без визначення органу, в інтересах якого він діє та не зазначив у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Приписами статті 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У пункті 2 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. N3-рп/99 встановлено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата (абз. 5 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7рп/2009).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що оскільки даний спір стосується розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у віданні територіальної громади в особі Харківської міської ради, саме цей орган місцевого самоврядування є органом, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах, проте, Харківська міська рада у даній справі займає процесуальне становище відповідача.

17.06.2015р. ОК «Житловий будівельний кооператив «СБС Сонячний» подано заяву про застосування позовної давності з підстав обізнаності прокурора починаючи з червня 2009року (оприлюднення у газеті «Харьковские известия») про наявність оскаржуваного рішення міської ради та не вчинення ним жодних заходів прокурорського нагляду (т.1,а.с.231-240).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

За приписами частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014р. у справі №916/2414/13, від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14.

З матеріалів справи вбачається, що на 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання, на якій, зокрема, було прийнято оскаржуване рішення, був присутній прокурор міста Харкова, про що свідчить протокол від 29.04.2009р. (т.1,а.с.209), а отже, починаючи з 29.04.2009р. органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та 6 Закону України «Про прокуратуру» були обізнані про прийняття спірного рішення Харківської міської ради.

Крім того слід зазначити, що рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання було направлено на адресу прокурора міста Харкова листом від 25.05.2009р. №08-11/1036/2-09.

Пунктом 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" встановлено з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Згідно із ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Враховуючи вищевикладене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 29.04.2009р. розпочався саме з цієї дати, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. № 4176-VІ виключено пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України у наведеній вище редакції.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-VІ набрав чинності 15.01.2012р. (офіційне опублікування в газеті Голос України від 14.01.2012р. № 6, відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування).

З набранням чинності Закону України №4176-VІ від 15.01.2012р. право особи, наведене у п. 5 розділі ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Закону мало бути реалізоване особою протягом наступних трьох років з моменту набрання чинності вказаним Законом, тобто до 16.01.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура Київського району м. Харкова звернулась до місцевого господарського суду з даним позовом 16.04.2015р., тобто з пропуском встановленого вимогами чинного законодавства строку для захисту порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи факт обізнаності органів прокуратури про наявність оскаржуваного рішення, починаючи з 29.04.2009р., та його звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин пропущення позовної давності, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання ОК «ЖБК «СБС Сонячний» про застосування позовної давності до спірних правовідносин, що відповідно є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи.

Таким чином, враховуючи обґрунтованість клопотання ОК «ЖБК «СБС Сонячний» про застосування позовної давності та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення є законним, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі № 922/2559/15- без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі № 922/2559/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 15.09.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.