Рішення

від 01.11.2011 по справі 22-ц-4206/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.11.2011

Справа №22ц-4206/2011 р.

Категорія: 67 Головуючий в 1-й інстанції

ОСОБА_1

Доповідач -Орловська Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року листопада місяця 01 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Орловської Н.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_2

при секретарі: Гусейнові К.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою УМВС України в Херсонській області на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 06 травня 2008 року в справі за заявою ОСОБА_3, зацікавлена особа ВГІРФО Великолепетиського РВ УМВС України в Херсонській області, про встановлення факту що має юридичне значення, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, зазначаючи що вона народилася 21.01.1967 року на території ОСОБА_4 Вірменія. З 15.08.1991 року по теперішній час вона разом з чоловіком ОСОБА_3, який є громадянином України, проживає на території України в с. Велика Лепетиха Херсонської області.

Для вирішення питання про набуття громадянства їй необхідно підтвердити факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України: 24 серпня 1991 року. Просила встановити факт свого постійного проживання на території України з 15.08.1991 року.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 06 травня 2008 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України в с. Велика Лепетиха Херсонської області з 15.08.1991 року.

В апеляційній скарзі УМВС України в Херсонській області, просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні заявленої вимоги, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_3 на території України з 15.08.1991 року підтверджено письмовими доказами, і поясненнями свідків.

Проте до такого висновку суд дійшов, допустивши порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення порушеного заявником питання.

Так, за змістом ст. 256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або порушення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував, що законодавством передбачено чіткій перелік документів, які можуть підтвердити факт постійного проживання на законних підставах на території України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство України»усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, є громадянами України з 24.08.1991 року.

Проживання на території України на законних підставах згідно зі ст.1 Закону України «Про громадянство України»- це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР, зразка 1974 року, відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001р. № 215/2001 в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006, передбачає, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до п.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території , що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу ІНФОРМАЦІЯ_1, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської ОСОБА_4, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної ОСОБА_4 (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає до відповідного органу заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням, зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

При цьому при вирішенні питання про обґрунтованість заявленої вимоги суду, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 15.08.1991 року, необхідно встановити той факт, що заявник подав до компетентного органу зобов'язання припинити іноземне громадянство -письмово оформлену заяву іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданств) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12 ст.1 Закону України «Про громадянство України»).

ОСОБА_3, будучи громадянкою ОСОБА_4 Вірменії, не надала суду належних доказів про те, що вона звернулася до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою -зобов'язанням про припинення громадянства Вірменії і суд зазначену обставину при розгляді даної справи не досліджував і не встановив, а тому його висновки про те, що заява про встановлення факт проживання на території України у зазначений заявником період часу є передчасними.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_3, свідоцтво про укладення шлюбу, копія паспорта ОСОБА_3, копія паспорта її чоловіка громадянина України ОСОБА_5, а також пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6,ОСОБА_6, не є належними доказами для підтвердження факту постійного проживання заявника на території України з 15.08.1991 року, а тому за таких обставин підстави для задоволення заяви про встановлення юридичного факту відсутні.

Крім того, суд прийняв до свого провадження та розглянув по суті заяву ОСОБА_3, яка в якості заінтересованої особи зазначила ВГІРФО Великолепетиського РВ УМВС України в Херсонській області, в той час як відповідно до п.90 наведеного вище Порядку, повноважним органом щодо вирішення питання про набуття громадянства є управління МВС України в Херсонській області.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заявленої вимоги з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, ст. 1,3 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу УМВС України в Херсонській області задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 06 травня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_3, зацікавлена особа ВГІРФО Великолепетиського РВ УМВС України в Херсонській області, про встановлення факту що має юридичне значення -відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з часу набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: