Ухвала

від 07.09.2015 по справі 2а-0770/2365/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/10732/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Етра Ір»

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року

у справі № 2а-0770/2365/12

за позовом Прокурора Іршавського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Етра Ір»

про стягнення заборгованості по штрафним санкціям,

встановив:

Прокурор Іршавського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Етра Ір» про стягнення заборгованості по штрафним санкціям.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу податковий орган з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ПП «Етра Ір» податковим органом було складено акт (довідку) від 25.08.2010 року № 006664, яким встановлено порушення відповідачем, зокрема, пп. 2.6 п. 2 ст. 2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» в частині неоприбуткування готівки в касі за період з 01.01.2009 року по 19.08.2010 року.

Державною податковою інспекцією у Іршавському районі було прийнято рішення про застосування до ПП «Етра Ір» штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 06.09.2010 року № 0001882323 в розмірі 23 300, 00 грн.

Непогашення даної суми заборгованості стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом, задовольняючи який, суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості позовних вимог щодо узгодженої, але несплаченої суми грошових зобов'язань.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 03.02.2015 року №21-10а15-15, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не стягнення їх в судовому порядку, що здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порушення строку звернення до суду у даній справі судами попередніх інстанцій не встановлено, тому доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2010 року № 0001882323 є чинним, не оскаржено у встановленому порядку, докази сплати суми штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів про наявність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, викладення висновків судами у мотивувальній частині судових рішень щодо питання правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними, оскільки суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз. Однак таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Водночас суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи відповідача про неправомірність визначення позивачем розглядуваних сум податкових зобов'язань, як на підставу для відмови в задоволенні позову, позаяк оцінка законності здійснених донарахувань перебуває поза межами даного судового провадження.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Етра Ір» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі № 2а-0770/2365/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

О.А.Моторний