Постанова

від 20.08.2009 по справі 9/60-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/60-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 серпня 2009 р.                                                                                    № 9/60-09  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Олійника В.Ф. (доповідач),

суддів:Костенко Т.Ф.,

Коробенка Г.П.,

розглянувши

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2009

у справі№9/60-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК",м. Кривий Ріг

доВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

простягнення 94 954, 68 грн.,

                                                  за участю представників  сторін:

позивача -Юха Л.М.;

відповідача -не з'явилися;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року  Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК", м. Кривий Ріг (надалі - ТОВ "ЕСК") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг (надалі - ВАТ "ПГЗК")  про стягнення  94 954 грн. 68 коп. за поставлений товар, у тому числі: 89 442,48 грн.- основного боргу, 4740,45 грн. –індекс інфляції, 771,75 грн. –три проценти річних (а.с.2-3).

     Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору №819д від 16.05.2008 року позивач по видатковій накладній №РН-0002008  23.09.2008 року  на суму 572400 грн. поставив товар, однак відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання за договором і не оплатив за отриману продукцію у розмірі 89442, 48 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 (суддя Подобєд І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. у справі №9/60-09 (судді: головуючий - Білецька Л.М., Науменко І.М., Голяшкін О.В.), позовні вимоги задоволені. Цим же рішенням вирішено питання про стягнення державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.36-38, а.с.59-61).

Рішення господарських судів вмотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості отриманого від позивача товару за договором №819д від 16.05.2008 року, що є підставою для задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі ВАТ "ПГЗК" ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині  3% річних та інфляційних витрат, оскільки, на думку касатора, суди при прийнятті рішень порушили як норми матеріального так і  процесуального права, зокрема ст. 625 ЦК України, ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 року було порушено провадження у справі №Б29/21/05 про банкрутство ВАТ "ПГЗК" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б29/21/05 від 30.10.2008 року продовжено процедуру розпорядженням майном до 30.04.2009 року.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

За приписом  ст. 712 Цивільного кодексу  України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання  має виконуватись належним чином відповідно до умов  договору та вимог діючого законодавства.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "ЕСК" (Постачальник) та ВАТ "ПГЗК" (Покупець) було укладено договір № 819д від 16.05.2008р.(а.с.9-11).

      Відповідно до п.1.1 договору Постачальник  зобов'язався поставити Покупцю товар згідно з специфікаціями, які є невід'ємною його частиною, а Покупець в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов цього договору.

Згідно специфікаціям  №№ 1,2,3 та видаткової  накладної № РН-0002008 від 23.09.2008р. позивач поставив відповідачу товар на суму разом з ПДВ 572400грн., поставка товару підтверджується актом прийому-передачі від 23.09.08р., рахунком-фактурою за №СФ-0000210 від 23.09.2008р.   Зазначений товар було отримано відповідачем через  представника Окерешко В.В. за довіреністю ЯОП  №451652/1215 від 23.09.2008р. (а.с.12-14, 15-18).   

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Поставщика по факту поставки на протязі 5 банківських днів, що також зазначено в специфікаціях,  після підписання акта прийому-передачі, виставлення рахунків-фактур та податкових накладних за фактично проставлений товар.

Оплату згідно умов Договору за придбаний товар  Покупець повинен був провести у сумі 572400 грн. не пізніше 29.09.2008 року.

Платіжним дорученням №11623 від 26.09.2008 року відповідач розрахувався лише частково за отриманий товар  у сумі 482957, 52 грн. (а.с.19).

Постачальником, у зв'язку з порушенням умов договору, на адресу Покупця була направлена претензія  №150/01 від 29.10.2008 року з вимогою перерахувати на рахунок  Постачальника  заборгованість за поставлений товар у сумі  89442 грн. 48 коп.( а.с.20).

27.11.2008р. надійшла відповідь на претензію № 52-16/1264 в якій зазначено, що в задоволенні  претензії відповідач вимушений відмовити, у зв'язку з відсутністю грошових коштів, що є наслідком мирової фінансової кризи (а.с. 22).

Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку  про задоволення позовних вимог, з яким погодився і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового  зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочка оплати товару мала місце, тому судові інстанція законно та обґрунтовано прийшли до висновку, щодо задоволення позовних вимог позивача і в частині стягнення пені та річних.

Щодо посилань відповідача на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 року було порушено провадження у справі №Б29/21/05 про банкрутство ВАТ "ПГЗК" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з чим, відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з останнього не можливо стягнення пені та 3% річних,  колегією суддів ВГСУ не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 у справі №Б29/21/05 було затверджено мирову угоду від 17.10.2006 та припинено провадження у справі, про що зазначено в ухвалі Вищого господарського суду України від 21.11.2007 року у справі №Б29/21/05.

Посилання ВАТ "ПГЗК" у касаційній скарзі на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2008 року у справі №Б29/21/05, якою начебто було продовжено процедуру розпорядженням майном до 30.04.2009 року, колегія суддів ВГСУ не може прийняти до уваги, оскільки вказана ухвала суду першої інстанції від 30.04.2008 року у справі №Б29/21/05 зі сторони ВАТ "ПГЗК" не була надана судам попередніх інстанцій та не досліджувалась ними.

Колегія суддів ВГСУ  погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, які не можуть бути скасовані.

З огляду на зазначене касаційна скарга не може бути задоволена.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі №9/60-09   залишити без змін.

Головуючий:

       В.Олійник

Судді:

        Т.Костенко

        Г.Коробенко